Рішення

від 13.01.2023 по справі 439/58/23

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/58/23

Провадження № 2-о/439/10/23

13 січня 2023 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

заявниця: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа, стосовно

якої подано заяву про видачу

обмежувального припису: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Відділення поліції № 1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про видачу обмежувального припису, ухвалив таке рішення.

Заявниця: ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області зі заявленими вимогами, в якій просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а також покласти на нього відповідні обов`язки.

Стислий виклад позиції заявниці.

Заявниця зазначає, що вона, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей, а саме: син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте вже 06 травня 2002 року шлюб між ними було розірвано.

Заявниця вказує, що після розірвання шлюбу сторони продовжують разом проживати у житловому будинку, який належить на праві приватної власності заявниці, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявниця акцентує, що її колишній чоловік: ОСОБА_2 вчиняє систематично домашнє насильство щодо неї. Вірогідність продовження та повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 відносно заявниці, а також настання тяжких наслідків для здоров`я останньої, є дуже високою.

Заявниця мотивує, що вона вимушена звернутися зі заявленими вимогами про видачу обмежувальної припису. Позаяк попередньо вжиті заходи виявилися неефективними та не захистили її від домашнього насильства.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

11 січня 2023 року відкрито провадження у справі

Заявниця у судове засідання не з`явилася. Представник заявниці: ОСОБА_5 надала пояснення про те, що оскільки існує реальна загроза життю заявниці, зі сторони колишнього чоловіка: ОСОБА_2 , який у постійно чинить насильство щодо останньої, то кричуще необхідно видати обмежувальний припис із застосуванням заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 .

Заінтересована особа, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він не зможе дотриматись дистанції у 100 м, яку просить встановити ОСОБА_1 . Просить її зменшити.

Заінтересована особа: Відділення поліції № 1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області участь свого представника у судове засідання не забезпечила. Однак належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.

За правилами імперативної норми статті 3505 Цивільногопроцесуального кодексуУкраїни,неявка належнимчином повідомленихосіб неперешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що за період, починаючи з 2017 року по 2022 рік, ОСОБА_2 систематично вчиняв домашнє насильство стосовно колишньої дружини: ОСОБА_1 . Вина ОСОБА_2 у вчиненні таких діянь встановлена судовими рішеннями (а.с. 6-12), а саме:

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року (єдиний унікальний номер справи: 439/1614/17) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2019 року (єдиний унікальний номер справи: 439/241/19) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 439/549/20) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 04 червня 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 439/662/20) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року (єдиний унікальний номер справи: 439/659/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 01 вересня 2022 року (єдиний унікальний номер справи: 439/1159/22) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2022 року (єдиний унікальний номер справи: 439/1449/22) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 проживає разом зі колишнім чоловіком: ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї за № 8-10/11-1778 від 30 грудня 2022 року (а.с. 4).

Житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується реєстраційним посвідченням від 24 грудня 2002 року, яке записано в реєстрову книгу за № 5, за реєстровим номером: 751 (а.с. 5).

Мотиви суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

За змістом нормативного регулювання пунктів 3, 6-8 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездiяльнiсть) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь, а саме:

-економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

-психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

-фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Імперативним приписом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Вимогами пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

-заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

-усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

-обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

-заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

-заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

-заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

За змістом частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Нормою частини 4 статті 26 вищевказаного Закону передбачається, що обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексу України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вище зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Статтею 3502 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вказаний закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

При цьому, згідно із пунктом 3 частини 1 статті 3504 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Нормативними приписами частини 4 статті 3506 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до частини 2 статті 3508 Цивільного процесуального кодексу України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Правилами пункту 10 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про видачу або продовження обмежувального припису.

Із доказів у справі вбачається, що ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини: ОСОБА_1 .

Судом встановлено безумовні факти систематичного вчинення з боку ОСОБА_2 щодо заявниці: ОСОБА_1 психологічного насильства. Між колишнім подружжям примирення не відбулося, ОСОБА_2 не припиняє свою протиправну поведінку. Такі обставини мотивують високий рівень вірогідності продовження та повторного вчинення домашнього насильства щодо заявниці. Зокрема й з тяжким наслідками, такі ризики є реальними та підтверджуються доказами по справі.

Також суд бере до уваги вжиті заявницею розумні та законні заходи для її захисту та покарання винного. Зокрема в рамках адміністративних справ, які не дали очікуваного результату. Обмежувальний припис залишається єдиним належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Тимчасове обмеження прав кривдника: ОСОБА_2 , із метою забезпечення безпеки постраждалої особи: ОСОБА_1 , шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

За таких обставин справи, суд вважає, що для забезпечення дієвого та ефективного захисту прав заявниці, задля досягнення легітимної мети, необхідно застосувати обмежувальний припис, яким протягом шести місяців визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою; заборонити наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонити вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто із постраждалою особою.

На переконання суду таке обмеження прав ОСОБА_2 не буде надто обтяжливим для нього та слугуватиме співмірним заходом до мети, яка повинна бути досягнута застосування такого обмежувального припису.

За правилами частини 3 статті 3505Цивільного процесуального кодексу Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.

На підставі статтей 1,24,26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» керуючись статтями 2, 4,12,13,76-78,258-268,350-1,350-8,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Заявлені вимоги ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнитичастково.

Видати обмежувальний припис, яким визначити заходи тимчасового обмеження прав та покласти обов`язки на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя: АДРЕСА_1 , а саме:

-заборонити перебувати в місці спільного проживання зі постраждалою особою: ОСОБА_1 , а саме: у житловому будинку та господарських спорудах і будівлях, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборонити наближатися на відстань ближче п`ятдесяти метрів до місця проживання (перебування) та роботи ОСОБА_1 ;

-заборонити вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто із постраждалою особою: ОСОБА_1 .

Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців.

Судові витрати,пов`язані зірозглядом справипро видачуобмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне судове рішення складене 16 січня 2023 року.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Відділення поліції № 1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ: 08797452, місцезнаходження: Львівська область, Золочівський район, місто Броди, майдан Свободи, 10.

Суддя Б.М. Петейчук