Ухвала

від 19.01.2023 по справі 404/368/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/368/23

Номер провадження 1-кс/404/170/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Кіровського районного суду міста Кіровограда клопотання прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №62023150030000013 від 17.01.2023 року з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 415 КК України,

ВСТАНОВИВ:

прокурор своєчасно звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому заявив вимогу про накладення арешту на автомобіль «DAF» моделі «XF95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-номер: НОМЕР_2 та причіп марки «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-номер: НОМЕР_4 , власником якого є компанія Республіки Румунія «KURT TRANS SRL» та фактичним володільцем - ОСОБА_4 , із забороною користування та розпорядження.

Передумовою застосування такого заходу забезпечення стали наступні обставини: 16.01.2023 року приблизно о 22:50 год. військовослужбовець військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_5 , керуючи військовим транспортним засобом «ЗІЛ 5301», реєстраційний номер НОМЕР_6 , рухаючись автомобільною дорогою М-30 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка-Луганськ-Ізварине з боку м. Кропивницький у напрямку м. Умань на території Смоленської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із вантажним автомобілем «DAF XF95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_6 , який здійснював рух у напрямку м. Кропивницький. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ЗІЛ 5301» ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер в КНП «Смолінська медико-санітарна частина Смолінської селищної ради», пасажир вищевказаного транспортного засобу військовослужбовець військової частини НОМЕР_5 - ОСОБА_7 та водій автопоїзду Сердар Бозкурд отримали тілесні ушкодження, з якими доставлені до КНП «Маловисківська лікарня».

Під час огляду місця події транспортні засоби вилучили, а згодом визнали речовим доказом в порядку ст.98 КПК України, оскільки вони були учасниками ДТП, залишаються рухомим майном, - джерелом підвищеної небезпеки, тому заявлені до арешту транспортні засоби відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України.

Мета звернення - забезпечення належних умов зберігання речового доказу.

Прокурор/слідчий в судове засідання не з`явились, надали заяви про слухання клопотання без їх участі, клопотання підтримують, просять накласти арешт на транспортний засіб, так як він є речовим доказом, існує необхідність у збереженні незмінного стану авто для подальших експертних досліджень.

Власник майна не з`явився.

Дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до наступного.

За результатами огляду місця події від 17 січня 2023 року, транспортні засоби вилучили і помістили на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів Кіровоградської філії державного підприємства «Інформ-ресурси», де вони і знаходяться, визнали речовими доказами. Підставою вилучення стала наявність зовнішніх (механічних) пошкоджень на транспортних засобів, які детально прописані в протоколі огляду місця події.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості відчуження, майна.

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. (п.п.12.1 та 12.3 ПДР)

Предметом доказування цього провадженні є дії водія, з метою визначити момент виявлення небезпеки та можливість уникнути ДТП.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. (ст. 2 КПК України).

Правила дорожнього руху Україні гарантують кожному учаснику дорожнього руху право на безпеку життя та здоров`я. Дотримання безпеки дорожнього руху повинні перевірити представники сторони обвинувачення (ст.36-40 КПК України) шляхом організації проведення ефективного досудового розслідування. Слідчий суддя контролює дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).

У випадку незастосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо засобу пересування з участю якого відбулось ДТП, він може бути переданий, відчужений. Як наслідок, учасники та сторони кримінального не зможуть виконати положення ст. 290 КПК України та по завершенню проведення досудового розслідування відкрити речові докази на ознайомлення. Крім того, під час судового розгляду неможливо буде досягнути загальної засади щодо безпосередності дослідження доказів судом. Відсутність заходу забезпечення на речовий доказ ставить під загрозу досягнення мети легітимної мети цього провадження, що є неприйнятним.

Кожен має право відстоювати власну правову позицію, тому існують обґрунтовані підстави вважати, що власник рухомого майна джерела підвищеної небезпеки та речового доказу зможе його передати/відчужити, що порушить розумні строки, ускладнить розгляд справи. Таким чином, арешт на це майно, з підстав передбачених ч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та, які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна (ч. 5 ст. 171 КПК України).

Практика застосування статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, передбачає, що будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту. На виконання національного закону та міжнародної практики прокурор обґрунтував, що результати зафіксовані в протоколі огляду місця події; протокол огляду транспортних засобів, схема зіткнення автомобілів, попередній діагноз потерпілого доводить обґрунтовану підозру щодо самої події вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

На початковій стадії досудового розслідування слідчий суддя, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик передачі речового доказу є достатньою умовою для застосування щодо цього рухомого майна співрозмірного виду забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно та заборона його розпорядження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. (ч.11 ст.170 КПК України)

Заявлені до арешту транспортні засоби механічно контактували з іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди (автомобілем), тому на ньому містяться унікальні трассологічні сліди взаємодії. За таких умов, вірогідність знищення, продажу, ремонту авто, зможе призвести до втрати першочергових визначальних слідів, та як наслідок, втрати доказів кримінального провадження, а відтак не буде досягнуто завдань у цьому кримінальному провадженні.

Тимчасове втручання в права та інтереси власника арештованого майна шляхом накладення арешту, заборони розпорядження транспортним засобом співмірно і відповідає ступеню порушених суспільних інтересів захищених законом. Негативних наслідків від такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначитися на інтересах власника і третіх осіб. Керуючись ст. 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт та заборонити розпоряджатись та користуватись автомобілем «DAF» моделі «XF95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-номер: НОМЕР_2 та причіп марки «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-номер: НОМЕР_4 , власником якого є компанія Республіки Румунія «KURT TRANS SRL» та фактичним володільцем - ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 в частині реєстрації арешту майна та забезпеченню умов його зберігання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1