Ухвала

від 18.01.2023 по справі 638/25/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/25/23

Провадження № 1-кс/638/208/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню № 42022222060000238 від 27.12.2022 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання накласти арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження на земельну ділянку з кадастровим номером 6312090001:66:001:0020 площею 0.163 га. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 .

Вимоги клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні СВ ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022222060000238 від 27.12.2022 року за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до розділу «Інші професіонали у галузі медицини» п. 18 «Випуск 78 "Охорона здоров`я" Довідника кваліфікаційних характеристик професій» затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 117 від 29.03.2002 вказано, що лікар судово-медичний експерт проводить судово-медичне дослідження трупа, класифікує смерть, бере матеріал для лабораторних досліджень; дотримується принципів медичної деонтології; керує роботою середнього медичного персоналу; планує роботу та проводить аналіз її результатів; веде лікарську документацію бюро судово-медичної експертизи; постійно удосконалює свій професійний рівень.

Відповідно до наказу № 95-к від 01.04.2022 ОСОБА_5 займає посаду в.о завідувача Чугуївського відділення КЗОЗ ХОБСМЕ.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи в.о. завідувача Чугуївського відділення КЗОЗ ХОБСМЕ є службовою особою.

В ході виконання своїх службових обов`язків в грудні 2022 року, точної дати та часу у ході досудового розслідування не ОСОБА_8 , зустрівся із заступником командира батальйону логістики в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_9 , щодо можливості евакуації тіла загиблого солдата ОСОБА_10 , який займав посаду за штатним розписом водій-заправник та проходив військову службу в в/ч НОМЕР_1 для поховання останнього за місцем його мешкання.

В ході вказаної зустрічі у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, спрямований на власне незаконне збагачення, а саме на одержання від ОСОБА_9 , грошових коштів у якості неправомірної вигоди шляхом вимагання, повідомив, що він обізнаний про те, що у разі видачу ним свідоцтва про смерть ОСОБА_10 , родичі загиблого військовослужбовця зможуть отримати одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000 гривень. Тому, для того, щоб він відобразив у свідоцтві про смерть ОСОБА_10 , що останній загинув через виконання бойового завдання йому необхідно передати кошти у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Надалі, 29.12.2022 під час зустрічі із заступником командира батальйону логістики в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_9 , в.о завідувача Чугуївського відділення КЗОЗ ХОБСМЕ ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, достовірно знаючи, що лише від його дій, як лікаря судового-експерта, залежить складання та видача лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_10 , нагадав про надання йому особисто грошових коштів у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень за безперешкодне складання вказаного свідоцтва.

Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди для себе ОСОБА_5 . 29.12.2022 надав ОСОБА_9 , копію лікарського свідоцтва про смерть № 12-19-905чт22 від 29.12.2022 виданого, щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із встановленою причиною смерті - «Вибухова травма».

В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди для себе 04.01.2023 у своєму службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_2 зустрівся із ОСОБА_9 , та діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, одержав для себе від ОСОБА_9 , неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень за безперешкодну видачу лікарського свідоцтва про смерть загиблого військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_10 .

Таким чином ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища поєднане з вимаганням.

Згідно інформації від 10.01.2023 наданої Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському району Харківської області СМУМЮ ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано шлюб про що свідчить актовий запис № 210 від 01.09.2007.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Тобто, земельна ділянка з к.н 6312090001:66:001:0020 площею 0.163 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , являється спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Крім того зі відповідно до інформаційної довідки № 319040576 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6312090001:66:001:0020 належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 818 від 29.05.2013, тобто придбана у шлюбі.

Разом з тим, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкцією якої передбачена конфіскація майна як вид покарання.

Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення зникнення, втрати, пошкодження, приховування чи перетворення матеріальних об`єктів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження, прокурор звернувся до суду з даним клопотанням.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Адвокат підозрюваного ОСОБА_4 заперечував проти задоволення даного клопотання, вказуючи про порушення вимог ст.т.214,215 КПК України в частині здійснення досудового розслідування, невірність кваліфікації дій підзахисного, оскільки останній не є службовою особою, а також не належність майна підзахисному, на якого здійснюється психологічний тиск шляхом звернення до суду з даним клопотанням.

Підозрюваний підтримав думку захисника, вказав, що земельна ділянка придбана за кошти дружини.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши клопотання і додатки до нього, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.131КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 170КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У зв`язку з вищевикладеним слідчий суддя вважає наявними підстави для накладення арешту на майно, оскільки прокурором доведено та надано докази про підставу і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту цього майна.

Доводи захисника суд відхиляє, оскільки питання кваліфікації вчиненого злочину не належить до компетенції слідчого судді в рамках розгляду клопотання про арешт майна. Посилання на те, що майно не належить підозрюваному та що шляхом звернення до суду з даним клопотанням здійснюється тиск на ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки майно, на яке прокурор просить накласти арешт придбано в період перебування у шлюбі, докази про психологічний тиск відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42022222060000238 від 27.12.2022 року про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження на земельну ділянку з кадастровим номером 6312090001:66:001:0020 площею 0.163 га. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження о 09:45 год.23.01.2023 року.

Слідчий суддя