Постанова

від 17.01.2023 по справі 127/4294/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/4294/21

Провадження № 22-ц/801/128/2023, 22-ц/801/130/2023

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 рокуСправа № 127/4294/21м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів судовоїпалати зцивільних справ:головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Матківської М.В., Стадника І.М.

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №125/551/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток та виділ в натурі земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування будинковолодінням та поділ земельної ділянки,

за апеляційною скаргою представника відповідача-позивача ОСОБА_2 - адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2022 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Гуменюк К. П.,-

встановив:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток та виділ в натурі земельної ділянки.

Вимоги позову мотивовано тим, що позивач являється власником Ѕ частини будинковолодіння, розташованого у АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія ВВО № 268511 від 27 жовтня 2004 року та свідоцтва про право на спадщину за законом АВВ №502653 від 16 вересня 1999 року, що також підтверджується технічним паспортом на будинковолодіння від 26 вересня 2018 року.

Вказане майно перейшло у спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0721 га розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, яка перебуває у спільній сумісній власності на підставі свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 від 30 вересня 2014 року, що також підтверджується витягом з реєстру речових прав від 30 вересня 2014 року та інформаційною довідкою від 27 січня 2021 року у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в будинковолодінні АДРЕСА_1 складають по ј, що підтверджується технічним паспортом на будинковолодіння від 26 вересня 2018 року (інвентаризація будинковолодіння в подальшому не проводилась).

Земельна ділянка не перебуває під арештом та в іпотеці, що підтверджується інформаційною довідкою від 27 січня 2021 року.

В зв`язку з цим у позивача виникла необхідність визначити частки у спільному майні та виділити земельну ділянку належну позивачу в натурі, що спонукає позивача звернутись з позовом до суду, оскільки згода інших співвласників на це відсутня.

На даний час фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 0510100000:02:015:0213 здійснюється відповідно до кадастрового плану виготовленого ТОВ «Поділля Інжагробуд» від 21 вересня 2020 року.

З підстав зазначених вище позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом та просив визначити частку ОСОБА_1 , та частки інших співвласників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) у земельній ділянці площею 0,0721га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, яка перебуває у спільній сумісній власності на підставі свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 від 30 вересня 2014 року.

Виділити в натурі частку ОСОБА_1 та частки інших співвласників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) у земельній ділянці площею 0,0721га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, яка перебуває у спільній сумісній власності на підставі свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 від 30 вересня 2014 року, згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 26 лютого 2021 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення часток та виділу їх в натурі на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку (а.с. 50-56).

Вимоги зустрічного позову мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись з вказаним позовом до суду не ставить питання про визначення часток та виділ їх в натурі на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, однак така обставина має істотне значення для даного позову, оскільки не буде порушувати співвласників права на користування своєю земельної ділянки у відповідності до частки, яка є на домоволодіння учасників справи, та не допустить порушень прав співвласників домоволодіння.

ОСОБА_2 як співвласник ј частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вважає, що протягом тривалого часу склався сталий порядок користування земельною ділянкою у відповідності до своїх часток в домоволодінні співвласниками, однак без визначення часток та виділу їх в натурі на житловий будинок, та господарські будівлі і споруди спричинить порушення прав співвласників, а тому вказану обставину не можливо залишити без уваги суду.

Як підтверджується матеріалами цивільної справи, власність на житловий будинок, та господарські будівлі і споруди в натурі співвласниками не виділено у відповідності до їхніх часток.

Згідно з поданим позовом, відсутні докази, того що ОСОБА_1 вживав заходів щодо визначення та виділу часток в домоволодінні та земельної ділянки в натурі, з метою укладення та посвідчення відповідного нотаріального договору.

З підстав зазначених вище ОСОБА_2 просив визначити частки та виділити їх в натурі на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та на земельну ділянку, яка має кадастровий номер: 0510100000:02015:0213, об`єкти нерухомого майна розташовані за адресою : АДРЕСА_1 у відповідності до будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 27 травня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду із первісним позовом (а.с. 94).

Ухвалою суду від 16 червня 2021 року по справі було призначено судово земельно-технічну, оціночно-будівельну, будівельно-технічну експертизу (т. 1 а.с. 104-106).

10 січня 2022 року експертом ТОВ «Подільській центр судових експертиз» було складено висновок № 630 (т. 1 а.с. 109-182).

03 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову за позовною заявою про визнання часток та виділ в натурі земельної ділянки (т. 1 а.с. 1982-202), в якій просив: визначити частку ОСОБА_1 на рівні Ѕ частки у земельній ділянці площею 0,0721га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, яка перебуває у спільній сумісній власності на підставі свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 від 30 вересня 2014 року.

Виділити у натурі ОСОБА_1 Ѕ частки у земельній ділянці площею 0,0721 га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, згідно з варіантом № 3 додаток № 5 висновку судової земельно-технічної експертизи № 630 складеного 10 січня 2022 року ТОВ «Подільській центр судових експертиз», згідно яким, ОСОБА_1 виділяється в натурі земельна ділянка, площею 302 кв.м. в спільну часткову власність по 1/3 частки кожному ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 виділяється земельна ділянка площею 60 кв.м. в спільну часткову власність по Ѕ частки кожному ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виділяється земельна ділянка площею 20 кв.м.

17 травня 2022 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зміну предмету зустрічної позовної заяви (т. 1 а.с. 225-228), в якій просив встановити порядок користування житловим будинком літ. «А», заг. пл. 52,2 кв. м., господарськими будівлями та спорудами домоволодіння по АДРЕСА_1 , у відповідності до додатку 1 відображеного варіанту 1 згідно Висновку експерта судової оціночно-будівельної, земельно-оціночної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 10 січня 2022 року за № 630.

Провести поділ земельної ділянки, в рівних частках (по 1/3 частці кожному співвласнику), який описаний в дослідницькій частині таблиці № НОМЕР_2 та графічному зображенні на схемі в Додатку № 9 Варіанту № 7 згідно Висновку експерта судової оціночно-будівельної, земельно-оціночної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 10 січня 2022 року за № 630.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2022 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток та виділ в натурі земельної ділянки, задоволено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування будинковолодінням та поділ земельної ділянки, задоволено частково.

Визначено, що частка ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,0721 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, становить Ѕ.

Визначено, що частка ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,0721 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, становить ј.

Визначено, що частка ОСОБА_3 у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,0721 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, становить ј.

Поділено земельну ділянку, виділивши в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до їх часток (Ѕ, ј та ј відповідно) у земельній ділянці, площею 0,0721 га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, згідно з варіантом № 3 додаток № 5 висновку експерта судової оціночно-будівельної, земельно-оціночної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 630, складеного 10 січня 2022 року судовим експертом Данилюком Валерієм Олександровичем, згідно з яким:

ОСОБА_1 виділено в натурі земельна ділянка, площею 302 кв.м. (позначена синім кольором);

ОСОБА_2 виділено в натурі земельна ділянка, площею 179 кв.м. (позначена жовтим кольором);

ОСОБА_3 виділено в натурі земельна ділянка, площею 160 кв.м. (позначена рожевим кольором);

Земельну ділянку, площею 60 кв.м., (позначену сірим кольором), залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Земельну ділянку, площею 20 кв.м., (позначену зеленим кольором), залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 647 (п`ятдесят тисяч шістсот сорок сім) грн. 92 коп. компенсацію за відступ від частки при поділі земельної ділянки, площею 0,0721га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:015:0213.

Встановлено порядок користування житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , згідно з висновком експерта судової оціночно-будівельної, земельно-оціночної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 630, складеного 10 січня 2022 року судовим експертом Данилюком Валерієм Олександровичем, згідно з яким:

- ОСОБА_1 користується кімнатою 1-3 пл. 13,4 кв. м., кімнатою 4-5 пл. 13,0 кв. м., загальною площею 26,4 кв. м., погребом літ. «п/а», убиральную літ. «З», душем літ. «М», 1/3 огорожі №1, 1/3 воріт №2, 1/3 хвіртки №3, Ѕ хвіртки №4 в;

- ОСОБА_2 користується кімнатою 3-3 пл. 12,7 кв. м., сараєм літ. «В», погребом літ. «п/В», сараєм літ. «в», 1/3 огорожі №1, 1/3 воріт №2, 1/3 хвіртки №3, Ѕ хвіртки №4;

- ОСОБА_5 користується кімнатою 2-3 пл. 13,1 кв. м., 1/3 огорожі №1, 1/3 воріт №2, 1/3 хвіртки.

Додатки 1 та 5 висновку експерта судової оціночно-будівельної, земельно-оціночної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 630, складеного 10 січня 2022 року судовим експертом Данилюком Валерієм Олександровичем, є невід`ємною частиною судового рішення.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 15 108 (п`ятнадцять тисяч сто вісім) грн., з яких: судовий збір в розмірі 908 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 700 грн. та 7 500 грн. витрати, пов`язані проведенням експертизи. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача-позивача ОСОБА_2 - адвокат Корнійчук Сергій Анатолійович просить скасувати рішення суду в частині задоволення первісного позову, в іншій частині судове рішення Вінницького міського суду від 18 жовтня 2022 року залишити без змін, та скасувати додаткове рішення Вінницького міського суду від 08 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення в частині первісного позову, яким:

- провести поділ земельної ділянки, в рівних частках (по 1/3 частці кожному співвласнику), який описаний в дослідницькій частині таблиці №1 та графічному зображені на схемі в Додатку №9 Варіанту №7згідно Висновку експерта судової оціночно-будівельної, земельно-оціночної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 10 січня 2022 року за № 630.

Зазначив, що рішення суду в частині задоволення первісного позову прийняте із недотриманням норм матеріального права та неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. При розгляді даної справи суд першої інстанції не врахував та не спростував його заперечень.

Також посилаючись на п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільних справах» зазначив, що « у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу».

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Путілін Є.В. надіслав відзив на апеляційні скарги, де просив рішення суду та додаткове рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Інші учасники справи відзив на апеляційні скарги не надіслали.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_2 адвокат Корнійчук С.А. апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити у повному обсязі, на підставі мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Путілін Є.В. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги просили суд рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Шикунова А.О. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги. Просила суд рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судапеляційноїінстанції,перевірившизаконністьі обґрунтованістьрішеннясудупершої інстанціївмежахдоводів апеляційнихскаргнарішення судуінадодаткове рішеннясуду,заслухавшипояснення учасниківсправи,дослідившиматеріалицивільної справи,прийшовдовисновку,щоапеляційніскарги непідлягаютьдозадоволення затакихпідстав.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної скарги переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представником відповідача-позивача ОСОБА_2 - адвокатом Корнійчуком Сергію Анатолійовичем оскаржено рішення суду лише у частині задоволення первісного позову і додаткове рішення суду щодо стягнення із нього на користь позивача судових витрат на правничу допомогу.

Отже, в апеляційному порядку переглядаються судові рішення в оскаржуваній частині.

По справі встановлено, що співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 являються:

- ОСОБА_1 - Ѕ частка, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 16 вересня 1999 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 4-1702 (т. 1 а.с. 6) та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 27 жовтня 2004 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1519 (т. а.с. 7);

- ОСОБА_2 ј частка, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 29 серпня 2009 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-3026 (т. 1 а.с. 57);

- ОСОБА_5 ј частка, на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 07 листопада 2007 року, справа № 1-124/07, зареєстрованого в КМ «ВООБТІ» 04 грудня 2007 року (міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, копії долучено до матеріалів цивільної справи т. 2 а.с. 23).

Вказаний вище житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0721 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:015:0213, яка перебуває у спільній сумісній власності у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 січня 2021 року (т. 1 а.с. 11) та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27 січня 2021 року (т. 1 а.с. 13, 14).

Із вказаних витягів судом не встановлено, що земельна ділянка перебуває під обтяженнями (арешт, іпотека).

10 січня 2022 року судовим експертом Данилюком Валерієм Олександровичем було складено висновок № 630 згідно якого надано 1 варіант встановлення порядку користування житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками та 8 варіантів поділу земельної ділянки (т. 1 а.с. 109-182).

Варіанти №5-№8 надані експертом передбачають поділ земельної ділянки виходячи з рівності часток по 1/3 частки кожному, тоді як варіанти № 1-4 - пропорційно до часток співвласників у будинковолодінні.

Так Верховний суд, як і Велика Палата Верховного суду по справам № 204/9373/14-ц постанова від 15 січня 2020 року, справа № 307/3902/14-ц постанова від 20 листопада 2019 року, справа № 461/2328/16-ц постанова від 27 листопада 2019 року, справа № 910/18560/16, постанова Великої Палати від 04 грудня 2018 року дійшли наступного правового висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, аналіз вказаних норм права свідчить про те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficies solo cedit» - збудоване на землі слідує за нею.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15).

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, може визначатися, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток на нерухоме майно відповідно до статті 88 ЗК України або в судовому порядку.

Таким чином, земельна ділянка, яка знаходиться під будинком позивача та її частка, яка необхідна для обслуговування будинку є власністю позивача та він має право на виділ цієї частини земельної ділянки відповідно до вимог статті 120 ЗК України та статей 183, 364, 367 ЦК України.

Так постановою Верховного суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15) яку використовує у своїй практиці Верховний суд в аналогічних правовідносинах, що і по даній цивільній справі встановлено наступне.

Перехід права користування земельної ділянки при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, також визначається на підставі договору (частина друга статті 120 ЗК України).

Разом з тим, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати наступне.

Частина четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.

За нормою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Виходячи з того, що володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості незалежно користування своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Отже, на думку суду варіанти №5-8 висновку експерта не можуть бути застосовані, оскільки не відповідають розміру часток співвласників на будинковолодіння.

Щодо варіантів №1-4 то варіант №4 містить досить значні відхилення від ідеальних часток 81 метра у позивача за первісним позовом.

В постанові від 09 жовтня 2019 року по справі № 653/3433/16-ц Верховний Суд дійшов до наступних правових висновків.

Згідно з частиною третьою статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за результатом системного аналізу усіх зазначених норм матеріального права, які були чинними на час зазначених правовідносин та на момент переходу права власності на будинковолодіння, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з визначеними частками право власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток. Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-1726цс16.

Щодо варіантів №1-3 висновку також місять незначні відхилення від ідеальних часток, однак, від 16 до 29 метрів.

Однак у варіанті №1 експерт пропонує в спільне користування 102 кв.м. У варіанті №2 експерт пропонує в спільне користування 96 кв.м., тоді як у варіанті №3 експерт пропонує в спільне користування 80 кв.м.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 роз`яснено, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм: жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Отже, виходячи з викладеного, третій варіант висновку експерта, яким залишається в спільному користуванні дві земельні ділянки, роздільне користування якими встановити не можливо, обирається судом.

Щодо позовних вимог по зустрічному позову в частині встановлення порядку житловим будинком та господарськими будівлями та спорудами суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Встановлення порядку користування житловим будинком між співвласниками, відповідно до змісту статей 319, 358 ЦК України є складовою здійснення ними права спільної часткової власності та не змінює розміру часток належних на праві власності кожному із співвласників.

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положеннями ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпоряджатись своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.

Як убачається із матеріалів справи, домовленості між сторонами, щодо користування житловим будинком не досягнуто.

Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою домовленість щодо користування майном, між співвласниками та наймачами. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Так, 10 січня 2022 року експертом ТОВ «Подільській центр судових експертиз» було складено висновок № 630 згідно якого надано лише один варіант встановлення порядку користування житловим будинком господарськими будівлями та спорудами по фактичному користуванню, тому з огляду на відсутність у суду спеціальних знань саме він і обирається судом, оскілки враховує принципи справедливості та розумності.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення первісного та часткове задоволення зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права під час розгляду справи є безпідставними та фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

В частині оскарження позивачем додаткового рішення колегія суддів зазначає, наступне, апелянтом зазначено лише один аргумент для скасування додаткового рішення а саме, те що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (пункт 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 "Про судове рішення у цивільній справі").

Оскільки суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції від 18 жовтня 2022 року залишено в силі, то додаткове рішення суду від 08 листопада 2022 року, яке відповідно до ст.270 ЦПК України є невід`ємною частиною основного рішення з наведених аргументів не підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критеріям обґрунтованості судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім цього, 11 січня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника позивача адвоката Путіліна Є.В. щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в загальній сумі 2700,00 грн., До заяви додав: договір про надання правової допомоги від 26 січня 2021 року, детальний опис робіт від 10.01.2023 року. акт здачі-прийняття (наданих послуг), підписаний сторонами, опис наданих послуг, що включає в себе: потрачено 2,30 години на такі послуги підготовка відзиву на апеляційну скаргу, направлення його сторонам та подання до апеляційного суду; участь в судовому засіданні, замовлення та отримання копії постанови апеляційного суду.

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 8 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, у зв`язку із висновком суду про задоволення позовних вимог судом першої інстанції та про залишення без задоволення апеляційної скарги представника відповідача-позивача ОСОБА_2 - адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича і залишення без змін оскаржуваних судових рішень, заява представника позивача про стягнення понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 2700,00 грн., підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргупредставника відповідача-позивача ОСОБА_2 -адвоката КорнійчукаСергія Анатолійовича-залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2022 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2700 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: М.В. Матківська

І.М. Стадник