Постанова

від 12.01.2023 по справі 1118/10410/12

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2023 року м. Кропивницький

справа № 1118/10410/12

провадження № 22-ц/4809/242/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О.І.,

за участі секретаря Гнчар В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Олександрійська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу заапеляційною скаргою адвоката Константінова Олексія Федоровича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 січня 2013 року у складі судді Петушкова С.А. і

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Олександрійської районної державної нотаріальної контори та просила визначити їй додатковий строк протягом одного місяця для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала в селянському (фермерському) господарстві «СКІФ» разом з ОСОБА_3 , на посаді головного бухгалтера.

Після реєстрації Статуту Селянського (фермерського) господарства в Олександрійській районній державній адміністрації, Селянське (фермерське) господарство «СКІФ» отримало свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 086315 від 07.03.2021 з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 31382005.

На підставі рішення 14-ї сесії Олександрійської районної ради Кіровоградської області 23- го скликання від 27 вересня 200 року № 199 «Про надання земельних ділянок для ведення Селянського фермерського господарства» СФГ «СКІФ» в особі ОСОБА_3 надавалася в постійне користування земельна ділянка плащею 47,39 га.

Відповідно до заповіту від 05 грудня 2002 року, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_1 все майно Селянського фермерського господарства «Скіф», всі належні майнові та немайнові права і обов`язки, а також право бути головою Селянського фермерського господарства «Скіф».

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про смерть № 19 від 17 січня 2003 року.

Позивач після смерті ОСОБА_3 у встановлений строк не зверталася до нотаріальної контори і пропустила строк для звернення.

Рішенням Олександрійського міськрайонного судуКіровоградської областівід 31січня 2013року задоволено позовні вимоги та надано ОСОБА_1 додатковий строк терміном один місяць для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Рішення мотивоване тим, що позивач, як єдиний спадкоємець ОСОБА_3 по СФГ «СКІФ», відповідно до ст.1261 ЦК України, звернулась з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину в Олександрійську районну державну нотаріальну контору, але отримала відмову на підставі того, що пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 січня 2013 року про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що ОСОБА_3 був її батьком. Після його смерті відкрилася спадщина на частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 та майнові права засновника Фермерського господарства «Скіф».

Зазначає, що нею спадщину прийнято в порядку , визначеному п. 1,ч. 1, ст.. 5498 ЦК УРСР 1963 року.

26 січня 2022 року вона звернулась до Державного нотаріуса Олександрійської районної державної нотаріальної контори Ківровоградської області Ліб В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на майнові права засновника ФГ «СКІФ».

Однак, нотаріусом надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26 січня 2022 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Константінов Олексій Федорович, який представляє інтереси ОСОБА_2 , підтримав доводи апеляційної скарги.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить суд розглядати справу без її участі.

Від Другої Олександрійської державної нотаріальної контори Ківровоградської області Південно Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) надішла заява, про розгляд справи без їх участі.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки всі учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд визнав причини неявки неповажними та вирішив розглянути справу без участі осіб які не з`явилися, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З урахуванням вимогстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Селянському (фермерському) господарстві «СКІФ» разом з ОСОБА_3 , на посаді головного бухгалтера.

Після реєстрації Статуту Селянського (фермерського) господарства в Олександрійській районній державній адміністрації, Селянське (фермерське) господарство «СКІФ» отримало свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 086315 від 07.03.2021 з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 31382005.

На підставі рішення 14-ї сесії Олександрійської районної ради Кіровоградської області 23- го скликання від 27 вересня 200 року № 199 «Про надання земельних ділянок для ведення селянського фермерського господарства» СФГ «СКІФ» в особі ОСОБА_3 надавалася в постійне користування земельна ділянка плащею 47,39 га.

Відповідно до заповіту від 05 грудня 2002 року, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_1 все майно Селянського фермерського господарства «Скіф», всі належні майнові та немайнові права і обов`язки, а також право бути головою Слянського фермерського господарства «Скіф».

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області, актовий запис № 20 ( а. с. 39).

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи.

Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом чатини першої статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою статті 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України відповідно до якої , якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, що передбачено частиною третьою статті 1296 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Саме такий висновок сформульовано в поставі Пленуму ВCУ № 7 від 30.05.2008 «Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини» та постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (провадження № 61-3014св19).

Отже, при розгляді справи про спадкування суд має встановити місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.

Матеріалами справи підтверджується, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області, актовий запис № 20 ( а. с. 39).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 21 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 (а. с. 48).

ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 (а. с. 47).

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивачів та відповідачів) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) осіб, які вважають, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, що до цього причетні.

Частинами першою, другою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідачів у справі.

При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладено, вбачається, що позов ОСОБА_7 мав бути пред`явлений до ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_8 , оскільки на момент його смерті вона була неповнолітньою у віці 15 років, що свідчить про прийняття нею спадщини та про наявність в неї парва на обов`язкову частку у спадщині в незалежності від змісту заповіту.

У зв`язку з незалученням до участі в справі всіх суб`єктів, в якості відповідачів (співвідповідачів), апеляційний суд не вправі встановлювати обставини справи, зокрема щодо недійсності оспорюваного державного акта та давати йому правову оцінку, що не позбавляє позивачів права на звернення до суду з позовом з правильно визначеним ним суб`єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог, які відповідатимуть передбаченому законом способу захисту відповідного права або законного інтересу.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції дане питання не вирішив, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Україниє підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила 1488 грн 60 коп судового збору, які підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Константінова Олексія Федоровича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , задовольнити.

РішенняОлександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 січня 2013 рокускасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Олександрійської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 1488,60 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім ) грн 60 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19.01.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М.Єгорова

О. І. Чельник