Постанова

від 18.01.2023 по справі 906/1320/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року Справа № 906/1320/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Андрушківської сільської ради Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області в справі №906/1320/21 від 27 червня 2022 року, повний текст рішення складено 7 липня 2022 року (суддя Маріщенко Л.О.)

час та місце ухвалення рішення: 12 жовтня 2022 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А; вступна і резолютивна частина проголошена о 14:20 год; повний текст рішення складено 24 жовтня 2022 року

за позовом Фермерського господарства "Олгрис"

до Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоду

за участю представників сторін:

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Олгрис" (надалі Позивач) звернулося з позовом до Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (надалі Відповідач) про:

· визнання протиправним та скасувати рішення Відповідача №649 від 19 жовтня 2021 року;

· визнати укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткову угоду до договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Попільнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 березня 2012 року за №182470004001851, право оренди за яким зареєстровано за Позивачем на той самий строк і на тих самих умовах в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідачем відмовлено в поновленні договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року та підписанні додаткової угоди до договору. На думку Позивача, рішення Відповідача №649 від 19 жовтня 2021 року порушує переважне право Позивача на поновлення договору оренди землі з посиланням на статті 32-2, 33 Закону України "Про оренду землі", абзац 4 розділу ІХ Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України №340-ІХ від 5 грудня 2019 року), а також на статті 5,7,8 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на час укладання договору оренди землі).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30 червня 2022 року в справі №906/1320/21 задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Відповідача від 19 жовтня 2021 року №649 Про відмову Позивачу в поновленні договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року та підписанні додаткової угоди. Визнано укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткову угоду до договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Житомирському (Попільнянському) районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 березня 2012 року за №182470004001851, право оренди по якому зареєстровано за Позивачем на той самий строк і на тих самих умовах у відповідній редакції, наведеній в резолютивній частині рішення.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови Позивачу в поновленні договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року та підписанні додаткової угоди до вказаного договору на тих самих умовах і на той самий строк згідно з рішенням Відповідача від 19 жовтня 2021 року №649 є лише відсутність між Позивачем та Відповідачем договірних зобов`язань з приводу користування спірною земельною ділянкою, так як вказаний договір укладений із фізичною особою ОСОБА_1 . У вказаному рішенні також зазначено, що на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" правом на поновлення договору оренди вказаної земельної ділянки може скористатись лише орендар, тобто ОСОБА_1 ..

Окрім того, суд першої інстанції в оспорюваному рішенні вказав, що після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

З огляду на те, що після укладення між Попільнянською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року, ОСОБА_1 створив Фермерське господарство та зареєстрував його 14 березня 2012 року в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб, суд першої інстанції прийшов до висновку, що права й обов`язки орендаря спірної земельної ділянки за договором оренди землі №97 від 5 березня 2012 року перейшли від громадянина ОСОБА_1 до Позивача з дня проведення його державної реєстрації, тобто з 14 березня 2012 року.

Тому, враховувавши дотримання Позивачем процедури реєстрації фермерського господарства та вжиття передбачених законодавством та пункт 8 договору оренди дій для його поновлення, місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Відповідача № 649 від 19 жовтня 2021 року та визнання укладеною додаткової угоди від 21 вересня 2021 року до договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року у редакції, викладеній у позовній заяві від 15 грудня 2021 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 227-231), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів, Відповідач вказує, що враховуючи той факт, що до договору оренди землі від 5 березня 2012 року були внесені зміни від 2 лютого 2021 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", то поновлення договорів оренди землі відбувається за правилами статті 33 Закону України "Про оренду землі". Згідно положень частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", до листа-повідомлення додається проект договору, проте, Позивачем додано не проект договору оренди землі, а додаткова угода. Земельним законодавством не встановлено обов`язку власника передавати земельну ділянку в оренду та обов`язковості укладення договору оренди землі для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування, нормативне регулювання таких договірних відносин ґрунтується на принципі свободи договору. Позивач, заявивши вимогу про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 97 від 5 березня 2012 року, порушує такі принципи, як свобода договору, волевиявлення сторін, тому що визнати додаткову угоду до договору оренди землі можна лише тоді, коли орендар та орендодавець погодили зміну умов договору, але додаткова угода не була оформлена (погоджена) між сторонами у місячний строк. Апелянт зазначає, що між Позивачем та Відповідачем не відбулось узгодження істотних умов договору, так як рішенням 11 сесії 8 скликання № 649 від 19 жовтня 2021 року, Позивачу відмовлено в поновленні договору оренди землі та підписанні додаткової угоди, виходячи з того, що стороною договору оренди землі, відповідно до додаткової угоди від 2 лютого 2021 року, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є фізична особа - ОСОБА_1 , про що було зазначено в рішенні та роз`яснено йому про можливість звернення за поновленням договору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 27 червня 2022 року.

На виконання вимог ухвали Північнозахідного апеляційного господарського суду Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що до листа - повідомлення додано наступні документи: проект додаткової угоди про продовження (поновлення) договору оренди землі №87 від 5 березня 2012 року у 2 екземплярах; копію договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року; копію додаткової угоди від 2 лютого 2021 року; витяг з ДЗК №НВ-0007618342021 від 16 вересня 2021 року на підтвердження того, що Позивач є орендарем даної земельної ділянки (том 2, а.с. 2-5).

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2022 року справу № 906/1320/21 призначено до розгляду на 30 листопада 2022 року на 14 год 00 хв..

На адресу Північнозахідного апеляційного господарського суду 21 листопада 2022 року надійшло клопотання Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді судове засідання у справі №906/1320/21 призначене на 30 листопада 2022 року не відбулося. Учасники справи повідомлені про неможливість проведення судового засідання, шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці чуду офіційного веб-сайту «Судова влада в Україні».

Розпорядженням керівника апарату суду від 12 грудня 2022 року за №01-05/697, на підставі службової записки головуючого судді по справі №906/1320/21 від 12 грудня 2022 року, призначено заміну судді-члена колегії. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2022 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи у складі: Василишин А.Р., головуючого судді; суддів Бучинської Г.Б., Філіпової Т.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року справу №906/1320/21 прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Бучинської Г.Б., Філіпової Т.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року призначено розгляд справи на 18 січня 2013 року об 14:00 год..

В судове засідання від 18 січня 2023 року представники Позивача, то Відповідача не з`явилися.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 13 грудня 2022 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача, і Відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами, зважаючи на те, що в матеріалах справи є апеляційна скарга Відповідача, в котрій висвітлена його позиція, з-приводу винесеного рішення та відзив Позивача, в якому висвітлено позицію з-приводу рішення та апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західного апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Розпорядженням Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області від 1 березня 2012 року № 116 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 119,5688 га з метою передачі в користування на умовах оренди терміном на 10 років ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Харліївської сільської ради та вирішено передати ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 119,5688 га у користування на умовах оренди терміном на 10 років для ведення фермерського господарства (том 1, а.с. 10).

На підставі вказаного розпорядження від 1 березня 2012 року №116 між Попільнянською районною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) та ОСОБА_1 (надалі - орендар) укладено договір оренди землі № 97 від 5 березня 2012 року (том 1, 11-12; надалі - Договір).

За умовами пункту 1 Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Харліївської сільської ради.

Відповідно до пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 46,1688 га, в тому числі ріллі - 46, 1688 га.

В той же час, пунктом 4 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду без будівель та споруд.

Згідно пункту 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1192 046 грн 24 коп. з урахуванням коефіцієнта індексації 1,756.

Пунктом 8 Договору передбачено, що: Договір укладено на 10 років; після закінчення строку Договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 3% від нормативно-грошової оцінки у розмірі 35 761 грн 39 коп. всього у рік.

Відповідно дії пункту 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Як встановлено з пункту 36 Договору, зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

В силу дії пункту 39 Договору, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв`язується у судовому порядку; перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

У відповідності до пункту 43 Договору, Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Попільнянському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 березня 2012 року за №18470004001851.

2 лютого 2021 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-1959/14-18-СГ від 6 червня 2018 року "Про передачу земельної ділянку державної власності у комунальну власність" між Відповідачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору оренди землі (том 1, а.с. 33).

Вказаною угодою проведено заміну сторони орендодавця по вказаному Договору оренди землі на Відповідача, зазначено кадастровий номер земельної ділянки № 1824787800:02:000:7348, збільшена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки до 1673 234 грн 48 коп., а також змінено розмір орендної плати.

В той же час, як вбачається з доказів, Позивача зареєстровано як суб`єкт господарювання 4 березня 2012 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 297 102 0000 003413 (том 1, а.с. 14).

Згідно з пунктам 6.1 Статуту Позивача, засновником господарства є ОСОБА_1 (том 1, а.с. 16).

Відповідно до пункту 4.3 Статуту Позивача, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) входить, зокрема, право користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 46,1688 га, кадастровий номер 1824787800:02:000:7348, цільовим призначенням для ведення фермерського господарства згідно Договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Попільнянською районною державною адміністрацією із змінами та доповненнями.

Пунктом 5.1 Статуту Позивача передбачено, що: для реалізації мети та предмету своєї діяльності, господарство користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площою 197,6403 га, в тому числі риллі 197,6403 га.; вказані земельні ділянки передані засновнику для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі, укладених засновником з Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області, зокрема, № 97 від 5 березня 2012 року, загальною площею 46,1688 га, в т.ч. рілля - 46,1688 га.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку орендарем спірної ділянки значиться - Позивач.

Також, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на час формування витягу (28 серпня 2021 року) орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1824787800:02:000:7348 на підставі Договору оренди землі №97, відомостей з ДЗК, додаткової угоди до Договору оренди від 2 лютого 2021 року, наказу ГУД у Житомирській області "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" від 6 червня 2018 року №6-1956/14-18-СГ, постанови ВП Верховного суду № 927/79/19 від 30 червня 2020 року, статуту Позивача, значиться - Позивач.

21 вересня 2021 року Позивач звернувся до Відповідача з листом-повідомленням за №163 про поновлення договору оренди землі, у якому зважаючи на переважне право на поновлення Договору оренди № 97 та у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, як орендар земельної ділянки за кадастровим номером 1824787800:02:000:7348 просить укласти додаткову угоду про продовження (поновлення) його дії на тих самих умовах і на той самий строк (том 1, а.с. 40).

Також, до вказаного листа-повідомлення був доданий проект додаткової угоди про продовження (поновлення) Договору (том 1, а.с. 41).

26 жовтня 2021 року Відповідач направив на адресу Позивача лист, у якому зазначив, що ним розглянутий лист-повідомлення про поновлення Договору оренди та направив рішення 11 сесії скликання за №649 (том 1, а.с. 44-46).

Відповідно до рішення Відповідача 11 сесії II скликання за №649 від 19 жовтня 2021 року Позивачу відмовлено в поновленні Договору та підписанні Додаткової угоди до вказаного Договору у зв`язку з тим, що між Позивачем та Відповідачем відсутні договірні зобов`язання з приводу користування земельною ділянкою площею 46,1688 га, кадастровий номер 1824787800:02:000:7348, так як вказана земельна ділянка, відповідно до Договору та додаткової угоди до Договору передана в оренду фізичній особі ОСОБА_1 , а тому, сторонами договору є Відповідач та ОСОБА_1 .

Ураховуючи відмову Відповідача, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, з позовом у даній справі, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача №649 від 19 жовтня 2021 року "Про відмову фермерському господарству "Олгрис" в поновленні договору оренди землі №97 від 05.03.2012 та підписанні додаткової угоди" та визнати укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткову угоду до Договору.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до Закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди), земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом, для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди)).

Отже можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди), земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди), після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Дослідивши позовні вимог в розрізі, долучених до матеріалів справи доказів, колегія суддів досліджує обставини, щодо порушення оскаржуваним актом цивільних права та інтересів особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, з метою захисту порушеного або оспорюваного права (а саме права щодо укладення додаткової угоди до Договору).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

Як встановлено судом, Позивача зареєстровано як суб`єкт господарювання 4 березня 2012 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 297 102 0000 003413 (том 1, а.с. 14).

Згідно з пунктам 6.1 Статуту Позивача, засновником господарства є ОСОБА_1 (том 1, а.с. 16).

Відповідно до пункту 4.3 татуту Позивача, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) входить, зокрема, право користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 46,1688 га, кадастровий номер 1824787800:02:000:7348, цільовим призначенням для ведення фермерського господарства згідно Договору оренди землі №97 від 5 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Попільнянською районною державною адміністрацією із змінами та доповненнями.

Пунктом 5.1 Статуту Позивача передбачено, що для реалізації мети та предмету своєї діяльності, господарство користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площою 197,6403 га, в тому числі риллі 197,6403 га. Вказані земельні ділянки передані засновнику для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі, укладених засновником з Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області, зокрема, № 97 від 5 березня 2012 року, загальною площею 46,1688 га, в т.ч. рілля - 46,1688 га.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку орендарем спірної ділянки значиться - Позивач.

Також, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на час формування витягу 28 серпня 2021 року орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1824787800:02:000:7348 значиться - Позивач.

Відтак, зважаючи на все вищеописане колегія суддів приходить до висновку, що з моменту, коли ОСОБА_1 створив фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до Позивача з дня його державної реєстрації.

Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року в справі №348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року в справі №606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі №677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року в справі №574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року в справі №628/778/18, від 2 жовтня 2019 року в справі №922/538/19, від 30 червня 2020 року в справі №927/79/19.

Після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону України "Про фермерське господарство" прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.

При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року в справі №927/79/19.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції констатує, що розглядаючи дані правовідносини в правовому полі дії статтей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує Позивач, а не громадянин ОСОБА_1 , якому вона надавалась.

Відповідно, належним суб`єктом для звернення до Відповідача із пропозицією щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки є саме Позивач, якого створено фізичною особою, з моменту, коли фізична особа створила фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

В силу дії частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В силу дії статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За замістом статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи вищевстановлене на переконання колегії суду, прийняте Відповідачем рішення №650 від 19 жовтня 2021 року, яким відмовлено в поновлені Договору оренди з тих підстав, що за його поновленням звернувся саме Позивач, а не вказаний в договорі оренди ОСОБА_1 , не ґрунтується на нормах закону.

При цьому, суд апеляційної інстанції констатує і те, що скаржник в тексті апеляційної скарги хоча і просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, однак в порушення вимог статті 258 ГПК України не вказує у чому полягає саме незаконність і (або) необґрунтованість такого рішення.

Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення Відповідача №649 від 19 жовтня 2021 року підлягають до задоволення.

Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, з огляду на що суд апеляційної інстанції залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Що ж до позовної вимоги про визнання укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткової угоди до Договору, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статтею 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог в апеляційній скарзі зауважує про те, що поновлення договорів оренди землі відбувається за правилами нової редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України.

При цьому, колегія суду звертає увагу апелянта на те, що Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення №649 від 19 жовтня 2021 взагалі не посилалася на норми нової редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України, відмовляючи в поновлені Договору оренди.

Поряд з цим, 16 січня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 5 грудня 2019 року №340-IX (далі по тексту - Закон №340-IX), яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції ("Стаття 33: Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк").

Водночас, Законом №340-IX Закон України "Про оренду землі" було доповнено статтею 32-2: "Поновлення договорів оренди землі", згідно якої поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України".

Також, Законом №340-IX Закон України "Про оренду землі" доповнено абзац 4 Розділу ІХ, за яким правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Як вбачається з описаного вище в даній постанові, 2 лютого 2021 року між Відповідачем та ОСОБА_1 (засновником Позивача) укладено додаткову угоду до Договору оренди землі, якою проведено заміну сторони орендодавця з Попільнянської РДА на Відповідача, а пункт 2 розділу "Об`єкт оренди" доповнено таким реченням: "Кадастровий номер земельної ділянки №1824787800:02:000:7347". Окрім того, в Додатковій угоді змінено розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати.

Колегія суддів констатує, що поновлення договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі №926/2720/21.

Згідно із частиною 4 статтею 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, твердження Відповідача про те, що поновлення договору оренди земельної ділянки має відбуватися відповідності до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (чинній на момент звернення із заявою про поновлення договору оренди) та статті 126-1 Земельного кодексу України є помилковим (та суперечить судовій практиці Верховного Суду, наведеній вище в даній постанові).

Оскільки Договір оренди землі укладений 5 березня 2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Попільнянському районі 13 березня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №182470004001852, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" та відсутнє обґрунтоване, мотивоване рішення ради про відмову Позивачу в поновленні Договору та підписанні додаткової угоди (оскільки рішення Відповідача 11 сесії VIIІ скликання №649 від 19 жовтня 2021 року скасовано судом, відтак поновлення договору оренди землі, укладеного до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", здійснюється на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення.

Враховуючи вищевисвітлені обставини, в цьому випадку необхідно керуватися приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка мала назву "Поновлення договору оренди землі", у редакції, чинній станом на момент укладення договору оренди землі 5 березня 2012 року.

Відтак, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) врегульовано процедуру поновлення договору оренди землі на новий строк, шляхом реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), або шляхом мовчазної згоди орендодавця (частина 6 цієї норми).

Частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

В той же час частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Частиною 10 Закону України "Про оренду землі" визначено, у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відтак зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 Закону України "Про оренду землі", не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає на підставі частини 6 Закону України "Про оренду землі".

У першому випадку орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення. В цьому разі нормою покладено на орендаря обов`язок повідомити про такий свій намір орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додати лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з обов`язковим доданням проекту додаткової угоди, а на орендодавцеві лежить обов`язок у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), та укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Таким чином при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі, розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

У другому випадку поновлення договору відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Тобто, з положень Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) вбачається, що законодавчо відмежовано право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, що закріплено у частинах 1-5 цієї норми, від права вважати продовженим договір оренди землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Відповідні положення у вказаних частинах зазначеної статті дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

Отже у процедурі поновлення договору оренди землі на орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (поновлення договору), покладається обов`язок завчасно повідомити орендодавця листом-повідомленням, до якого додати проект відповідної додаткової угоди.

Колегія суддів констатує, що визначений алгоритм дій для орендаря та орендодавця, які відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" мають намір поновити договір оренди землі. Для виникнення підстави для поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендарем не дотримано процедури, встановленої, зокрема, частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме не надано до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

Дана правова позиці наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року в справі №159/5756/18 (про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки), постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2018 року в справі №920/739/17.

Поміж тим, незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі".

Дана правова позиція зазначена постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року в справі №903/1030/19.

Як вбачається з умов дослідженого Договору, пунктом 8 Договору визначено, що після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З метою використання свого переважного права щодо поновлення Договору Позивач, як користувач вищевказаної земельної ділянки звернувся до Позивача із листом - повідомленням від 21 вересня 2021 року щодо поновлення Договору оренди землі на умовах, визначених додатковою угодою.

До листа - повідомлення додано: проект додаткової угоди про продовження (поновлення) Договору у 2 екземплярах; копію Договору оренди землі; копію додаткової угоди від 2 лютого 2021 року та витяг з ДЗК №НВ-0007618502021 від 16 вересня 2021 року.

Зазначений лист отримано Відповідачем 21 вересня 2021 року, що підтверджується відповідною відміткою на ньому (том 1, а. с. 40).

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, Позивач своєчасно висловив намір поновити Договір на той самий строк, тобто ще на 10 років, у строки, встановлені договором в правовому полі дії статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору).

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Колегія суддів констатує, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Дана правова позиція наведена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 10 вересня 2018 року в справі №920/739/17, від 29 листопада 2018 року в справі №920/752/17, від 20 лютого 2019 року в справі №915/1401/17.

При цьому слід зауважити на тому, що в контексті частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" законодавець мав на увазі наявність заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди в цілому.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

В той же час, Відповідачем прийнято рішення 11 сесії VIII скликання №649 від 19 жовтня 2021 року, яким Позивачу відмовлено в поновленні Договору та підписанні додаткової угоди до вказаного договору, в зв`язку з тим, що між Позивачем та Відповідачем відсутні договірні зобов`язання з приводу користування земельною ділянкою площею 73,40 га, кадастровий номер 1824787800:02:000:7347, оскільки земельна ділянка, відповідно до Договору та Додаткової угоди до Договору передана в оренду фізичній особі ОСОБА_1 .

Проте, зміст рішення Відповідача 11 сесії VIII скликання №649 від 19 жовтня 2021 року не свідчить про недосягнення орендодавцем домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору в результаті чого переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Вказане рішення ради про відмову в поновленні Договору та підписанні Додаткової угоди до вказаного Договору, у зв`язку із зверненням Позивача, а не Самчуком Олександром Григоровичем не ґрунтується на нормах законодавства, що регулює земельні правовідносини за участю фермерського господарства, щодо належної правової підстави для відмови в укладенні додаткової угоди про поновлення договору на такий самий строк і на таких самих умовах, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Крім того, судова колегія суддів відзначає, що відомості про порушення Позивачем умов Договору протягом його дії в матеріалах справи відсутні. Адже: Позивач відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" надіслав орендодавцю лист-повідомлення про намір поновити договір оренди землі з проектом додаткової угоди; орендодавець жодних заперечень щодо умов додаткової угоди не висловив, фактично не погодившись лише із суб`єктним складом осіб, які мають право на продовження дії Договору, що суперечить приписам Закону України "Про фермерське господарство" та Закону України "Про оренду землі".

Згідно частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Поновлення договору оренди землі у судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків. Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року в справі №920/739/17, від 15 січня 2019 року в справі №922/1464/18, від 19 березня 2019 року в справі №908/2484/17.

Зважаючи на те, що запропонована Позивачем додаткова угода не була підписана орендодавцем у добровільному порядку, Позивач звернувся із позовом про визнання укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткової угоди до Договору.

Враховуючи дотримання Позивачем процедури щодо поновлення Договору і безпідставної відмови Відповідача у підписанні Додаткової угоди до Договору, а також враховуючи те, що за приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення Договору) Додаткова угода до Договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а відмова або наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді, колегія суддів приходить до висновку про підставність заявленої позовної вимоги.

В той же час апеляційний господарський суд наголошує на тому, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме статті 126-1 Земельного кодексу України (однак це не призвело до винесення неправомірного рішення), про що описано вище в даній постанові.

Відповідно Північно-західний апеляційній господарський суд задоволює позовні вимоги в частині поновлення Договору оренди землі, шляхом визнання укладеною Додаткової угоди до Договору.

Дане рішення в цій частині й було прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення в частині визнаня укладеною Додаткової угоди до Договору.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Житомирської області від 27 червня 2022 року в справі №906/1320/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно і суд апеляційної інстанції залишає без задоволення апеляційну скаргу Відповідача.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Андрушківської сільської ради Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області в справі №906/1320/21 від 27 червня 2022 року - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області в справі №906/1320/21 від 27 червня 2022 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 906/1320/21 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2022 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.