Постанова

від 18.01.2023 по справі 314/3926/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.01.2023 Справа № 314/3926/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/3926/17 Головуючий у 1-й інстанції: Беспалько Т.Д.

Провадження №22-ц/807/328/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сімонець Євгенії Олександрівни на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року про затвердження мирової угоди, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувсядо судуз позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_1 , яка проживає у будинку АДРЕСА_1 .

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із уточненою позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу у сумі 20000 грн у рівних частках, посилаючись на те, що 16 січня 2017 року відповідачі у ОСОБА_2 взяли у борг 20000 грн, строком до 16 жовтня 2017 року, про що надали розписку. На теперішній час відповідачі ухиляються від повернення боргу, посилаючись на відсутність коштів, які ОСОБА_2 бажає повернути.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з метою врегулювання спору подали до суду заяву про визнання мирової угоди на наступних умовах :

1. Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, що належала ОСОБА_4 .

2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, що належала ОСОБА_3 .

3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, що належала ОСОБА_5 .

4. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, що належала ОСОБА_1 .

5. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, що належала ОСОБА_3 .

6. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, що належала ОСОБА_4 .

Провадження по справі закрити у зв`язку з укладенням мирової угоди та визнання її судом.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року визнано укладену між сторонами по справі мирову угоду, за умовами якої:

1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, що належала ОСОБА_4 .

2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, що належала ОСОБА_3 .

3. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, що належала ОСОБА_5 .

4. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, що належала ОСОБА_1 .

5. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, що належала ОСОБА_3 .

6. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, що належала ОСОБА_4 .

Провадження по справі закрито у зв`язку з укладенням мирової угоди та визнання її судом.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Сімонець Євгенії Олександрівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення яким закрити провадження у цій справі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що умови мирової угоди суперечать положенням ЦПК України, оскільки вона не містить взаємних поступок сторін і спрямована виключно на порушення права власності ОСОБА_1 .. Остання не була ознайомлена зі змістом мирової угоди і не підписувала її, отже, суд був зобов`язаний відмовити у її затвердженні. Як відомо ОСОБА_1 , інші відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є співвласниками земельних ділянок також не підписували від свого імені ніяких документів у цій справі. ОСОБА_1 участі у справі не брала, оскільки не знала про її розгляд у суді першої інстанці, будь-яких документів з суду не отримувала, зокрема позовної заяви, уточненої позовної заяви, ухвалу про відкриття провадження у справі, судову повістку про виклик до суду, тому не могла подати заяву про затвердження мирової угоди та заяву про розгляд справи без її участі, які не містять дати реєстраційного штампу суду, предмету позову, номера справи. Суд першої нстанції не врахував той факт, що спочатку ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні житловим будинком шляхом її виселення з житлового будинку АДРЕСА_1 в якій вона нібито проживає, не додавши до позову будь-яких доказів. Згодом уточнивши позов, ОСОБА_2 звернувся до суду із уточненою позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою, при цьому позивач не звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову та підстав позовної заяви, розписка в матеріалах справа відсутня.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_6 ,будучи належнимчином повідомленимпро дату,час імісце розглядусправи,через свогопредставника,адвоката Кравченко В.А., МалаТ.І.,Малий О.В. такожналежним чиномповідомлені продату часта місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому,колегія суддівзауважує,що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України),апеляційний судвважає запотрібне розглянутисправу вданому судовомузасіданні у відсутності вищезазначених учасників справи, які належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішеннязазначеним вимогам не відповідає.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_1 , яка проживає у будинку АДРЕСА_1 (який містить штемпель Вільнянського районного суду Запорізької області ві 03 жовтня 2017 року за вх. № 10661) (а.с.1).

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року відкрито провадження по цивільній справі № 314/3926/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення перешкод з призначенням судового засідання на 17 жовтня 2017 року на 09-00 год (а.с.4).

В матеріалах справи знаходиться позовна заява ОСОБА_6 датована 02 жовтня 2017 року до ОСОБА_1 про стягнення з останньої на його користь боргу у сумі 20000 грн, які відповідачка та її родичі позичили у ОСОБА_6 строком до 16 жовтня 2017 року, про що надали розписку та на теперішній час ухиляються від повернення вказаних коштів (а.с.6).

Також, в матеріалах справи знаходиться уточнена позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу у сумі 20000 грн у рівних частках, посилаючись на те, що 16 січня 2017 року відповідачі у позивача взяли у борг 20000 грн, строком до 16 жовтня 2017 року, про що надали розписку. На теперішній час відповідачі ухиляються від повернення боргу, посилаючись на відсутність коштів, які ОСОБА_2 бажає повернути (а.с.7).

Відповідно до Інфоромаційних довідок, сформованих 31 травня 2016 року, 27 липня 2019 року, вбачається, що на момент їх формування:

- ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власноті ј частина земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, 1/3 частина земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Запорізької області, Вільнянського району, Павлівської сільської ради.

- ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власноті ј частина земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, ј частина земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Запорізької області, Вільнянського району, Павлівської сільської ради.

- ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власноті 1/3 частина земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, 1/3 частина земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Запорізької області, Вільнянського району, Павлівської сільської ради (а.с.10-13)

Під час розгляду справи, сторони звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди, заява написана від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій вони зазначили, що з метою врегулювання спору просять визнати укладену між сторонами мерову угоду і провадження у справі закрити ( а.с. 9). Від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких зазначено, що останні позов визнають, не заперечують проти його задоволення (а.с. 14-15). Ні заява про визнання мирової угоди, ні зазначені заяви не містять штемпеля вхідної кореспонденції суду першої інстанції, за результатом розгляду якої судом постановлено оскаржувану ухвалу у відсутності сторін (а.с.18-19), що підтверджується журналом судового засідання за підписом судді Беспалько Т.Д. та секретаря Печонкіної В.П. від 04 грудня 2017 року (а.с.17).

Ухвалою Вільнянського районного суду від 04 грудня 2017 року затверджено мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_6 та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за умовами якої:

1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, що належала ОСОБА_4 .

2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, що належала ОСОБА_3 .

3. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0056, що належала ОСОБА_1 .

4. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, що належала ОСОБА_1 .

5. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, що належала ОСОБА_3 .

6. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,842 га, кадастровий номер 2321586100:01:002:0057, що належала ОСОБА_4 .

Провадження по справі закрито у зв`язку з укладенням мирової угоди та визнання її судом (а.с.18-19).

Згідно з пунктом 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, виходячи із змісту ст. 207 ЦПК України,укладена вцивільному процесімирова угодапороджує правата обов`язкидля осібне тількипроцесуальні,а йматеріальні.Тому мироваугода маєматеріальний зміст,укладається ізатверджується судомвідповідно довимог нелише цивільногопроцесуального права,а йз урахуваннямцивільного права.За змістом даної норми закону суд має перевірити, чи умови мирової угоди не суперечать закону, чи дотриманий сторонами процедурний порядок звернення, чи дійсно укладено мирову угоду, який її зміст, чи зрозуміло, чітко, однозначно, безумовно викладено умови, чи стосується угода предмету спору, чи всі умови угоди підлягають примусовому виконанню, чи в результаті ліквідується спір між сторонами.

Постановляючи ухвалу по справі, суд виходив з того, що сторони дійшли взаємної згоди між собою щодо врегулювання спірних правовідносин по справі, уклали мирову угоду і просять суд її затвердити. Також суд виходив з того, що дана мирова угода не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в жовтня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Вільнянського районого суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні житловим будинком шляхом її висилення.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 жотня 2017 року було відкрнито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду на 09-00 годину 17 жовтня 2022 року в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області, в судове засідання викликано осіб, які беруть участь у справі (а.с.4).

Після відкриття провадження у цій справі, на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про сягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 боргу у сумі 20000 грн.

В подальшому на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області поступила уточнена позовна заява ОСОБА_6 , яка по своїй сутті доповнила коло відповідачів, крім ОСОБА_1 , зазначено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення з відповідачів на його користь боргу у сумі 20000 грн у рівних частках.

Будь яких документів, які б свідчили про укладення між сторонами письмового договору позики ( розписки), його умов до позовної заяви додано не було.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судом першої інстанції не направлялись судові повістки про їх виклик до суду на 09-00 год. на 17 жовтня 2017 року. В судове засідання, призначене на 09-00 годину 17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явились, про що свідчить довідка секретаря Печонкіної В.П. (а.с.16). В наступне судове засідання, призначене на 09-00 год. на 04 грудня 2017 року, відповідачі також не з`явилися, про що свідчить журнал судового засідання за підписом судді Беспалько Т.Д. та секретаря Печонкіної В.П. (а.с. 17).

Відомості про отримання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судових повісток про виклик на 17 жовтня 2017 року та на 04 грудня 2017 року в матеріалах справи відсутні.

Тобто, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не було належним чином, відповідно до вимог процесуального законодавства повідомлено про розгляд даної справи в якій містяться позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні житловим будинком, шляхом виселення ОСОБА_1 , а також уточненої позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення з відповідачів на користь позивача суми боргу у сумі 20000 грн у рівних частках.

В матеріалах справи також містяться дві ідентичні за змістом зави ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в яких зазначено, що заявники проти позову не заперечують, позов визнають, просять слухати справу за їх відсутності (а.с. 14-15). Проте, дані заяви не містять дати їх написання, по якій саме справі вони написані та за якими позовними вимогами, адже в матеріалах даної справи № 314/3926/17 містяться дві позовні заяви (а.с.1,6) та одна уточнена позовна заява (а.с.7) із зазначеням різного предмету спору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення судового засідання на 17 жовтня 2017 року та на 04 грудня 2017 року, та його волевиявлення щодо розгляду справи без його участі і що останній просить суд затвердити заяву про укладення мирової угоди.

Аналогічні заяви від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розгляд справи цієї справи із зазначенням позовних вимог без їх участі та затвердження мирової угоди, матеріали справи не містять. Навпроти на заперечення ОСОБА_1 щодо підписання нею заяви про визнання мирової угоди, в результаті чого вона втратила право власності на 1/4 та 1/3 частини земельних ділянок, розташованих на території Запорізького району Запорізької області, 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України (ЄО № 8094), що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розлідувань за номером кримінального провадження № 12022087210000267 (а.с.40).

Позовна заява від 02 жовтня 2017 року та уточнена позовна заява (взагалі не містить дати позивача) не містять також вхідного штемпеля реєстрації суду першої інстанції із заначенням дати реєстрації вхідного документу та доказів про направлення судом першої інстанції вказаних документів відповідачам. Також, судом першої інстанції в порушення вимог законодавства у встановленому порядку не вирішено питання щодо можливої обґрунтованої зміни предмету позову та в залежності від результату з можливими в подальшому прийняття їх до рогляду.

За договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості ( частина перша статті 1046 ЦК України).

Обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встанвлені договором, визначений у частині першій статті 1049 ЦК України.

Тобто, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, визначений у чатині першій статті 1049 ЦК України.

Водночас, в матеріалах справи такий договір позики ( розписка) відсутня.

В заяві про визнання мирової угоди не конкретизовано зміст її умов, не зазначено з метою якого врегулювання спору вона укладається та по якій справі, не зазначено повного переліку домовленостей сторін та взаємних поступок з метою врегулювання спору між сторонами.

Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та не з`ясував, у якій саме сумі грошові кошти були передені ОСОБА_2 , ким саме із відповідачів передавались кошти та в якій сумі, який строк і порядок повернення встановлені договором ( розпискою). Затвердження мирової угоди також здійснено без повного переліку домовленостей сторін, не зазначені чіткі її умови, не зазначені взаємні поступки сторін з метою врегулювання спору, а лише визано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 2321586100:01:002:0056, та кадастровим номером 2321586100:01:002;0057, що належать на праві часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .. Тобто, суд першої інстанції фактично узаконив перехід права власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського віиробництва за ОСОБА_2 .

Таким чином, суд першої інстанції в порушення змісту статті 207 ЦПК України при визнанні укладеної між сторонами мирової угоди не перевірив, чи умови мирової угоди не суперечать закону, чи дотриманий сторонами процедурний порядок звернення, чи дійсно укладено мирову угоду, який її зміст, чи зрозуміло, чітко, однозначно, безумовно викладено умови, чи стосується угода предмету спору, чи всі умови угоди підлягають примусовому виконанню, чи в результаті ліквідується спір між сторонами.

Отже, висновки суду не грунтуються на законі, оскільки, суд першої інситанції не врахував, що мирова угода, предметом якої є не грошові кошти, які позивач просив стягнути з відповідачів, а перехід права власності на земельні ділянки, відносно якої сторони уклали мирову угоду.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина 1статті 41 Конституції України). Близький за змістом припис передбачає частина 1статті 317 ЦК України.

Кожнафізична абоюридична особамає правомирно володітисвоїм майном.Ніхто неможе бутипозбавлений своєївласності інакшеяк вінтересах суспільстваі наумовах,передбачених закономі загальнимипринципами міжнародногоправа.Проте попередніположення жоднимчином необмежують праводержави вводитив діютакі закони,які вонавважає занеобхідне,щоб здійснюватиконтроль закористуванням майномвідповідно дозагальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1статті 316 ЦК України).

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів прав власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина 4статті 13 Конституції України).

Стаття 14 Конституції Українивстановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина 1статті 78 ЗК України).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина 2статті 78 ЗК України).

Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт «в» частини1статті 5 ЗК України).

Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Суд залишив поза увагою те, що згідно з пунктом 15розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Українидо набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно достатті 141 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другоїстатті 371 цього Кодексуземельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Судом першої інстанції не враховано, що станом на день постановлення оскаржуваної ухвали суду 04 грудня 2017 року, закон про обіг земель сільськогосподарського призначення прийнято не було.

31 березня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» № 552-IX, який набирає чинності 01 липня 2021 року.

Суд також залишив поза увагою роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у підпункті пункту 18постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(у редакції постанови від 19.03.2010 № 2), згідно з якими не може здійснюватися перехід права власності за судовими рішеннями (через визнання права власності на відчужену земельну ділянку або визнання дійсним договору щодо її відчуження, звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок зобов`язань власника земельної ділянки або передачу її у власність кредитору з цих підстав, видачу виконавчого документа за аналогічним рішенням третейського суду тощо) на земельні ділянки, щодо яких встановлена заборона на продаж або іншим способом відчуження, а саме: сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону (без доплат) і вилучення (викуп) для суспільних потреб (пункт 15розділу X «Перехідні положення» ЗК).

Крім того, суд, розглянувши справу за відсутності сторін, які не були повідомлені про час і місце розгляду справи, не пересвідчився, чи підписували відповідачі мирову угоду.

За таких обставин суд у порушення норм процесуального права зазначених вимог закону не врахував та безпідставно застосував до даних правовідносинстатті 16 ЦК Українидля обрання такого способу захисту, як визнання мирової угоди.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб є необґрунтовані та не відповідають вимогам закону.

Виходячи з встановлених обставин справи та вимог закону, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції про визнання мирової угоди підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Керуючись статтями367,368,374,379,381,382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника адвокатаСімонець ЄвгеніїОлександрівни задовольнитим частково.

Ухвалу Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 04грудня 2017року уцій справіскасувати,і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 20 січня 2023 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.