Постанова

від 17.01.2023 по справі 676/4200/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 676/4200/21

Провадження № 22-ц/4820/137/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю прокурорки Русецької О.В.,

представника відповідача Костюковича Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, третя особа Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання недійсним розпорядження, визнання незаконною та скасування реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку за апеляційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25жовтня 2022 року та додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2022 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (далі Прокурор) звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (далі Облдержадміністрація), Державного підприємства «Кам`янець-Подільське лісове господарство» (далі Підприємство), третя особа Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства (далі Управління), до ОСОБА_1 , Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі Райдержадміністрація) про визнання недійсним розпорядження, скасування реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Прокурор зазначив, що розпорядженням Райдержадміністрації від 19 жовтня 2012 року №1033/2012-р затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0912 га (кадастровий номер 6822489500:09:004:0006), розташовану за межами населених пунктів Чабанівської сільської ради і призначену для ведення індивідуального садівництва.

На підставі цього розпорядження 19 червня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулася з порушенням вимог закону.

Із матеріалів лісовпорядкування слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006 відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебуває у постійному користуванні Підприємства в межах лісового заказника місцевого значення «Староушицький». Натомість Райдержадміністрація за відсутності відповідних повноважень і згоди позивача, всупереч установленого порядку змінила цільове призначення вказаної ділянки та передала її у власність ОСОБА_1 .

Оскільки спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, має обмежений режим господарювання та не може передаватися у приватну власність, то її зайняття треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, відтак у порядку задоволення негаторного позову ОСОБА_1 зобов`язаний повернути цю ділянку державі в особі Облдержадміністрації з правом постійного користування Підприємства. Водночас у Державному земельному кадастрі має бути скасований запис про державну реєстрацію спірної земельної ділянки з одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

За таких обставин Прокурор просив суд:

визнати недійсним розпорядження Райдержадміністрації №1033/2012-р від 19жовтня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »;

скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006, площею 0,0912 га, з одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо цієї ділянки речових прав та їх обтяжень;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006, площею 0,0912 га, державі в особі Облдержадміністрації з правом постійного користування Підприємства.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2021 року в порядку забезпечення позову Прокурора накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006, площею 0,0912га, та заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, щодо її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками).

Заборонено ОСОБА_1 відчужувати, вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006, площею 0,0912 га, дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.

Заборонено державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006, окрім скасування державної реєстрації та внесення запису про поновлення державної реєстрації за державою, а також про скасування у Поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006.

Стягнено з відповідачів ОСОБА_1 та Райдержадміністрації на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір по 567 грн 50 коп. з кожного.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року позов Прокурора в інтересах держави в особі Підприємства про зобов`язання повернути земельну ділянку залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року в позові Прокурора в інтересах держави в особі Облдержадміністрації, третя особа Управління, до ОСОБА_1 , Райдержадміністрації про визнання недійсним розпорядження, скасування реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2022 року скасовано заходи забезпечення позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що Прокурор не довів належними та допустимими доказами віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення. Ця ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав із земель сільськогосподарського призначення та передана у приватну власність ОСОБА_1 з додержанням вимог чинного законодавства. Прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки задоволення позову не призведе до відновлення порушеного речового права держави. Позов Прокурора є необґрунтованим у цілому та не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в позові Прокурора відмовлено, тому застосовані судом заходи забезпечення позову слід скасувати, а сплачений відповідачами судовий збір повернути.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить скасувати основне і додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності, перебуває у постійному користуванні Підприємства в межах лісового заказника місцевого значення «Староушицький» і не може бути передана у приватну власність. Зібрані докази достатньо та об`єктивно вказують на незаконність передачі цієї ділянки у приватну власність ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не застосував норми чинного законодавства, не врахував правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Крім того, суд скасував заходи забезпечення позову передчасно.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Райдержадміністрація та ОСОБА_1 в особі свого представника, адвоката Костюковича Д.К., подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на їх законність та обґрунтованість.

Облдержадміністрація та Управління не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Розпорядженням Райдержадміністрації від 28 грудня 2009 року №1016/2009-р надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення за рахунок земель сільськогосподарського призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої за межами населених пунктів Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з метою передачі її у власність для ведення садівництва.

У 2010 році фізична особа підприємець ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006.

Розпорядженням Райдержадміністрації від 19 жовтня 2012 року №1033/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0912 га для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Чабанівської сільської ради за межами населених пунктів.

На підставі цього розпорядження 19 червня 2020 року приватним нотаріусом Твердохліб Г.Г. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 37017854).

Земельна ділянка площею 0,0912 га з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006 зареєстрована як об`єкт цивільних прав у Державному земельному кадастрі (категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, код цільового призначення 01.05). У відкритій Поземельній книзі складений кадастровий план земельної ділянки та зроблений запис про відсутність обмеження використання земельної ділянки.

Застосовані норми права

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. «ґ» ч. 4 ст. 84 ЗК України).

За змістом ст. 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

В силу ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 6, 7, 9 ст. 118 ЗК України (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Із положень ст. 125 ЗК України слідує, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як передбачено ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону №1952-ІV державній реєстрації прав підлягає право власності на земельну ділянку.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону №1952-ІV).

В силуч.1ст.19,ч.1ст.20ЗК Україниземлі Україниза основнимцільовим призначеннямподіляються натакі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 56 ЗК України визначено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ч. 3 ст. 57 ЗК України).

Таким законом є Лісовий кодекс України (далі ЛК України).

Згідно зіст.5ЛК України(туті надалів редакціїна часвиникнення спірнихправовідносин)до земельлісогосподарського призначенняналежать лісовіземлі,на якихрозташовані лісовіділянки,та нелісовіземлі,зайняті сільськогосподарськимиугіддями,водами йболотами,спорудами,комунікаціями,малопродуктивними землямитощо,які наданів установленомупорядку тавикористовуються дляпотреб лісовогогосподарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 12 ЛК України слідує, що громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, серед іншого, передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території (п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України).

Статтею 48 ЛК України встановлено, що у матеріалахлісовпорядкування даєтьсяякісна ікількісна характеристикакожної лісовоїділянки,комплексна оцінкаведення лісовогогосподарства,що єосновою длярозроблення назасадах сталогорозвитку проектуорганізації тарозвитку лісовогогосподарства відповідногооб`єкта лісовпорядкування. Проекторганізації тарозвитку лісовогогосподарства передбачаєекологічно обґрунтованеведення лісовогогосподарства ірозробляється відповіднодо нормативно-правовихактів,що регулюютьорганізацію лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до ст. 49 ЛК України державний лісовийкадастр натериторії Україниведеться зметою ефективноїорганізації охорониі захистулісів,раціонального використаннялісового фондуУкраїни,відтворення лісів,здійснення систематичногоконтролю заякісними ікількісними змінамилісів. Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

За змістом пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В силу ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів (ст. 193 ЗК України).

Як передбачено ст. 202 ЗК України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

В силу ч. 1 ст. 1 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон №3613-VI) державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Із положеньст.152ЗК України,власник земельноїділянки абоземлекористувач можевимагати усуненнябудь-якихпорушень йогоправ наземлю,навіть якщоці порушенняне пов`язаніз позбавленнямправа володінняземельною ділянкою,і відшкодуваннязавданих збитків. Захистправ громадянта юридичнихосіб наземельні ділянкиздійснюється шляхом: визнанняправ; відновленнястану земельноїділянки,який існувавдо порушенняправ,і запобіганнявчиненню дій,що порушуютьправа абостворюють небезпекупорушення прав; визнанняугоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України слідує, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що громадяни та юридичні особи як суб`єкти права можуть набувати земельні ділянки державної або комунальної власності у приватну власність.

Приватизація земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок для ведення індивідуального або колективного садівництва, здійснюється за відповідним рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх компетенції. Право власності громадян на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Громадяни набувають земельні ділянки у власність, зокрема, в порядку їх відведення із земель державної та комунальної власності. Надання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації здійснюється відповідними органами після вибору місця розташування земельної ділянки та виготовлення проекту землеустрою з її відведення.

Для відведення земельної ділянки у власність громадянин подає відповідному органу державної виконавчої влади або органу місцевого самоврядування клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Після погодження цих документів указаний орган надає дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У подальшому орган державної виконавчої влади або орган місцевого самоврядування своїм рішенням затверджує проект землеустрою та передає земельну ділянку у власність громадянина.

Землекористування в Україні здійснюється з дотриманням правового режиму використання земель. У зв`язку з цим, чинне законодавство встановлює поділ земель України на відповідні категорії на основі природних (екологічних) ознак та соціально-економічних і виробничих характеристик використання земель. При цьому законом визначено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель, а саме, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень уповноважених органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

До земель лісогосподарського призначення належать як лісові ділянки, так і нелісові ділянки, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

За загальним правилом землі лісогосподарського призначення не можуть передаватися у приватну власність. Громадяни та юридичні особи можуть набувати у власність для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення може бути підтверджено як матеріалами лісовпорядкування, так і даними державного лісового кадастру, який ведеться на основі державного земельного кадастру.

Земельні ділянки як об`єкти цивільних прав мають бути сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі в установленому законом порядку.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. У разі доведення в установленому законом порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У разі відмови в позові вжиті судом заходи забезпечення позову скасовуються.

Прокурор обґрунтував свій позов наступними письмовими доказами:

- інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» №189 від 19 квітня 2021 року фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 45 Подільського лісництва Підприємства та кварталу 7 Староушицького лісництва цього ж підприємства і межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2011 років та межею земельної ділянки згідно з поданим кадастровим номером (т. 1 а.с. 22-24). Зазначена карта не містить вихідних даних місця розташування земельних ділянок і даних їх поворотних точок (меж). На карту за допомогою комп`ютерної графіки нанесені позначки розташування земельних ділянок з певними кадастровими номерами (у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006) без зазначення критеріїв ідентифікації цих ділянок. Карта не підтверджена офіційними відомостями Державного земельного кадастру;

- інформацією Департаменту природних ресурсів та екології Облдержадміністрації №04.1/2370 від 5 травня 2021 року (без картографічного матеріалу) (т. 1 а.с. 13) про те, що ряд земельних ділянок (серед них немає земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006) знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Староушицький» площею 2715,0 га, створеного рішенням Хмельницької обласної ради від 17 грудня 1993 року №3. Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (землі природоохоронного призначення, а не лісогосподарського призначення);

- інформацією Підприємства №126 від 30 квітня 2021 року та №195 від 15червня 2021 року (т. 1 а.с. 19-21) про те, що ряд земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006, які за даними публічної кадастрової карти передані у приватну власність для ведення садівництва співпадають з матеріалами базового лісовпорядкування (планшети 2001, 2011 років) в результаті накладення цифрових баз Держгеокадастру та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект». Ці ділянки входили до складу Новоушицької лісомеліоративної станції, частина якої передана в постійне користування Підприємства. В 2014 році виготовлено Технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на підставі якої реєстратором проведено нанесення меж державного лісового фонду Підприємства. Відповідно до публічної кадастрової карти перераховані земельні ділянки (у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006) знаходяться за межами нанесеної лінії. До довідки №195 від 15 червня 2021 року додана план-схема Товариства з обмеженою відповідальністю «Джафар» щодо земельної ділянки 6822489500:09:004:0005, із змісту якої неможливо встановити місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006;

- інформацією Управління №03-484 від 29 квітня 2021 року (без картографічного матеріалу) (т. 1 а.с. 25) про те, що за інформацією Підприємства виявлено накладення ряду земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006, на земельну ділянку лісового фонду, на вилучення якої лісгосп згоди не давав;

- технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Підприємства для ведення лісового господарства на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (т. 1 а.с. 34-37), виготовленої Приватним підприємством «Хмельницькгеопроект» у 2014 році (до складу зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0005 не входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006);

- державним актом на право користування землею серії Б №041633 за 1980 рік, який виданий Новоушицькій лісомеліоративній станції в Кам`янець-Подільському районі про закріплення у безстрокове користування 3113,3 га землі; планшетами лісовпорядкування №21 за 1981 рік, №8 за 2011 рік, №2 за 1990 рік, №2 за 2000 рік; проектами організації і розвитку лісового господарства Кам`янець-Подільського держлісгоспу Хмельницького державного лісогосподарського об`єднання «Хмельницькліс» за 2002 рік і Державного підприємства «Кам`янець-Подільський лісгосп» Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства за 2012 рік (т. 1 а.с. 196-211). Ці документи не містять текстового і графічного посилання на розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006 по відношенню до земель лісогосподарського призначення.

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Костюковича Д.К., заперечив проти заявленого Прокурором позову посилаючись на те, що спірна земельна ділянка (з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006) не належить до земель лісогосподарського призначення та не накладається на земельну ділянку Підприємства (з кадастровим номером 6822489500:09:004:0005), відноситься до земель сільськогосподарського призначення колишнього колгоспу ім. Чапаєва і передана у приватну власність ОСОБА_1 з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 подав суду:

- інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0005, яка призначена для ведення лісового господарства та перебуває у постійному користуванні Підприємства, з фрагментом з публічної кадастрової карти України (т. 1 а.с. 140-141);

- інформацію Управління у Кам`янець-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №29-22-0.371-403/32-21 від 2листопада 2021 року (т. 1 а.с. 144-147) про те, що згідно даних публічної кадастрової карти земельна ділянка ОСОБА_1 не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822489500:09:004:0005, яка перебуває у постійному користуванні Підприємства;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва на території Чабанівської сільської ради за межами населеного пункту Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (т. 1 а.с. 176-185), яка містить вихідну земельно-кадастрову документацію та довідку згідно форми 6-зем про належність земельної ділянки (з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006) до земель сільськогосподарського призначення. Ця документація із землеустрою погоджена в установленому порядку.

Подані прокурором докази у сукупності з іншими даними справи об`єктивно та достатньо не підтверджують факт передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення державної власності.

Водночас зібрані докази вказують на те, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва з дотриманням вимог чинного законодавства.

У зв`язку з цим підстави для визнання недійсним розпорядження Райдержадміністрації №1033/2012-р від 19 жовтня 2012 року, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0006, із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо цієї ділянки речових прав та їх обтяжень, і повернення цієї ділянки в державну власність відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позову Прокурора та необхідність відмови у ньому. Крім того, суд правильно керувався тим, що у зв`язку з відмовою в позові Прокурора застосовані у справі заходи забезпечення позову слід скасувати.

Посилання заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на незаконність передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 та неналежну оцінку судом зібраних доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи Прокурора про фактичне перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Підприємства є необґрунтованими. Ці доводи спростовуються письмовими доказами: технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Підприємства для ведення лісового господарства на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (т. 1 а.с. 34-37); план-схемою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джафар» (т. 1 а.с. 21); інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0005 (т. 1 а.с. 139). Названі докази фактично підтверджують факт передачі спірної ділянки у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення.

Також не ґрунтуються на законі твердження заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури про передчасність скасування заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

У разі обґрунтованості позову Прокурора земельна ділянка мала бути повернена державі в порядку задоволення негаторного позову, тобто позивач обрав належний спосіб захисту цивільного права. Висновок суду першої інстанції про обрання Прокурором неефективного способу захисту цивільного права є помилковим. Однак ця невідповідність не вплинула на правильність вирішення спору, тому в силу ч. 2 ст. 376 ЦПК України рішення суду не може бути скасоване.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтуються на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалені з додержанням норм закону, а тому підстав для їх скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Щодо судових витрат

Оскільки в позові Прокурора відмовлено, то в силу ст. 141 ЦПК України понесені ним судові витрати не можуть бути покладені на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року та додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2022 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 січня 2023 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Шевцова Л.М.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47