Постанова

від 20.01.2023 по справі 340/1767/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2023 року м. Дніпросправа № 340/1767/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року (м. Кропивницький, суддя Хилько Л.І.) у справі № 340/1767/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги,-

встановив:

У березні 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі відповідач або скаржник), в якому просив визнати протиправними та скасувати:

1) рішення про застосування штрафних санкцій № 000049760709 від 11.11.2021 на суму 30846,82 грн.;

2) вимогу про сплату боргу №000049750709 від 11.11.2021 в сумі 241 515,12 грн.;

3) податкові повідомлення-рішення від 11.11.2021:

- № 000049770709 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1256354,82 грн.;

- № 000049780709 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 89820,60 грн.;

- № 000049790709 про збільшення грошового зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 149439,21 грн.;

- № 000049800709 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1077847,02 грн.;

- № 000049810709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020 грн.;

- № 000049820709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн.;

- № 000049830709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 680,00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні рішення та вимога відповідача є протиправними, а отже підлягають скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовано, зокрема тим, що позивач згідно результатів господарської діяльності за 3 квартали 2018 року позбувся права перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки обсяг отриманого доходу позивача становив на 706739,78 грн. більше граничного обсягу доходу. Скаржник зазначає, що позивач з 01.01.2018 не перейшов на загальну систему оподаткування. Скаржником встановлено заниження позивачем єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за 3 квартали 2018 року на 119551,37 грн. Крім того, за результатами перевірки визначено суму податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті позивачем до бюджету на суму 901027,96 грн. Скаржник вказує, що позивачем не сплачено військовий збір у сумі 75085,67 грн. Відповідачем встановлено заниження бази оподаткування єдиного внеску, що призвело до заниження розміру єдиного внеску за період з 01.01.2019 по 19.06.2020 на загальну суму 241515,12 грн. Скаржник зазначає, що позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1005083,82 грн. Вказує, що позивачем подано заяву від 05.03.2018 №716/ФОП, відповідно до якої з 27.02.2018 року позивачем зазначено місце провадження господарської діяльності: м. Новоукраїнка, вул. Федора Левицького 126, однак повідомлення стосовно нього за формою №20-ОПП позивач до контролюючого органу не подав. Звертає увагу, що позивачем станом на дату складання акту перевірки первинні документи (книга обліку доходів та витрат, видаткові накладні та акти виконаних робіт) до контролюючого органу не подані. З цих підстав, скаржник вважає, що спірні рішення та вимога є правомірними.

З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому підтримав правові висновки суду першої інстанції та просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що в період з 04 по 06 жовтня 2021, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79, у зв`язку із набранням чинності Закону України від 14.07.2020 №786-ІХ щодо внесення змін до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині зняття мораторію на проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 та поданою заявою платника податків, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 01.10.2020 № 1155-к, посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з метою контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства за період з 27.02.2018 по 19.06.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27.02.2018 по 19.06.2020, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 12.10.2021 №3513/11-28-07-10/ НОМЕР_1 . Так, перевіркою встановлено порушення платником податків:

- ч.3 п.291.4 ст.291, п.293.4 ст.293, ч.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, в частині заниження єдиного податку на 119 551,37 грн., в тому числі: за 1 півріччя 2018 на 4780,62 грн., за 3 квартали 2018 на 114770,75 грн.;

- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 901 027,96 грн., в тому числі: за 2018 у сумі 144,00 грн., за 2019 в сумі 707 132,23 грн. та за 2020 у сумі 193 751,73 грн.;

- пп.1.1 п.16-2 підроз.10 розділу XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на 75 085,67 грн., в тому числі: за 2018 у сумі 12,00 грн., за 2019 в сумі 58 927,69 грн. та за 2020 у сумі 16 145,98 грн.;

- ч.2 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в частині заниження суми податкового зобов`язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на 241 515,12 грн., у тому числі: за 2019 в сумі 154 234,08 грн., за 2020 в сумі 87 281,04 грн.;

- п.181.1 ст.181, п.183.1 та 183.2 ст.183, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1, 201.10 та 201.14 ст.201 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим донараховано ПДВ в сумі 1 005 083,82 грн., в тому числі: за листопад 2018 в сумі 160,00 грн., за січень 2019 в сумі 81463,60 грн., за лютий 2019 в сумі 44995,20 грн., за березень 2019 в сумі 50622,20 грн., за квітень 2019 в сумі 36565,89 грн., за травень 2019 в сумі 61747,00 грн., за червень 2019 в сумі 28901,55 грн., за липень 2019 в сумі 49773,40 грн., за серпень 20189 в сумі 70203,01 грн., за вересень 2019 в сумі 116743,40 грн., за жовтень 2019 в сумі 40 888,00 грн., за листопад 2019 в сумі 40260,00 грн., за грудень 2019 в сумі 165683,18 грн., за січень 2020 в сумі 32462,00 грн., за лютий 2020 в сумі 53797,00 грн., за березень 2020 в сумі 69134,00 грн., за квітень 2020 в сумі 28252,00 грн., за травень 2020 в сумі 33034,00 грн., за червень 2020 в сумі 397,80 грн;

- пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України, в частині неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019 та 2020 рік;

- пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, пп.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, в частині ненадання посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать до предмета перевірки або пов`язані з нею;

- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу, в частині неподання відомостей про об`єкти оподаткування платника податків (форма № 20-ОПП) (т.1 а.с.85-119).

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки. За результатами розгляду заперечення, комісією з питань розгляду заперечень прийнято рішення про правомірність висновків, викладених в акті від 12.10.2021 №3513/11-28-07-10/2735501915.

Відтак, на підставі акту, 11.11.2021 податковим органом було винесено:

1) рішення № 000049760709 про застосування штрафних санкцій в загальній сумі 30846,82 грн. за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

2) вимогу №000049750709 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 241 515,12 грн.;

3) податкові повідомлення-рішення:

- № 000049770709, яким за порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.1 та 183.2 ст.183, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1, 201.10 та 201.14 ст.201 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1256354,78 грн.;

- № 000049780709, яким за порушення позивачем пп.1.1 п.16-2 підроз.10 розділу XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 89820,60 грн.;

- № 000049790709, яким за порушення позивачем ч.3 п.291.4 ст.291, п.293.4 ст.293, ч.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 149439,21 грн. (т.1 а.с.140);

- № 000049800709, яким за порушення позивачем п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1077847,02 грн.;

- № 000049810709, яким за порушення позивачем пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, пп.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн.;

- № 000049820709, яким за порушення позивачем п.63.3 ст.63 Податкового кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн.;

- № 000049830709, яким за порушення позивачем вимог пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 680 грн.

Вважаючи спірні рішення відповідача протиправними, відповідач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не доведено перевищення позивачем за 3 квартал 2018 року обсягу доходу платника єдиного податку третьої групи, відтак необхідність переходу позивача з 01.10.2018 року на загальну систему оподаткування відповідно до вимог ч.3 пп.298.3 п.298.2 ст.298 ПК України відсутня. З цих підстав, суд першої інстанції також дійшов про протиправність донарахування позивачу податкових зобов`язань з єдиного податку в сумі 119 551,37 грн. та податку на доходи фізичних осіб в сумі 901 027,96 грн., а також зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 241 515,12 грн. (із застосуванням штрафних санкцій в сумі 30 846,82 грн. за таке донарахування), з податку на додану вартість в сумі 1 005 083,82 грн. та військового збору на суму 75 085,67 грн., наслідком чого стало визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 000049760709 від 11.11.2021, вимоги №000049750709 від 11.11.2021 про сплату боргу та податкових повідомлень-рішень від 11.11.2021 № 000049770709, № 000049780709, № 000049790709, № 000049800709. Також, суд першої інстанції встановив протиправність податкового повідомлення-рішення від 11.11.2021 №000049830709, оскільки у позивача був відсутній передбачений п. 177.5 ст. 177 ПК України обов`язок подавати податкові декларації про майновий стан та доходи за 2018-2020 роки. Суд першої інстанції зазначив, що строки та випадки подання повідомлення за формою № 20-ОПП встановлені п.8.4 Порядку 1588, а відтак порушення таких строків не містить у собі складу порушення, відповідальність за яке передбачена п. 117.1 ст. 117 ПК України. Відтак, суд першої інстанції вказав, що податкове повідомлення-рішення від 11.11.2021 № 000049820709 є протиправним та підлягає скасуванню. Також, суд першої інстанції дослідив, що акт перевірки від 12.10.2021 №3513/11-28-07-10/2735501915 не містить даних про вчинення позивачем попереднього (однорідного) податкового порушення, передбаченого п.121.1 ст.121 ПКУ, а отже застосовуючи до нього штрафних (фінансових) санкцій у подвійному розмірі відповідач діяв не у спосіб встановлений чинним законодавством, що є підставою скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2021 №000049810709.

Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до положень пункту 291.4 статті 291 ПК України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: третя група фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Положеннями пп. 292.1.1. пункту 292.1 статті 292 ПК України визначено, що доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Приписами п. 292.6 статті 292 ПК України визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом

Згідно пункту 296.1 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Положеннями абз. 8 пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно п. 292.11 статті 292 ПК України, до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно податкової декларації платника єдиного податку за 3 квартал 2018 року від 08.11.2018 №4905, позивачем задекларовано дохід у сумі 4 729 192,38 грн.

В свою чергу, згідно наданих до перевірки виписок банку про рух коштів на розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому позивачем в АТ ОТП БАНК, сума доходу за 3 квартал 2018 склала 5 706 739,78 грн. до якого також враховано кошти, зокрема:

- в загальній сумі 390000 грн., які надійшли на рахунок позивача від ТОВ "Веда Плюс" як "оплата за послуги згідно рах.б/н" платіжним дорученням № 259 від 02.08.201;

- в загальній сумі 332515 грн., які надійшли на рахунок позивача від ПП "Агрофірма "Могутнє" як "оплата за рах.№б/н" платіжними дорученнями №2062 від 30.08.2018 в сумі 221100 грн., №2184 від 17.09.2018 в сумі 110840 грн. та №2190 від 18.09.2018 в сумі 575 грн.;

- в загальній сумі 159420 грн., які надійшли на рахунок позивача від СТОВ "Вікторія-Агро" як "оплата за надані послуги згідно рах.б/н" платіжними дорученнями №3297 від 21.09.2018 в сумі 10100 грн. та №3296 від 21.09.2018 в сумі 149320 грн..

Апеляційним судом досліджено, що 02.08.2018 між ТОВ "Веда плюс" (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) укладено договір № 02/08/18 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу в сумі 390 000,00 грн., на безоплатній основі.

В подальшому, отримана поворотна фінансова допомога була повернута позивачем частинами до каси підприємства з 22.07.2019 по 31.07.2019, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №51 від 22.07.2019, №53 від 23.07.2019, №55 від 24.07.2019, №56 від 25.07.2019, №58 від 29.07.2019, №59 від 30.07.2019, №60 від 31.07.2019.

ТОВ "Веда плюс" підтверджено зазначені правовідносини з позивачем.

Крім того, 30.08.2018 між ПП "Агрофірма "Могутнє" (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) укладено договір №300818 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу в межах суми 410 000,00 грн. на безоплатній основі терміном на 2 календарних роки. Поворотна фінансова допомога надавалась частинами з 30.08.2018 по 15.11.2018, загальною сумою 407 165,00 грн..

В подальшому, вказана поворотна фінансова допомога була повернута позивачем частинами до каси підприємства з 04.09.2018 по 27.12.2019, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №91 від 04.09.2018, №106 від 05.10.2018, №114 від 15.11.2018, №116 від 04.12.2018, №7 від 25.01.2019, №39 від 28.05.2019, а остаточна сума перерахована на розрахунковий рахунок ПП "Агрофірма "Могутнє", про що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 68514 за січень 2018 - грудень 2019.

ПП "Агрофірма "Могутнє" підтверджено згадані правовідносини з позивачем та вказано, що загальна сума поворотної фінансової допомоги склала 407165 грн..

Також, 21.09.2018 між СТОВ "Вікторія-Агро" (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) було укладено договір №210918 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу в сумі 159 420,00 грн., на безоплатній основі терміном на 2 календарних роки.

Ця поворотна фінансова допомога була повернута частинами позивачем каси підприємства, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №90 від 08.10.2018, №115 від 06.12.2018, №118 від 11.12.2018, а остаточна сума була перерахована на розрахунковий рахунок СТОВ "Вікторія-Агро", про що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6852 за 2018.

СТОВ "Вікторія-Агро" підтверджено зазначені правовідносини з позивачем та вказано, що загальна сума поворотної фінансової допомоги склала 159420 грн..

Як встановлено судом першої інстанції, перераховуючи кошти на розрахунковий рахунок АТ "ОТП Банк" як поворотну фінансову допомогу, ТОВ "Веда плюс", ПП "Агрофірма "Могутнє", СТОВ "Вікторія-Агро" допущено помилку, а саме в призначенні платежу помилково зазначено "за наданні послуги згідно рахунку № б/н; оплата згідно рахунка № б/н". Відтак, ТОВ "Веда плюс", ПП "Агрофірма "Могутнє", СТОВ "Вікторія-Агро" направлено відповідні позивачу листи про зміну призначення платежів по платіжним дорученням, у яких допущено помилку.

З цих підстав, колегія суддів зазначає, що внесені ТОВ "Веда плюс", ПП "Агрофірма "Могутнє", СТОВ "Вікторія-Агро", за вищезгаданими договорами на розрахунковий рахунок позивача у банку, грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою, що була повернута протягом 12 календарних місяців. Відтак, ці кошти не вважаються доходом позивача згідно приписів п.292.1 ст.292 ПК.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено перевищення позивачем за 3 квартал 2018 року обсягу доходу платника єдиного податку третьої групи та необхідність переходу позивача з 01.10.2018 року на загальну систему оподаткування відповідно до вимог ч.3 пп.298.3 п.298.2 ст.298 ПК України.

В свою чергу, є необґрунтованими доводи скаржника, що позивач згідно результатів господарської діяльності за 3 квартали 2018 року позбувся права перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки обсяг отриманого доходу позивача становив на 706739,78 грн. більше граничного обсягу доходу.

З цих підстав, апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно здійснив донарахування позивачу податкових зобов`язань з єдиного податку в сумі 119 551,37 грн. та податку на доходи фізичних осіб в сумі 901 027,96 грн., а також зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 241 515,12 грн. (із застосуванням штрафних санкцій в сумі 30 846,82 грн. за таке донарахування), з податку на додану вартість в сумі 1 005 083,82 грн. та військового збору на суму 75 085,67 грн..

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про протиправність рішення № 000049760709 від 11.11.2021, вимоги №000049750709 від 11.11.2021, рішень від 11.11.2021 № 000049770709, № 000049780709, № 000049790709, № 000049800709. Доводами апеляційної скарги цей висновок не спростовано.

Крім того, також є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення від 11.11.2021 №000049830709, оскільки позивач не мав обов`язку подавати податкові декларації про майновий стан та доходи за 2018-2020 роки.

Стосовно правомірності рішення відповідача від 11.11.2021 №000049810709.

Відповідно до п. 121.1 ст.121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Згідно приписів п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Зі змісту рішення від 11.01.2021 №000049810709 вбачається, що до позивача, за порушення ним пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, пп.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн.

Однак, апеляційний судом встановлено, що у акті перевірки від 12.10.2021 відсутні відомості про вчинення позивачем попередньо протягом року податкового порушення, передбаченого п.121.1 ст.121 ПК України.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що застосовуючи до позивача штрафні (фінансових) санкції у подвійному розмірі відповідач діяв не у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому спірне рішення №000049810709 є протиправним та підлягає скасуванню. Аргументи скаржника цей висновок не спростовують.

Стосовно правомірності рішення відповідача від 11.11.2021 № 000049820709.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктом оподаткування, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України, можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Так, відповідно до пункту 1.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (далі Порядок №1588) з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням визначено у розділі VIII Порядку №1588, згідно з пунктом 8.1 якого платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування або об`єктом, пов`язаним з оподаткуванням або через якій провадиться діяльність.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі №826/14197/17, від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19, від 15 лютого 2022 року у справі №160/2155/20, від 28 вересня 2022 року у справі №160/3561/20.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно поданої позивачем до контролюючого органу заяви від 05.03.2018 року №716/ФОП про право застосування спрощеної системи, обліку та звітності, з 27.02.2018 позивачем зазначено місце провадження господарської діяльності: м. Новоукраїнка, вул. Федора Левицького,126.

Відтак, позивач мав подати відомості про вищевказану адресу місця провадження господарської діяльності до контролюючого органу за формою 20-ОПП.

Однак, матеріли справи не містять доказів подання цих відомостей позивачем до контролюючого органу за формою 20-ОПП

Матеріалами справи не спростовано, що з 2018 року місцем провадження господарської діяльності позивача є м. Новоукраїнка, вул. Федора Левицького,126.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення відповідача від 11.11.2021 № 000049820709 є правомірним.

Натомість, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що спірне рішення відповідача є протиправним, посилаючись на те, що стаття 117 ПК України застосована відповідачем помилково, оскільки ПКУ не встановлює строк подання повідомлення про об`єкт оподаткування. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, адже позивача притягнуто до відповідальності не за порушення строку, а за неподання відповідного повідомлення протягом періоду, за який здійснено перевірку.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду слід скасувати стосовно визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2021 № 000049820709, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Крім того, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 даного Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, поданого фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», становить 2481 грн.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 12405,00 грн. за подання адміністративного позову, що дорівнює 5 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно здійснити перерозподіл судових витрат згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, стягнувши на користь позивача з відповідача частину сплаченого судового збору 12405,00 грн * 99,99% =12403,76 грн.

Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 340/1767/22 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 11.11.2021 № 000049820709, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 340/1767/22 залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 12403,76 грн. (дванадцять тисяч чотириста три гривні 76 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко