Постанова

від 05.09.2007 по справі 47/1-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/1-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05.09.2007р.м.Київ№ 47/1-А

11:00

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма"Промікс"

ДоДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Провизнання податкових повідомлень-рішень недійсними.

Головуючий суддяСтанік С.Р.

Секретар судового засіданняРазумовська Т.О.

Від позивача:Стаднік О.А. - представник.;

Від відповідача:Фещенко Л.О. –ст. держ. под. інспектор.; Куліченко М.В. –завідуючий сектора; Шкодич Ю.В. –ст. держ. под. інспектор.;

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.09.2007 о 12 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва:

- від 12.04.2006 № 0002292303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9900,00 грн., в т.ч. 6600,00 грн. –основний платіж та 3300,00 грн. –штрафні (фінансові санкції);

- від 12.04.2006 № 0002282303/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року, вересень 2004 року, грудень 2004 року, червень 2004 року на загальну суму 68219,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період укладення між позивачем (покупець) та ТОВ “КТМ” (продавець) договорів купівлі-продажу та їх виконання позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ “КТМ” у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), оскільки ТОВ “КТМ” було належним чином зареєстрованим підприємством, наділеним цивільною правосуб'єктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари (роботи, послуги), в т.ч. податок на додану вартість.

Заперечення проти позову ґрунтуються на встановлених перевіркою фактах порушення позивачем податкового законодавства та мотивуються наступним.

На думку відповідача, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ “КТМ” у складі вартості отриманих товарів (робіт, послуг) з огляду на те, що ТОВ “КТМ” на момент укладення та виконання вищевказаних  договорів не було платником податку на додану вартість, оскільки рішенням Оболонського районного суду від 07.07.2005 у справі № 2-3255/2005р визнано недійсним установчі документи ТОВ "КТМ" з моменту державної реєстрації, в тому числі: Статут ТОВ "КТМ", зареєстрований 29.05.2003 за № 07070 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, а також свідоцтво про реєстрацію ТОВ "КТМ" платником податку на додану вартість № 37062059 від 26.06.2003 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону  України “Про  податок  на  додану  вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається  недійсною  у  разі  її  заповнення  іншою  особою, ніж  вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає  особа, яка зареєстрована як платник податку  в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий  номер  платника  податку  на  додану  вартість.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що він правомірно та у межах визначеної законом компетенції прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки від 03.04.2006 № 131/23-3/24099635 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.04.2006 № 0002292303/0, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9900,00 грн., в т.ч. 6600,00 грн. –основний платіж та 3300,00 грн. –штрафні (фінансові санкції);

- від 12.04.2006 № 0002282303/0, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року, вересень 2004 року, грудень 2004 року, червень 2004 року на загальну суму 68219,00 грн.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, ТОВ "КПФ "Промікс" здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "КТМ" протягом 2004-2005 років.

В 2004 році взаємовідносини між підприємствами здійснювалися згідно наступних документів.

Відповідно до договору № 525-04 від 25.05.2004 ТОВ "КПФ "Промікс" виступає покупцем, а ТОВ "КТМ" - продавцем. Продавець поставляє на склад покупця товар

відповідно до Додатку, який являється невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється   за   рахунок   продавця.    Отримання   товару   підтверджено видатковими

накладними, а саме: № 0206-1 від 02.06.2004 на загальну суму 105000,00 грн.; № 0706-1 від 07.06.2004 на загальну суму 105000,00 грн.

Згідно наданих документів розрахунки з ТОВ "КТМ" здійснювались грошовими коштами у безготівковій формі на загальну суму 210000,00 грн. (платіжні доручення: №256 від 27.07.2004 на суму 30000,00 грн., № 252 від 21.07.2004 на суму 45000,00 грн., № 247 від 19.07.2004 на суму 45000,00 грн., №232 від 05.07.2004 на суму 40000,00 грн., № 185 від 02.06.2004 на суму 50000,00 грн.).

Відповідно до договору № 924-04 від 24.09.2004 ТОВ "КПФ "Промікс" виступає

покупцем, а ТОВ "КТМ" - продавцем. Продавець поставляє на склад покупця товар

відповідно до Додатку, який являється невід'ємною частиною договору. Поставка товару

здійснюється за рахунок продавця. Отримання товару підтверджено видатковою накладною, а саме: № 0410-3 від 04.10.2004 на загальну суму 58080,00 грн.

Згідно наданих документів розрахунки з ТОВ "КТМ" здійснювались грошовими коштами у безготівковій формі на загальну суму 58080,00 грн. (платіжні доручення: № 317 від 29.09.2004р. на суму 16080,00 грн., № 315 від 28.09.2004р. на суму 42000,00 грн.).

Відповідно до договору № 1202-04 від 02.12.2004 ТОВ "КПФ "Промікс" виступає

покупцем, а ТОВ "КТМ" - продавцем. Продавець поставляє на склад покупця товар

відповідно до Додатку, який являється невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Отримання товару підтверджено видатковою накладною, а саме: № 0501-2 від 05.01.2005 на загальну суму 84240,00 грн.

Згідно наданих документів розрахунки з ТОВ "КТМ" здійснювались грошовими коштами у безготівковій формі на загальну суму 84240,00 грн. (платіжні доручення: № 456 від 27.12.2004р. на суму 42000,00 грн., № 452 від 27.12.2004р. на суму 42240,00 грн.).

Відповідно до рахунку-фактури № 2803-5 від 28.03.2005 ТОВ "КПФ "Промікс"

виступає одержувачем, а  ТОВ  "КТМ" -  постачальником. Постачальник  поставляє одержувачу  товар, а саме: установка для вимірювання електричної міцності трансформаторної оливи УЇМ - 90. Отримання товару підтверджено видатковою накладною, а саме: № 2004-1 від 20.04.2005 на загальну суму 39600,00 грн.

Згідно наданих документів розрахунки з ТОВ "КТМ" здійснювались грошовими коштами у безготівковій формі на загальну суму 39600,00 грн. (платіжне доручення: № 116 від 30.03.2005 на суму 39600,00 грн.).

Відповідно до договору № 615-05 від 15.06.2005 ТОВ "КПФ "Промікс" виступає покупцем,  а ТОВ "КТМ" - продавцем. Продавець поставляє на склад покупця товар відповідно до Додатку, який являється невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Отримання товару підтверджено видатковою накладною, а саме: № 2507-1 від 25.07.2005 на загальну суму 57000,00 грн.

Згідно наданих документів розрахунки з ТОВ "КТМ" здійснювались грошовими коштами у безготівковій формі на загальну суму 57000,00 грн. (платіжне доручення: № 226 від 23.06.2005 на суму 57000,00 грн.).

Суми ПДВ у розмірі 74820,00 грн., сплачені ТОВ "КТМ", відображені в податкових деклараціях з ПДВ у податковому кредиті, в т.ч.:

червень 2004 - всього 35000,00 грн. згідно податкових накладних:  № 546 від 02.06.2004 - 17500,00грн, № 562 від 07.06.2004 - 17500,00 грн.;

вересень 2004 - всього 9680,00 грн. згідно податкових накладних: № 961 від 29.09.2004 - 2680,00грн., № 956 від 28.09.2004 - 7000,00 грн.

грудень 2004 - всього  14040,00 грн. згідно податкових накладних: №  1286 від 29.12.2004 - 7040,00 грн., № 1287 від 29.12.2004 - 7000,00 грн.

березень 2005 - всього 6600,00 грн. згідно податкових накладних:  № 322 від 30.03.2005 - 6600,00 грн.

червень 2005 - всього 9500,00 грн. згідно податкових накладних: № 612 від 23.06.2005 - 9500,00грн.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у відповідні звітні періоди позивач вів облік операцій з придбання у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та реєстрах отриманих податкових накладних, форма і порядок заповнення яких встановлено Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями).

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть   не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і  в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

До матеріалів справи відповідачем надано копію рішення Оболонського районного суду від 07.07.2005 у справі № 2-3255/2005 за позовом ДПА у м. Києві до ТОВ «КТМ», Глущука В.М., Мисюк Ж.В., яким визнано недійсним установчі документи ТОВ "КТМ" з моменту державної реєстрації, в тому числі: Статут ТОВ "КТМ", зареєстрований 29.05.2003 за № 07070 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, а також свідоцтво про реєстрацію ТОВ "КТМ" платником податку на додану вартість № 37062059 від 26.06.2003 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону  України “Про  податок  на  додану  вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається  недійсною  у  разі  її  заповнення  іншою  особою, ніж  вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає  особа, яка зареєстрована як платник податку  в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий  номер  платника  податку  на  додану  вартість.

З урахуванням наведених положень законодавства перевіряючими встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ "КТМ" у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), з огляду на те, що ТОВ "КТМ" на момент укладення та виконання вищевказаних договірних зобов'язань не було платником податку на додану вартість та не мало права складати податкові накладні.

За таких обставин відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними.

З урахуванням фактів, встановлених вищевказаним рішенням Оболонського районного суду, відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено податок на додану вартість на суму 6600 грн. у березні 2005, та завищено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування за червень 2004 на 35000,00 грн., вересень 2004 на 9680, 00 грн., грудень 2004 на 14039,00 грн., та червень 2005 на 9500,00 грн.

Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03.10.2006 рішення Оболонського районного суду від 07.07.2005 у справі № 2-3255/2005 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Оболонського районного суду від 29.11.2006, прийнятим за результатами нового розгляду справи № 2-3255/2005 (справа № 2-4920/06), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.06.2007, в позові ДПА у м. Києві –відмовлено.

Таким чином станом на день розгляду спору рішення Оболонського районного суду від 07.07.2005 у справі № 2-3255/2005, що визначено у акті перевірки як підстава для визначення позивачу податкових зобов'язань, є –скасованим.

Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позов та в усних поясненнях його представників, співпадають з доводами та висновками, викладеними в акті перевірки.

Беручи до уваги вищезазначені факти, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право  зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла 31.03.2005, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 Закону “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у акті перевірки, податкові накладні, виписані на адресу позивача, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. Цей факт відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”  свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ “КТМ” було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво (копія в справі), а отже, мало право складати податкові накладні.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників  податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом  (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду  (господарського  суду),  є відповідна дата прийняття рішення.

Рішенням Оболонського районного суду від 29.11.2006, прийнятим за результатами нового розгляду справи № 2-3255/2005 (справа № 2-4920/06), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.06.2007, в позові відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “КТМ” не вважається анульованим та виключеним з Реєстру.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ТОВ “КТМ” податкових накладних, суд вважає помилковим.

Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Витрати по сплаті податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту, повинні підтверджуватися податковими накладними чи митними деклараціями.

Вказані вимоги повністю дотримані позивачем.

В матеріалах справи відсутні докази як визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ “КТМ”, на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ “КТМ”.

При цьому, суд відзначає, що сам факт скасування державної реєстрації ТОВ “КТМ” не тягнув би за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

У вищевказаних судових рішеннях Оболонський районний суд м. Києва та Апеляційний суд міста Києва не встановлювали відповідних обставин та не досліджували доказів, що безпосередньо стосуються предмету даного спору.

Відповідно до ч. 2  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Разом з тим, рішення районного суду не звільняє відповідача від доведення (надання доказів) визнання недійсними в установленому законом порядку податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ “КТМ”, на підставі яких позивачем  збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ “КТМ”.

При цьому суд також бере до уваги наступне. Як вбачається з доказів та пояснень, наданих на запит суду ДПІ Голосіївському районі м. Києва як податковим органом, в якому ТОВ “КТМ” перебувало на податковому обліку, зазначене підприємство було належним чином зареєстроване в податковому органі в установленій процедурі.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ “КТМ” на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7,  подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації Мисюк Ж.В. у податкових органах як уповноваженого керівника (директора) ТОВ "КТМ" стали визначенні законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.

Суд також враховує, що позивачем не надано жодних доказів того, що первинні документи від імені ТОВ "КТМ" підписано не уповноваженою особою.

ТОВ "КТМ" декларувало обсяги господарських операцій, в т. ч. податкові зобов'язання з ПДВ, за господарськими операціями з позивачем. Будь-яких доказів про недекларування ТОВ "КТМ"  грошових сум, отриманих від позивача в оплату поставлених товарів, суду не надано.

Враховуючи викладене, а також те, що в період укладення між позивачем та ТОВ "КТМ" (продавець) договору купівлі-продажу та його виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ТОВ "КТМ"  було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені у складі вартості товарів (робіт, послуг), вказані податкові накладні та угоди не визнанні у встановленому законом порядку недійсними, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірного рішення про нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій - безпідставним.

Так, відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання) за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів  правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних рішень недійсними, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.04.2006 № 0002292303/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.04.2006 № 0002282303/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

                                           С.Р. Станік            

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –28.09.2007.