Рішення

від 10.01.2023 по справі 906/810/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/810/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сухомлин О.В., ордер серії АН №1156918 від 06.10.2022 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: Олянюк В.Л. - юрисконсульт, наказ № 126-ОД від 04.08.2022;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП ЄВРОЗАПЧАСТИНА" (м.Бориспіль Київської області)

до Державного підприємства "ЖИТОМИРСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" (смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 325 215,31грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПП ЄВРОЗАПЧАСТИНА" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "ЖИТОМИРСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" заборгованості в сумі 325215,31грн, яка виникла на підставі договору №189 від 11.05.2021, з яких: 241447,20грн основного боргу, 22173,53грн пені, 7153,46грн 3% річних та 54441,12грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №189 від 11.05.2021 в частині оплати продукції, переданої у власність покупцю.

Ухвалою від 05.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.11.2022.

07.11.2022 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання за №3134 від 04.11.2022 про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, яке обґрунтовано тим, що "ЖБТЗ" є госпрозрахунковим комерційним підприємством, яке в умовах військової агресії починаючи з 2014 року займається виключно ремонтом військової техніки та не має інших джерел для надходження коштів; позивач нарахував пеню, інфляційні та 3% річних на загальну суму 83768,11грн, що складає близько 30% від вартості поставленої продукції, що є надто великою сумою порівняно із основним боргом. Таким чином, на думку відповідача, наслідки невиконання боржником зобов`язання, більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання (а.с.81-86).

У судовому засіданні 07.11.2022 оголошено перерву до 26.12.2022.

30.11.2022 на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій від 23.11.2022, у якому зазначено, що невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання розпочалося у першій половині 2021 року і продовжується до теперішнього часу; жодних підстав неможливості виконання грошового зобов`язання у 2021-2022 році відповідачем не доведено; відповідач, не розраховуючись за товар придбаний у позивача більше одного року тому, ставить саме позивача у вкрай скрутне матеріальне становище, оскільки останній позбавляється своїх законних обігових коштів, які він міг витратити на придбання запчастин для всієї оборонної галузі України (а.с.108-111).

Ухвалою господарського суду від 06.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/810/22 до судового розгляду по суті на 10.01.2023.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача при прийнятті рішення просив суд врахувати його позицію, викладену у клопотанні про зменшення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПП ЄВРОЗАПЧАСТИНА" (постачальник позивач) та Державним підприємством "ЖИТОМИРСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" (покупець відповідач) укладено договір (а.с.13-20), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець-прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені договором (п.1.1 договору).

За змістом п.2.1. договору, кількість та номенклатура продукції вказується у специфікаціях (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах обговорених сторонами), в строк/терміни встановлені сторонами у відповідній специфікації. Датою виконання постачальником зобов`язань щодо строків поставки продукції є дата підписання сторонами акту приймання-передачі на продукцію, що визнана придатною для подальшого використання за призначенням на підставі акту вхідного контролю.

У специфікаціях №2 від 29.06.2021, №6 від 30.07.2021 та №9 від 11.08.2021, які є додатком №1 до договору від 11.05.2021 сторони погодили найменування продукції, кількість, ціну за одиницю та її вартість, а також визначили умови оплати: 30 календарних днів з моменту поставки продукції та підписання видаткової накладної, але не раніше за дату реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Можлива дострокова оплати продукції покупцем (а.с.21-24).

На виконання умов договору від 11.05.2021 (відповідно до вищезазначених специфікацій) позивач поставив відповідачу товар на суму 241447,20грн, що підтверджується видатковими накладними №23/07-112 від 23.07.2021, №Єв-0000058 від 31.08.2021, №Єв-0000063 від 01.10.2021 та актами приймання-передачі продукції №2-1 від 12.07.2021, №9-1 від 23.08.2021, №6-4 від 22.09.2021(а.с.26-27, 29-30, 32-33).

Відповідач в порушення умов договору від 11.05.2021 розрахунок за поставлений товар на суму 241447,20грн не здійснив.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений на підставі договору товар у розмірі 241447,20грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору від 11.05.2021 у розмірі 325215,31грн, з яких: 241447,20грн основного боргу, 22173,53грн пені, 7153,46грн 3% річних та 54441,12грн інфляційних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий на підставі договору від 11.05.2021 товар в обумовлені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору від 11.05.2021 у розмірі 241447,20грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 241447,20грн за договором від 11.05.2021 обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 22173,53грн пені суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ч.1 ст. 546 ЦК Українипеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) єгрошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторовіуразі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.230 ГК Україништрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК Україниу разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення строків проведення остаточного розрахунку з оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день невиконання зобов`язання.

Відповідно до умов п.7.2 договору, позивачем нараховано пеню в загальному розмірі 22173,53грн (а.с.4), яку просить стягнути з відповідача.

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені у розмірі 22173,53грн дійшов висновку, що останній є арифметично правильним (а.с.4).

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки (пені) на 99%.

Обґрунтовуючи дане клопотання представник відповідача зазначив, що ДП "ЖИТОМИРСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" є державним підприємством, заснованим на державній власності та передане в управління ДК "Укроборонпром". Головним завданням якого є виготовлення військових транспортних засобів, здійснення ремонту, модернізації бронетанкової техніки та майна, автомобільної техніки. Підприємство в умовах військової агресії починаючи з 2014 року займається виключно ремонтом військової техніки та не має інших джерел для надходження коштів. Так, ДП "ЖБЗ" здійснюється ремонт військової техніки за державним оборонним замовленням. На виконання умов державних контрактів відповідач проводить закупівлю складових частин для здійснення у першу чергу ремонту військової техніки, що надходить безпосередньо із районів бойових дій, які впиняються на території України. Всі фінансові ресурси підприємства направлено на швидке відновлення боєздатності цієї техніки та негайного спрямування її до Збройних Сил України. При цьому, стягнення додаткових нарахувань в період воєнного стану призведе до погіршення фінансового стану підприємства і як наслідок ускладнить проведення фінансово-господарської діяльності підприємства, порушення строків виконання договірних зобов`язань з Міністерством оборони України по ремонту військової техніки, що матиме негативні наслідки в масштабах країни.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст.611 ЦК України).

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що на території ДП "Житомирський бронетанковий завод", який розташований за адресою: вул. Дружби Народів, 1, смт.Новогуйвинське, Житомирського району Житомирської області приблизно о 23 год.15 хв. 04.03.2022 нанесено ракетно-бомбові удари, що призвело до тяжких наслідків. За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060410000103 від 05.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України (а.с.131).

По території ДП "Житомирський бронетанковий завод", внаслідок вищевказаних ракетно-бомбових ударів завдано збитків, що підтверджується протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 30.06.2022, який складений за результатами позапланової інвентаризації активів підприємства та майна, що знаходиться поза балансом, які зазнали пошкоджень, руйнування, псування внаслідок ракетно-бомбового удару, проведеної згідно наказу від 23.03.2022 №36-ОД (а.с.121-127).

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені 3 ЦК України та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) (постанова Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/18).

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19).

Суд дослідивши матеріали справи з урахуванням вищевикладеної правової позиції Верховного Суду звертає увагу на те, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" є стратегічним підприємством і приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює відповідні види ремонту військової броньованої техніки) в час проведення бойових дій на території України. Відповідно до державних контрактів за державним оборонним замовленням, укладених з Міністерством оборони України (тексти контрактів мають гриф обмеження доступу "таємно") здійснює виготовлення, ремонт та модернізацію військової техніки. На виконання умов державних контрактів відповідач проводить закупівлю складових частин для здійснення у першу чергу ремонту військової техніки, що надходить безпосередньо із районів бойових дій, які впиняються на території України. Всі фінансові ресурси підприємства направлено на швидке відновлення боєздатності цієї техніки та негайного спрямування її до Збройних Сил України для відсічі Російської агресії, що є одним із пріоритетних напрямків підприємства у забезпеченні оборони Держави.

Також, суд зазначає, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для підприємства.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обставин та доказів у справі суд дійшов висновку щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, до 2217,35грн (22173,53грн - 90%) та відмови в стягненні пені в розмірі 19956,18грн.

Крім того, позивачем за порушення строків проведення розрахунків за поставлену продукцію, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано 7153,46грн 3% річних та 54441,12грн інфляційних.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних витрат (а.с.-4), суд приходить до висновку, що розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 54441,12грн та 3% річних у сумі 7153,46грн підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 305259,13грн, з яких: 241447,20грн основного боргу, 2217,35грн пені, 7153,46грн 3% річних, 54441,12грн інфляційних.

В позові відмовити в частині стягнення 19956,18грн пені.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача, який своїми діями спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВ "ПП ЄВРОЗАПЧАСТИНА" до ДП "ЖИТОМИРСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 90%, до 2217,35грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "ЖИТОМИРСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" (вул.Дружби Народів, буд.1, смт.Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область, 12441, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП ЄВРОЗАПЧАСТИНА" (вул.Нова, будинок 31-Б, офіс 126 м.Бориспіль, Київська область,08301, код ЄДРПОУ 38647795 )

- 241447,20грн основного боргу;

- 2217,35грн пені;

- 7153,46грн 3% річних;

- 54441,12грн інфляційних;

- 4878,23грн судового збору.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 19956,18грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.01.23

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим. 1- у справу; 2,3- сторонам (рек)