Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/10091/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/10091/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені транс сервіс" (08700, обл. Київська, м. Обухів, вул. Трипільська, буди. 33/5, ідентифікаційний код 32932003)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісна компанія "Апекс" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 23, ідентифікаційний код 42938441)

про стягнення 603 900, 61 грн,

Без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рені транс сервіс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісна компанія "Апекс" про стягнення заборгованості в сумі 603 900, 61 грн, з яких: 480 522, 04 грн - основного боргу, 14 080, 90 грн - 3% річних, 109 297, 67 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним було належним чином виконано зобов`язання за договором № 2111/2 від 21.11.2019 та поставлено відповідачу товар на загальну суму 497 199, 59 грн, тоді як останнім було здійснено часткову оплату поставленого товару в сумі 16 677, 55 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 2111/2 від 21.11.2019 в частині здійснення повної на своєчасної оплати за поставлений позивачем товар й утворилась заборгованість та відповідно необхідність звернення до суду з даним позовом.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 04.10.2022 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105493044385 та як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дане відправлення вручено відповідачу 04.11.2022.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали суду від 04.10.2022 запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву із врахуванням вимог статті 165 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Надати суду докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.

Станом на дату ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рені транс сервіс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісна компанія "Апекс" (далі - покупець) був укладений договір поставки № 2111/2 за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (автомобільні шини, запасні частини до автомобілів, автохімія, супутні товари для автотранспорту та інше), визначений у п. 1.2. цього договору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються в замовленнях та рахунках постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору та несуть силу специфікації..

Згідно п. 5.2. договору датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару на поточний рахунок постачальника, вказаний в рахунку.

13.08.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки відповідно до умов якої дійшли згоди внести зміни в п. 5.3. договору та викласти його у новій редакції:

"5.3. Оплата за партію товару, яка поставляється, здійснюється на підставі рахунку на умовах відстрочення платежу на строк до 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання партії товару.

При цьому, максимальна сума заборгованості покупця, не може перевищувати загальну суму 2 000 000, 00 грн. поставка товару не проводиться в разі перевищення вказаної суми".

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 497 199, 59 грн, згідно видаткових накладних: № 479 від 07.07.2021, № 483 від 07.07.2021, № 482 від 07.07.2021, № 484 від 07.07.2021, № 485 від 07.07.2021, № 487 від 07.07.2021, № 486 від 07.07.2021, № 488 від 07.07.2021, № 491 від 07.07.2021, № 492 від 07.07.2021, № 493 від 07.07.2021, № 494 від 07.07.2021, № 495 від 07.07.2021, № 502 від 09.07.2021, № 503 від 09.07.2021, № 504 від 09.07.2021, № 505 від 09.07.2021, № 506 від 09.07.2021, № 507 від 09.07.2021, № 508 від 09.07.2021, № 509 від 09.07.2021, № 551 від 20.07.2021, № 534 від 20.07.2021, № 573 від 10.08.2021, № 574 від 10.08.2021, № 575 від 10.08.2021, № 578 від 11.08.2021, № 579 від 12.08.2021, № 625 від 06.09.2021, № 626 від 06.09.2021, № 627 від 06.09.2021, № 630 від 07.09.2021, № 641 від 14.09.2021, № 642 від 14.09.2021, № 689 від 05.11.2021.

В той час, позивач вказує, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 16 677, 55 грн згідно платіжного доручення № 670 від 17.02.2022.

Таким чином, позивач вказує, що заборгованість відповідача за поставлений товар становить 480 522, 04 грн.

Крім того, позивачем виходячи із суми основного боргу було здійснено нарахування 14 080, 90 грн - 3% річних, 109 297, 67 грн - інфляційних втрат у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2111/2 від 21.11.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як було встановлено судом вище, постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 497 199, 59 грн згідно вказаних вище видаткових накладних

Означеного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.

Судом встановлено, що видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками печаток товариств без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

В той час, оплату товару відповідачем було здійснено частково на суму 16 677, 55 грн.

Таким чином неоплаченим залишається частина товару на суму 480 522, 04 грн.

Суд відзначає, що зважаючи на дати поставки товару згідно видаткових накладних та враховуючи п. 5.3. договору в редакції додаткової угоди № 2, строк оплати товару є таким, що настав.

При цьому, суд вказує, що доказів здійснення відповідачем оплати існуючої заборгованості, як станом на час звернення до суду з позовом, так й станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2111/2 від 21.11.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 080, 90 грн - 3% річних, 109 297, 67 грн - інфляційних втрат.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та відповідно перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені транс сервіс" підлягає задоволенню та відповідно стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісна компанія "Апекс" належить 480 522, 04 грн - основного боргу, 14 080, 90 грн - 3% річних, 109 297, 67 грн - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені транс сервіс" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісна компанія "Апекс" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 23, ідентифікаційний код 42938441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені транс сервіс" (08700, обл. Київська, м. Обухів, вул. Трипільська, буди. 33/5, ідентифікаційний код 32932003) основний борг в сумі 480 522 (чотириста вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять два) грн 04 коп., 3% річних в сумі 14 080 (чотирнадцять тисяч вісімдесят) грн 90 коп., інфляційні втрати в сумі 109 297 (сто дев`ять тисяч двісті дев`яносто сім) грн 67 коп. та судовий збір в сумі 9 058 (дев`ять тисяч п`ятдесят вісім) грн 51 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.01.2023 (після виходу з відпустки та відрядження)

Суддя Дмитро БАРАНОВ