Рішення

від 20.01.2023 по справі 910/12630/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2023Справа № 910/12630/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/12630/22

за позовом Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-АР"

про стягнення 22135,89 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-АР" про стягнення 22135,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем, як власником нежитлового приміщення, зобов`язань щодо відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньобудинкових мереж та надання комунальних послуг у будинку № 85-87 по вул. Велика Васильківська у м. Києві, внаслідок чого у період з 01.08.2015 по 10.10.2022 виникла заборгованість у загальній сумі 22135,89 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви та подані докази, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, судом враховано характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.09.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Велика Васильківська, буд. 89, м. Київ, 03150.

Втім, ухвала суду була повернута відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням строку зберігання».

За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки «за закінченням строку зберігання» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.11.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Справу розглянуто в розумні строки, враховуючи запровадження в Україні воєнного стану та постійні сигнали повітряної тривоги в місті Києві, що впливає на особливості роботи Господарського суду міста Києва.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, житловий будинок по вул. Велика Васильківська 85-87, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та передано на балансове утримання КП УЖГ "Печерськжитло".

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" було створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - балансоутримувач) на балансове утримання якого передані будинки підпорядковані КП УЖГ "Печерськжитло".

У вищевказаному житловому будинку, знаходиться нежитлове приміщення площею 78,2 кв. м, яке на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТ-АР", що підтверджується долученим до матеріалів справи Договором № 1212 купівлі-продажу від 27.11.2008, укладеного між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва та відповідачем.

Оскільки даний житловий будинок перебуває на балансі підприємства та у обслуговуванні житлово-експлуатаційної дільниці "Печерська брама" власникам приміщень на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживчі комунальні послуги та утримання прибудинкової території", "Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій" затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 необхідно укладати з балансоутримувачем договір "Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території".

Відтак, позивач стверджує, що направлені керуючими компаніями на адресу споживачів рахунки на сплату житлових послуг із зазначенням їх виду та вартості слід вважати офертою, а споживання споживачами послуг слід вважати акцептом у розумінні частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" вказує, що в результаті порушення законодавства України, у відповідності з розрахунком заборгованості за відповідачем обліковується заборгованість по експлуатаційним послугам, за період з 01.08.2015 по 31.10.2022, яка складає 22135,52 грн.

При цьому, позивач надсилав за юридичною адресою відповідача рекомендованими листами з описом вкладення вимогу за № 432-4561 від 27.10.2021 та вимогу за № 432-588 від 15.02.2022, до яких були додані відповідні розрахунки заборгованості, акти звірки та акти про надання послуг для підписання. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У зв`язку із втратою чинності 10.06.2018 року окремих положень Закону України від 24.06.2004 року № 1875-ІV "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України від 09.11.2017 року 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", який набрав чинності 10.06.2018 року, п. 2 Перехідних та Прикінцевих положень встановлено, що норми, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 3-1 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд вказує, що відносини щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків на спірний період регулюються нормами Закону України від 09.11.2017 року "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).

Пунктом 5 частини 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону в редакції від 09.11.2017 року № 2189-VIII встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

В подальшому, ч. 2 ст. 12 Закону викладено в наступній редакції: «Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач)».

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, суд зазначає, що позивач є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територіях і надає послуги відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із чинним законодавством України.

Нарахування за надані послуги здійснюються, враховуючи витрати підприємства, на умовах чинного договору. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у випуску газети "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695) (ст. 6) як договір приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України. Послуги підприємства мають собівартість, зокрема, мова йде про витрати на електроенергію, що необхідна для роботи ліфтового обладнання, освітлення місць загального користування, заробітну плату працівникам підприємства, прибирання обладнання й витратних матеріалів тощо.

Отже, враховуючи те, що позивачем фактично надавались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідач повинен оплатити спожиті послуги у повному обсязі, а відсутність договору не може бути підставою для звільнення від сплати даних коштів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по експлуатаційним послугам за період з 01.08.2015 по 31.10.2022 у загальному розмірі 22135,52 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-АР " (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 89; ідентифікаційний код 21654705) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар`яненка, буд. 7; ідентифікаційний код 35692211) заборгованість у розмірі 22 135 грн 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення складено та підписано: 20.01.2023.

Суддя А.І. Привалов