Рішення

від 25.11.2022 по справі 911/905/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/905/22

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Томчук Андрія Михайловича, Житомирська обл., с. Висока Піч

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112", Київська обл., м. Бровари

про стягнення 3 521 648 грн. 71 коп.

Представники сторін:

позивача Кошліченко В.С.;

відповідача Лошадкіна В.О.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Томчук Андрій Михайлович звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мостобудівельний загін № 112 про стягнення заборгованості в розмірі 3 521 648 грн. 71 коп., з яких: 2 183 400,00 грн. основного боргу, 70 945,54 грн. пені, 3% річних 29 610,49 грн., 237 692,68 грн. інфляційні втрати, 1 000 000,00 грн. штраф за несвоєчасну оплату отриманого рухомого майна.

22.08.2022 на електронну адресу суду позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 3 655 195 грн. 39 коп., з яких: 2 183 400 грн. 00 коп. - основного боргу, 430 458 грн. 81 коп. - пені, 43 249 грн. 27 коп. - 3% річних, 398 087 грн. 31 коп. - інфляційні втрати, 600 000 грн. 00 коп. - штраф за несвоєчасну оплату отриманого рухомого майна, яка прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином обов`язку щодо оплати спецтехніки бувшої у використанні за договором купівлі-продажу рухомого майна № 2421/Н від 18.08.2020 року.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача визнає позов в частині вимог про стягнення боргу, проте заперечив проти позову в частині нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу, посилаючись на те, що розрахунок пені є арифметично неправильним, застосування до нього одного і того ж виду санкції (штрафу) за одне й те саме порушення, яке полягає у несвоєчасній оплаті отриманого відповідачем рухомого майна є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин відповідач вважає, що у стягненні штрафних санкцій в розмірі 430 458 грн. 81 коп. (пені) та 600 000 грн. (штрафу) повинно бути відмовлено.

Аналогічна ситуація стосується і позовних вимог позивача щодо 3 % річних та інфляційних втрат, однак просить суд зменшити їх розмір на 90 % у разі задоволення судом цих вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2020 року між ФОП Томчуком А.М. та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна № 2421/Н, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві спецтехніку, що була у використанні, а саме: палебійна установка Banut 550 с.н. 147-1147 2003 року виготовлення (далі Рухоме майно), а Покупець зобов`язується прийняти зазначене майно і сплатити продавцеві договірну ціну на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.8. договору на момент підписання цього Договору ціна на рухоме майно становить 5 183 400,00 грн. (п`ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі чотириста гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 863 900,00 грн. В еквіваленті на іноземну валюту - Євро, договірна ціна становить 159 000,00 Євро.

Згідно з п. 1.9 договору покупець оплачує продавцю договірну ціну (вартість рухомого майна) в розмірі, встановленому у п. 1.8. Договору, на наступних умовах: 3 000 000,00 (три мільйони) грн., що в еквіваленті в іноземну валюту евро становить 92 024,54 (дев`яносто дві тисячі двадцять чотири евро 54 евроцента) попередньої оплати вартості Рухомого майна; 2 183 400,00 (два мільйони сто вісімдесят три тисячі чотириста гривень 00 копійок), що в еквіваленті в іноземну валюту евро становить 66 975,46 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять євро 46 євроцентів) відтермінуванням оплати протягом 17 (сімнадцяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної та акту приймання передачі.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що передача рухомого майна по даному Договору здійснюється Продавцем Покупцю, у разі виконання Покупцем умов п. 1.8 та п. 1.9 даного Договору, в день підписання Акту приймання-передачі рухомого майна по даному Договору, який оформлюється у відповідності до чинного законодавства України та згідно із вимогами, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.2. договору право власності на рухоме майно переходить від Продавця до Покупця з моменту отримання оплати повної вартості рухомого майна в розмірі, визначеному п. 1.9. та п.1.8. даного Договору.

На виконання умов договору ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" сплатило на користь ФОП Томчука А.М. на підставі рахунку № 132006253 від 18.08.2020 року 3 000 000 (три мільйони) грн. 00 коп. попередньої оплати, а позивач передав рухоме майно відповідачу згідно акту приймання-передачі № 1 від 07.12.2021 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, проте відповідач свої зобов`язання виконав частково, в зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість в сумі 2 183 400 грн. 00 коп., яка визнається відповідачем.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 2 183 400 грн. 00 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 43 249 грн. 27 коп. 3% річних та 398 087 грн. 31 коп. інфляційних втрат.

Відповідач заперечує, посилаючись на форс-мажорні обставини, зумовлені військовою агресією Російської Федерації проти України.

Однак, за загальним правилом неможливіть виконати зобов"язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний суд у постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний характер, а зацікавленій строні необхідно довести: факт їх виникнення; що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об"єктивно унеможливили належне виконання сторонами свого обов`язку.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку наявності форс-мажорних обставин та неможливість проведення розрахунків з позивачем. Всупереч вимогам ст. 74 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не довів впливу форс-мажорних обставин на неможливість виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті переданого рухомого майна, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 43 249 грн. 27 коп. 3% річних та 398 087 грн. 31 коп. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 430 458 грн. 81 коп. пені та 600 000 грн. 00 коп. штрафу.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 7.3. договору кожна зі Сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлене/передане у власність рухоме майно) за цим Договором, повинна сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен календарний день неперерахування цієї суми).

Пунктом 7.4.2. договору передбачено, що від дня, коли рухоме майно Покупцем повинно бути оплачено, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити штраф за порушення грошового зобов`язання, до дня повної оплати рухомого майна, понад - пеню зазначену в п. 7.3. даного Договору. Штраф сплачуються в наступному розмірі: а) 0,5 % від несплаченої ціни рухомого майна (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом десяти календарних днів з дати, коли рухоме майно повинно бути оплачено Покупцем; б) 1,0 % від несплаченої ціни рухомого майна (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом двадцяти календарних днів з дати закінчення десяти календарних днів, зазначених в п. «а» п. 7.4.2 даного Договору; в) 3,0 % від несплаченої ціни рухомого майна (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення двадцяти календарних днів, зазначених в п. «б» п. 7.4.2 даного Договору.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо нарахування пені та штрафу, як зазначалось вище, відповідач заперечує, посилаючись на ст. 61 Конституції України.

Право встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам ч.ч. 2,4 ст. 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господаських зобов"язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також приписами ст. 546 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за несвоєчасну оплату проданого майна в розмірі 430 458 грн. 81 коп. (за період з 25.12.2021 року по 22.08.2022 року) є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), а також в порушення статтей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, у зв`язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України за період з 25.12.2022 року по 22.06.2022 року в сумі 194 173 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити.

Що стосується нарахування штрафу, то позивач при подачі позовної заяви просив суд стягнути з відповідача 1 000 000 грн., в подальшому штраф було зменшено до 600 000 грн. з урахуванням ситуації, яка склалась в Україні, тому суд задовольнив розмір штрафу, зазначений позивачем.

Витрати позивача по оплаті правової допомоги в розмірі 40 000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню частково на суму 19 000 грн. 00 коп. з огляду на наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

01.11.2021 року між ФОП Томчуком А.М. та адвокатом АО "Володимира Кошліченка" було укладено договір про надання правової допомоги № 1/11-21, представництво інтересів позивача на підставі ордеру № 1090016 від 06.06.2022 року від імені адвокатського об`єднання здійснював адвокат Кошліченко В.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 715 від 26.12.2008 року).

На підтвердження факту надання послуг до матеріалів справи долучено акт прийому-передачі № 6 від 01.11.2022 року на суму 19 000 грн. 00 коп.

25.11.2022 до загального відділу суду надійшли заперечення щодо стягнення 40 000 грн. витрат на правничу допомогу, обгрунтовуючи тим, що розмір витрат документально не підтверджений, є значно завищеним, оскільки позовна заява містить лише цитування умов договору купівлі-продажу рухомого майна № 2421/Н від 18.08.2020, загальні норми чинного законодавства та розрахунки, а також не є співрозмірним часу, що витрачений адвокатом і необгрунтований.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст. 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення правничої допомоги на суму 19 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги частково, у зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 2, код 22202218) на користь Фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - 2 183 400 (два мільйони сто вісімдесят три тисячі чотириста) грн. 00 коп. - боргу, 194 173 (сто дев`яносто чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 00 коп. - пені, 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 43 249 (сорок три тисячі двісті сорок дев`ять) грн. 27 коп. - 3% річних, 398 087 (триста дев`яносто вісім тисяч вісімдесят сім) грн. 31 коп. інфляційних втрат, судовий збір в сумі 51 283 (п`ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 64 коп., 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 236 285 грн. 81 коп. та 21 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 20.01.2023 року.

Суддя Л.Я. Мальована