Рішення

від 20.01.2023 по справі 917/654/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2023 Справа № 917/654/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Рембуд-20"

ОСОБА_1

про стягнення солідарно 42 213,86 грн

без виклику представників сторін

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Рембуд-20", ОСОБА_1 про стягнення солідарно 42213,86 грн за кредитним договором, оформленим заявою на відкриття поточного рахунку від 01.09.2011, та за договором поруки № POR 1416904999367 від 25.11.2014, у тому числі: 10000,00 грн заборгованості за кредитом, 23603,33 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 3640,89 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 4969,64 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі належним чином не виконують свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати платежів, передбачених умовами договору кредиту та поруки.

Ухвалою від 04.11.2022 суд встановив відповідачам строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзивів на позов (а.с.105-106).

Ухвала від 04.11.2022 вважається врученою відповідачу - Приватному підприємству "Рембуд-20" 16.11.2022, що підтверджується поштовою довідкою (а.с. 110), та вважається врученою відповідачу - ОСОБА_1 16.11.2022, що підтверджується поштовою довідкою (а.с.115). Отже, останнім днем подачі суду відзивів на позов є відповідно 02.12.2022.

Відповідачі відзиви на позов не надали. Встановлені строки для їх подання закінчилися.

Згідно зі ст.113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.

Згідно ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2022 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.93-94).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до доданого до позову договору поруки № POR 1416904999367 від 25.11.2014 з ОСОБА_1 , цей договір укладений для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридична особа - Приватного підприємства "Рембуд-20".

Отже, ця справа підсудна Господарському суду Полтавської області.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. В ч. 7 цієї статті вказано, що інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

На виконання вказаних вимог суд направляв запит від 05.07.2022 до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання ОСОБА_1 (а.с. 96).

На сайті Господарського суду Полтавської області було розміщене оголошення про тимчасове припинення відправки поштової кореспонденції (а.с.97).

Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб листом від 25.10.2022 № 01-12-05.1-11/8596 (вхід. № 8169 від 01.11.2022) повідомив суду про те, що ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 100).

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

В ч. 10 ст. 176 ГПК України вказано, якщо отримана судом інформація не дає

можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

На офіційному сайті Судової влади України 08.11.2022 суд розмістив відповідне оголошення про виклик ОСОБА_1 , про розгляд справи (а.с. 118).

Ухвалою від 04.11.2022 суд відкрив провадження у справі № 917/654/22, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 105-106).

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідачі повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2022, надіслана відповідачу Приватному підприємству «Рембуд-20» на адресу: АДРЕСА_2 , повернулася до суду з відміткою поштового відділення від 16.11.2022 про відсутність адресата за адресою (а.с. 108-112).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватному підприємству «Рембуд-20» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с120).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2022 надіслана відповідачу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , повернулася до суду з відміткою поштового відділення від 16.11.2022 про відсутність адресата за адресою (а.с.113-117).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала від 04.11.2022 суду вважається врученою відповідачам 16.11.2022.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідачі належно повідомлені про час та місце розгляду даної справи у відповідності до ст. ст. 120, 242 ГПК України.

Позивач разом з позовом подав заявку від 15.06.2022 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а.с.90).

Відповідно до довідки про доставку ухвал по системі Електронний суд позивач отримав 04.11.2022 о 13:45 ухвалу суду від 04.11.20222 (а.с. 107).

Відповідно до п. 2 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до пункту 2 § 2 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС, яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Оголошення надруковане у газеті "Голос України" № 168 (7668) від 04 вересня 2021 року та на сайті Судова влада України, підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно починають функціонувати з 05 жовтня 2021 року.

З початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС відповідно до вимог процесуального законодавства адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Враховуючи викладене, з початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», зазнав змін, зокрема, порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 17.1, 17.5, 17.6, 17.14, 17.16 підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.

Офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), це: сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд насилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету (пункт 38 підрозділу 2 розділу III Положення).

Отже, ухвала від 04.11.2022 доставлена позивачу в установленому порядку, що підтверджено довідкою із системи Електронний суд.

На офіційному сайті Судової влади України 08.11.2022 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 119).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

В зв`язку з необхідністю належного повідомлення відповідачів про розгляд цієї справи, для надання можливості сторонам реалізувати право на подання доказів та пояснень щодо спірних правовідносин, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення суд відклав на розумний строк.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі Банк, позивач) та Приватним підприємством "Рембуд-20" (далі Клієнт, позичальник, відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку без зазначення дати підписання (далі Заява; а.с.17), в якій зазначено, що:

- Приватне підприємство "Рембуд-20" прохає Банк відкрити поточний рахунок та картковий рахунок у національній валюті;

- Приватне підприємство "Рембуд-20" підключається до послуги: а) проведення платежів через дистанційне розпорядження за телефоном Експрес-платежі; б) SMS-сервіс; в) обслуговування за розрахунковими картками; г) дистанційне керування рахунками;

- у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (у разі перевищення суми платежу над залишком власних коштів) банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт;

- Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта;

- порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування (далі Договір банківського обслуговування).

Згідно довідки позивача від 15.06.2022 розмір ліміту Приватному підприємству "Рембуд-20" станом на 27.11.2014 встановлений у сумі 10000,00 грн (а.с.28).

Як свідчить виписка по рахунку № НОМЕР_1 за період 01.01.2000 по 27.05.2022 відповідач-1 користувався кредитними коштами, кредитні кошти банку не повернув (а.с.64-78, 33).

Згідно розрахунку позивача заборгованість виникла з 29.11.2014 і станом на 16.04.2015 - становила 10 000,00 грн, надалі ця сума боргу не була сплачена відповідачем-1 (ПП "Рембуд-20"); (а.с.31).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів погашення боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач-1 суду не надав.

Відповідач - Приватне підприємство "Рембуд-20" заяви про застосування позовної давності суду не надав.

Отже, позовні вимоги про стягнення 10 000,00 грн з відповідача-1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також заявив вимоги про стягнення 23603,33 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 3640,89 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 4969,64 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

За змістом статті 1056-1 ЦК в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позивач, обґрунтовуючи позов про стягнення відсотків за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на заяву про відкриття поточного рахунку без зазначення дати підписання (а.с.17).

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк правонаступником якого є позивач та відповідач-1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви без дати на відкриття рахунку (а.с.17).

У зазначеній Заяві вказано, що підписавши цю заяву, відповідач-1 погодився з умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщено на сайті банку www.pb.ua). Тарифами банку, що разом із цією анкетою становлять Договір банківського обслуговування. У порядку чинного законодавства засвідчив згоду на ведення з ПАТ КБ Приватбанк документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.17).

До позовної заяви позивач додав Витяг з Умов і правил надання банківських послуг (а.с.18-27).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини першої статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Разом з тим, частиною шостою статті 231 ГК України, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили в умовах договору за порушення строків виконання зобов`язань можливість сплати пені та не визначали її розмір, відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною першою ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника - Приватного підприємства "Рембуд-20", яка підписана сторонами, відсутні умови договору про визначення процентної ставки та встановлення відповідальності у вигляді відсотків, комісій, пені за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та не визначено їх розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення залишку заборгованості за кредитом, просить стягнути заборгованість за відсотками, комісією, пеню за несвоєчасну сплату кредиту.

На обґрунтування вказаних вимог, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором без дати, банк послався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Однак позивачем не надано суду належних доказів, що саме з таким Витягом з Умов і Правил відповідач-1 ознайомився, погодився, розуміючи їх зміст, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів містили умови, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, сплати комісії, пені у розмірі та на умовах вказаних саме у тих документах, які додані банком до позовної заяви.

Доданий до позову витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять дати їх роздруківки. Позивачем не надано доказів щодо дати затвердження (створення) цієї редакції правил.

Роздруківка із сайту позивача Умов та правил надання банківських послуг, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем. Такий же правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа 6-16цс15) та Верховного суду від 17 липня 2019 року по справі № 175/4576/14-ц.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків, комісії, пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такий правовий висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками розгляду цивільної справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс1) від 03 липня 2019 року.

Подані банком до суду докази на підтвердження позовних вимог зокрема Заява про відкриття поточного рахунку (без дати її підписання), на яку позивач посилається, як на підставу отримання відповідачем кредиту, за своїм змістом наведених обставини не підтверджує, а поданий позивачем розрахунок заборгованості також не можна взяти до уваги, оскільки він є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, який повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують підстави виникнення таких грошових зобов`язань.

Витяг з Умови і правила надання банківських послуг, який містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача-1, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку (без дати її підписання).

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, комісій за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Позивачем не подано доказів затвердження вказаних Умов і Правил надання банківських послуг правлінням АБ Приватбанк або керівником.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження прийняття відповідачем-1 умов, якими передбачено розмір процентів за користування кредитом, комісії та пені, то позовні вимоги про стягнення 23603,33 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 3640,89 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 4969,64 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, є безпідставними та відхиляються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається пе ред кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання боржником зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1, ч. 2. ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником забезпеченого порукою зобов`язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України при солідарному обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

25.11.2014 між АТ КБ ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) укладено договір поруки № POR 1416904999367 (далі - Договір поруки), (а.с.79-80).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки предметом цього договору є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, за угодами-приєднання:

1) до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет за адресою https:// privatbank.ua/terms, далі Угода1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2 Угоди 1 36% річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 Угоди 1 - 56% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць.

г) кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за Угодою 1) в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.

2) до розділу 3.2.2. Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг Угода 2, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 Угоди 2 -36% річних;

- за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2 Угоди 2 -56% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді 2.

в) кредиту в розмірі 10000 грн.

Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за Угодою 2) в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Разом з тим надана до матеріалів справи Заява на відкриття поточного рахунку (а.с.17) не містить дати її підписання. Отже, позивач не довів того, що договір поруки від 25.11.2014 був укладений після підписання вказаної Заяви, та що вказана Заява існувала на дату укладення договору поруки.

У договорі поруки не вказано, що він укладений на забезпечення зобов`язань, що виникли за Заявою на відкриття поточного рахунку.

Зі змісту наданого договору поруки не вбачається, що поручитель брав зобов`язання за зобов`язаннями, що виникли саме на підставі Заяви про відкриття рахунку відповідача-1.

Надавши оцінку умовам договору поруки № POR 1416904999367 від 25.11.2014, суд встановив, що з системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки неможливо встановити яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитний ліміт. Лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Вказані у договорі поруки суми платежів та розміри процентних ставок не містяться у Заяві про відкриття поточного рахунку.

Таким чином, позивач не довів факту забезпечення на підставі договору поруки № POR 1416904999367 від 25.11.2014 зобов`язань відповідача-1 саме за договором банківського обслуговування, оформленого Заявою про відкриття поточного рахунку (без дати підписання).

При цьому судом враховано правовий висновок Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 922/2913/18, про те, що оскільки позивачем не доведено факту забезпечення на підставі договору поруки зобов`язань відповідача-1 саме за договором банківського обслуговування, то у позивача відсутні підстави вимагати стягнення з відповідача-2 заборгованості відповідача-1 за вказаним договором банківського обслуговування як з солідарного боржника.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача підстав вимагати стягнення з відповідача-2, як з солідарного боржника, заборгованості відповідача-1 за вказаним договором банківського обслуговування, оформленим Заявою про відкриття поточного рахунку.

Отже, у позові до поручителя ОСОБА_1 слід відмовити.

Позивач у позові прохає вирішити питання про розподіл понесених ним судових витрат.

Суд встановив, що за подання цього позову позивач сплатив 2481,00 грн судового збору за платіжним дорученням № BOJ62B3N1H від 22.02.2022 (а.с.9). Факт надходження цього судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 23.02.2022 (а.с.95).

За позовні вимоги про стягнення 10000,00 грн, які суд визнав обґрунтованими та задовольнив, позивач мав би сплатити 2481,00 грн судового збору. Отже, відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача - Приватне підприємство "Рембуд-20" у розмірі 2481,00 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Рембуд-20" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Рембуд-20" (вул. Полюсна, буд. 16, кв.13, м. Полтава, Полтавська область, 36008; ідентифікаційний код 37863207) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) 10 000грн 00 коп. основного боргу з повернення позики, 2481грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Рембуд-20"- відмовити.

4. У позові Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 20.01.2023.

Суддя Т. М. Безрук