Рішення

від 20.01.2023 по справі 918/1005/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1005/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохім" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Першотравнева, буд. 61, офіс 15, код ЄДРПОУ 44322406)

про стягнення в сумі 74 741 грн.29 коп..

Без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохім" в якому просить стягнути з останнього 74 741 грн. 29 коп. штрафних санкцій.

Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі Договору поставки №53-122-08-22-12061 від 30.05.2022 року Відповідач взяв на себе зобов`язання поставити Позивачу продукцію на загальну суму 314 999,93 грн. згідно специфікації №1 до Договору. Станом на дату звернення до суду Відповідач не здійснив жодної поставки продукції, чим порушив п. 3.1. Договору. На підставі п. 9.1. Договору поставки №53-122-08-22-12061 від 30.05.2022 року Відповідач нарахував Позивачу штраф у розмірі 7% від загальної суми Договору, що становить 22 050,00 грн., 3236,30 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, пеню у розмірі 52 691 грн.29 коп. за період з 15.06.2022 по 25.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

26.12.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Позивача надійшла Заява про уточнення позовних вимог в частині строків нарахування неустойки.

30.12.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Позивача надійшла Заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути із Відповідача 83 246, 29 грн. штрафних санкцій з яких 57 959,99 грн. пені у розмірі 0,1%, 3236,30 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 22 050,00 грн. штрафу у розмірі 7%.. Дана Заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзиву на позов не надав. До господарського суду повернулася Ухвала суду від 05.12.22 року, яка направлялася на адресу відповідача - 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Першотравнева, буд. 61, офіс 15, з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2212-IX від 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідрохім", як Постачальником, було укладено Договір поставки № 53-122-08-22-12061 від 30.05.2022 (далі - Договір поставки), згідно умов якого ТОВ "Гідрохім" було взято на себе зобов`язання поставити Замовнику продукцію на загальну суму (вартість продукції) 314 999, 98 гривень згідно Специфікації № 1 до Договору (додаток № 1 до договору поставки № 53-122-08-22-12061 від 30.05.2022). Строк дії договору поставки - по 04.07.2022 (пункт 12.1. договору).

Пунктом 3.1. Договору поставки №53-122-08-22-12061 від 30.05.2022 сторони встановили, що продукція поставляється Постачальником в строк по 24.06.2022. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно Incoterms-2010. Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Проте, станом на день подання позову продукція на загальну суму 314 999,93 гривень Постачальником не поставлена.

Пунктом 9.1 Договору поставки передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожен день прострочки, а за прострочку поставки на строк понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми непоставленого товару.

Окрім того, пунктом 6.1 Договору поставки сторони погодили, що Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 50% від суми договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку від Постачальника.

Як встановлено судом, 14.06.2022.на виконання вищевказаного пункту договору, Замовником перераховано на рахунок Постачальника грошові кошти у розмірі 157 499,98 гривень.

30.06.2022 року Постачальником здійснено повернення вказаних грошових коштів на розрахунковий рахунок Замовника.

ВП "Рівненська АЕС" 11.07.2022 направлено на електронну адресу ТОВ "Гідрохім" лист за № 9929/041 про здійснення поставки продукції, після чого, 11.07.2022 на електронну адресу Позивача від Відповідача надійшла відповідь про відмову від виконання умов Договору у зв`язку з його закінченням.

Не погоджуючись з вказаною позицією Постачальника ВП «Рівненська АЕС» направлено претензію за № 10763/001-юр від 26.07.2022 про порушення умов договору.

Також, ВП «Рівненська АЕС» направлено на адресу ТОВ «Гідрохім» претензію про сплату штрафних санкцій за № 14640/001-юр від 07.10.2022 року. Однак, вищезазначені претензії залишенні Відповідачем без відповіді.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частина 2 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що у сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій як штрафні санкції.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання

Частина 1 статті 230 Господарського кодексу України наголошує: «Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.»

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України наголошує, що правовим наслідком порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, якщо Постачальник після отримання попередньої оплати, передбаченої пунктом 6.1 вищевказаного договору поставки, не здійснив поставку продукції у встановлений пунктом 3.1 договору строк. Замовник має право вимагати повернення суми попередньої оплати шляхом направлення Постачальнику письмової вимоги. Постачальник зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання такої вимоги повернути Замовнику суму попередньої оплати та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період користування грошовими коштами, за кожен день користування в період з дня отримання суми попередньої оплати до дня її повернення Замовнику.

Як встановлено судом Замовник здійснив попередню оплату на суму 157 499,98 гривень 14.06.2022, а Постачальник вказану суму повернув 30.06.2022. Відтак Позивачем, на підставі пункту 9.2 Договору нараховано пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми попередньої оплати, за кожен день користування в період з дня отримання суми попередньої оплати до дня її повернення Замовнику, що становить 3 236,30 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час пунктом 9.2 Договору передбачено нарахування пені за користування сумою попередньої оплати за кожен день в період з дня отримання суми попередньої оплати до дня її повернення Замовнику.

Суд зазначає, що користування коштами не підпадає під визначення несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Отже, наведене у п.9.2. Договору суперечить визначенню та суті пені, зазначеної у ст.549 ЦК України, відтак нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за у користування коштами не грунтується на законі, є неправомірним, і, відповідно задоволенню не підлягає.

Крім того суд зазначає, що Позивач не надав доказів того, що він направляв Відповідачу вимогу про повернення сум передоплати, і що останній вказану вимогу у строк не виконав.

Слід також відмітити, що Відповідач суму передоплати отримав 14.06.2022, однак 30.06.2022 року повернув її Позивачу.

За приписами статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 9.1 Договору поставки передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожен день прострочки, а за прострочку поставки на строк понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми непоставленого товару.

Відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 0,1% у сумі 57 959,99 грн., 7% штрафу у розмірі 22 050,00 грн. від суми непоставленого товару грунтується на договорі та законі і, відповідно, є правомірною.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №53-122-08-22-12061 від 30.05.2022 року, а Відповідач вказаного не спростував, позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохім" пені у розмірі 0,1% - 57 959,99 грн., штрафу у розмірі 7% - 22 050,00 грн. підлягає задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохім" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Першотравнева, буд. 61, офіс 15, код ЄДРПОУ 44322406) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) пеню у сумі 57 959 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 99 коп., штраф у сумі 22 050 (двадять дві тисячі п`ятдесят) грн. 00 коп. та 2481 грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити у задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.