Рішення

від 12.01.2023 по справі 924/739/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2023 р. Справа № 924/739/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укроген" м. Київ

до Приватного акціонерного товариства „Подільські Товтри", с. Вербка Кам`янець-Подільського району

про стягнення 165 669,08 грн., з яких: 119 980,00 грн. основного боргу, 31 703,03 грн. пені, 1 902,18 грн. 3% річних, 12 083,87 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

позивача - Дерев`янченко Я.Ю. згідно ордера

відповідача - не приймав участі

В судовому засіданні 12.01.2023р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

03.10.2022р. до господарського суду Хмельницької області через систему „Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Укроген", м. Київ до Приватного акціонерного товариства „Подільські Товтри", с. Вербка Кам`янець-Подільського району про стягнення 165 669,08 грн. заборгованості, з яких: 119 980,00 грн. основного боргу, 31 703,03 грн. пені, 1 902,18 грн. 3% річних, 12 083,87 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 07.10.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.11.2022р.

07.11.2022р. винесено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №924/739/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 23.11.2022р.

У зв`язку із тим, що 23.11.2022р. на призначений час засідання суду не відбулось, ухвалою від 28.11.2022р. судове засідання було призначено на 11:30 год. 07.12.2022р.

Ухвалою суду від 07.12.2022р. судовий розгляд справи було призначено на 12.01.2023р. (судове засідання 07.12.2022р. не відбулось у зв`язку із відсутністю електроенергії в будівлі суду, що підтверджено актом про знеструмлення від 07.12.2022р.).

Позиція учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022р., відповідно до умов якого позивач відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 842 997,50 грн., натомість відповідач сплатив 587 212,50 грн.

Позивач вказує, що станом на 29.09.2022р. у відповідача наявний борг в сумі 255 785,00 грн., який частково стягнуто за судовим рішенням по справі №924/417/22 від 15.09.2022р. на суму 120 895,00 грн., решта боргу в сумі 119 980,00 грн. відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача, крім 119 980,00 грн. основного боргу, також 31 703,03 грн. пені, 1 902,18 грн. 3% річних та 12 083,87 грн. інфляційних втрат відповідно до поданих розрахунків.

Також позивач вказує про понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. відповідно до укладеного договору про надання правових послуг адвоката №16-06/22 від 16.06.2022р., укладеного між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю., що підтверджується квитанцією №КВФ-00002175 про сплату послуг адвоката за договором №16-06/22 від 16.06.2022.

Просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, натомість у направленому суду відзиві (№489 від 25.10.2022р.) визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 119 980,00 грн. за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022р.

Відповідач звертає увагу суду на те, що порушення строків оплати вказаної суми боргу виникло внаслідок форс-мажорних обставин (воєнний стан), що мало наслідком зупинку господарської діяльності ПАТ „Подільські Товтри".

Зазначає, що покупець виконає своє основне зобов`язання перед постачальником, як тільки з`явиться така можливість. Посилається на те, що на виконання рішення суду №924/417/22 відповідачем було сплачено 135805,00 грн. боргу, 9600,00 грн. пені, 2186,44 грн. 3% річних, 2 186,44 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати, що підтверджено поданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на наявність форс мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України та ведення воєнного стану), на підтвердження чого надав лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року вих. №20224/02.0-7.1.

Зазначає, що внаслідок дії форс-мажорних обставин (воєнного стану) склалася складна ситуація з ринком вапняку в Україні, відбулася фактична зупинка металургійних підприємств, підприємств будівельної галузі в більшості регіонах держави, контрагенти, посилаючись на дію форс-мажорних обставин, порушують строки розрахунків по діючим договорам (контрактам), діють суттєві обмеження Укрзалізниці щодо постачання в деякі регіони України вапняку, були встановленні обмеження на проведення вибухових робіт на кар`єрі, проведено призов частини працюючих на підприємстві на військову службу, а також прийняті заходи по збереженню життя та здоров`ю працівників підприємства.

Вказані обставини фактично призвели до зупинки господарської діяльності ПАТ „Подільські Товтри" та, як наслідок, з 03.03.2022 року було оголошено простій на підприємстві згідно наказу від 03.03.2022 р. №42 аг „Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану".

Відтак просить суд зменшити заявлену до стягнення позивачем пеню на 90% на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та погоджується на стягнення 3170,30 грн. пені, яку вважає правомірною. Проти заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних витрат відповідач не заперечив.

Також відповідач не погоджується із стягненням витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. та вважає перелік та вартість таких послуг, що зазначені в додатку №3 від 19.09.2022р., додатку №4 та акті приймання-передачі №2 від 29.09.2022р., необґрунтованими та неспіврозмірними заявленій до стягнення сумі позову.

Відповідач звертає увагу суду, що згідно додатку №4 п.1,2 визначено „правовий аналіз наданих документів, договору №01/2022 від 05.01.2022р., видаткових накладних, крім іншого, і правовий аналіз чинного законодавства та судової практики, .... аналіз судової практики за аналогічними справами" - вказані послуги є аналогічними із раніше наданими адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. позивачу згідно договору №16-06/22 від 16.06.2022р. у справі №924/417/22 про стягнення коштів по договору поставки №01/2022 від 05.01.2022р.

Відповідач вважає, що складання розрахунків сум пені, 3% річних та інфляційних витрат для адвоката не потребує витрачання великого обсягу часу, є нескладним процесом, тому вартість таких послуг в додатку №4 є значно завищена та не може становити 7800,00 грн. Відтак, просить суд зменшити витрати на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Представник позивача у відповіді на відзив за вх.№05-22/6166 від 02.11.2022 із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується. Вказує, що не може братися до уваги посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, так як підтвердження форс-мажорних обставин, які впливають на виконання обов`язків за договором потребує певних дій від сторони, яка вважає що зазначені обставини заважають виконати належним чином ці обов`язки, а саме: необхідність звернення сторони по договору за отриманням відповідного сертифікату, доведеність чому саме зазначені обставини заважають виконувати певні обов`язки.

Вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що форс-мажорні обставини призвели до неможливості виконання платіжних зобов`язань ПрАТ „Подільські Товтри" перед ТОВ „Укроген", оскільки відповідач продовжував отримувати аналогічний товар за договором та протягом квітня-червня 2022р., протягом липня, жовтня 2022р. сплачував за нього кошти.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач не погоджується із доводами відповідача про надання адвокатом аналогічних послуг, що і при розгляді справи №924/417/22, оскільки заборгованість виникла по тому ж самому договору та досліджувались аналогічні накладні та платіжні документи. При цьому, у додатку №4 вказано перелік документів, які були проаналізовані адвокатом, і що саме такі документи стали підставою для звернення із позовом.

Стосовно доводів відповідача про те, що складання позовної заяви здійснено тим самим представником позивача (адвокатом Дерев`янченко Я.Ю.), що і представляв інтереси позивача в аналогічній справі, тому є нескладною справою та не потребувало великого обсягу часу, позивач не погоджується і вважає суб`єктивною думкою відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укроген" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством „Подільські Товтри" (покупець) укладено договір поставки №01/2022, відповідно до умов якого постачальник постачає технічні мастила та іншу продукцію (далі - товар) відповідно до заявки покупця, а покупець приймає товар та здійснює оплату відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору асортимент, номенклатура, ціна визначається у видатковій накладній, рахунку на оплату та/або специфікації до договору, оформлених у відповідності до заявки покупця.

Сума договору визначається із сумарної вартості фактично поставленого за договором товару, який не може перевищувати 6000000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору передача товару здійснюється постачальником протягом терміну дії договору окремими узгодженими з покупцем партіями товару.

Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної з фіксуванням дати (п. 3.7. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом прямого банківського перерахування на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання технічних мастил та відстрочкою платежу 10 календарних днів з моменту отримання інших товарів.

Відповідно до п. 4.4. договору, якщо за призначенням платежу оплаченого товару неможливо визначити, за яку партію товару здійснюється оплата, такі кошти у першу чергу зараховуються в рахунок погашення заборгованості покупця перед постачальником, що виникла раніше за договором.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором, винна сторона відповідає відповідно до цього договору та законодавства України, зі сплатою сумлінній стороні заподіяних таким порушенням договору збитків (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору покупець за порушення термінів оплати за договором

сплачує неустойку, у розмірі 1% від вартості не виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання взятих за договором зобов`язань в разі настання під час дії договору обставин непереборної сили (форс-мажору). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють: повені, землетруси, військові дії, громадські заворушення, дія та бездіяльність органів влади та інші не передбачувані та незалежні від сторін обставини.

Згідно з п. 7.4. договору про настання обставин непереборної сили сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити іншу сторону протягом 5 п`яти робочих днів з дня початку дії таких обставин. Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна надати іншій стороні належне підтвердження з посиланням на видані компетентними установами, або органами влади належні докази, відсутність підтвердження не дає підстави посилатися на обставини непереборної сили.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022 року включно.

Згідно Додаткової угоди №1 від 14.07.2022р. (до договору поставки №01/2022 від 05.01.2022р.) сторони внесли зміни в п. 4.1 договору, виклавши в новій редакції: розрахунки за договором здійснюються із відстрочкою платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця. Інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 842 997,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: №25 від 10.02.2022 на суму 255785,00 грн. №35 від 07.04.2022 на суму 64800,00 грн.; № 39 від 13.04.2022 на суму 85100,00 грн.; №40 від 18.04.2022 на суму 1650,00 грн.; №43 від 02.05.2022 на суму 27000,00 грн.; №44 від 07.05.2022 р. на суму 175250,00 грн.; №45 від 11.05.2022 р. на суму 9200,00 грн.; №46 від 11.05.2022 на суму 7350,00 грн.; №48 від 16.05.2022 р. на суму 35900,00 грн.; №50 від 17.05.2022 р. на суму 5340,00 грн.; №51 від 19.05.2022 р. на суму 19492,50 грн.; №57 від 03.06.2022 р на суму 21240,00 грн., №68 від 17.06.2022р. на суму 36400,00 грн., №70 від 23.06.2022р. на суму 4400,00 грн., №74 від 04.07.2022р. на суму 49980,00 грн., №75 від 05.07.2022р. на суму 29200,00 грн., №77 від 01.08.2022р. на суму 14910,00 грн.

Відповідач провів оплату товару із зазначенням призначення платежу, а саме: платіжне доручення №448 від 07.04.2022 на суму 64800,00 грн. за ПММ згідно накладної №35 від 07.04.2022р.; платіжне доручення №472 від 15.04.2022р. на суму 81060,00 грн. за ПММ згідно накладної №39 від 13.04.2022р.; платіжне доручення №507 від 25.04.2022р. на суму 4040,00 грн. за ПММ згідно накладної №39 від 13.04.2022р.; платіжне доручення №531 від 02.05.2022р. на суму 26440,00 грн. за ПММ згідно накладної №43 від 02.05.2022р.; платіжне доручення №595 від 11.05.2022р. на суму 177460,00 грн. за ПММ згідно накладної №43 від 02.0.2022р.; платіжне доручення №622 від 16.05.2022р. на суму 16550,00 грн. за ПММ згідно накладних №45, №46 від 11.05.2022р., та №44 від 07.05.2022р.; платіжне доручення №646 від 19.05.2022р. на суму 41240,00 грн. за ПММ згідно накладної №48 від 16.05.2022р. та накладної №50 від 17.05.2022р.; платіжне доручення №653 від 23.05.2022р. на суму 19492,5 грн. за ПММ згідно накладної №51 від 19.05.2022р.; платіжне доручення №744 від 21.06.2022р. на суму 21240,00 грн. за ПММ згідно накладної №57 від 03.06.2022р.; платіжні доручення №860 від 14.07.2022р. на суму 40800,00 грн., №922 від 22.07.2022нр. на суму 79180,00 грн., №946 від 05.08.2022р. на суму 14910,00 грн. - за ПМП згідно договору №01/2022 від 05.01.2022р. (сума 134890,00 грн. зарахована в рахунок сплати за видатковою накладною №25 від 10.02.2022р.). Загальна сума сплати за вказаний вище період становить 587212,50 грн.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.09.2022р. по справі №924/417/22 позов ТОВ „Укроген" до ПАТ „Подільські Товтри" було задоволено на суму 135 805,00 грн. основного боргу за договором поставки, 9600,70 грн. пені, 2186,44 грн.3% річних та 27237,18 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 119980,00 грн. боргу за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022р. провадження у справі було закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 231 ГПК України.

При цьому, враховуючи положення п.п.4.4 договору поставки №01/2022 від 05.01.2022р. та наявну заборгованість відповідача за отриманий товар згідно видаткової накладної №25 від 10.02.2022р., здійснені відповідачем оплати згідно платіжних доручень №860 від 14.07.2022р. на суму 40800,00 грн. та №922 від 28.07.2022р. на суму 79180,00 грн., загалом на суму 119980,00 грн. зараховані як погашення боргу по вказаній вище накладні №25 від 10.02.2022р.

Відтак, предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за невиконання грошових зобов`язань по розрахунку за ПММ згідно договору поставки №01/2022 від 05.01.2022р. по видаткових накладних: №68 від 17.06.2022р. на суму 36400,00 грн., №70 від 23.06.2022р. на суму 4400,00 грн., №74 від 04.07.2022р. на суму 49980,00 грн., №75 від 05.07.2022р. на суму 29200,00 грн., всього на загальну суму 119980,00 грн.

Відповідачем надано наказ ПАТ „Подільські Товтри" від 03.03.2022 №42 аг „Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану" та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні".

Позивач підтримує позовні вимоги в сумі 119 980,00 грн. основного боргу, 31 703,03 грн. пені, 1902,18 грн. 3% річних та 12 083,87 грн. інфляційних втрат, а також просить про відшкодування 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та судових витрат.

Позивачем подано засвідчені копії: договору про надання послуг адвоката №16-06 від 16.06.2022р., додатки №3, №4 від 19.09.2022р., акта приймання-передачі наданих послуг від 29.09.2022р., свідоцтва адвоката, ордера.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.09.2022р. по справі №924/417/22, 05.01.2022р. між ТОВ „Укроген" (постачальник) та ПАТ „Подільські Товтри" (покупець) укладено договір поставки №01/2022 (із врахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 14.07.2022р.), сторони визначили, що постачальник постачає технічні мастила та іншу продукцію (далі - товар) відповідно до заявки покупця, а покупець приймає товар та здійснює оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки №01/2022 від 05.01.2022р. позивачем було поставлено відповідачу товар (олива AMINOL Classic SAE 30; олива AMINOL Premium PMD1 15W-40; моторна олива Valvolin Premium Blue 7800 15W-40; олива ПРОТЕК ІГ-40 А; олива AMINOL HYDRAULIC HLP 46; мастило Літол-24, мастило графітне, олива AMINOL Марка А; охолоджуюча рідина Aminol Antifriz Concentrate G12+ Red; омивач скла зимовий S-Power-22; олива AMINOL Premium PMD2 10W-40; олива AMINOL Classic SAE 40) на загальну суму 842 997,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Натомість відповідачем проведено розрахунок за отриманий товар на загальну суму 723017,50 грн., з яких проведено оплату на суму 587212,50 грн. відповідно до поданих в матеріалах справи платіжних доручень та 135 805,00 грн. боргу присуджено до стягнення за судовим рішенням від 15.09.2022р. по справі №924/417/22. Залишок несплаченого боргу становить 119 980,00 грн., що підтверджено наявними у справі доказами та визнається відповідачем у відзиві.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.4.1 договору із врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 14.07.2022р, передбачено, що розрахунки за договором здійснюються з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу приписів ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач погоджується з позивачем щодо заявленої до стягнення основної суми боргу 119 980,00 грн., натомість вказує на важке фінансове становище підприємства у зв`язку із введенням воєнного стану, що спричинило зупинку діяльності підприємства, вказує на проведення розрахунків найближчим часом.

Отже, суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача 119 980,00 грн. основного боргу.

З приводу посилання відповідача на те, що порушення строків оплати сталося через настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим просить про зменшення суми пені на 90%, судом до уваги приймається таке.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Пунктами 7.1, 7.2. договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання взятих за договором зобов`язань в разі настання під час дії договору обставин непереборної сили (форс-мажору). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють: повені, землетруси, військові дії, громадські заворушення, дія та бездіяльність органів влади та інші не передбачувані та незалежні від сторін обставини.

Згідно з п. 7.4. договору про настання обставин непереборної сили сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити іншу сторону протягом 5 п`яти робочих днів з дня початку дії таких обставин. Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна надати іншій стороні належне підтвердження з посиланням на видані компетентними установами, або органами влади належні докази, відсутність підтвердження не дає підстави посилатися на обставини непереборної сили.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Обґрунтовуючи неможливість вчасного розрахунку за товар, відповідач посилається на офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента; підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання яких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України... тощо.

Відтак, позиція позивача щодо несвоєчасного повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин, судом до уваги не приймаються, оскільки питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з позицією відповідача у справі, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем.

У п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 31703,03 грн. відповідно до поданого розрахунку, а саме: по накладній №25 від 10.02.2022р. за період прострочення з 25.06.2022р. по 28.09.2022р. - 20 726,43 грн. пені, по накладній №68 від 17.06.2022р. за період прострочення з 18.07.2022р. по 28.09.2022р. - 3640,00 грн. пені, по накладній №70 від 23.06.2022р. за період прострочення з 24.07.2022р. по 28.09.2022р. - 403,84 грн. пені, по накладній №74 від 04.07.2022р. за період прострочення з 04.08.2022р. по 28.09.2022р. - 3834,08 грн. пені, по накладній №75 від 05.07.2022р. за період прострочення з 05.08.2022р. по 28.09.2022р. - 2200,00 грн. пені, по накладній №77 від 01.08.2022р. за період прострочення з 16.08.2022р. по 28.09.2022р. - 898,68 грн. пені.

Разом із тим, згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не було обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов`язання відповідачем.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (постанова Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14).

Приймаючи до уваги посилання відповідача на фактичну зупинку господарської діяльності ПрАТ „Подільські Товтри", встановлення на підприємстві простою у зв`язку з введенням воєнного стану згідно наказу ПрАТ „Подільські Товтри" №42 аг від 03.03.2022р., враховуючи час прострочення та часткову сплату, оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд скориставшись правом, наданим нормою ч.3 ст.551 ЦК України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% від правомірно заявленої та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 15 851,51 грн. пені.

Щодо позовних про стягнення із відповідача 1 902,18 грн. 3% річних, 12 083,87 грн. інфляційних втрат, судом до уваги приймається таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).

Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Суд, перевіривши нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат вважає такі розрахунки правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. При цьому, при розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення пені судом беруться до уваги приписи п. 9 ст. 129 ГПК України у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір із зменшеної суми пені покладається на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у позові повідомив, що відповідно до укладеного між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. договору №16-06/22 від 16.06.2022р., позивачем було сплачено адвокату 15 000,00 грн. за надання правової допомоги. Просив здійснити розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Зазначений висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 19.08.2020р. у справі №910/7520/19.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №910/16223/18.

За змістом ст. 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспіврозмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, додатковій ухвалі Верховного Суду від 25.03.2021р. №922/2865/19).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн., вважає ці витрати необґрунтованими та неспіврозмірними заявленій до стягнення сумі витрат із реальністю таких витрат. Відповідач вказує на незначний обсяг юридичної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді із посиланням на те, що спір про стягнення заборгованості по договору поставки №01/2022 від 05.01.2022р. вже був предметом розгляду господарським судом Хмельницької області по справі №924/417/22, за результатами вирішення якої з відповідача було стягнуто заборгованість.

Відповідач просить зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 року у справі №904/3550/21.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок міститься у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

На підтвердження витрат на професійну допомогу позивачем надано договір про надання правових послуг адвоката №16-06/22 від 16.06.2022р., укладений між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю., додаток №3 від 19.09.2022р., додаток №4 від 19.09.2022р., акт приймання-передачі наданих послуг від 29.09.2022р., квитанція від 24.09.2022р. №КВФ-00002175 на суму 15000,00 грн. про сплату послуг адвоката.

Як слідує з Додатку №4 від 19.09.2022р. до договору №16-06/22 від 16.06.2022р. (детальний опис робіт та послуг, наданих адвокатом в рамках справи відповідно до умов договору №16-06/22 від 16.06.2022р.) адвокатом визначено детальний перелік послуг, їх вартість за підготовку та подачу позову в інтересах ТОВ „Укроген" до суду по справі в загальній сумі 15000,00 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, надання правничої професійної допомоги здійснюється на підставі договору, укладеного між адвокатом (адвокатським об`єднанням) та клієнтом (замовником).

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання правових послуг адвоката між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. був укладений 16.06.2022р.

Судом враховуються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, про неспіврозмірність наданих адвокатом послуг по даній справі критеріям реальності адвокатських витрат, які мають бути дійними, необхідними та розумними.

Судом також приймається до уваги, що зазначені в пунктах 1,2 Додатку №4 послуги: „правовий аналіз наданих документів договору №01/2022 від 05.01.2022р. видаткових накладних, платіжних доручень, подальше консультування клієнта щодо можливості стягнення основної суми боргу, нарахування і стягнення штрафних санкцій за договором №01/2022 від 05.01.2022р. відповідно до ст. 625 ЦК України, правовий аналіз чинного законодавств та судової практики, визначення оптимального розміру позовної заяви послідовності викладу і аргументації, аналіз судової практики за аналогічними справами" є аналогічними та мали б досліджуватись представником позивача в межах справи №924/417/22 за позовом ТОВ до ПАТ „Подільські Товтри" про стягнення заборгованості за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022р., тому такі послуги не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат щодо їх дійсності та розумності.

Зважаючи на заперечення відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на незначну складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг позивачу з урахуванням критеріїв реальності витрат на професійну правничу допомогу (їх дійсності та необхідності), обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 119 980,00 грн. основного боргу, 15 851,51 грн. пені, 1 902,18 грн. 3% річних та 12 083,87 грн. інфляційних втрат. В решті позову про стягнення 15 851,51 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укроген" м. Київ до Приватного акціонерного товариства „Подільські Товтри", с. Вербка Кам`янець-Подільського району про стягнення 165 669,08 грн., з яких: 119 980,00 грн. основного боргу, 31 703,03 грн. пені, 1 902,18 грн. 3% річних, 12 083,87 грн. інфляційних втрат, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Подільські Товтри" (32326, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Вербка, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 03771123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укроген" (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 305, код ЄДРПОУ 43332916) 119 980,00 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 15 851,51 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна гривня 50 коп.) пені, 1 902,18 грн. (одна тисяча дев`ятсот дві гривні 18 коп.) 3% річних, 12 083,87 грн. (дванадцять тисяч вісімдесят три гривні 87 коп.) інфляційних втрат, 2 485,04 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять гривень 04 коп.) витрат по оплаті судового збору, 7 500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України

Повне рішення підписано 20.01.2023р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруковано 1 прим. - до матеріалів справи

Направити сторонам на ел.пошту:

- позивачу - ТОВ "УКРОГЕН", Ukrogen@ukr.net

- представнику позивача Дерев`янченку Я.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_1

- відповідачу - ПАТ "ПОДІЛЬСЬКІ ТОВТРИ", ІНФОРМАЦІЯ_2