Ухвала

від 20.01.2023 по справі 925/109/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"20" січня 2023 р. м. Черкаси Справа № 925/109/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши заяву

стягувача Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (ідентифікаційний код 32967502, адреса місцезнаходження: 09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Став`янка, 99)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "ЛЄКО" (ідентифікаційний код 43258445, адреса місцезнаходження: 18029, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 70)

про видачу судового наказу за вимогами про стягнення 23814 грн боргу за поставлений товар за укладеним між сторонами у письмовій формі договором поставки від 23.12.2019 №17/П та 248,10 грн витрат на сплату судового збору,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2023 Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" (ідентифікаційний код 32967502, адреса місцезнаходження: 09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Став`янка, 99) звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "ЛЄКО" (ідентифікаційний код 43258445, адреса місцезнаходження: 18029, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 70) 23814 грн боргу за поставлений товар за укладеним між сторонами у письмовій формі договором поставки від 23.12.2019 №17/П та 248,10 грн витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування заяви стягувач вказав на неналежне виконання боржником грошового зобов`язання за договором поставки від 23.12.2019 №17/П, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 23814 грн.

Відповідно до статті 151 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Розмір судового збору за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу встановлений у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. підпункт 2-1 пункту 2 частини статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684,00 грн.

За подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 268,40 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

До заяви про видачу судового наказу заявник додав платіжне доручення №40 від 15.11.2022 про сплату судового збору у розмірі 248,10 грн.

Додане заявником платіжне доручення №40 від 15.11.2022 про сплату судового збору у розмірі 248,10 грн не є належним доказом сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у встановленому законом розмірі.

Сплата заявником судового збору у розмірі меншому, ніж встановленому законом є порушенням вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "Лагода" судового наказу, оскільки заяву подано заявником з порушенням вимог частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Згідно з пунктом "d" статті 3 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Можливість оскарження ухвал суду першої інстанції у наказному провадженні статтею 255 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Відповідно до пункту 6 частина 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Суд звертає увагу заявника, що ухвала суду про відмову заявнику у видачі судового наказу в наказному провадженні не підлягає апеляційному оскарженню.

Відповідно до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до частини 2 статті 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 147-153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "Лагода" у видачі судового наказу.

Роз`яснити Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "Лагода" право повторно звернутися з заявою про видачу судового наказу після усунення недоліків, що стали підставою для відмови у видачі судового наказу, або у спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, в порядку передбаченому частиною другою статті 235 Господарського процесуального кодексу України, і оскарженню не підлягає.

Суддя А.І.Гладун