Рішення

від 16.01.2023 по справі 927/1065/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1065/22 Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами спрощеного позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000;

e-mail: gorsovet@chernigiv-rada.gov.ua;

до відповідача: фізичної особи - підприємця Бринзи Петра Михайловича,

АДРЕСА_1 ;

предмет спору: про стягнення 55856,27грн

за участю представників сторін:

від позивача: Гладченко Н.Л. - представник, діє в порядку самопредставництва згідно витягу з ЄДРПОУ;

від відповідача: Сагаль С.В. - адвокат, ордер серія СВ №1042347, виданий 20.12.2022;

У судовому засіданні 16.01.2023, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Чернігівською міською радою подано позов до фізичної особи - підприємця Бринзи Петра Михайловича (надалі - ФОП Бринза П.М.) про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 55856,27грн за фактичне використання, в період з 28.01.2016 по 09.11.2021, земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:01:036:0192, площею 0,0855га, за адресою: вул. Дмитра Самоквасова (вул. Стахановців), 2-а, м. Чернігів, без належних правових підстав, на якій розміщено нерухоме майно, будівля ремонтно-механічної майстерні, загальною площею 865,5кв.м., що належить йому на праві приватної власності.

Ухвалою суду від 01.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження в справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду спору по суті призначено на 21.12.2022; сторонам установлено процесуальні строки для подачі заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання ухвали суду, для подачі відзиву на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження в справі від 01.12.2022 направлена засобами поштового зв`язку за адресою державної реєстрації відповідача, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (витяг з якого наявний в матеріалах справи), одержана адресатом 05.12.2022.

20.12.2022, відповідачем, у належний строк, подано до суду відзив на позов, у порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), яким проти заявлених вимог заперечив у повному обсязі заявивши про застосування наслідків спливу строків позовної давності до заявлених вимог. Звертав увагу суду на наявність між сторонами договірних відносин з оренди спірної земельної ділянки починаючи з серпня 2010 року за договором №3333 (засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи). При вирішенні спору просив урахувати наявність судового рішення в справі №927/229/18, що набуло законної сили, між тими ж сторонами, з тотожним предметом та підставами розгляду.

21.12.2022, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін.

Судом, за усним клопотанням представника позивача, на підставі частини 2 статті 216 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.01.2023 до 11:00, з метою надання йому можливості скористатись правом на подачу, в порядку статей 166, 184 ГПК України, мотивованої відповіді на відзив у строк, установлений ухвалою від 01.12.2022.

27.12.2022, позивачем, у належний строк, подано відповідь на відзив на позов, якою спростовуючи доводи відповідача, зазначино, що договір оренди земельної ділянки від 21.08.2010 №3333 (на положення якого звертав увагу відповідач), припинив свою дію 05.08.2015, у зв`язку із закінченням строку на який його укладено сторонами. Дія цього правочину в установленому Законом порядку сторонами не поновлена. Звертав увагу, що в межах справи №927/229/18 за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури, в особі Чернігівської міської ради, до ФОП Бринзи П.М. предметом розгляду була вимога про стягнення збитків у порядку статті 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Тобто суб`єктний склад сторін, предмет і підстави позову в справі №927/229/18 - відмінний від даної. За поясненнями позивача, з огляду на триваюче порушення відповідачем норм земельного законодавства щодо оформлення правовстановлюючих документів та ухилення від сплати орендної плати до місцевого бюджету, в межах даної справи ним заявлено вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичний період використання відповідачем спірної земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів (з 28.01.2016 по 09.11.2021). При цьому, на думку позивача, позовна давність не поширюється на вимогу про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки в даному випадку йде мова про триваюче правопорушення (стаття 391 ЦК України).

16.01.2023, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін.

Судом розпочато розгляд справи по суті та заслухано представників позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, вказані ним у позовній заяві та в відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, указаних у відзиві. Просив застосувати наслідки спливу позовної давності до заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.06.2010, виданим на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 21.06.2010 №127, у власності Бринзи Петра Михайловича знаходиться нежитлова будівля - будівля ремонтно-механічної майстерні, літ. А-1, загальною площею 865,5кв.м., за адресою: вул. Стахановців (перейменувано - вул. Дмитра Самоквасова), 2а, м. Чернігів. Цей об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці, кадастровий номер 7410100000:01:036:0192, площею 0,0855га, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Чернігова, в особі Чернігівської міської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка за кадастровим номером 7410100000:01:036:0192, площею 0,0855га, за адресою: вул. Стахановців (перейменувано - вул. Дмитра Самоквасова), 2а, м. Чернігів, зареєстрована Управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області - 20.09.2010, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

21.08.2010, між Чернігівською міською радою та ФОП Бринзою П.М., укладено договір оренди земельної ділянки №3333, за умовами якого (пункти 1 - 3) Чернігівською міською радою передано ФОП Бринзі П.М. у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0855га та площею 0,0037га - проїзд спільного користування (без реального відведення в натурі), для експлуатації будівлі промислового призначення по вул. Стаханівців (перейменувано - вул. Дмитра Самоквасова), 2а, у місті Чернігові. На цій земельній ділянці знаходиться будівля промислового призначення. Згідно з планом зовнішніх меж землекористування (додаток №1 до цього Договору), земельній ділянці, що є об`єктом оренди за Договором, присвоєно кадастровий номер: 7410100000:01:036:0192.

Сторони в п.6 погодили, що Договір укладено строком до 06.08.2015. Після закінчення строку дії Договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів, до закінчення строку дії Договору, повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до частин 1-3 та 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (у редакції, діючій станом на 06.08.2015), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі в строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

За приписами частин 6 та 8 указаної статті, в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, після закінчення строку договору оренди, і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами в місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі в порядку, визначеному статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, діючій станом на 06.08.2015), необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (але не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору); до листа-повідомлення додав проєкт відповідної додаткової угоди; орендар продовжив користуватись виділеною земельною ділянкою, за відсутності протягом одного місяця по закінчення договору оренди, письмового заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди на новий строк. При цьому, сторонами в обов`язковому порядку в місячний строк має бути укладена додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення.

Відповідач, звертаючи увагу суду на наявність між сторонами договірних правовідносин щодо оренди спірної земельної ділянки починаючи з серпня 2010 року, не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що дія договору оренди земельної ділянки від 21.08.2010 №3333 поновлена сторонами на новий строк, в установленому Законом порядку.

З урахуванням наведеного, суд, виходячи з умов пунктів 6 та 29 Договору оренди земельної ділянки від 21.08.2010 №3333, установив, що станом на 07.08.2015, цей Договір припинив свою дію за закінченням строку, на який його укладено сторонами.

Згідно з витягом з рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2016 №3/VII-26 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам» (п.33) міською радою вирішено, в зв`язку із закінченням терміну дії Договору оренди земельної ділянки, ФОП Бринзі П.М. передати земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:036:0192, в короткострокову оренду, строком до 28 січня 2021 року, площею 0,0855га, по вул. Стаханівців (перейменовано - вул. Дмитра Самоквасова), 2-а, для експлуатації будівлі промислового призначення (землі промисловості); встановлено розмір орендної плати на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

24.11.2016, 04.04.2017, 05.06.2018 та 24.07.2018, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, на виконання рішення міської ради від 28.01.2016 №3/VII-26, неодноразово, супровідними листами від 21.11.2016 №6951, 31.03.2017 №2455, від 05.06.2018 №01-21/6942 та від 23.07.2018 №01-08/1355, зверталось до ФОП Бринзи П.М. з пропозицією до укладення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:01:036:0192, надсилаючи адресату для підписання проєкти договору.

Натомість, новий договір оренди спірної земельної ділянки було укладено сторонами лише 09.11.2021, про що свідчить інформація, внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (витяг з якого наявний в матеріалах справи), за яким за ФОП Бринзою П.М., 16.11.2021, зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 09.11.2021 №3333.

З наведеного слідує, що впродовж тривалого часу, зокрема в період з 28.01.2016 по 08.11.2021, у фактичному користуванні відповідача, без належних правових підстав, перебувала земельна ділянка, кадастровий номер 7410100000:01:036:0192, площею 0,0855га, що ним не спростовано.

Враховуючи, що в указаному періоді ФОП Бринза П.М. фактично користувався вказаною вище земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, Чернігівська міська рада, листом від 23.07.2022 № 237/ІН/7-08, зверталася до нього з вимогою про повернення безпідставно збережених коштів (у формі орендної плати) в розмірі 55856,27грн, яка залишена без виконання.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів, у формі орендної плати, за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Чернігова, на якій розміщено даний об`єкт нерухомості.

Щодо обов`язку відповідача сплатити кошти за користування земельною ділянкою позивача без належної правової підстави.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

У силу приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає в визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З огляду на те, що ФОП Бринза П.М. не є власником чи постійним користувачем спірної земельної ділянки, то виходячи з положень Податкового кодексу України, не може бути суб`єктом плати за землю в формі земельного податку; єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Судом установлено, що ФОП Бринза П.М. використовує земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:036:0192, площею 0,0855га, для експлуатації будівлі промислового значення - ремонтно-механічної майстерні, літ. А-1 (загальною площею 865,5кв.м), розташованої за адресою: вул. Стахановців (перейменувано - вул. Дмитра Самоквасова), 2а, м. Чернігів, що належить йому на праві приватної власності, що зареєстровано з 23.06.2010. Користування земельною ділянкою, на якій розташована належна відповідачу нежитлова будівля після закінчення строку дії попереднього договору оренди земельної ділянки (що не пролонгувався сторонами в установленому Законом порядку) (07.08.2015), до моменту укладення нового договору оренди земельної ділянки (09.11.2021), здійснювалося за відсутності правовстановлюючих документів. Відтак, орендна плата за фактичне володіння і користування цією земельною ділянкою протягом спірного періоду в належному розмірі відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася. Отже, кошти, що в разі укладення договору оренди, були б сплачені позивачу в якості орендної плати, відповідач утримав (зберігає) у себе без належної правової підстави.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

У відповідності до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Виходячи з приписів наведених норм, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянку, без укладення договору оренди землі, за період з 28.01.2016 по 08.11.2021, як безпідставно збережених коштів у відповідності до приписів статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.

Щодо правових підстав здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями п.288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 08.10.2019 у справі №904/4737/18 та від 28.09.2020 у справі №922/4073/19.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.

Указаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

Судом установлено, що розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (від 19.11.2015 №32-28-0.3-902/15-15 - проіндексованої на коефіцієнт 1,433; від 02.03.2017 №18-28-99.1-1599/2-17; від 18.08.2021 №32-25-0.36-300/0/86-21), у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та ставки орендної плати в розмірі 3% згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки» (47 сесія 6 скликання) (зі змінами та доповненнями), яким затверджено положення «Про плату за землю» (п.13.5.), за вирахуванням коштів задекларованих та сплачених відповідачем у спірному періоді за листами ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.06.2017 №1559-8-25-22-07-02-55 та ГУ ДПС у Чернігівській області від 06.10.2021 №15511/6/25-01-24-07 (2016 рік - 8995,28грн; 2017 рік - 9534,34грн; 2018 рік - 9534,91грн; 2019 рік - 9534,91грн; 2020 рік - 8740,44грн; 2021 рік -9534,34грн) та в період з 28.01.2016 по 08.11.2021 складає 55830,27грн.

За висновком суду, позивачем неправомірно проведено нарахування безпідставно збережених коштів, у порядку статті 1212 ЦК України, станом на 09.11.2021, оскільки на вказану дату сторонами укладено договір оренди спірної земельної ділянки, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (сформований за №315940818, наявний в матеріалах справи).

Судом також враховано правові висновки Верховного Суду в постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, за якими чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки в відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, результатом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), яка надається відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена та не зазнала змін у цей період.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення безпідставно збережених ФОП Бринзою П.М. коштів, внаслідок використання земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:036:0192, площею 0,0855га, без правовстановлюючих документів, у період з 28.01.2016 по 08.11.2021 у сумі 55830,27грн, є правомірними та підтверджуються наявними матеріалами справи.

Судом відхилено доводи відповідача про наявність чинного судового рішення, яким вже вирішено спір між цими ж сторонами з тотожним до заявленого предметом та підставами розгляду.

У межах справи №927/229/18, за позовом Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури, в інтересах держави, в особі Чернігівської міської ради, до ФОП Бринзи П.М., розглядався спір про стягнення 13314,93грн збитків (упущеної вигоди), обґрунтований приписами частини 1 та п.2 частини 2 статті 22 та частини 1 статті 1166 ЦК України. За результатами розгляду справи №927/229/18 судом першої інстанції ухвалено рішення від 10.10.2018, яким у задоволенні позову прокурора відмовлено в повному обсязі, з огляду на невірно обраний ним спосіб захисту. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 рішення суду першої інстанції скасовано; позов залишено без розгляду, з огляду на відсутність у прокурора законних підстав для звернення до суду з цим позовом в особі Чернігівської міської ради.

Тобто, всупереч доводам відповідача, суб`єктний склад сторін, предмет та підстави розгляду в справі 927/229/18 та в справі 927/1065/22 є відмінним, правові підстави для закриття провадження в справі №927/1065/22, відповідно до п.3 частини 1 статті 231 ГПК України, за висновком суду, відсутні.

Відповідачем у відзиві на позов та його представником у судовому засіданні заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що строк загальної позовної давності триває три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Судом установлено, що позивачем пропущеного загальний трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів (у формі орендної плати) за період 28.01.2016 по 28.11.2019 (позов подано - 29.11.2022, згідно з вхідним штемпелем канцелярії суду). Водночас, позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строків позовної давності, відтак, керуючись приписами частини 4 статті 267 ЦК України, судом відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про стягнення безпідставно збережених коштів (у формі орендної плати) у сумі 40508,68грн, нарахованих у період з 28.01.2016 по 28.11.2019.

Доводи позивача про те, що на спірні правовідносини сторін не поширюються позовна давність, оскільки правопорушення є триваючим, а тому власник нерухомого майна має право в будь-який час вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном, судом відхилено. Перелік вимог, на які не поширюється позовна давність, наведено в статті 268 ЦК України, до яких не включено вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів, у порядку статті 1212 ЦК України; так само позивачем не наведено спеціальну норму, що виключала б застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За висновком суду, позивачем, на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доведено фактичне використання відповідачем упродовж спірного періоду земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:01:036:0192, площею 0,0855га, за відсутності в нього правовстановлюючих документів, що є підставою для задоволення позову та стягнення на користь позивача, власника цієї земельної ділянки, безпідставно збережених коштів у сумі 15321,59грн за період з 29.11.2019 по 08.11.2021, у межах трирічного строку позовної давності.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, оскільки заявлений позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача має бути відшкодовано судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову, в сумі 680,55грн, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165, 166, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125) до фізичної особи - підприємця Бринзи Петра Михайловича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 55856,27грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Бринзи Петра Михайловича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125) 15321,59грн боргу та 680,55грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.01.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Романенко А.В.