Рішення

від 16.01.2023 по справі 927/996/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/996/22 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши справу № 927/996/22, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком,

бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 0160,

в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком,

пр-т Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Корюківської районної державної адміністрації,

вул. Шевченка,60, м. Корюківка, Чернігівська обл., 15300;

про стягнення 12163,38 грн;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Чернігівської філії ПАТ Укртелеком звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Корюківської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 12163,38 грн за період з 01.03.2021 по 31.08.2022.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи у суді, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції №1400055570681 (позивач), № 1400055570649 (відповідач).

Позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, зокрема, на те, що за період з 01.03.2021 по 31.08.2022 (включно) Чернігівською філією ПАТ "Укртелеком" надавались телекомунікаційні послуги на пільговій основі пільговим категоріям населення, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

У позові зазначено також про те, що в перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодовувати такі пільги.

05.12.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов № 12-01/1445 від 29.11.2022, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує.

Так, відповідач зазначає про наступне:

стягнення заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги для громадян, які проживають в Сосницькій громаді є безпідставними, оскільки жодного договору з цього приводу між позивачем та відповідачем не було укладено;

до повноважень райдержадміністрації не входить відшкодування витрат на надання пільг з послуг зв`язку, реалізація зобов`язань держави в сфері соціального захисту населення на території Корюківського району на законодавчому рівні покладено на Управління праці та соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації;

ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» асигнувань на відшкодування витрат послуг зв`язку для пільгових категорій населення не передбачено.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

09.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив № 04-11/113 від 08.12.2022, яка прйнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

У відповіді на відзив позивач посилається на наступне:

Рішенням Корюківської районної ради п`ятої сесії восьмого скликання від 24.06.2021 № 6-5/VIII затверджено Програму забезпечення виконання рішень судів на 2021 рік, яка є належним та допустимим доказом, який підтверджує реалізацію повноважень Корюківської РДА з питання відшкодування витрат за надання пільг з послуг зв`язку на території Корюківського району, відповідно до законодавства;

Посилання відповідача на відсутність коштів на відшкодування наданих пільговим категоріям громадян послуг зв`язку не є підставою для звільнення від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання та не спростовує доводи позивача, наведені у позовній заяві.

19.12.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив № 12-01/1546 від 14.12.2022, які долучені до матеріалів справи.

У своїх запереченнях відповідач наголошує на тому, що Програма забезпечення виконання рішень судів на 2021 рік затверджена рішенням Корюківської районної ради, а не Корюківської РДА. Метою цієї Програми є забезпечення виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі судових рішень про стягнення коштів на відшкодування витрат минулих років за надання пільг з оплати послуг зв`язку окремим категоріям громадян.

Інші заперечення аналогічні запереченням, викладеним у відзиві на позов.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

АТ Укртелеком надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

В Україні діє Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. за № 117, з метою удосконалення обліку цих осіб.

Обов`язок надання послуг зв`язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про телекомунікації", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.03.2021 по 31.08.2022 року включно позивачем надавались пільговим категоріям споживачів, які проживають в Сосницькому районі послуги зв`язку на загальну суму 12 163,38 грн, а саме: в березні 2021 року на суму 5 266,32 грн, в квітні 2021 року 5 173,75 грн, в травні 2021 року 179,60 грн, в червні 2021 року 147,62 грн, в липні 2021 року в сумі 190,24 грн, в серпні 2021 року в сумі 81,19 грн, в вересні 2021 року 73,07 грн, в жовтні 2021 року 62,86 грн, в листопаді 2021 року 59,54 грн, в грудні 2021 року 81,19 грн, в січні 2022 року 106,00 грн, в лютому 2022 року 106,00 грн, в березні 2022 року 106,00 грн, в квітні 2022 року 106,00 грн, в травні 2022 року 106,00 грн, в червні 2022 року 106,00 грн, в липні 2022 року- 106,00 грн, в серпні 2022 року 106,00 грн.

Відповідно до змісту вищенаведених законодавчих актів України, надання телекомунікаційних послуг громадянам жителям Сосницького районну Чернігівської області, які мають право на пільги, є обов`язком позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" щомісячно направлялися Управлінню соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат за відповідні місяці, що підтверджується описами вкладення в цінний лист.

Проте, УСЗН Сосницької РДА належним чином оформлені та підписані акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги за відповідний період позивачу не повернув.

Крім того, 03.10.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № 04-12/85 від 30.09.2022 про стягнення заборгованості по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення з 01.03.2021 по 31.08.2022 у розмірі 12 163,38 грн.

Відповіддю на претензію № 12-01/1112 від 13.10.2022 відповідач не погодився з фактами, зазначеними в претензії позивача, а також зазначив про безпідставність претензії як до Корюківської РДА, так і до УСЗН Сосницької РДА.

При цьому, судом встановлено наступне.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», у Чернігівській області утворено Корюківський район (з адміністративним центром у місті Корюківка) у складі територій Корюківської міської, Менської міської, Сновської міської, Сосницької селищної, Холминської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», всі населені пункти колишнього Сосницького району увійшли до Сосницької територіальної громади.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р, у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України, Сосницькою районною державною адміністрацію Чернігівської області 30.12.2020 за № 260 було прийнято розпорядження "Про реорганізацію управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації" та припинено в порядку реорганізації юридичну особу Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації (код 03196143) шляхом приєднання до Корюківської районної державної адміністрації (код 04061926), створено комісію з припинення юридичної особи - управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області (код 03196143). Правонаступником управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області є Корюківська районна державна адміністрація.

16.07.2021 внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області в результаті її реорганізації.

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Корюківська районна державна адміністрація є правонаступником Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, Корюківська районна державна адміністрація, як правонаступник Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області є належним відповідачем у справі.

За змістом пунктів 1,6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, зокрема, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації», пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України, за місцем проживання споживача, з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил № 295, інших законодавчих актів України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено наступними нормами: п.19 частини 1 статті 12, п.10 частини 1 статті 13, п.18 частини 1 статті 14, п.20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII); п.18 частини 1 статті 6-1, п.10 частини 1 статті 6-2, п.17 частини 1 статті 6-3, п.19 частини 1 статті 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 №1584-ІІІ, п. 11 частини 1, частини 3 статті 20, п. 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон № 796-XII); п.6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР (далі Закон №203/98-ВР); частини 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), п.4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 за № 2402-ІІІ (далі - Закон № 2402-ІІІ), п.7 частини 1 статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 №3721-ХІІ, частини 2 статті 35 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ.

Приписами статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Отже, держава, на виконання функції з соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв`язку та взяла на себе зобов`язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

Таким чином, норми вищенаведених Законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов`язок оператора телекомунікація надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 924/781/17.

Як вже зазначалось вище, на виконання вимог чинного законодавства у період з 01.03.2021 по 31.08.2022 АТ Укртелеком було надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за формою "2-пільга" на загальну суму 12163,38 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 423, Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в межах передбачених законом повноважень, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що виконавчу владу в районах та місцях реалізують місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади. Згідно пункту 10 статті 13 цього закону до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціального захисту населення.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 р. № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Згідно пунктом 3 Положення від 29.01.2003 р. № 117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи), зокрема: організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги відповідним категоріям населення; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга" тощо.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 р. № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг "2-пільга", закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи. Таким чином, вказаний документ є достатнім доказом належного надання послуг на пільгових умовах та їх обсягу.

Згідно пунктів 3 та 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджено постаново Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, систематизація інформації з реєстру та забезпечення її використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати є обов`язком структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Вони вправі отримувати дані від надавачів послуг та надавати їм інформацію, що міститься в реєстрі. Отже, звіряння інформації, одержаної від надавача послуг є обов`язком Управління в силу того, що на нього покладено обов`язок розрахунку розміру пільг та їх надання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем щомісячно надсилались Управлінню соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації листи з додатками, а саме поіменні списки абонентів за формою 2-пільга, а також акти звіряння за формою 3-пільга.

Однак, акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги за спірний період позивачу не були повернуті. Водночас, зауважень чи претензій щодо нарахованих сум Управління позивачу не надсилало. Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам суду не надано.

Таким чином розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг та акти звірок розрахунків, які щомісячно надсилалися позивачем, є належними доказами про розмір витрат позивача на надання послуг зв`язку пільговим категоріям споживачів.

В порушення вищезазначених вимог нормативно-правових актів, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах протягом березня 2021року - серпня 2022 року відповідачем не відшкодовані, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 12163,38 грн.

Господарський суд зазначає, що відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.

Положеннями статті 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статті 87 цього Кодексу.

Пунктом 9 статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

Статтею 82 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (стаття 83 Бюджетного кодексу України).

Згідно частиною 2 статті 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

Як визначено в пункті 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Отже, вищевказаною нормою визначено, що до видатків місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв`язку громадянам, на яких поширюються такі пільги відповідно до законів України.

Господарський суд зазначає, що порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету був встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.

Проте, 21.06.2017 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. року № 256, якою з Порядку № 256 були виключені пільги з послуг зв`язку з переліку видатків місцевих бюджетів, які фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Вказані зміни свідчать про те, що фактично відбулася зміна джерела фінансування визначених законодавством пільг на послуги зв`язку, а саме - замість фінансування з державного бюджету вказані витрати перейшли до видатків з місцевих бюджетів усіх рівнів.

Водночас, згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Із цією нормою закону кореспондує позиція Міністерства фінансів України, викладена у листі від 16.06.2017 №09010-20-10/1603: В умовах реформи міжбюджетних відносин та поглиблення процесу децентралізації влади з 1 січня 2017 року видатки на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян включено до визначених статтею 91 Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Більш того, згідно з частиною 7 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вищенаведені видатки місцевих бюджетів, які передбачені пунктом 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, визначаються як видатки, пов`язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування. Вони фінансуються за рахунок доходів, визначених статтею 69 Бюджетного кодексу (ця стаття визначає перелік доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, тобто спрямовуються на забезпечення виконання власних повноважень органів самоврядування). Тому обсяг цих видатків не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, що надаються місцевим бюджетам з інших бюджетів.

Отже, норми матеріального права, на момент дії спірних правовідносин, не ставили фінансування відповідних пільг за послуги зв`язку в залежність виключно від наявності субвенцій державного бюджету.

Господарський суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. року № 256 втратила чинність з 24.12.2019 року внаслідок прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 24.12.2019 р. № 1101 «Про деякі питання виплати державної соціальної допомоги», якою затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення.

Однак, і цим порядком також не передбачена компенсація витрат на пільги з послуг зв`язку за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, господарськи суд зауважує, що бюджетне законодавство України (у тому числі у період спірних правовідносин) відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів і не передбачає механізму компенсації таких витрат за рахунок коштів державного бюджету.

Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності бюджетних асигнувань на відшкодування витрат послуг зв`язку для пільгових категорій населення суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 924/781/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 09.07.2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004р. у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Не визначення порядку відшкодування різниці вартості послуг зв`язку на пільгових умовах проти повної вартості є непропорційним втручанням держави у право власності позивача, непорушність якого гарантується Конституцією України та Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод".

В свою чергу, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Аналогічні правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі № 911/1541/17, від 17.04.2018р. у справі № 906/621/17, від 05.07.2018р. у справі № 904/7478/17.

Суд враховує, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, про що зазначалось вище. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону зобов`язаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів ці витрати.

Таким чином, відповідач, який відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є правонаступником Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких осіб.

За вказаних обставин та встановлений судом факт наявності обов`язку відповідача відносно відшкодування наданих позивачем послуг пільговим категоріям осіб (за законом) та підтверджений розмір вказаних відшкодувань свідчать про відсутність підстав до невиконання відповідачем відповідного обов`язку.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з 01 березня 2021 року по 31 серпня 2022 року в розмірі 12 163,38 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів та заперечень суд зазначає наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 481,00 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України Про судовий збір, ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртелеком, в особі Чернігівської філії ПАТ Укртелеком, код 21560766 до Корюківської районної державної адміністрації, код 04061926 про стягнення 12 163,38 грн задовольнити повністю.

2.Стягнути з Корюківської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 60, м Корюківка, Чернігівська область, 15300, код 04061926 на користь Акціонерного товариства Укртелеком, бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код 21560766 (ІBAN № НОМЕР_1 в АТ «Райфайзен банк», м. Київ) 12 163,38 грн заборгованості, 2 481,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 20.01.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен