Постанова

від 12.01.2023 по справі 747/444/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 747/444/20

провадження № 61-13880св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Трибуна плюс»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трибуна плюс», підписаною представником Лисенком Владиславом Сергійовичем, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трибуна плюс» (далі - ТОВ «Трибуна плюс») про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 автор ОСОБА_2 опублікував у Талалаївській газеті «Трибуна Хлібороба» статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій останній поширив відомості, які є недостовірним та такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію. Твердження автора про те, що щодо нього ( ОСОБА_1 ) відкрито ряд кримінальних проваджень, постановлено низку судових ухвал, є неправдивою, оскільки вироків щодо нього не приймалося, як і взагалі відсутні щодо нього кримінальні провадження. Також неправдивою є інформація про те, що працівниками поліції проводяться заходи по виявленню його причетності та пов`язаних з ним осіб до вчинення кримінальних правопорушень щодо мешканців селища Талалаївка та району, зокрема за фактами умисного підпалу автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_3 , підпалу гаража ОСОБА_4 , підпалу автомобілів, які належать ОСОБА_5 , ОСОБА_2 у ОСОБА_6 та що йому інкримінується багато інших злочинів. Він не погоджується із твердженням відповідача в статті про те, що «в нього є кримінальний бік життя, що він є кримінальним справ майстром та людиною з великим кримінальним досвідом і що стосунки з ним компрометують ОСОБА_7 ». Зазначав, що поширена інформація не є оціночним судженням, суб`єктивною думкою або критикою, а навпаки інформація викладена як факт, що не передбачає двозначного тлумачення. Така інформація підриває його авторитет та ділову репутацію у селищі, оскільки формує негативну думку про нього у голови Талалаївської РДА, громади, органу місцевого самоврядування, інших суб`єктів господарювання. Внаслідок поширення негативної недостовірної інформації, що принижує його честь та гідність, ділову репутацію, позивач перебуває у стані морального пригнічення та дискомфорту, втратив спокій, відчуває моральні страждання, а це негативно впливає на стан його здоров`я, самопочуття, настрій, через що підвищується артеріальний тиск і є необхідність у лікуванні.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність, ділову репутацію, поширену ОСОБА_2 та ТОВ «Трибуна плюс» у Талалаївській районній газеті «Трибуна Хлібороба» НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1...» інформацію, а саме:

Назва статті «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

«... одіозним ОСОБА_8 , проти якого відкрито ряд кримінальних проваджень, прийнято низку судових ухвал: Бахмацьким районним судом, Зарічним районним судом м. Суми, Роменським міськрайонним судом Сумської області, Новозаводським районним судом м. Чернігів. Працівниками поліції проводяться заходи по виявленню причетності ОСОБА_9 та пов`язаних з ним осіб до вчинення кримінальних правопорушень щодо мешканців селища Талалаївка та району. Зокрема, за фактами умисного підпалу автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_3 , підпалу гаража ОСОБА_4 , підпалу автомобілів, які належать ОСОБА_5 , ОСОБА_2 з Талалаївки, та багато інших кримінальних злочинів. Це лише дещо з того, що інкримінується ОСОБА_10 »;

«І ніяк не віриться, що керівник району нічогісінько не знає про кримінальний бік життя свого візаві. І які цікаво проблеми може вирішувати керівник району в ході системних зустрічей із кримінальних справ майстром?»;

«... що поєднує її і людину з великим кримінальним досвідом»;

«... ці стосунки компрометують і її як людину і її посаду»;

«Та які б виправдання своїм стосункам з ОСОБА_8 не наводила ОСОБА_11 , очевидним залишається факт: районна влада в особі голови РДА залишається під ручку з криміналом. А такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для об`єднаної територіальної громади. І дуже буде прикро, коли розбудова самоврядних структур, новоутворених громад у черговий раз спотикнеться об гримучу суміш влади й криміналу»;

зобов`язати ОСОБА_2 і ТОВ «Трибуна плюс» не пізніше п`яти днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування тексту резолютивної частини рішення суду у цій справі;

стягнути компенсацію моральної шкоди з ОСОБА_2 у розмірі 100 000,00 грн та з ТОВ «Трибуна плюс» - 500 000,00 грн.

Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди (справа № 747/445/20) та позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Трибуна плюс» про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди (справа № 747/445/20) об`єднано у одне провадження та присвоєно об`єднаній справі номер № 747/444/20 (провадження № 2/747/143/20).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Трибуна плюс» відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Трибуна плюс» 8 505,00 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

проаналізувавши пояснення сторін, письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що інформація, опублікована у газеті «Трибуна Хлібороба» НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1..», яку позивач просить спростувати, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів автора публікацій, оціночними судженнями та не підлягає спростуванню, оскільки ОСОБА_2 працює викладачем Талалаївської школи мистецтв, основним родом його занять є музична творчість, не має юридичної освіти, у змісті статті «ІНФОРМАЦІЯ_1..» він звернувся до місцевої влади в особі голови райдержадміністрації з приводу ситуації із злочинністю, яка склалася в районі та відобразив судження відповідно до інформації, почутої на мітингах від потерпілих від злочинів громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , озвученої народним депутатом ОСОБА_14 03 вересня 2018 року на засіданні робочої групи, які називали прізвище та ім`я ОСОБА_15 , та відображеної також у інших засобах масової інформації, та інтернет-ресурсах, зокрема і щодо проведення обшуку правоохоронцями у спортивному клубі « Пітон », керівником якого є ОСОБА_1 , інформація про цю подію розміщена на вебсайті «Правда ТУТ» від 02 листопада 2018 року. Дослідженими судовими рішеннями у кримінальних провадженнях, розміщеними на сайті «Судова влада України», підтверджується, що слідчими перевірялася причетність до вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі за ознаками злочину за частиною другою статті 194 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, абонента номерів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що співпадають з номерами телефонів, зазначеними при реєстрації спортивного клубу «Пітон» та ТОВ «Талагрокар», керівником яких вказаний ОСОБА_1 ;

в інформації, що є предметом судового захисту, є висловлення, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів;

ОСОБА_1 у межах Талалаївської громади для мешканців є публічною особою, оскільки хоча і не займає державної посади, проте відіграє певну роль у суспільному житті селища як керівник ТОВ «Талагрокар», керівник спортивного клубу «Пітон» та голова Чернігівської обласної федерації UFMMA. Він неодноразово приймав участь у офіційних заходах за участі голови Талалаївської РДА, отримував подяки від навчальних закладів як меценат та благодійник, брав участь у спортивних заходах, що підтверджується публікаціями у газеті «Трибуна Хлібороба» та на офіційному сайті Талалаївської районної державної адміністрації, і межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж щодо приватної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість;

відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання інформації поширеної ОСОБА_2 та ТОВ «Трибуна плюс» у Талалаївській районній газеті «Трибуна Хлібороба» НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1...» недостовірною, її спростування, то підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди немає, також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди;

06 листопада 2020 року ТОВ «Трибуна Плюс» укладено з адвокатом ОСОБА_16 договір про надання правової допомоги № 078, додатком до якого є тарифи вартості послуги. Відповідно до платіжного доручення від 13 листопада 2020 року ТОВ «Трибуна плюс» сплатило адвокату ОСОБА_16 кошти у розмірі 8 505,00 грн за надання правової допомоги. Враховуючи складність справи та об`єм виконаних адвокатом робіт, належить відшкодувати ТОВ «Трибуна плюс» витрати на правничу допомогу у розмірі 8 505,00 грн шляхом стягнення їх з позивача.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанцій

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2021 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Трибуна плюс» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 та ТОВ «Трибуна плюс» в Талалаївській районній газеті «Трибуна Хлібороба» НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1...», а саме:

Назва статті «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

«... одіозним ОСОБА_8 , проти якого відкрито ряд кримінальних проваджень, прийнято низку судових ухвал: Бахмацьким районним судом, Зарічним районним судом м. Суми, Роменським міськрайонним судом Сумської області, Новозаводським районним судом м. Чернігова. Працівниками поліції проводяться заходи по виявленню причетності ОСОБА_9 та пов`язаних з ним осіб до вчинення кримінальних правопорушень щодо мешканців селища Талалаївка та району. Зокрема, за фактами умисного підпалу автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_3 , підпалу гаража ОСОБА_4 , підпалу автомобілів, які належать ОСОБА_5 , ОСОБА_2 з Талалаївки, та багато інших кримінальних злочинів. Це лише дещо з того, що інкримінується ОСОБА_10 »;

«І ніяк не віриться, що керівник району нічогісінько не знає про кримінальний бік життя свого візаві. І які цікаво проблеми може вирішувати керівник району в ході системних зустрічей із кримінальних справ майстром?»;

«Та які б виправдання своїм стосункам з ОСОБА_8 не наводила ОСОБА_11 , очевидним залишається факт: районна влада в особі голови РДА залишається під ручку з криміналом. А такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для об`єднаної територіальної громади. І дуже буде прикро, коли розбудова самоврядних структур, новоутворених громад у черговий раз спотикнеться об гримучу суміш влади й криміналу».

Зобов`язано ТОВ «Трибуна плюс» спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування тексту резолютивної частини цього судового рішення таким же шрифтом та у тому ж місці газети, як і оспорювана стаття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Трибуна плюс» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що:

згідно з частиною 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації;

висновок суду першої інстанції, що оспорювана інформація є висловлюваннями та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, спростовується змістом статті з наведених мотивів, ця інформація не може бути вираженням суб`єктивної думки і поглядів автора, чи оціночними судженнями. Враховуючи характер використаних ОСОБА_2 мовних засобів, його висловлення «одіозним ОСОБА_8 , проти якого відкрито ряд кримінальних проваджень, прийнято низку судових ухвал: Бахмацьким районним судом, Зарічним районним судом м. Суми, Роменським міськрайонним судом Сумської області, Новозаводським районним судом м. Чернігів. Працівниками поліції проводяться заходи по виявленню причетності ОСОБА_9 та пов`язаних з ним осіб до вчинення кримінальних правопорушень щодо мешканців селища Талалаївка та району. Зокрема, за фактами умисного підпалу автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_3 , підпалу гаража ОСОБА_4 , підпалу автомобілів, які належать ОСОБА_5 , ОСОБА_2 з Талалаївки, та багато інших кримінальних злочинів. Це лише дещо з того, що інкримінується ОСОБА_10 » містить відомості щодо подій та явищ, а тому це висловлення відноситься до фактичних тверджень, може бути перевірене на предмет його відповідності дійсності та підлягає спростуванню. Доводи апеляційної скарги, що поза увагою суду першої інстанції залишились висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 686/7636/17 та від 12 березня 2020 року у справі № 686/7636/17, знайшли своє підтвердження;

перевіряючи доводи позивача щодо недостовірності вказаної інформації, апеляційний суд вважав за необхідне зазначити, що згідно із положеннями статті 277 ЦК України та статей 12, 81 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, а на позивача покладено обов`язок довести недостовірність поширеної інформації. Крім того, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. ОСОБА_2 та ТОВ «Трибуна Плюс» не доведено достовірність поширеної інформації, в той час як ОСОБА_1 надано підтвердження розповсюдження неправдивої інформації відповідачами. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що ОСОБА_1 було притягнуто до кримінальної відповідальності, що йому інкримінується вчинення будь-яких злочинів, оголошено підозру, пред`явлене обвинувачення, оголошено вирок, навпаки позивачем надано докази про те, що його не було притягнуто до кримінальної відповідальності, незнятої чи непогашеної судимості він не має та в розшуку не перебуває;

суд визнає негативною таку інформацію: «І ніяк не віриться, що керівник району нічогісінько не знає про кримінальний бік життя свого візаві. І які цікаво проблеми може вирішувати керівник району в ході системних зустрічей із кримінальних справ майстром?»; «... що поєднує її і людину з великим кримінальним досвідом»; «Та які б виправдання своїм стосункам з ОСОБА_8 не наводила ОСОБА_11 , очевидним залишається факт: районна влада в особі голови РДА залишається під ручку з криміналом. А такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для об`єднаної територіальної громади. І дуже буде прикро, коли розбудова самоврядних структур, новоутворених громад у черговий раз спотикнеться об гримучу суміш влади й криміналу», оскільки, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя. Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11). Висловлювання чи суб`єктивна думка особи, адресовані іншій особі, навіть якщо вони є оціночними судженнями, але вжиті у принизливій чи непристойній формі, можуть бути підставою для покладення на неї обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду у зв`язку з приниженням честі, гідності чи ділової репутації. Тому, зважаючи, що інформація про кримінальне минуле та причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень відсутня, то ж і оціночні судження щодо його особи, що були вжиті відповідачем у статті у образливій, принизливій формі не має підґрунтя, що дає підстави для відшкодування моральної шкоди;

сумнівним є висновок суду першої інстанції, що оскільки ОСОБА_2 працює викладачем Талалаївської школи мистецтв, основним родом його занять є музична творчість, що він не має юридичної освіти, а у змісті статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» він звернувся до місцевої влади у особі голови райдержадміністрації з приводу ситуації із злочинністю, яка склалася в районі та відобразив судження відповідно до інформації, почутої на мітингах від потерпілих від злочинів громадян ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , оскільки такі твердження не звільняють відповідача від відповідальності за розповсюдження недостовірної, негативної інформації відносно позивача;

відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд зазначив, що було досліджено судові рішення у кримінальних провадженнях, розміщеними на сайті Судова влада України, які, за твердженнями суду, підтверджують, що слідчими перевірялася причетність до вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі за ознаками злочину за частиною другою статті 194 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, абонента номерів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що співпадають з номерами телефонів, зазначеними при реєстрації Спортивного клубу «Пітон» та ТОВ «Талагрокар», керівником яких вказаний ОСОБА_1 . Проте з такими висновками неможливо погодитись, оскільки відповідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Матеріали справи не містять доказів, що саме відносно ОСОБА_1 слідчими проводились будь-які слідчі дії в кримінальних провадженнях, тим більше, що ухвали, на які посилався суд першої інстанції, постановлені у вересні 2019 року, липні 2019 року, вересні 2018 року та листопаді 2017 року, а згідно довідки МВС України, станом на 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 не притягнувся до кримінальної відповідальності, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває;

той факт, що ОСОБА_1 в межах Талалаївської громади є публічною особою, не надає права висвітлювати недостовірну, недоведену, негативну інформацію відносно нього стосовно його кримінального минулого та кримінальних вчинків, яка принижує честь та гідність позивача. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду;

за таких, обставин слід визнати недостовірною та такою, що порочить честь та гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 та ТОВ «Трибуна плюс» в Талалаївській районній газеті «Трибуна Хлібороба» НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1...»;

втрату ділової репутації позивачем не доведено;

внаслідок розповсюдження недостовірної інформації, відповідачі порушили немайнове право позивача та останній набув право на відшкодування моральної шкоди за статтями 23 та 280 ЦК України. Колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, однак ураховуючи характер порушення немайнових прав, глибину душевних страждань позивача, вважає що необхідним і достатнім розміром відшкодування моральних втрат буде стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн та з ТОВ «Трибуна плюс» - 50 000,00 грн.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л., розподілено судові витрати.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2 477 грн при поданні позовної заяви та апеляційної скарги і 3 616,66 грн на правову допомогу.

Стягнуто з ТОВ «Трибуна плюс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 977,00 грн при поданні позовної заяви та апеляційної скарги і 4 083,34 грн на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Трибуна плюс» витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 6 379,20 грн.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України переплачений судовий збір при поданні позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 505,60 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що при прийнятті постанови судом не було вирішено питання розподілу витрат по сплаті судового збору та на правову допомогу.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_17 та ТОВ «Трибуна плюс», в інтересах яких діє представник Лисенко В. С., надійшла касаційна скарга, у якій останній, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2021 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_17 та ТОВ «Трибуна плюс» зазначає, що:

апеляційним судом було застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, щодо права на свободу вираження поглядів у спосіб, що є необхідним у демократичному суспільстві, з метою не допуску порушення статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та оціночних суджень спірних висловлювань, а також поширення недостовірної інформації, що має відношення саме до позивача та що внаслідок цього порушення особистих немайнових прав було заподіяно шкоду, а саме: від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 591/3667/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 757/30984/18-ц, від 01 червня 2021 року у справі № 524/8669/18;

апеляційний суд належним чином не дослідив і не надав оцінку усім наявним у справі доказам;

апеляційний суд не врахував, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;

усі події, що були пов`язані з бездіяльністю влади на території смт Талалаївка щодо розвитку злочинності, протести мешканців на зібраннях під будинком адміністрації та площі селища, були стисло але в достатній мірі описані у відзиві на позовну заяву та запереченні;

допитані під присягою у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що є потерпілими в кримінальних провадженнях, які розслідуються органами національної поліції за фактом знищення їх майна шляхом підпалу, в чому підозрюють ОСОБА_15 , оскільки сталися після відмови сплачувати йому грошові кошти за «безпеку»;

натомість суд першої інстанції дослідив усі докази, зокрема, перевірив достовірність долучених копій ухвал з Єдиного державного реєстру судових рішень;

у судових засіданнях неодноразово наголошувалось на тому, що в спірній статті повне ім`я, по-батькові та прізвище позивача не згадується, автор особисто з позивачем не знайомий, тому не зрозуміло, на підставі чого позивач сприйняв описану в статті особу, як свою;

оспорювана інформація є лише оціночним судженням певних подій, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб`єктивної думки, яке не є надмірним, не принижує честь та гідність позивача, тому не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві. Загальний зміст статті, на яку посилається позивач, містить оціночні судження, за які законом не передбачена цивільно-правова відповідальність;

право на власне тлумачення обставин справи є виявом реалізації конституційного права на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів та переконань.

суд апеляційної інстанції не встановив мету критичної публікації, яка була спрямована саме до голови Талалаївської РДА Чернігівської області як до представника особи владних повноважень для висвітлення болючих для суспільства питань;

позивач не надав доказів на підтвердження порушення його немайнових прав, у чому виразилися, які негативні наслідки було заподіяні та з яких саме міркувань він визначив розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується;

суд апеляційної інстанції не аргументував підстави задоволення та визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині задоволених позовних вимог. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 591/3667/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 757/30984/18-ц, від 01 червня 2021 року у справі № 524/8669/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що у Талалаївській районній газеті «Трибуна хлібороба» за ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_3 у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_3» розміщена стаття ОСОБА_18 «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Зокрема, в оскарженій статті зазначено, що: «одіозним ОСОБА_8 , проти якого відкрито ряд кримінальних проваджень, прийнято низку судових ухвал: Бахмацьким районним судом, Зарічним районним судом м. Суми, Роменським міськрайонним судом Сумської області, Новозаводським районним судом м. Чернігів. Працівниками поліції проводяться заходи по виявленню причетності ОСОБА_9 та пов`язаних з ним осіб до вчинення кримінальних правопорушень щодо мешканців селища Талалаївка та району. Зокрема, за фактами умисного підпалу автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_3 , підпалу гаража ОСОБА_4 , підпалу автомобілів, які належать ОСОБА_5 , ОСОБА_2 з Талалаївки, та багато інших кримінальних злочинів. Це лише дещо з того, що інкримінується ОСОБА_10 »;

«І ніяк не віриться, що керівник району нічогісінько не знає про кримінальний бік життя свого візаві. І які цікаво проблеми може вирішувати керівник району в ході системних зустрічей із кримінальних справ майстром?»;

«... що поєднує її і людину з великим кримінальним досвідом»;

«... ці стосунки компрометують і її як людину і її посаду»;

«Та які б виправдання своїм стосункам з ОСОБА_8 не наводила ОСОБА_11 , очевидним залишається факт: районна влада в особі голови РДА залишається під ручку з криміналом. А такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для об`єднаної територіальної громади. І дуже буде прикро, коли розбудова самоврядних структур, новоутворених громад у черговий раз спотикнеться об гримучу суміш влади й криміналу»;

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно юридичної особи - ТОВ «Трибуна плюс», місцезнаходження - вулиця Центральна, 3, смт Талалаївка Чернігівської області, керівником юридичної особи є ОСОБА_19 з 24 березня 2017 року, у розділі «Дані про юридичних осіб правонаступником, яких зареєстрована юридична особа» зазначено редакцію Талалаївської районної газети «Трибуна Хлібороба».

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією ДП «Національні інформаційні системи» щодо ТОВ «Талагрокар», місцезнаходження якої - вулиця Комунальна, 10, смт Талалаївка Чернігівської області, керівником юридичної особи є

ОСОБА_1 , державна реєстрація проведена 19 червня 2019 року, для здійснення зв`язку вказаний номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно громадської організації «Спортивний клуб «Пітон», ця юридична особа знаходиться на вулиці Комунальна, 10 в смт Талалаївка, керівник організації - ОСОБА_1 , дата реєстрації - 16 березня 2017 року, для здійснення зв`язку вказаний номер телефону НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою МВС серії ІІА № 1926739 за обліками МВС на території України станом на 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Відповідно до інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Спортивного клубу «Пітон» та ТОВ «Талагрокар» є ОСОБА_1 .

У матеріалах справи наявні копії випусків газети «Трибуна Хлібороба» та скріншоти сайту Талалаївської РДА, де містилися статті про участь ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «Талагрокар», керівника спортивного клубу «Пітон» у офіційних заходах за участі голови РДА, про надання ним благодійної допомоги як меценатом, про участь у спортивних заходах та обшуки спортивного клубу «Пітон».

Відповідно до інформації, розміщеної на вебсайті «Правда ТУТ» від 02 листопада 2018 року, на Чернігівщині в смт Талалаївка правоохоронці з обшуком приходили до місцевого спортивного клубу «Пітон».

З досліджених копій судових рішень, наявних у Єдиному реєстрі судових рішень, розміщеному на сайті Судова влада України, вбачається, що слідчими суддями Новозаводського районного суду м. Чернігова, Талалаївського районного суду розглядалися клопотання слідчих про проведення судових експертиз, про надання дозволу на тимчасовий доступ до інформації у рамках розслідування кримінальних проваджень, зокрема за частиною другою статті 194 КК України за фактом пошкодження майна шляхом підпалу легкового автомобіля Москвич, за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживає відповідач ОСОБА_2 ; кримінального провадження за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 115 КК України, кримінального провадження за частиною першою статті 122, частиною другою статті 189, частиною другою статті 194, статтею 105 КК України. Зокрема ухвалою слідчого судді Талалаївського районного суду від 09 листопада 2017 року у рамках розслідування кримінального провадження за частиною першою статті 115 КК надався тимчасовий доступ до інформації про телефонні дзвінки абонента номера НОМЕР_1 , ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду від 18 вересня 2018 року у рамках розслідування кримінального провадження за частиною першою статті 122, частиною другою статті 189, частиною другою статті 194, статтею 105 КК України надався тимчасовий доступ до інформації про телефонні дзвінки абонента номера НОМЕР_2 , що співпадають з номерами телефонів зазначеними при реєстрації Спортивного клубу «Пітон» та ТОВ «Талагрокар», керівником яких вказаний ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

У судовому засіданні було досліджено відеозаписи на диску, наданому представником позивача, на яких зафіксовані акції протесту в смт Талалаївка у 2018 році, зокрема, той випадок, коли учасники акції протесту пішли колоною до приміщення спортивного клубу «Пітон» в смт Талалаївка, і учасником акції був відповідач ОСОБА_2 , та досліджено сюжет «Сицілійський Палермо на Чернігівщині», у якому йде мова про події, висвітлені журналістами про кримінальні події на Талалаївщині у 2018 році та про події, які відбулись вже після подання позову ОСОБА_1 до суду. Диск знаходиться в матеріалах справи на аркуші 196.

У судовому засіданні за клопотанням представника відповідачів було досліджено відеозаписи на диску, у яких зафіксовані акції протесту, які проходили в смт Талалаївка в 2018 році. Так, на відеозаписі від 03 вересня 2018 року засідання тимчасової робочої групи на чолі із народним депутатом ОСОБА_14 вирішувалось питання криміногенної ситуації в Талалаївському районі, на якому народний депутат повідомляє присутніх про злочинну групу за участю ОСОБА_1 . Також на даному диску оглянутий сюжет телеканалу «Київ» програми «Служба порятунку» від 12 листопада 2018 року, де висвітлювались події в смт Талалаївка, згадувались про різні злочини - пограбування, вимагання, знищення майна шляхом підпалу, у причетності до яких люди підозрюють ОСОБА_20 . Диск знаходиться в матеріалах справи на аркуші 183.

Також у матеріалах наявні копії ухвал Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2019 року у справі № 751/5210/19, від 18 липня 2019 року у справі № 751/4623/19, від 18 вересня 2018 року у справі № 751/6257/18 та Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09 листопада 2017 року № 747/718/17 щодо проведення певних заходів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Аналіз статті 5 ЦК України свідчить, що зазвичай чинність актів цивільного законодавства не обмежена певним строком, якщо в них не передбачено іншого. Тобто акт цивільного законодавства є чинним до його скасування у встановленому порядку. Про скасування акту цивільного законодавства чи цивільно-правової норми може бути прямо вказано в новому акті цивільного законодавства.

У частині третій статті 277 ЦК України (у редакції, чинній станом на 28 березня 2014 року) передбачалося, що «негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено.

Тому чинне законодавство з 19 квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що:

«вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Колегія суддів вважає, що зазначення ОСОБА_3 у публікації того, що ОСОБА_1 «авторитет», «правая рука криминального авторитета ОСОБА_12 по кличке « ОСОБА_12 »», а ОСОБА_2 - «криминальный авторитет « ОСОБА_2 »», є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності.

Такі висловлювання є вираженням суб`єктивної думки і поглядів ОСОБА_3 і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивачів. У публікації, викладеній ОСОБА_3 , міститься текст, виділений лапками: «« ОСОБА_2, известный в определенных кругах под именем « ОСОБА_2», проходил по материалам МВД как лидер организованный преступной группировки. Пик активности этой ОПГ приходился на период 2000-2004 годов. В 2005 году он покинул территорию Украины, ряд членов его группировки были задержаны, а сама группировка была фактически разгромлена». Після цієї цитати міститься посилання на сайт ІНФОРМАЦІЯ_20, на якому була раніше розміщена така інформація».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19 (провадження № 61-9893св20) зазначено, що:

«за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 127/30294/18 (провадження № 61-21899св19) вказано, що:

«суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року користувач ОСОБА_2 на сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3ІНФОРМАЦІЯ_4 поширив інформацію наступного змісту:

«Мошенник! #Аферист ОСОБА_1 Внимание всем кто может знать этого человека. Это бессовестный аферист и мошенник! Который занимается обманом людей завладевая их деньгами, оскорбляя их достоинство и угрожая физической расправой за просьбы вернуть деньги обратно. Называет себя ОСОБА_1, проживает в ІНФОРМАЦІЯ_2. В данный момент известен факт обмана как минимум трёх человек. Передайте по возможности эту информацию своим знакомым и Будьте осторожны!».

[...]

«вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

При скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний суд визнавши створену ОСОБА_2. та розміщену на його сторінці інформацію недостовірною, не узяв до уваги, що оспорювана інформація є оціночним судженням, а тому зробив помилковий висновок про часткове задоволення позову.

Натомість суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оспорювана інформація є суб`єктивною думкою автора, висловленою в образливій для позивача формі, та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані (в чому полягають шахрайські дії позивача, чим доводиться шахрайство останнього тощо). Крім того у інформації, що є предметом судового захисту, є висловлення, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року у справі № 591/3667/16-ц (провадження № 61-2338св18) зазначено:

«вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Під час ухвалення оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій врахували положення абзацу 6 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, згідно з яким проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то вони повинні бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що самі факти, події, в тому числі розмова, були відображені на відеозаписі, який прокоментував ОСОБА_2, а тому саме їхня оцінка відповідачем як злочину не підлягає перевірці на достовірність і є судженням, оцінкою дій та слів позивача з боку відповідача, і не може вважатись поширюванням інформації, яка є недостовірною.

За таких обставин з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зазначено:

«свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У зазначеному рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» № ЄСПЛ зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, алей тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суди попередніх інстанцій належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, дійшли правильного висновку про те, що поширена ОСОБА_2 інформація була його власними судженнями та оцінкою поширеної, підготовленої ГО «Громадське телебачення» і оформленої у вигляді публікації на власному сайті та аудіовізуальному творі» інформації щодо позивача у цій справі. Таке поширення та оцінка отриманої інформації була зроблена з посилання на офіційний сайт ГО «Громадське телебачення» є оціночними судженнями відповідача, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації.

Таким чином, така оцінка є вираженням суб`єктивної думки відповідача, фактично коментарем на відеосюжет, підготовлений журналістами ГО «Громадське телебачення», тобто є не твердженням, висловленим особисто ОСОБА_2 про факт, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками від цієї інформації. Такі висновки не можуть бути а ні спростовані ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.

Поширення таких висновків відповідачем повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації отриманої з різних джерел».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що твердження відповідача про те, що відносно нього відкрито ряд кримінальних проваджень, прийнято низку судових ухвал є неправдивими, оскільки вироків щодо нього не ухвалювалось, як і взагалі відсутні щодо нього кримінальні провадження;

при частковому задоволенні позовних вимог апеляційний суд виходив із того, що згідно з частиною 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). ОСОБА_2 та ТОВ «Трибуна Плюс» не доведено достовірність поширеної інформації, в той час як ОСОБА_1 надано підтвердження розповсюдження неправдивої інформації відповідачами. Крім того апеляційний суд зазначив, що висловлювання чи суб`єктивна думка особи, адресовані іншій особі, навіть якщо вони є оціночними судженнями, але вжиті у принизливій чи непристойній формі, можуть бути підставою для покладення на неї обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду у зв`язку з приниженням честі, гідності чи ділової репутації;

апеляційний суд не врахував, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено. Відповідно частина третя статті 277 ЦК України, яка втратила чинність 19 квітня 2014 року, і не може поширюватися на спірні відносини, які виникли ІНФОРМАЦІЯ_2;

апеляційний суд не звернув увагу, що ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом;

апеляційний суд не надав оцінки оспорюваній інформації на предмет того чи є оспорювана інформація суб`єктивною думкою автора та може ця інформація бути витлумачена як така, що містить фактичні дані. Апеляційний суд не дослідив зміст оспорюваної інформації та не встановив чи є у ній є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трибуна плюс», підписаною представником Лисенком Владиславом Сергійовичем, задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_15 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трибуна плюс» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, про:

визнання недостовірною та такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_15 інформацію, поширену ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трибуна плюс» в Талалаївській районній газеті «Трибуна Хлібороба» НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1...», а саме:

Назва статті «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

«... одіозним ОСОБА_8 , проти якого відкрито ряд кримінальних проваджень, прийнято низку судових ухвал: Бахмацьким районним судом, Зарічним районним судом м. Суми, Роменським міськрайонним судом Сумської області, Новозаводським районним судом м. Чернігова. Працівниками поліції проводяться заходи по виявленню причетності ОСОБА_9 та пов`язаних з ним осіб до вчинення кримінальних правопорушень щодо мешканців селища Талалаївка та району. Зокрема, за фактами умисного підпалу автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_3 , підпалу гаража ОСОБА_4 , підпалу автомобілів, які належать ОСОБА_5 , ОСОБА_2 з Талалаївки, та багато інших кримінальних злочинів. Це лише дещо з того, що інкримінується ОСОБА_10 »;

«І ніяк не віриться, що керівник району нічогісінько не знає про кримінальний бік життя свого візаві. І які цікаво проблеми може вирішувати керівник району в ході системних зустрічей із кримінальних справ майстром?»;

«Та які б виправдання своїм стосункам з ОСОБА_8 не наводила ОСОБА_11 , очевидним залишається факт: районна влада в особі голови РДА залишається під ручку з криміналом. А такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для об`єднаної територіальної громади. І дуже буде прикро, коли розбудова самоврядних структур, новоутворених громад у черговий раз спотикнеться об гримучу суміш влади й криміналу»;

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трибуна плюс» спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування тексту резолютивної частини цього судового рішення таким же шрифтом та у тому ж місці газети, як і оспорювана стаття;

стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_15 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн;

стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трибуна плюс» на користь ОСОБА_15 відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн,

скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук