Постанова

від 20.01.2023 по справі 337/4714/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2023 року

м. Київ

справа № 337/4714/20

провадження № 61-8066св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петровська Влада Миколаївна, на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Котляр А. М., від 22 грудня

2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В., від 20 липня

2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 20 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 12 травня 2020 року у справі № 326/505/20.

Під час перебування у шлюбі подружжям придбано майно, а саме

25 відеокарт, вартістю 70 000 грн, два маленьких блока живлення вартістю 2 600 грн, два великих блока живлення, вартістю 6 000 грн, чотири материнські плати, вартістю 6 000 грн, а всього на суму 84 600 грн. Крім того, у 2017 році сторони набули 1 біткоїн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 лютого 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Джерелом коштів на придбання квартири був проданий відповідачем біткоїн, який значно зріс у вартості у 2020 році.

Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину цієї квартири; поділити спільне майно подружжя, залишивши у власності ОСОБА_2 25 відеокарт GTX 1060 3 GB на суму 70 000 грн, два маленьких блока живлення, вартістю

2 600 грн, два великих блока живлення, вартістю 6 000 грн, чотири материнських плати, вартістю 6 000 грн, а всього майна на суму 84 600 грн, і стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину вартості вказаного майна в сумі 42 300 грн.

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що за час шлюбу ОСОБА_2 придбав комп`ютер, вартістю 14 570 грн, комплектуючі для ремонту комп`ютерної техніки, що були у вжитку, 12 відеокарт, вартістю 7 200 грн, блок живлення серверний, вартістю 590 грн, блок живлення, вартістю 1 500 грн, материнську плату, вартістю 250 грн, комп`ютерний стіл, вартістю 500 грн, стілець, вартістю 1 000 грн, а усього на суму 25 610 грн.

В лютому 2020 року сторони припинили шлюбні відносини, домовившись, що він поверне ОСОБА_1 комп`ютерні комплектуючі, про що він написав відповідну розписку.

Заперечував факт набуття подружжям 1 біткоїну.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та виділити у його власність комп`ютерний стіл, блок живлення серверний, блок живлення НР, материнську плату, 12 відеокарт GTX 1060 3 GB; ОСОБА_1 виділити комп`ютер у зборі та комп`ютерний стіл; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості спільного майна подружжя.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 березня

2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня

2021 року, з врахуванням ухвали від 26 січня 2022 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду

від 20 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та поділено його між сторонами наступним чином. Визнано за ОСОБА_2 право власності та виділено йому майно, загальною вартістю 62 350 грн: блок живлення НР 1200 W, вартістю 550 грн; блок живлення НР 2450W, вартістю 1 800 грн; дванадцять відео карт GTX 1060 3 GB, вартістю 60 000 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності та виділено їй майно, загальною вартістю 5 670 грн: комп`ютер, вартістю 4 670 грн; стілець, вартістю 1 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у спільному майні у сумі 28 590 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя

від 26 січня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 283,71 грн.

Суд першої інстанцій, вирішуючи спір в частині поділу рухомого майна подружжя, виходив з того, що його загальна вартість становить 68 020 грн і майно підлягає поділу між подружжям зі стягненням компенсації вартості частки у спільної майні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 24 травня 2021 року за кошти, які він отримав за договором пожертви від 22 лютого 2021 року, укладеним між ним та ОСОБА_3 після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу між сторонами. Належних доказів, які б свідчили про те, що під час шлюбу подружжям був набутий 1 біткоїн, від продажу якого ОСОБА_2 отримав кошти, за які придбав спірну квартиру, ОСОБА_1 суду не надала, тому спірна квартира не є об`єктом права спільної власності подружжя і поділу між сторонами не підлягає.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня

2021 року було оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному порядку в частині вирішення позовних щодо поділу квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Петровська В.М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на

1/2 частину квартири, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Петровська В. М. подала касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду

м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 57, 61 СК України та пункту 14.1.54 статті 14 ПК України при вирішенні питання віднесення нерухомого майна, придбаного одним із подружжя за грошові кошти, отримані ним від договору пожертви, до спільної сумісної власності подружжя чи до особистої приватної власності того з подружжя, хто його придбав (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_4 , які в сукупності із розпискою ОСОБА_2 доводять обґрунтованість її доводів щодо придбання спірної квартири за кошти, отримані від продажу криптовалюти.

Спростовуючи доводи ОСОБА_1 про продаж біткоїну, ОСОБА_2 вказав, що посилання в розписці стосувались банківських рахунків, проте суди не встановили чи дійсно були відкриті рахунки в будь-якому банку на його ім`я.

Суди помилково вказали датою припинення шлюбу дату ухвалення Приморським районним судом Запорізької області рішення про розірвання шлюбу (12 травня 2020 року), оскільки вказане рішення набрало законної сили 23 листопада 2021 року, а отже спірна квартира придбана у лютому 2021 року під час шлюбу.

Стверджує, що договір пожертви від 22 лютого 2021 року не є доказом придбання ОСОБА_2 спірної квартири за особисті грошові кошти, оскільки кошти отримані за вказаним договором є доходом, який в розумінні приписів статті 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року в частині поділу рухомого майна подружжя в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Земцова В. О. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Вважає безпідставними позовні вимоги щодо поділу спірної квартири, яка придбана після розірвання шлюбу за особисті кошти ОСОБА_2 , отримані за договором пожертви.

Наголошує, що договір пожертви належить до договору дарування, а питання оподаткування вказаних коштів не є предметом розглядуваної справи.

Звертає увагу, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила дату набрання законної сили рішенням Приморського районного суду Запорізької області

від 12 травня 2020 року - 06 серпня 2020 року, а оскаржувати зазначене рішення почала під час розгляду справи про поділ майна подружжя.

Більш того, під час перегляду в апеляційному порядку справи про розірвання шлюбу ОСОБА_2 перебував вже в іншому зареєстрованому шлюбі.

Фактичні обставини справи

20 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано заочним рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 12 травня 2020 року у цивільній справі

№ 326/505/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

15 лютого 2020 року ОСОБА_2 склав розписку, відповідно до якої зобов`язався до 01 липня 2020 року надати ОСОБА_1 12 відеокарт CTX 1060 3СВ, один комп`ютер з монітором, один маленький блок живлення серверний, 1,5 великий блок живлення серверний, дві материнські плати, логіни та паролі від всіх спільних рахунків (15 лютого 2020 року), половину загальної суми з усіх спільних рахунків в гривневому еквіваленті, все виплатити в матеріальному чи грошовому еквіваленті. Після всіх розрахунків оформити обопільне розлучення в органах РАЦС.

22 лютого 2021 року між ОСОБА_3 (пожертвувач) та ОСОБА_2 (обдарований) був укладений договір пожертви, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., за яким ОСОБА_3 , за згодою своєї дружини

ОСОБА_5 , передав безоплатно у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 628 000 грн, а ОСОБА_2 зобов`язався використати грошові кошти з метою купівлі квартири АДРЕСА_1 .

24 лютого 2021 року між ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., відповідно до якого ОСОБА_2 придбав вказану квартиру за 628 700 грн.

В пункті 4.1 договору купівлі-продажу зазначено, що квартира набувається ОСОБА_2 в особисту власність за гроші, які є його особистою власністю, як такі, що набуті ним в результаті укладення договору пожертви грошей від 22 лютого 2021 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 24 лютого 2021 року.

07 серпня 2021 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_8 .

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 03 червня 2021 року у справі № 326/505/20 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду Запорізької області від 12 травня 2020 року залишено без задоволення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 326/505/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Приморського районного суду Запорізької області від 12 травня 2020 року залишено без змін.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, що в період шлюбу із ОСОБА_1 ОСОБА_2 займався ремонтом комп`ютерної техніки та за спільні кошти придбав 25 відеокарт в магазині «Мікротрон» для заняття «майнінгом» (добуванням) криптовалюти. Про це їй відомо від ОСОБА_2 . Сторони проживали в квартирі матері ОСОБА_2 . У них вдома було два комп`ютера. Також від ОСОБА_2 їй стало відомо, що він із ОСОБА_1 набули 1 біткоїн. ОСОБА_2 обіцяв ОСОБА_1 , що надасть всі облікові записи від рахунків, де зберігається криптовалюта. Розписка була написана ОСОБА_2 в її присутності.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказаний висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша

статті 61 СК України).

У статті 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України ).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені в статті 57 СК України, в пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (частина шоста статті 57 СК України).

За положеннями зазначених норм при вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

(стаття 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 24 лютого 2021 року за кошти, які він отримав за договором пожертви від 22 лютого 2021 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поділу квартири АДРЕСА_1 між колишнім подружжям.

Доводи касаційної скарги про те, що квартира придбана ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , звертаючись у жовтні 2020 року до суду, зазначала про наявність заочного рішення Приморського районного суду Запорізької області від 12 травня 2020 року в справі

№ 326/505/20 про розірвання шлюбу між сторонами, однак при цьому не вживала дій, спрямованих на його перегляд.

Натомість вже після отримання у лютому 2021 року ОСОБА_2 пожертви та набуття у власність спірної квартири, ОСОБА_1 почала звертатися до суду із заявами про перегляд вказаного заочного рішення та оскаржувати його в апеляційному порядку.

При цьому на час укладення 22 лютого 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору пожертви та укладення 24 лютого 2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири, заочне рішення суду про розірвання шлюбу в справі № 326/505/20, з огляду на положення частини другої статті 284, статті 289 ЦПК України, мало статус такого, що набрало законної сили.

Доводи касаційної скарги про неврахуванням судами всіх доказів по справі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

При цьому суди дійшли вмотивованого висновку про те, що самі по собі розписка ОСОБА_2 від 15 лютого 2020 року, в якій відсутні будь-які посилання на набуття подружжям криптовалюти, а також показання свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що про наявність у подружжя ОСОБА_1 криптовалюти їй стало відомо від інших осіб, не доводять обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спірної квартири, як такої, що придбана ОСОБА_2 за рахунок коштів від продажу спільної криптовалюти.

Незгода заявника із висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петровська Влада Миколаївна, залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта