Ухвала

від 23.02.2022 по справі 757/59958/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59958/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представника володільця майна - адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-КРУЇЗ» про скасування арешту майна в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021000000000032 від 12.01.2021,-

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 директор ТОВ «ВІП-КРУЇЗ» ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2021 (справа № 757/57400/21-к) у кримінальному провадженні №42021000000001336 від 12.01.2021.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ухвалою від 29.10.2021 року (справа № 757/57400/21-к) було накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках відкритих в банківських установах АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «КБ «ГЛОБУС», АТ «АЛЬФА-БАНК» АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» ТОВ «ВІП-КРУЇЗ».

На обґрунтування клопотання зазначає, що ухвала слідчого судді винесена необґрунтовано та не вмотивовано, винесеною без дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, що викладені в ньому.

Представник органу досудового розслідування, за чиїм клопотанням було накладено арешт до судового засідання не прибув. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Слідчим суддею з урахуванням положень ст. 26 КПК України визнано можливим розгляд клопотання у відсутність представника органу досудового розслідування.

Слідчий суддя, заслухавши доводи представник власника майна, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді від 23.10.2021 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 накладено арешт на кошти в частині видатку коштів, які знаходяться на банківських рахунках відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299) рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , в АТ «КБ «ГЛОБУС» (МФО 380526) рахунок НОМЕР_3 , в АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346) рахунок № НОМЕР_4 в частині видаткових операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-КРУЇЗ» (код ЄДРПОУ 41579783).

Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За змістом ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2021 арешт на грошові кошти на рахунку ТОВ «ВІП-КРУЇЗ» накладено з метою забезпечення зберігання речових доказів в кримінальному провадженні.

Будь-яких інших правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження в вищевказаній ухвалі не наведено.

Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Слідчий суддя погоджується з доводами захисника, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку не підпадають під визначення речових доказів в даному кримінальному провадженні, оскільки не доведено що грошові кошти, які знаходяться на рахунках товариства на час постановлення ухвали є грошовими коштами, отриманими в результаті неправомірних дій.

Крім того, встановлено, що ТОВ «ВІП-КРУЇЗ» є реальним суб`єктом господарської діяльності, має свій штат працівників, матеріально технічну базу, справно та вчасно сплачує податки. При ухваленні судового рішення щодо накладення арешту не було враховано принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності, що є завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб. Обраний судом спосіб арешту призводить до негативних наслідків як при здійсненні підприємницької діяльності, так суттєво і негативно позначається на інтересах інших осіб.

Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею вставлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки ТОВ «ВІП-КРУЇЗ» не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, співробітники товариства не є підозрюваними в кримінальному провадженні, що виключає можливість накладення арешту на рахунки товариства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт в частині накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-КРУЇЗ» (код ЄДРПОУ 41579783) на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.08.2021 року у справі № 759/17778/21, а саме на грошові кошти, що знаходяться на поточних банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-КРУЇЗ» (код ЄДРПОУ 41579783) відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299) рахунок № НОМЕР_1 (після зміни рахунок НОМЕР_5 ), НОМЕР_2 , в АТ «КБ «ГЛОБУС» (МФО 380526) рахунок НОМЕР_3 , в АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346) рахунок № НОМЕР_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1