Постанова

від 16.01.2023 по справі 904/204/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023 року м.Дніпро Справа № 904/204/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від позивача: Бай Ганна Вікторівна, наказ №12/к від 10.02.2020 р., юристконсульт;

від відповідача: Кропов Андрій Вікторович, ордер серії АЕ №1152164 від 08.09.2022 р., адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 року у справі № 904/204/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Дніпро-Контракт", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 5 377 877,56 грн за договором про надання послуг від 15.01.2019 року № 41/15-1, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Дніпро-Контракт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" заборгованість в сумі 5 377 877 грн. 56 коп., з яких: 4 932 120 грн. 00 коп. - основний борг, 285 027 грн 52 коп. - пеня, 110 021 грн. 56 коп. - інфляційні втрати, 50 708 грн. 48 коп. - 3% річних. Посилалось на порушення відповідачем умов договору про надання послуг від 15.01.2019 року № 41/15-1 (в редакції додаткових угод ) в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

07.02.2022 року відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив суд про часткове добровільне погашення заборгованості на суму 350 000,00 грн та визнання позовних вимог на суму 4 582 120,00 грн.

09.06.2022 року заявою позивача зменшено розмір позовних вимог. Позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Дніпро-Контракт" заборгованість в розмірі 5 017 877,56 грн., яка складається з основного боргу - 4 572 120, 00 грн; пені за порушення умов проведення розрахунків за договором - 285 027, 52 грн; 3% річних 50 708, 48 грн; інфляційні витрати - 110 021, 56 грн; судовий збір.

Зменшення суми позову позивач обґрунтовував тим, що відповідачем частково погашено суму заборгованості у розмірі 360 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

16.08.2022 року відповідач подав до суду клопотання, в якому просив зменшити розмір нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на 75%. В обґрунтування клопотання послався на скрутне фінансове становище підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2022 року, звітом про заборгованість з оплати праці на 01.07.2022 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 року у справі № 904/204/122 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (49051, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, буд. 4, код ЄДРПОУ 05509858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Дніпро-Контракт" (49100, м. Дніпро, пр.. Героїв, буд. 4, кВ. 583; 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Ганни Світличної, буд. 59Л "Бізнес-Центр", кімната 25, код ЄДРПОУ 23359123) 4 572 120 грн. 00 коп. (чотири мільйони п`ятсот сімдесят дві тисячі сто двадцять грн.. 00 коп.) основного боргу, 170 328 грн. 66 коп. (сто сімдесят тисяч триста двадцять вісім грн. 66 коп.) пені, 30 408 грн 52 коп. (тридцять тисяч чотириста вісім грн. 52 коп.) 3% річних, 110 021 грн. 56 коп. (сто десять тисяч двадцять одну грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 75 250 грн. 55 коп. (сімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят грн. 55 коп.) витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту порушення Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" умов укладеного з позивачем договору про надання послуг від 15.01.2019 року № 41/15-1 (в редакції додаткових угод ) в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, наявністю на час розгляду спору заборгованості відповідача в розмірі 4 572 120 грн. 00 коп., правом позивача стягнути відповідно до умов договору пеню та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати.

Суд частково задовольнив клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій та неустойки на 75%. Щодо цього суд вказав, що вважає за можливе зменшити суми пені та 3% річних, що підлягають до стягнення з відповідача за розрахунком суду, на 40%, а саме: розмір пені - до 170 328,66 грн, розмір 3% річних до 30 408,52 грн.

Таке зменшення розміру пені та 3% річних суд вважав розумним і оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.

Клопотання відповідача в частині зменшення інфляційних втрат суд відхилив і зазначив, що право суду зменшувати розмір інфляційних нарахувань нормами чинного законодавства не передбачено.

Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Металургтрансремонт" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає наступні доводи:

- представник позивача приймав участь в судових засіданнях суду першої інстанції без належних повноважень, оскільки не є адвокатом та не здійснює самопредставництво позивача;

- адвокат відповідача повідомив суд про поважність причин своєї неявки у судове засідання 20.09.2022 року ( у зв`язку з отриманням травми ноги та отримання позитивного тесту на захворювання COVID-19 ) та подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд вказане клопотання відхилив, розглянув справу без участі представника відповідача, чим суттєво порушив права Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", принцип рівності учасників справи;

- судом першої інстанції проігноровано принцип диспозитивності та змагальності, оскільки суд не надав строк відповідачу на надання відповіді на заперечення позивача проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій;

- суд допустив нерівність сторін по даній справі, оскільки відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи та повернув зустрічний позов, отже, розгляд всіх процесуальних документів відповідача був з негативним результатом;

- суд не надав належної оцінки доводам Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" щодо невиконання ним зобов`язань за договором у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, якими є військова агресія російської федерації та невиконання контрагентами відповідача, які знаходяться на окупованих територіях або наразі знищені, зобов`язань перед відповідачем.

Скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване ним рішення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Ввважає оскаржуване рішення суду законним та обгрунтованим, доводи скаржника безпідставними. Зазначає на подання представником відповідача заяв та клопотань, які направлені за затягування розгляду справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 16.01.2023 року були присутні від позивача: Бай Ганна Вікторівна, наказ №12/к від 10.02.2020 року, юристконсульт; від відповідача: Кропов Андрій Вікторович, ордер серії АЕ №1152164 від 08.09.2022 року, адвокат;

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Дніпро-Контракт" (підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" (замовник) було укладено договір про надання послуг № 41/15-1 (надалі - договір), за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе обов`язок своїми силами, зі свого матеріалу, на власний ризик виконати роботи по ремонту електричних машин (надалі - роботи), згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією та "Правил ремонту електричних машин тепловозів ЦТ-0064", затвердженим указом "Укрзалізниці" №53_Ц від 27.02.2009 року, наданих замовником, обсяг ремонту яких визначений у додатках до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та сплатити вартість виконаних робіт. Ремонт виконується у заводських умовах підрядникам адресою: м. Слов`янськ, вул. Заводська 2, з матеріалів підрядника.

Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, кількість обладнання, що підлягає ремонту, й строки виконання робіт визначаються додатками до даного договору, що є його невід`ємною частиною. У разі необхідності робіт з ремонту обладнання, не вказаних в специфікаціях до договору, складається додаткова угода, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.3. договору ціна ремонтуємих електричних машин визначається кошторисом (калькуляціями з розшифруванням статей затрат), які є невід`ємною частиною договору та складені згідно прейскуранта МУ-6 та "Тимчасового порядку визначення вартості ремонту та налагодженню енергетичного, електричного та електротехнічного устаткування підприємств, підпорядкованих Державному комітету промислової політики України".

Сума договору складається із суми додатків (специфікацій) та орієнтовно складає 4 800 000,00 грн. (чотири мільйона вісімсот тисяч гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 800 000,00 грн. (вісімсот тисяч гривень 00 коп.). Загальна вартість складається з сумарної вартості за всіма специфікаціями до цього договору (п. 1.4. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що здача-приймання виконаних робіт оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт, підписаними повноважними представниками сторін. Замовник повідомляє підрядника не пізніше ніж за три дні про завершення виконаних робіт.

Підрядник одночасно з обладнанням надає замовникові наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- акт здачі-приймання виконаних робіт;

- видаткову накладну або акт приймання-передачі обладнання,

- товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п. 4.2. договору замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи й підписати акт здачі-приймання виконаних робіт протягом 3-х календарних днів з моменту пред`явлення робіт до приймання. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту, сторонами складається акт з переліком претензій і строком їх усунення. У випадку не мотивованої відмови замовника від підписання акту виконаних робіт і не надання підрядникові акту з переліком претензій протягом 5-ти банківських днів з моменту надання акту виконаних робіт підрядником, роботи за даним договором вважаються прийнятими замовником, а зобов`язання підрядника перед замовником у рамках даного договору вважаються виконаними в повному обсязі. За необґрунтовану відмову від приймання робіт замовник сплачує підрядникові штраф у розмірі 5% від вартості неприйнятих робіт.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що оплата за роботи проводиться замовником на підставі пред`явленого підрядником рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника, якщо інше не зазначене в додатках до даного договору, що є його невід`ємною частиною, у наступному порядку:

- 50% передоплата;

- 50% в продовж 20-ти банківських днів з дати, якою датується акт здачі-приймання виконаних робіт, за умови реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.

Додатковою угодою від 31.03.2021 року № 6 до договору сторони змінили порядок оплати, виклавши п. 5.1. договору у наступній редакції:

"Оплата за роботи проводиться замовником на підставі пред`явленого підрядником рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника, якщо інше не зазначене в додатках до даного договору, що є його невід`ємною частиною, у наступному порядку:

- 30% передоплата

- 70% в продовж 20-ти банківських днів з дати, якою датується акт здачі-приймання виконаних робіт, за умови реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних".

У п. 6.1. договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником строків оплати, замовник сплачує пеню в розмірі 0.1% від простроченої суми, але не більш подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.1 договору, в редакції додаткової угоди від 13.11.2020 року № 4, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Моментом підписання вважається дата, зазначена у преамбулі договору.

Додатковими угодами від 12.04.2021 року № 7, від 06.05.2021 року № 8 від 19.10.2021 року № 9 сторони вносили зміні до договору (п. 3.1.) в частині цін на ремонт обладнання із зазначенням переліку конкретних робіт по ремонту та їх вартості (т.1, а.с. 26, 29, 33).

На виконання умов договору сторони склали та підписали Специфікації № 6 від 12.04.2021року, № 7 від 26.04.2021 року, № 8 від 07.06.2021 року, № 9 від 14.06.2021 року, № 10 від 30.09.2021 року, в яких узгодили назву обладнання, що підлягає ремонту, строки виконання ремонтних робіт, ціну та вартість таких робіт, а також порядок оплати, який відповідає умовам п. 5.1. договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2021 року№ 6 до договору (т.1, а.с. 27, 28, 30, 31, 32).

На виконання умов договору та Специфікації № 6 від 12.04.2021 року позивачем виконані відповідні роботи, про що сторонами складені та підписані без зауважень Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 224 від 28.05.2021 року, № 350 від 02.09.2021 року (т.1, а.с. 34, 45).

Вищевказані роботи були частково оплачені відповідачем, заборгованість за актом № 350 від 02.09.2021 року складає 336 000,00 грн.

На виконання умов договору та Специфікації № 7 від 26.04.2021 року позивачем виконані відповідні роботи, про що сторонами складений та підписаний без зауважень Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 227 від 02.06.2021 року (т.1, а.с. 36).

Позивач стверджує, що вищевказані роботи були частково оплачені відповідачем, заборгованість складає 346 000,00 грн.

На виконання умов договору та Специфікації № 8 від 07.06.2021 року позивачем виконані відповідні роботи, про що сторонами складені та підписані без зауважень Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 241 від 08.06.2021 року, № 278 від 29.06.2021 року, № 323 від 04.08.2021 року, № 325 від 05.08.2021 року, № 406 від 21.10.2021 року (т.1, а.с. 38, 40, 41, 43, 49).

Згідно доводів позивача вищевказані роботи не оплачені відповідачем, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 3 552 960,00 грн.

На виконання умов договору та Специфікації № 9 від 14.06.2021 року позивачем виконані відповідні роботи, про що сторонами складени та підписаний без зауважень Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 394 від 11.10.2021 року (т.1, а.с. 47). Докази оплати вказаних робіт також відсутні, заборгованість за зазначеним актом складає 348 000,00 грн.

На виконання умов договору та Специфікації № 10 від 30.09.2021 року позивачем виконані відповідні роботи, про що сторонами складений та підписаний без зауважень Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 234 від 07.12.2021 року (т.1, а.с. 52).

Позивач стверджує, що вищевказані роботи не були оплачені відповідачем, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 348 000,00 грн. за вказаним актом.

Суд першої інстанції вірно встановив, що в порушення умов договору та згаданих Специфікацій відповідачем своєчасно не сплачувалась вартість наданих позивачем послуг.

Під час судового розгляду справи позивачем були надані докази часткової оплати відповідачем після пред`явлення позову вартості наданих послуг на загальну суму 360 000,00 грн. У зв`язку з цим позивачем подана заява від 27.05.2022 року № 27-05/2022 про зменшення позовних вимог (т.1, а.с. 98-99).

Отже, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 4 572 120,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що за змістом апеляційної скарги скаржник не заперечує наявність заборгованості у вказаному розмірі, між тим, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, в тому числі в частині стягнення на користь позивача основної заборгованості 4 572 120,00грн.

Такі вимоги скаржника є безпідставними та такими, що суперечать умовам договору та нормам діючого законодавства.

Так, статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про надання послуг від 15.01.2019 року № 41/15-1, є господарськими зобов`язаннями. Тому, згідно зі статтями 4, 173-175 і частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей. передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано апелянтом, доказів припинення укладеного між сторонами договору або зміни його умов матеріали справи не містять. Отже, на момент розгляду справи договір є чинним і в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням умов п. 5.8 договору та спірних специфікацій строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Колегія суддів звертає увагу, що посилання апелянта на неможливість проведення оплати відповідачем за спірним договором у зв`язку з військовою агресією та введенням в України воєнного стану з 24.02.2022 року безпідставні, оскільки за умовами договору відповідач повинен був здійснити оплату за виконані роботи впродовж 20-ти банківських днів після підписання відповідного Акту прийому-здачі виконаних робіт. Це становить період з 20.07.2021 року по 06.01.2022 року, тобто, до введення воєнного стану в Україні.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відповідач належними та допустимими доказами факт отримання послуг від позивача не спростував, у відзиві на позовну заяву від 28.01.2022 року № 70/70 визнав суму дебіторської заборгованості у розмірі 4 582 120 грн 00 коп.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Посилаючись на умови п. 6.1 договору позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 170 328 грн. 66 коп. за загальний період з 02.07.2021 року по 10.01.2022 року.

З посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 30 408,52 грн за період з 02.07.2021 року по 10.01.2022 року та інфляційні втрати у розмірі 110 021,56 грн за період з липня 2021 року по листопад 2021року.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів зазначає, що завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів частини1,2,4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За доводами апелянта судом першої інстанції проігноровано принцип диспозитивності та змагальності, оскільки суд не надав строк відповідачу на надання відповіді на заперечення позивача проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Тобто, по суті заявлених вимог позивача щодо розміру проведеного позивачем нарахування, скаржник доводів не наводить.

Колегією суддів встановлено, що відповідач подавав суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на 75% (т.3 а.с.94-96).

Клопотання обгрунтовано наявністю форс-мажорних обставин, що унеможливлюють для відповідача належне виконання зобов`язань за договором, наявністю збиткового фінансового результату за 1 кв. 2022 року, заборгованість підприємства з виплати заробітної плати. Також відповідач просив суд врахувати ступінь виконання ним зобов`язання.

Колегія суддів звертає увагу, що в розумінні статей 230 Господарського кодексу України, 549 Цтвільного кодексу України штрафною санкцією - неустойкою у даному випадку, є нарахована позивачем пеня.

3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, як помилково вважає відповідач.

Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів вважає, що в контексті доводів цієї частини апеляційної скарги не встановлено порушень судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні клопотання скаржника про зменшення розміру нарахованої позивачем пені. Суд вірно визначив належний до стягнення відповідно до умов договору розмір пені, та скориставшись своїм правом на її зменшення, частково задовольнив клопотання відповідача.

Колегія суддів вважає вірним і доводи суду щодо зменшення 3% річних,

Хоча 3% річних не є штрафними санкціями, на які розповсюджується дія статті 233 Господарського кодексу України, висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Зменшення розміру пені та 3% річних на 40% від правильно обчисленого розміру нарахувань цих сум, є розумним і оптимальним балансом інтересів сторін у спорі. Право суду зменшувати розмір інфляційних нарахувань нормами чинного законодавства не передбачено.

Отже, при вирішенні даного спору судом першої інстанції порушення норм матеріального права апелянтом не доведено. Доводи скаржника щодо цього безпідставні та необгрунтовані.

Щодо посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає наступне:

Апелянт за змістом апеляційної скарги зазначає, що суд необгрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи та повернув зустрічний позов, чим допустив процесуальну нерівність сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 01.08.2022 року суд повернув зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (т.3 а.с.27).

Приписами статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала про повернення заяви позивачеві (заявнику) може бути оскаржена в апеляційному порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що заявлений довід скаржника є безпідставним та не може бути предметом даного апеляційного розгляду.

Статтею 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок розгляду судом заяв та клопотань сторін по справі.

Як встановлено колегією суддів, відповідач заявив суду клопотання про призначення експертизи, в якому просив суд призначити по даній справі економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання :

- Чи наявний причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором про надання послуг від 15.01.2019 року № 41/15-1 та неможливістю контрагентів відповідача здійснити повний розрахунок перед відповідачем, що зумовлена військовими діями (військовою агресією Російської Федерації проти України)?

- Чи охоплюється сума заборгованості підповідача перед позивачем за договором про надання послуг від 15.01.2019 року № 41/15-1 сумою коштів заборгованості контрагентів відповідача, які постраждали від військових дій (військової агресії Російської Федерації проти України)? (т.3 а.с.22-23).

Ухвалою від 03.08.2022 року суд першої інстанції залишив дане клопотання без розгляду, оскільки відповідачем було пропущено процесуальний строк для заявлення клопотання (т.3 а.с.31-32).

Скаржник не наводить в апеляційній скарзі, в чому полягало порушення судом норм процесуального права при винесенні такого рішення, отже ці доводи відповідача також є необгрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Апелянт зазначав, що представник позивача приймав участь в судових засіданнях суду першої інстанції без належних повноважень. Щодо цього колегія суддів зауважує, що згідно матеріалів справи в судовому засідання при розгляді справи по суті приймала участь представник позивача Бай Ганна Вікторівна, довіреність якої міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.126).

Щодо доводів скаржника про необгрунтований розгляд судом справи за відсутності представника відповідача, який повідомив суд про поважні причини своєї неявки в судове засідання 20.09.2022 року, то такі доводи скаржника також визнаються колегією суддів необгрунтованими в силу наступного.

Дійсно, в матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи через хворобу адвоката Кропова А.В..(т.3 а.с.120-122).

Положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду з даного питання відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі №907/425/16).

Колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства щодо розгляду даної справи за відсутності представника відповідача, оскільки суд розглянув справу з урахуванням закінчення встановленого законом строку розгляду справи; повідомлення судом належним чином відповідача про час та місце судового засідання, з врахуванням того, що подані сторонами матеріали достатні для вирішення спору.

Крім того, відповідач мав можливість уповноважити іншого представника на представництво його інтересів, оскільки коло представників юридичної особи не є обмеженим.

Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Враховуючи, що під час апеляційного перегляду справи скаржник належними та допустимими доказами не спростував висновки оскаржуваного ним судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не доведена та не підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 року у справі № 904/204/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 23.01.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков