Рішення

від 12.01.2023 по справі 902/1028/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2023 р. Cправа № 902/1028/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В., за відсутності сторін

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву", 21009, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Замостянська/проспект Коцюбинського, будинок 26/58, ідентифікаційний код юридичної особи 24893824

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", 23608, Вінницька обл., Тульчинський р-н, село Мазурівка, вулиця Лисенка, будинок 89, ідентифікаційний код юридичної особи 20095161

про стягнення 341 049,94 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 17.10.2022 року надійшла позовна заява № 432 від 13.10.2022 року (вх. № 1031/22 від 17.10.2022) Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення за договором позики № 52 від 25.09.2020 року коштів у сумі 341 049,94 гривень, у тому числі: 250 000,00 гривень основного боргу, 7 397,00 гривень 6% за користування позикою, 11 691,78 гривень 3% від основної суми боргу та 71 961,16 гривень інфляційних нарахувань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 19.10.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1028/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.11.2022 року о 12:00 год.

На визначену судом дату 17.11.2022 року у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся ухвалою суду від 19.10.2022. Відзиву на позов, будь - яких заяв, клопотань по справі відповідач не подавав. Ухвала суду від 19.10.2022 надіслана відповідачу за адресою його місцезнаходження повернута до суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У судовому засіданні 17.11.2022 року суд ухвалив зобов`язати представника позивача надати читабельну копію договору та розрахунок відсотків, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1028/22 на 13.12.2022 року о 12:00, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату 13.12.2022 у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся ухвалою суду від 18.11.2022, яку було надіслано за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У судовому засіданні 13.12.2022 представником позивача подано клопотання № б/н від 13.12.2022 про долучення копії договору позики та уточненого розрахунку 6% річних до матеріалів справи.

Суд ухвалив долучити копію договору позики та уточнений розрахунок 6% річних до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача зазначив про те, що ним подані всі докази та повідомлено про всі обставини щодо заявлених позовних вимог, проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті не заперечив.

Станом на день розгляду справи будь-яких заяв, клопотань, які підлягають вирішенню у підготовчому засіданні сторонами не заявлено.

Ухвалою від 13.12.2022 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1028/22, призначено справу № 902/1028/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 12.01.2023 року о 10:30 год.

12.01.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 12.01.2023 (вх. № 01-34/354/23 від 12.01.2023) у якому останній зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить їх задовольнити, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

На визначену судом дату 12.01.2023 у судове засідання з розгляду справи по суті представники сторін не з`явилися.

Про дату, час та місце судового засідання представник позивача повідомлений у судовому засіданні 13.12.2022 під розпис, відповідач повідомлявся ухвалою суду від 13.12.2022, яку було надіслано за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслана на адресу місцезнаходження відповідача ухвала повернута до суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Судом враховано, що направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

У постанові Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162,165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1, пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, зважаючи на клопотання представника позивача про проведення судового засідання за його відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

За результатами судового засідання 12.01.2023 судом ухвалено рішення у справі.

З огляду на відсутність сторін, після виходу з нарадчої кімнати, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.

Суть спору:

Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 341 049,94 гривень, у тому числі: 250 000,00 гривень основного боргу, 7 397,00 гривень 6% річних за користування позикою, 11 691,78 гривень 3% річних від основної суми боргу та 71 961,16 гривень інфляційних нарахувань.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором позики № 52 від 25.09.2020 року в частині своєчасного повернення отриманої суми позики та нарахованих відсотків за користування нею.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

25.09.2020 між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (далі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - відповідач, позичальник) укладено договір позики № 52 (далі - договір).

У пунктах 1.1., 1.2. договору сторони визначили предмет договору, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути вказані грошові позикодавцю в порядку та на умовах, встановлених договором.

Цільове призначення позики: позика надається позичальнику з метою будівництва 8-ми квартирного житлового будинку по вул. Радянській, б/н, в смт. Крижопіль, Вінницької області.

Згідно пункту 2.1. договору загальна сума позики за договором складає 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами позичальник сплачує позикодавцю відсотки в розмірі 6% (шести) відсотків річних, які нараховуються по день повного повернення позики.

Відповідно до пункту 3.1. договору днем надання позики є день фактичної передачі (перерахування) позикодавцем грошових коштів позичальнику.

Згідно пункту 3.2. договору позика надається в безготівковому вигляді у національній валюті України - гривні.

Положеннями пункту 4.1. сторони погодили, що позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором в строк до 20 березня 2021 року відповідно до додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір позики набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно з додатком до договору позики №52 від 25.09.2020 сторони визначили умови строкового зобов`язання:

Сума кредиту: 250 000,00

Дата початку погашення кредиту - 25.09.2020

Дата закінчення погашення кредиту - 20.03.2021

Строк кредитування кредитом 6 міс.

За змістом цього додатку сторони передбачили, що позика має бути повернена 20.03.2021 року у сумі 257 397 гривень, з них 250 000,00 сума кредиту, 7 397 - 6% річних за користування кредитом.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 203 від 28.09.2020 року позивачем перераховано на користь відповідача позику в сумі 250 000, 00 гривень. (т.1 арк. спр. 19).

Позивач стверджує, що у строк передбачений договором отримана відповідачем позика та 6 % річних за її користування сплачені не були.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позики в частині повного та своєчасного повернення отриманої суми позики з одночасною сплатою 6% річних стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення суми заборгованості.

Судом встановлено, що доказів погашення відповідачем отриманої позики та сплати нарахованих відсотків за користування нею матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення за договором позики № 52 від 25.09.2020 року заборгованості у розмірі 341 049,94 гривень, у тому числі: 250 000,00 гривень основного боргу, 7 397,00 гривень 6% річних за користування позикою, 11 691,78 гривень 3% річних від основної суми боргу та 71 961,16 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, предметом доказування, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи зміст позовних вимог, предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наданням позики та її поверненням у строк визначений договором.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором позики, який підпадає під правове регулювання глави 71 ЦК України (Позика. Кредит. Банківський вклад).

Згідно приписів статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Згідно частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Положеннями пункту 4.1. договору сторони погодили, що позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором в строк до 20 березня 2021 року відповідно до додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов`язання щодо надання позики у розмірі 250 000,00 гривень виконав у повному обсязі, у той же час відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення отриманої позики у строк визначений договором не виконав, позику та 6 % річних за користування нею не повернув, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Доказів оплати заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково (платіжні доручення, банківські виписки тощо) матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору позики в частині повного та своєчасного повернення позики, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Враховуючи, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 250 000, 00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 397,00 гривень 6% річних за користування позикою, 11 691,78 гривень 3% річних від основної суми боргу та 71 961,16 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення 7397,00 гривень 6% річних за користування позикою суд враховує таке.

Положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 2.2. договору позики сторони погодили, що за користування грошовими коштами позичальник сплачує позикодавцю відсотки в розмірі 6% (шести) відсотків річних, які нараховуються по день повного повернення позики.

У додатку до договору сторони погодили, що 6% річних за строк користування позикою з 25.09.2020 по 20.03.2020 року складають 7397,00 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 6% річних, що нараховані на суму позики суд дійшов висновку, що при розрахунку 6% річних позивачем допущено помилку у періоді нарахування річних.

Судом встановлено, що позика була перерахована відповідачу 28.09.2020 року. Таким чином, фактичний період користування позикою становить з 28.09.2020 по 20.03.2021 року.

Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок 6% річних, суд дійшов висновку, що сума 6% річних за користування позикою становить 7 140,02 гривень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 6% річних за користування позикою підлягають задоволенню частково в сумі 7140,02 гривень, в іншій частині вимог про стягнення 6 % річних в сумі 256,98 гривень слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд враховує таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є вірним, а відтак позовні вимоги про стягнення 71 961,16 гривень інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, що нараховані на заборгованість за договором позики в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку 3 % річних позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування з огляду на неврахування положень статей 253, 254 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що строк повернення позики встановлений договором до 20.03.2021, прострочення у виконанні грошового зобов`язання з урахуванням вихідних днів виникло 23.03.2021 року. Водночас позивачем здійснено розрахунок 3% річних за вказаною сумою заборгованості з 21.03.2021 року, тоді як строк прострочення має відліковуватися з 23.03.2021 року.

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі № 815/4720/16.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" розрахунок 3% річних від суми заборгованості в межах визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 11 650,68 гривень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 11 650, 68 гривень, в іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в сумі 41,10 гривень слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи судом враховано, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової та фактичної позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів виконання зобов`язань за договором позики та/або контррозрахунку заявлених до стягнення сум, не повідомив суд про існування обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 250 000,00 гривень основного боргу, 7 140,02 гривень 6 % річних за користування позикою, 71 961,16 гривень інфляційних втрат, 11 650,68 гривень 3% річних, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 491 від 13.10.2022 року сплачено судовий збір у розмірі 5 115,75 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 111,15 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4,60 гривень слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (23608, Вінницька обл., Тульчинський р-н, село Мазурівка, вулиця Лисенка, будинок 89, ідентифікаційний код юридичної особи 20095161) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (21009, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Замостянська/проспект Коцюбинського, будинок 26/58, ідентифікаційний код юридичної особи 24893824) заборгованість у сумі 340 751,86 гривень (триста сорок тисяч сімсот п`ятдесят одну гривню 86 копійок), у тому числі: 250 000,00 гривень основного боргу, 7 140,02 гривень - 6% річних за користування позикою, 11 650,68 гривень - 3% річних, 71 961,16 гривень - інфляційних втрат та 5 111,15 гривень (п`ять тисяч сто одинадцять гривень 15 копійок) витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 256,98 гривень 6% річних за користування позикою, 41,10 гривень 3% річних - відмовити.

5. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4,60 гривень залишити за позивачем.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - fondsib@gmail.com.

Повний текст рішення складено та підписано 23 січня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 21009, Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Замостянська/проспект Коцюбинського, будинок 26/58; fondsib@gmail.com;

3 - відповідачу, 23608, Вінницька обл., Тульчинський р-н, село Мазурівка, вулиця Лисенка, будинок 89.