Рішення

від 23.01.2023 по справі 904/3869/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3869/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко Плюс", с. Никифорівка, Долинський район, Кіровоградська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Дніпра", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 182 781,50 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Дніпра" про стягнення заборгованості за договором поставки №2020/02/11 від 02.11.2020 у розмірі 182 781, 50 грн., з яких:

- 130 000, 50 грн. - основний борг;

- 45 868, 35 грн. інфляційні втрати;

- 6 913, 15 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху.

14.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.11.2022 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

23.01.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 2020/02/11 від 02.11.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 130 000,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- 45 868, 35 грн. інфляційні втрати за період з 22.12.2020 по 01.10.2022;

- 6 913, 15 грн. - 3 % річних за період з 22.12.2020 по 01.10.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Суд зазначає, що у зв`язку з відсутністю фінансування суду, ухвала суду від 21.11.2022 на адресу відповідача не направлена.

Слід зазначити, що суд розмістив оголошення для відповідача на офіційному сайті суду з метою повідомлення відповідача про наявність справи в суді.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: Обставини укладення договору. Природа договору. Строк поставки товару. Факт поставки товару. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. Правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко Плюс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Дніпра" (далі - покупець) укладено договір поставки №2020/02/11 від 02.11.2020. (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором, передати покупцю товар (щебеневу продукцію), а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором, оплатити та прийняти товар ( п. 1.1. договору).

Ціна договору. Загальна сума договору визначається по сукупності виставлених рахунків. (п. 1.2. договору).

Строк. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 01.11.2021, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. (п. 8.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк поставки товару. Факт поставки товару. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.

Згідно п. 3.1 договору, покупець на підставі цього договору та відповідного рахунку-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок постачальника попередню оплату в розмірі 100% від загальної суми вартості товару, що зазначена у відповідному рахунку-фактурі.

Постачальник передає товар покупцю протягом 5 робочих днів з моменту отримання постачальником на свій рахунок оплати за відповідну партію товару.(п.4.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 297 174,23 грн., про що свідчать видаткові накладні № 144 від 06.11.2020 на суму 32 125,44 грн., № 150 від 07.11.2020 на суму 50 988,90 грн., № 146 від 08.11.2020 на суму 28 193,46 грн., № 148 від 09.11.2020 на суму 32 223,00 грн., № 151 від 10.11.2020 на суму 65 063,64 грн., № 152 від 11.11.2020 на суму 23 263,80 грн., № 153 від 12.11.2020 на суму 92 258,04 грн., № 154 від 13.11.2020 на суму 60 665,10 грн., № 155 від 14.11.2020 на суму 175 009,20 грн., № 156 від 15.11.2020 на суму 96 123,06 грн., № 158 від 16.11.2020 на суму 88 319,16 грн., № 160 від 17.11.2020 на суму 160 579,14 грн., № 162 від 18.11.2020 на суму 90 100,86 грн., № 164 від 19.11.2020 на суму 28 339,14 грн., № 165 від 20.11.2020 на суму 10 869,54 грн., № 166 від 21.11.2020 на суму 31 784,34 грн., № 168 від 22.11.2020 на суму 25 169,10 грн., № 169 від 23.11.2020 на суму 36 536,76 грн., № 173 від 01.12.2020 на суму 43 349,12 грн., № 175 від 02.12.2020 на суму 27 462,97 грн., № 185 від 16.12.2020 на суму 5 469,06 грн., № 187 від 18.12.2020 на суму 23 281,20 грн., № 188 від 19.12.2020 на суму 23 368,20 грн., № 189 від 21.12.2020 на суму 23 223,54 грн., № 191 від 22.12.2020 на суму 23 408,46 грн.

Дані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару на суму 1 297 174,23 грн. визнається підтвердженим.

Відповідач частково сплатив вартість товару у розмірі 1 167 174,23 грн., про що свідчать платіжні доручення № 94 від 04.11.2020 на суму 150 000,00 грн., № 99 від 09.11.2020 на суму 150 000,00 грн., № 112 від 13.11.2020 на суму 290 076,00 грн., № 121 від 16.11.2020 на суму 290 076,00 грн., № 133 від 23.11.2020 на суму 100 000,00 грн., № 142 від 03.12.2020 на суму 100 000,00 грн., від 19.01.2021 на суму 47 459,68 грн., № 365від 10.09.2021 на суму 39 562,55 грн.

Таким чином, заборгованість становить 130 000,00 грн.

Господарський суд зазначає, що строк оплати за видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 130 000,00 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 130 000,00 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування трьох процентів річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за період прострочення з з 22.12.2020 по 01.10.2022 на суму 6 913, 15 грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та зазначає, що позивачем здійснено розрахунок на суму заборгованості, а не по кожній видатковій накладній окремо.

Крім того, суд виявив помилки в розрахунках у визначенні періодів нарахування. Однак сума 3% річних має бути більшою, ніж заявлено позивачем, тому,, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають 3% річних в розмірі, визначеному позивачем 6 913,15 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат.

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 45 868, 35 грн. пені за період з 22.12.2020 по 01.10.2022.

Слід зазначити, що позивачем зроблено помилку в прохальній частині позовної заяви при зазначенні, що 45 868, 35 грн. є саме пенею, оскільки з тексту позовної заяви та розрахунку (а.с. 37) вбачається, що нарахована штрафна санкція в розмірі 45 868, 35 грн. є саме інфляційними втратами.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Суд перевірив розрахунок, виявив в ньому помилки, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 43 730,15 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 138,20 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 130 000,00 грн. основного боргу, 43 730,15 грн. інфляційних втрат, 6 913,15 грн. 3% річних.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 138,20 грн. слід відмовити

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Дніпра" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 182 781,50 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Дніпра" (Ідентифікаційний код: 43527915, місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко Плюс" (Ідентифікаційний код: 39104575, місцезнаходження: 28513, Кіровоградська область, Долинський район, с. Никифорівка, вул. Давидова, буд. 4) 130 000,00 грн. основного боргу, 43 730,15 грн. інфляційних втрат, 6 913,15 грн. 3% річних, 2 709,25 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко