Рішення

від 23.01.2023 по справі 908/70/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/1/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023 Справа № 908/70/22(908/165/22)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай Агро (вул. Гарматна, буд. 8, м. Київ, 03067)

до відповідача: Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605)

про стягнення 32 859,56 грн

в межах справи № 908/70/22

про банкрутство - Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605)

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю Куликівське хлібоприймальне підприємство, код ЄДРПОУ 42222884 (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5)

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2022 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай Агро до Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 про стягнення 32 859,56 грн, для розгляду в межах справи № 908/70/22 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу згідно з вимогами ч. 1 ст. 251 ГПК України строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Предметом спору у даній справі є неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №06-08/20-01 від 06.08.2020 року, що призвело до виникнення заборгованості з оплати поставленого товару на суму 32 200,01 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДУНАЙ АГРО» (Постачальник), надалі - позивач, та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «БІЗОН-ТЕХ 2006» (Покупець), надалі - відповідач, укладено Договір поставки №06-08/20-01 від 06 серпня 2020 року (надалі - Договір поставки, дод. 1), на умовах якого Постачальник зобов`язується поставити товар, а Покупець зобов язується прийняти та оплатити товар /насіння/ визначений у специфікаціях та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору (пп. 1.1. Договору поставки). Найменування, одиниці виміру, ціна, кількість товару, що підлягає поставці за Договором поставки, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікаціями та видатковими накладними (пп. 1.2. Договору поставки).

Згідно Специфікації №7 від 15.12.2020 року до Договору поставки №06-08/20- 01 від 06 серпня 2020 року (дод. 2), позивачем було здійснено поставку товару (а саме: насіння ячменю ярого сорту «ПАУЛА» у кількості 3 тони, та насіння ячменю ярого сорту «ВИЕННА» у кількості 2 тони) відповідачу, всього у кількості 5 тон на загальну суму 46 000,02 грн з ПДВ.

Специфікацією №7 від 15.12.2020 року до Договору поставки передбачені наступні умови оплати поставленого товару: 30% передоплата за товар в термін до 23.12.2020 року, решта 70 % в термін до 01.10.2021 року, починаючи з 02.10.2021 року нараховується штраф 1,5 % на суму боргу.

Строки поставки: ЕХW, Хмельницький, протягом 2-х робочих днів після отримання 30% передоплати.

Відповідно до умов Договору поставки, товар вважається поставленим з моменту його передачі за кількістю та якістю Покупцю або його уповноваженому представнику та з моменту підписання видаткової накладної (пп. 2.3. Договору поставки).

Згідно підтверджуючих документів до Договору поставки (Специфікація №7 від 15 12 2020 року, Видаткова накладна №410 від 24.12.2020 року, Довіреність №539 від 23.12.2020 року на отримання ТМЦ (насіння), товар був поставлений позивачем вчасно та у повній відповідності з умовами Договору поставки.

Факт поставки товару підтверджується також Видатковою накладною №410 від 24.12.2021 року (дод. 4), Довіреністю №539 від 23.12.2020 року на отримання ТМЦ (насіння), дод. 5, Картою рахунку 361 за грудень 2020 року (дод. 6).

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором поставки.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №30-11/1 від 30 листопада 2021 року (дод. 7) про сплату до 15.12.2021 року заборгованості за поставлений товар. Проте відповіді на вказану претензію позивачем не отримано, заборгованість за Договором поставки не погашено.

Крім того, обома сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період - 9 місяців 2021 року. Згідно даного акту заборгованість становить 32 200,01 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч., ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Сторони досягли всіх суттєвих умов договору, встановили його предмет, ціну, строк дії, а тому в розумінні вимог ст. ст. 638, 639 ЦК України договір вважається укладеним. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів суду факт невиконання в повному обсязі з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором поставки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 32 200,01 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до умов зазначених вище Специфікацій до Договору поставки, починаючи з 02.10.2021 року нараховується штраф у розмірі 1,5% на суму боргу.

Розрахунок суми штрафних санкцій:

Заборгованість за Договором поставки: 32 200,01 грн.

Період нарахування штрафних санкцій: з 02.10.2021 року по 23.012.2021 року, всього 83 дні.

Процентна ставка: 1,5% річних.

32 200,01 грн. * 1,5% /100%*83 дні/365= 109,83 грн.

Розрахунок інфляційних втрат (за жовтень, листопад 2021 року):

Останній період (02/10/2021 - 22/12/2021)Індекс інфляціїжовтень 2021100,90листопад 2021100,80

(100,90 : 100) х (100,80 : 100) = 1.01707200

Інфляційне збільшення:

32 200,01 х 1.01707200 - 32 200,01 = 549,72 грн.

Отже, загальна сума заборгованості станом на 23.12.2021 року за Договором поставки становить 32 200,01 грн. (сума заборгованості) + 109,83 грн. (сума штрафних санкцій) + 549,72 (інфляційні втрати за жовтень, листопад 2021 року) = 32 859,56 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Судом перевірено розрахунок штрафних санкцій та інфляційних втрат. Розрахунки виконано вірно, а тому, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай Агро (вул. Гарматна, буд. 8, м. Київ, 03067) суму у розмірі 32 859 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 56 коп, з яких: 32 200 (тридцять дві тисячі двісті) грн 01 коп. основного боргу, 549 (п`ятсот сорок дев`ять) грн 72 коп. інфляційних втрат, 109 (сто дев`ять) 83 коп. штрафних санкцій та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення складено та підписано 23 січня 2023р.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.