Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/11784/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/11784/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації» (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 41348526)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група Авалон» (вул. Сім`ї Хохлових, буд. 15, каб. 103, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 40930016)

про стягнення 49 578, 04 грн,

Представники сторін: не викликались

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації» (далі за текстом - Управління, Позивач, Робочий орган) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група Авалон» (далі за текстом - ТОВ «Рекламна група Авалон», Відповідач, Рекламорозповсюджувач) про стягнення заборгованості за договором № 45/ТР від 30.07.2020 (далі за текстом - Договір № 45/ТР від 30.07.2020), № 46/ТР від 07.08.2020 (далі за текстом - Договір № 46/ТР від 07.08.2020) та № 56/ТР від 16.09.2020 (далі за текстом - Договір № 56/ТР від 16.09.2020) в загальному розмірі 49 578, 04 грн, яка складається із суми основного боргу - 32 730, 60 грн, штрафу - 4 909, 59 грн, пені - 3 675, 02 грн, 3 % річних - 865, 67 грн та інфляційних втрат - 7 397, 16 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на той факт, що Відповідачем не здійснено оплату за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу за період з 01.07.2021 по 28.02.2022 за вказаними вище договорами, що призвело до виникнення у Відповідача заборгованості в розмірі 32 730, 60 грн. та стало підставою для нарахування на підставі пунктів 8.2. та 8.3. договорів штрафу і пені, а на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала суду від 04.11.2022 надсилалась на офіційну адресу місцезнаходження Відповідача - вул. Сім`ї Хохлових, буд. 15, каб. 103, м. Київ, 04119 поштовим повідомленням № 0105493011512, однак конверт із зазначеною ухвалою повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.07.2020 між Управлінням, КП «ШЕУ по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Святошинського району міста Києва» та ТОВ «Рекламна група Авалон» укладено договір № 46/ТР тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті.

07.08.2020 між Управлінням, КП «ШЕУ по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Святошинського району міста Києва» та ТОВ «Рекламна група Авалон» укладено договір № 46/ТР тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті.

16.09.2020 між Управлінням, КП «ШЕУ по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Святошинського району міста Києва» та ТОВ «Рекламна група Авалон» укладено договір № 56/ТР тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті.

Умови зазначених вище договорів є ідентичними, а згідно з пунктом 1.1. Договорів № 45/ТР від 30.07.2020, № 46/ТР від 07.08.2020 та № 56/ТР від 16.09.2020 на підставі відповідного наказу Робочого органу про надання погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Погодження) Рекламорозповсюджувачу надається у тимчасове платне користування місце для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - тимчасове користування місцем).

Рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись ним добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, норм техніки безпеки та вимог щодо експлуатації відповідного виду транспорту, пожежної безпеки, правил щодо благоустрою населених пунктів, підключення до електромереж умов цього Договору та Порядку розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2212 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати всі свої обов`язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства (пункт 1.2. Договору №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020).

Пунктом 7.1 Договору №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020 передбачено, що ціною цього Договору є плата за тимчасове користування місцем, розмір якої, відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу відповідно до наданих Рекламорозповсюджувачу Погоджень, вказаних у відповідних адресних переліках.

Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується Робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу (пункт 7.2 Договору №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020).

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Рекламорозповсюджувачем плати є рішення Робочого органу про надання Погодження, інші юридичні факти (вчинки Рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цей Договір (пункт 7.3 Договору №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020).

Відповідно до пункту 7.4 Договору №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020 плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 7.14 Договору №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020 розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Згідно з пунктом 7.15. Договору №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020 плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Робочим органом щомісячно та переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця виключно на казначейський рахунок у Головному управління Державної казначейської служби України в м. Києві (отримувач:ГУК в м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва в розмірах, зазначених в рахунках.

При цьому факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Пунктом 8.2. та 8.3. Договору №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020 сторонами погоджено, що Робочий орган застосовує до Рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії наданого Погодження, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення строку дії Погодження щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у Рекламорозповсюджувача інших чинних Погоджень не тягне за собою припинення цього Договору в цілому (пункт 9.1. Договору №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020).

Додатками № 1, № 2 та № 3 до Договорів №45/ТР від 30.07.2020, Договору 46/ТР від 07.08.2020 та Договору №56/ТР від 16.09.2020 затверджено адресні переліки на розміщення Рекламорозповсюджувачем рекламних засобів на транспорті.

На підставі Наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.08.2020 № 961 у відповідності до підпункту 2.1.6 пункту 2.1 Порядку Відповідачу надані, зокрема погодження № ТР-13901-20, № ТР-13903-20 та на підставі Наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.08.2020 № 977 Відповідачу, зокрема, надані погодження № ТР-14202-20, № ТР-14203-20, № ТР-14217-20 та № ТР-142018-20 на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва в межах виконання зобов`язань за Договором №45/ТР від 30.07.2020.

На підставі Наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.08.2020 № 961 у відповідності до підпункту 2.1.6 пункту 2.1 Порядку Відповідачу надані, зокрема погодження № ТР-13926-20 та на підставі Наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.08.2020 № 952 Відповідачу, зокрема, надані погодження № ТР-13950-20 на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва в межах виконання зобов`язань за Договором № 46/ТР від 07.08.2020.

На підставі Наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.09.2020 № 1177 у відповідності до підпункту 2.1.6 пункту 2.1 Порядку Відповідачу надані, зокрема погодження № ТР-13885-20 на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва в межах виконання зобов`язань за Договором

№ 56/ТР від 16.09.2020.

Копії зазначених вище наданих Відповідачу Погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності наявні в матеріалах справи.

Також, на виконання пункту 4.2.1. Договору № 45/ТР від 30.07.2020, Договору № 46/ТР від 07.08.2020 та Договору № 56/ТР від 16.09.2020 Позивачем виставлено Відповідачу рахунки (з коригуванням) на оплату за тимчасове користування місцями, що перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва за період з 01.07.2021 по 28.02.2022, які надано Відповідачу в користування на підставі Погоджень.

Згідно доводів Позивача, що також вбачається із довідки про стан розрахунків Відповідача за період з 01.07.2021 по 28.02.2022 за Договором № 45/ТР від 30.07.2020, Договором № 46/ТР від 07.08.2020 та Договором № 56/ТР від 16.09.2020 Відповідачем не здійснено плату за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 32 730, 60 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати Відповідачем виставлених рахунків за період з 01.07.2021 по 28.02.2022 за Договором № 45/ТР від 30.07.2020, Договором № 46/ТР від 07.08.2020 та Договором № 56/ТР від 16.09.2020 за користування місцями на підставі Погоджень № ТР-13901-20, №ТР-13903-20, № ТР-14202-20, № ТР-14203-20, № ТР-14217-20, № ТР-142018-20, № ТР-13926-20, №ТР-13950-20 та №ТР-13885-20, а відтак і не містять доказів належного виконання умов останніх задля спростування заявлених вимог.

Так, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договорів, Позивачем нараховано 15 % штрафу від суми заборгованості, що становить 4 909, 59 грн, окремо за кожний місяць, в якому виникла заборгованість починаючи з 20 числа такого місяця (липень 2021-лютий 2022) по 01.10.2022 нараховано інфляційні втрати - 40 127, 76 грн та 3 % річних - 865, 67 грн, а також пеню в межах шестимісячного строку в розмірі 3 675, 02 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами Договорів № 45/ТР від 30.07.2020, № 46/ТР від 07.08.2020 та № 56/ТР від 16.09.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами оренди.

Частиною 7 статті 179 Господарський кодекс України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» (далі за текстом - Закон 270/96-ВР) зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 № 2067 (далі за текстом - Типові правила № 2067) дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Пунктом 24 Типових правил № 2067 виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Пунктом 1.1. Порядку закріплено, що останній регулює відносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та фізичними особами - підприємцями і юридичними особами (незалежно від форми власності та підпорядкованості), що виникають у процесі розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, визначає порядок надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва демонтажу, а також порядок контролю за дотриманням вимог цього Порядку.

Відповідно до пункту 2.5.1 Порядку підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами на транспорті плати за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва для розміщення РЗ є наказ Робочого органу про надання Погодження та укладений договір тимчасового користування місцем.

Розмір плати встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) (пункт 2.5.2 Порядку).

Плата щомісячно перераховується розповсюджувачем реклами на транспорті до бюджету міста Києва згідно умовами договору тимчасового користування місцем.

Плата нараховується з дня надання Погодження до дати закінчення строку його дії включно або до дати видання наказу Робочого органу про анулювання (пункт 2.5.3 Порядку).

Як встановлено судом вище, Позивачем на підставі договорів та Погоджень № ТР-13901-20, № ТР-13903-20, № ТР-14202-20, № ТР-14203-20, № ТР-14217-20, № ТР-142018-20, № ТР-13926-20, №ТР-13950-20 та № ТР-13885-20 надано Відповідачу у тимчасове платне користування місце для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, а відтак у Відповідача фактично виник обов`язок здійснювати плату за користування місцями для розміщення реклами згідно пункту 7.3. Договорів № 45/ТР від 30.07.2020, № 46/ТР від 07.08.2020 та № 56/ТР від 16.09.2020 та пункту 2.5.3 Порядку.

При цьому суд звертає увагу, що плата за Договорами № 45/ТР від 30.07.2020, № 46/ТР від 07.08.2020 та № 56/ТР від 16.09.2020 здійснюється у строк не пізніше 20-числа поточного місяця та незалежно від отримання Відповідачем рахунку на оплату, виставленого Відповідачем.

Також судом враховано, що матеріали справи не місять доказів демонтажу та відповідно не користування Відповідачем місцями комунальної власності для розміщення рекламного засобу та/або ж анулювання наданих Позивачем Погоджень.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи надані Позивачем до матеріалів справи докази, а також відсутність заперечень з боку Відповідача та відсутність аргументів на спростування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договорів № 45/ТР від 30.07.2020, № 46/ТР від 07.08.2020 та № 56/ТР від 16.09.2020 в частині здійснення плати за користування місцями комунальної власності для розміщення рекламних засобів на транспорті за період з 01.07.2021 по 28.02.2022, наданих у користування згідно зазначених Погоджень, а відтак заявлена Позивачем до стягнення сума основного боргу в розмірі 32 730, 60 грн є правомірною та такою, що підлягає стягненню з Відповідача.

Що стосується нарахованих Позивачем штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з положень статей 610, 611, 612 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Дослідивши доводи та заперечення сторін, суд погоджується з позицією Позивача про можливість нарахування інфляційних втрат за прострочення щомісячних платежів за періоди, які не становлять повний місяць, протягом якого існувала заборгованість.

Так, в обґрунтування зазначеного суд посилається на судову практику Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, в якій зазначено наступне.

На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у вказаній постанові роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Суд, перевіривши надані Позивачем розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені, зазначає, що на переконання суду початок нарахування останніх мають бути з 21 числа поточного місяця, за який існує заборгованість, а не з 20-го числа, як це здійснено Позивачем, оскільки у відповідності до пункту 7.15 договорів 20-те число включно є останнім днем для переказу коштів Відповідачем на користь Позивача за укладеними договорами.

Так за підрахунком суду арифметично вірною та правомірною є суми нарахованих 3 % річних - 863 грн, інфляційних втрат - 7 397, 16 грн. та пені - 3 659, 38 грн.

Нарахований Позивачем штраф в розмірі 4 909, 59 грн є арифметично вірним, таким що відповідає умовам Договорів та чинному законодавству.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи відсутність доказів на спростування заявлених вимог, а також порушення Відповідачем умов укладених договорів в частині здійснення плати за тимчасове користування місцями, що перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва для розміщення рекламного засобу на транспорті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає сума основного боргу - 32 730, 60 грн, штраф - 4 909, 59 грн, пеня - 3 659, 38 грн., 3 % річних - 863 грн, інфляційні втрати - 7 397, 16 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група Авалон» (вул. Сім`ї Хохлових, буд. 15, каб. 103, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 40930016) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації» (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 41348526) основний борг - 32 730 (тридцять дві тисячі сімсот тридцять) грн 60 коп, штраф - 4 909 (чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) грн 59 коп, пеню - 3 659 (три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 38 коп, 3 % річних - 863 (вісімсот шістдесят три) грн, інфляційні втрати - 7 397 (сім тисяч триста дев`яносто сім) грн 16 коп. та судовий збір - 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 08 коп.

3. В задоволені іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 23.01.2023

Суддя Антон ПУКАС