Ухвала

від 18.01.2023 по справі 910/351/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

18.01.2023Справа № 910/351/23Суддя ОСОБА_1 , розглянувши

позовну заяву Державної установу "Інститут всесвітньої історії НАН України"

до Державного підприємства "СЕТАМ" (відповідач 1)

Шевченківського районого відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач 2)

про визнання недійсними та скасування результатів електронних торгів,та актів державного виконавця

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа "Інститут всесвітньої історії НАН України" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- відновити інтереси стягувача, визнати недійсними та скасувати результати електронних торгів з продажу арештованого майна з виконання виконавчого провадження № 60073589: лот 504925 від 10.01.22, лот 507713 від 09.02.22, лот 509833 від 26.05.22, лот 505176 від 07.09.22, лот 516795 від 19.09.22, лот та протокол електронних торгів № 577095 від 30.09.22;

- визнати недійсним укладений унаслідок електронних торгів договір купівлі-продажу рухомого майна;

- визнати незаконними та скасувати акти державного виконавця, а саме: вимогу (без дати) державного виконавця, за якою стягувач був зобов`язаний 18.10.22 передати реалізовану на електронних торгах, але не передану відповідачу-1 частину майна, яка ніколи не передавалася на зберігання стягувачу; заявку по виконавчому провадженню на реалізацію арештованого майна, датованої 23.12.21 (щодо вивезеної частини майна); заявку по виконавчому провадженню на реалізацію арештованого майна, датованої 23.12.21 (щодо не вивезеної частини майна); акт визначення вартості майна від 16.12.21 на суму 13 050 грн; акт визначення вартості майна від 16.12.21 на суму 6 650 грн; постанову про опис та арешт майна від 15.12.21; вимогу від 20.10.22; постанову про опис та арешт майна боржника від 08.09.22.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Таким чином, з наведеного вбачається, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження в разі, коли правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Тобто, діючим законодавством України передбачено порядок оскарження сторонами, іншими учасниками та особами рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення саме до суду, який видав виконавчий документ.

З матеріалів справи вбачається, що у пунктах 1 та 3 прохальної частини позовної заяви позивач фактично оскаржує дії та рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження № 60073589.

З аналізу матеріалів справи, судом було встановлено, що виконавче провадження № 60073589 було відкрито на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 910/6659/19.

Суд звертає увагу, що згідно з частини першої статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм права та обставин встановлених вище судом вбачається, що частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України, чітко встановлено, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина шоста статті 175 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки позивач оскаржує дії та рішення державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 60073589 про примусове виконання наказу від 27 серпня 2019 року у справі № 910/6659/19, то у даній частині позовних вимог Державній установі «Інститут всесвітньої історії НАН України» необхідно звернутися до господарського суду в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України в межах справи № 910/6659/19.

Крім того, згідно пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

В даному випадку, як вбачається з обсягу заявлених у позовній заяві позовних вимог та як було встановлено у даній ухвалі суду, позивачем заявлено до відповідачів як вимоги, які можуть бути заявлені в порядку позовного провадження, так і вимоги, які мають бути пред`явлені в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України в межах справи № 910/6659/19.

Таким чином, позивачем у позовній заяві об`єднано декільки позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.

Суд звертає увагу, що навіть у випадку, коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, суттєво утруднить вирішення спору чи взагалі унеможливить судовий розгляд справи.

Отже, враховуючи вищевикладене та встановлені у даній ухвалі обставини, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем у прохальній частині позовної заяви вимог унеможливить судовий розгляд справи, з огляду на що суд вважає за необхідне повернути поданий позов заявнику для роз`єднання позовних вимог.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що згідно частини восьмої статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній установі «Інститут всесвітньої історії НАН України» у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження дій та рішень державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 60073589 про примусове виконання наказу від 27 серпня 2019 року у справі № 910/6659/19.

2. Роз`яснити заявнику, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України України в межах справи № 910/6659/19.

3. Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Олександр Мандриченко