Постанова

від 27.09.2007 по справі 32/38-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/38-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27.09.07                                                      м. Київ                                     32/38-А       

За позовомЗакритого акціонерного товариства “Страхова компанія «Добриня»

ДоДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень в частині

                                                                           Суддя Хрипун О.О.

                                                Секретар судового засідання Ковальчук О.В.                                                

Представники:

Від позивача            Прокопенко О.Ю. –предст.

Від відповідача       Оверко І.І.- держ.под.інсп., Кулич І.Я. –гол.держ.под.рев.-інсп.,

                                          Степанчук Н.Г. –зав.сек., Куцький С.С. –ст.держ.под.інсп.,

                                          Трифонов С.М. –заст.нач.юр.управ.

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.11.2006 №0009282308/0 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1775345 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1784928 грн.

Заявою від 05.02.2007 позивач змінив позовні вимоги та просить визнати  недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.11.2006 №0009282308/0 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1775345 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1784928 грн., від 31.01.2007 №000928308/1 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1775345 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 887672,50 грн., від 31.01.2007 №0000622305/0 повністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові зобов'язання з ПДВ по операції з продажу нежитлової будівлі по вул. Московська,7 у м. Києві нараховувались виходячи з її договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Також позивач зазначає, що правомірно включив до податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ у складі вартості товару придбаного у ЗАТ «Вікторія»та ТОВ «Аграф», оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами в тому числі податковими накладними, які на момент здійснення господарських операцій були дійсними.

У зв'язку з цим визначення відповідачем податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 1823711 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 911855,50 грн. позивач вважає неправомірним, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню недійсними в зазначеній частині.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.4.1, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»,  оскільки по операції з продажу будівлі за адресою: м. Київ, вул. Московська, 7 податкові зобов'язання по ПДВ позивач нарахував не з балансової вартості об'єкта, а виходячи з ціни продажу. Зазначене призвело до заниження позивачем ПДВ на 283067 грн. Також відповідач зазначає, що податковий кредит позивача по господарським операціям з ЗАТ «Вікторія»та ТОВ «Аграф»не підтверджений податковими зобов'язаннями контрагентів, тому до розрахунків з бюджетом не приймається. Зокрема, в ході зустрічних перевірок контрагентів позивача встановлено, що ЗАТ «Вікторія»знято з обліку платників податків на підставі рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2006; остання декларація подана товариством за листопад 2005 року з нульовими показниками; свідоцтво платника ПДВ анульоване податковим органом у листопаді 2005 року, у зв'язку з чим підприємство виключене з реєстру платників ПДВ. ТОВ «Аграф»податкову декларацію з ПДВ за листопад 2005 року не подавало, постановою Господарського суду міста Києва від 22.02.2006 підприємство визнано банкрутом; свідоцтво платника ПДВ анульоване податковим органом у лютому 2006 році; товариство виключене з реєстру платників ПДВ.  За вказаних обставин, відповідач вважає, що віднесення до складу податкового кредиту  з ПДВ у листопаді 2005 року сум ПДВ  в розмірі 1521478 грн. на підставі податкових накладних виписаних від імені ЗАТ «Вікторія»та ТОВ»Аграф»здійснено позивачем неправомірно з порушенням вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  14.06.2007 провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Справа № 32/38-А направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Після надходження до суду матеріалів справи  та висновку проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи від  31.07.2007 №7215/7216 провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2006 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0009282308/0, яким згідно п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3, пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1.8 ст.1, п.4.1, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено податкове зобов'язання  по ПДВ  на загальну суму 3 589 022,00 грн., в тому числі 1 794 511,00 грн. основного платежу та 1 794 511,00 грн. штрафних санкцій.

В ході процедури адміністративного оскарження рішенням відповідача від 29.01.2007 №2161/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги позивачу збільшено на 29 200 грн. податкове зобов'язання з ПДВ, а також скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2006 №0007652302/0 в частині застосованої штрафної санкції у сумі 897 255,50 грн.

На підставі рішення від 29.01.2007 №2161/10/25-011 про результати розгляду скарги  31.01.2007 відповідач видав податкові повідомлення-рішення:

№0009282308/1, яким згідно пп. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1.8 ст.1, п.4.1, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану  вартість»позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ у розмірі 2 691 766,50 грн.,  в тому числі 1 794 511,00 грн. основного платежу та 897 255,50 грн. штрафних санкцій;

№0000622309/0, яким згідно пп. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1.8 ст.1, п.4.1, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану  вартість»позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ у розмірі 43 800,00 грн.,  в тому числі 29 200,00 грн. основного платежу та 14 600,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта від 16.11.2006 №552/23-8/19028946 «Про результати виїзної позапланової  перевірки Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добриня», код ЄДРПОУ 19028946 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006».

Серед іншого, в акті зазначається про порушення позивачем:

- п.4.1, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок заниження податкових зобовязань з ПДВ від продажу будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Московська, 7, загальною площею 2219,2 кв.м., в листопаді 2005 року на 283067 грн.;

- п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до податкового кредиту в листопаді 2005 року сум ПДВ в розмірі 1376478 грн. по податковим накладним, виданим ЗАТ «Вікторія»та сум ПДВ в розмірі 145000 грн. по податковим накладним, виданим ТОВ «Аграф»;

- п.4.1 ст.4 вказаного Закону у зв'язку з невключенням до податкового зобов'язання в жовтні 2005 року ПДВ в сумі 19 166 грн. від продажу автомобіля Toyota Land Cruiser.

За результатами перевірки, з урахування рішення відповідача від 29.01.2007 №2161/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1 823 711 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 911 855,50 грн.

Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Добриня»були визнані висновки акта перевірки тільки частково –в розмірі 19 166 грн., нарахованих за операцією з продажу автомобіля, та застосованих на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафних санкцій у розмірі 9 583 грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни,  з урахуванням акцизного збору ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість,  а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,  вартість матеріальних  і  нематеріальних  активів,  що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку  з  компенсацією  вартості  товарів  (послуг).

Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.1.18 Закону України Про податок на додану вартість»).

Згідно із п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонам договору.

Як свідчать обставини справи, у січні 2000 року на баланс Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добриня»передано як внесок у статутний фонд від МПП «Студія «Зерна»нежитлову будівлю загальною площею 2219,2 кв.м, що розташована за адресою м. Київ, вул.Московська,7.

В листопаді 2005 року зазначена будівля була продана позивачем частками на загальну суму 8 492 000 грн., в тому числі ПДВ 1 415 333 грн. ТОВ «Фінансовий мегаполіс»,ТОВ «Елтекс», ТОВ «Промінвестгрупа», Нечипоренко І.О., МП «Вікторія», ТОВ «Фінансові інновації», ТОВ «Зовнішторгрезерв», ТОВ «Укрметацентр»ТОВ «Київінвестгаз», ТОВ «Комфорт Тревел Плюс».

В акті перевірки вказано, що згідно п. 4.1, п. 4.9, ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», базою оподаткування податку на додану вартість при продажі будівлі є її балансова вартість, тому сума ПДВ при продажу будівлі повинна була визначатись позивачем виходячи з балансової вартості цієї будівлі. Балансова вартість будівлі станом на 01.11.2005р. складала 8492000,0 грн., сума ПДВ 1698400,0 грн. (8492000,00 грн. х 20%), в той час як позивач визначив суму ПДВ в розмірі 141533 грн. Відповідно до акту перевірки ЗАТ «СК «Добриня»за операцією з продажу будівлі за адресою м. Київ, вул. Московська,7 загальною площею 2219,2 кв. м. занижений ПДВ в сумі 283067 грн. (1698400 грн. - 1415333 грн.).

Підпунктом.4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням  платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація,  безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють  на  момент  такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням  внаслідок  дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника  податку,  в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання  або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини,  компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Отже, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»базою оподаткування при продажу будівлі (основного фонду) є звичайна ціна, що дорівнює договірній вартості об'єкта. Це положення закріплене в п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Пункт 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає базу оподаткування ПДВ за операціями з ліквідації, безоплатної передачі основних фондів чи переведення основних фондів до невиробничих, тому суд вважає, що з метою визначення бази оподаткування за операціями з продажу будівлі вимоги п. 4.9 ст. 4 вказаного Закону не застосовуються.

Виходячи з викладеного, висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ від продажу будівлі в листопаді 2005 року на 283067 грн. визнається судом помилковим.

В акті перевірки вказується, що позивач в листопаді 2005 року відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суму 1 376 478 грн. на підставі податкових накладних: №40 від 04.11.2005 на суму 880346 грн., в тому числі ПДВ 146724,33 грн., №41 від 04.11.2005 на суму 898040,59 грн., в тому числі ПДВ 149673,43 грн., №42 від 07.11.2005 на суму 895040,58 грн., в тому числі ПДВ 149673,43грн., №43 від 09.11.2005 на суму 862264,14 грн., в тому числі ПДВ 143710,69 грн., №44 від 10.11.2005 на суму 890899,30 грн., в тому числі ПДВ 148483,22 грн., №45 від 11.11.2005 на суму 891720,69 грн. в тому числі ПДВ 148620,11 грн., №47 від 14.11.2005 на суму 885300,75 грн., в тому числі ПДВ 147550,12 грн., №48 від 15.11.2005 на суму 391604,44 грн., в тому числі ПДВ 65267,41 грн., №58 від 30.11.2005 на суму 820394,04 грн., в тому числі ПДВ 136732,34 грн., №59 від 30.11.2005 на суму 840257,88 грн., в тому числі ПДВ 140042,98 грн., виписаних ЗАТ «Вікторія».

Також в акті зазначено, що до податкового кредиту з ПДВ за листопад 2005 року позивачем включено 145000 грн. ПДВ згідно податкової накладної №87 від 30.11.2005 на загальну суму 870000,24 грн., в тому числі ПДВ 145000,04 грн., виданої ТОВ «Аграф».

Відповідач вважає, що права на включення сум ПДВ по податковим накладним, виданим ЗАТ «Вікторія»та ТОВ «Аграф», у позивача не було. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на матеріали зустрічних перевірок цих підприємств, зокрема, довідку  ДПІ у Таращанському районі від 01.11.2006 №5422/7/23, згідно з якою ЗАТ «Вікторія»за фактичною адресою відсутнє; рішенням Господарського суду Київської області по справі №88/11-06 від 05.04.2006 знято з обліку платників податку 05.04.2006 та анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість актом №020 від 21.11.2005; загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ згідно податкової декларації з ПДВ ЗАТ «Вікторія»за листопад 2005 року складає - 0,00 грн., а також довідку Святошинському районі м. Києва від 26.10.2006 №2266/7/23-210, в якій вказано, що ТОВ «Аграф»декларацію з ПДВ за листопад 2005 року до ДПІ у Святошинському районі м. Києва не надавало.

Крім цього, відповідач відзначає, що розрахунки з ЗАТ «Вікторія»і ТОВ «Аграф»позивач здійснював власними простими векселями.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8 ст. 1).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідачем не заперечується, той факт що податкові накладні, виписані ЗАТ «Вікторія»та ТОВ «Аграф»на адресу позивача відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та мають всі передбачені законом реквізити.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно даної норми Закону України «Про податок на додану вартість»витрати по сплаті податку не підлягають включенню до податкового кредиту лише в разі відсутності податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, і ці обставини відповідачем не заперечується. Отже, формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних від постачальників повністю відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Законом України «Про систему оподаткування»визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.  

У відповідності до названого Закону для платника податків не передбачено обов'язку (ст.9) та не надано права (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей, в тому числі стосовно реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права платника податку витребовувати у контрагента відомостей стосовно його реєстрації як платника цього податку, а також контролювати показники податкової звітності по ПДВ. Оскільки ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, то результати діяльності  ЗАТ «Вікторія»та ТОВ «Аграф»не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності і не впливають на податковий кредит позивача при фактичному здійсненні господарської операції.

Посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє джерело відшкодування ПДВ з бюджету у зв'язку з проведенням вексельних розрахунків з контрагентами, судом не приймається, оскільки за змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до податкового кредиту включаються суми податку, як сплачені, так і нараховані.

Крім цього, у  п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення якого вказує в акті відповідач, йдеться про те, що право на складання податкових накладних належить тільки платникам ПДВ. За правилами Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається продавцем товару, а не покупцем, яким у розглядуваних правовідносинах виступав позивач.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що визначення позивачу спірними податковими повідомленнями –рішеннями податкового зобов'язання з ПДВ по господарським операціям з ЗАТ «Вікторія»і ТОВ «Аграф» в сумі 1804545 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 902272,5 грн. є неправомірним.

Суд також враховує, що за результатами проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи (висновок від 31.07.2007 №7215/7216) заниження позивачем податкових зобов'язань по ПДВ по розглянутим вище епізодам документально та нормативно не підтверджено.

У відповідності до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірності своїх рішень в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2005 року у розмірі 1804545 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 902272,5грн. відповідач суду не довів.

Між тим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як свідчать обставини справи, рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.01.2007 №2161/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 23.11.2006 №0009282308/0 скасовано в частині застосованої штрафної санкції у сумі 897255,50грн.

Відповідно до п. «б»пп.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

У випадках, визначених підпунктом «б»підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу (пп. 6.4.3 п.6.4 ст.6 зазначеного Закону).

Згідно п. 6.5 вказаного Закону у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському  районі м. Києва від 23.11.2006 №0009282308/0 в силу Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вважається відкликаним. На момент розгляду спору чинними є тільки податкові повідомлення –рішення відповідача від 31.01.2007 №0000622305/0 та №000928308/1.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відкликане податкове повідомлення –рішення не порушує прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому підстав для задоволення позову щодо визнання такого податкового повідомлення –рішення недійсним суду не вбачається.   

З огляду на зазначене позов підлягає частковому задоволенню –в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 31.01.2007 №000928308/1 щодо визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1775 345 грн. та  застосування штрафних санкцій в розмірі 887 672,50 грн., а також податкового повідомлення –рішення  від 31.01.2007 №0000622305/0 в повному обсязі.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто –3, 40 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ч. 3 ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 1,70 грн. судового збору та 3948 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва  від 31.01.2007 №0000622305/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва  від 31.01.2007 №000928308/1 в частині визначення Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Добриня»податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1 775 345 грн. та  застосованих штрафних санкцій в сумі 887 672,50 грн.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добриня»(01010, м. Київ, вул. Московська,7, рахунок №265022040 у ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 19028946) 1,70 грн. судового збору та 3948 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяО.О.Хрипун