Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/12735/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/12735/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН"

про стягнення 1 178 986,48 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" про стягнення 1 178 986,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеним між сторонами договором поставки № 08/07-П/21-1-ДГТ2 від 08.07.2021 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 761 675, 91 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 165 658,68 грн пені, 20 754,12 грн 3 % річних та 230 897,77 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12735/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем, 23.12.2022 подано відзив у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на введення воєнного стану в Україні та перебування директора відповідача в місцевості де велись бойові дії, що унеможливило застосування електронного підпису для здійснення оплати заборгованості.

Позивачем, 12.01.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано відповідь на відзив, заперечено доводи відповідача, зокрема, зазначено, що відповідачем не надано доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення та не доведено відсутність вини в порушенні зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 08.07.2021 було укладено договір № 08/07-П/21-1-ДГТ2 відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача будівельні матеріали, а відповідач зобов`язався прийняти товар і здійснити його оплату.

Відповідно до пункту 2.1. договору кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у рахунках-фактурах позивача, які мають силу специфікації, та видаються позивачем на підставі замовлень відповідача складених у будь-якій зручній для нього формі або в інших додатках до цього договору та визначаються у видаткових накладних.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна цього договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних.

Пунктом 3.5.2. договору визначено, що відповідач здійснює оплату отриманого товару на умовах відстрочення платежу протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до пункту 5.3. договору товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем з моменту підписання видаткової накладної, з цього моменту переходить право власності на товар до відповідача та всі пов`язані з ним ризики.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 9.1. договору).

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору, було поставлено відповідачу будівельні матеріали на загальну суму 4 663 193,08 грн за період з 19 січня 2022 року по 15 листопада 2022 року, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, № 2218 від 19.01.2022 року на суму 538 324,00 грн, № 2583 від 21.01.2022 на суму 291 934,32 грн, № 2830 від 24.01.2022 на суму 475 266,96 на суму 475 266,96 грн, № 2850 від 24.01.2022 на суму 556 917,48 грн, № 5193 від 01.02.2022 на суму 583 128,00 грн, № 5202 від 01.02.2022 на суму 472 596,00 грн, № 5632 від 04.02.2022 на суму 232 008,00 грн, № 5631 від 04.02.2022 на суму 322 110,00 грн, № 5640 від 04.02.2022 на суму 572 251,32 грн, № 9030 від 17.02.2022 на суму 461 625,36 грн та № 9033 від 17.02.2022 на суму 157 031,64 грн.

Відповідачем частково здійснено оплату товару у розмірі 3 901 517,17 грн, у підтвердження чого позивачем долучено копію виписки по рахункам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав умов договору № 08/07-П/21-1-ДГТ2 від 08.07.2021 та не оплатив поставлений товар за видатковими накладними № 5640 від 04 лютого 2022 року на суму 143 018,91 грн, № 9030 від 17 лютого 2022 року на суму 461 625,36 грн та № 9033 від 17 лютого на суму 157 031,64 грн, у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 761 675,91 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Судом встановлено, що строк оплати товару за договором № 08/07-П/21-1-ДГТ2 від 08.07.2021 є таким, що настав.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування посилається на початок військової агресії Російської Федерації до України, та перебування директора відповідача в місцевості де велись бойові дії, що унеможливило застосування електронного підпису для здійснення оплати заборгованості. Також відповідач зазначає про те, що виконання робіт на об`єкті будівництва було призупинено, що унеможливило виконання робіт та отримання оплати за них, так як відповідач є генеральним підрядником об`єктів будівництва.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 19.02.2023.

Відповідач зазначив, що не мав змоги застосувати електронний підпис для здійснення оплати заборгованості за договором, оскільки з 24.02.2022 по 03.04.2022 перебував на території де активно велись бойові дії, у підтвердження чого надав нотаріально засвідчену заяву свідка.

Проте, як влучно зазначив позивач у відповіді на відзив, після 03.04.2022 відповідач міг вільно розпоряджатись своїми правами та здійснити оплату заборгованості, що станом на дату розгляду даної справи зроблено не було.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про неможливість здійснення оплати поставленого позивачем товару у зв`язку із призупинення робіт на об`єкті будівництва де останній є генеральним підрядником, оскільки вказані обставини свідчать лише про тимчасове призупинення робіт, та не впливають на обов`язок відповідача виконати належним чином взяті на себе зобов`язання за договором з оплати поставленого товару.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 761 675,91 є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 165 658,68 грн пені, 20 754,12 грн 3 % річних та 230 897,77 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.3. договору № 08/07-П/21-1-ДГТ2 від 08.07.2021 у разі порушення строків оплати за товар, указаних в пункті 3.5.2. цього договору, та строків приймання товару, указаних в пункті 4.2. цього договору, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 11.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких умов, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 165 658,68 грн пені, нарахованої по видатковій накладній № 5640 від 04.02.2022 за період з 15.02.2022 по 15.08.2022, по видатковій накладній № 9030 від 17.02.2022 за період з 01.03.2022 по 01.09.2022 та по видатковій накладній № 9033 від 17.02.2022 за період з 01.03.2022 по 01.09.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним.

За перерахунком суду, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування (по видатковій накладній № 9033 від 17.02.2022 за 01.03.2022 по 15.11.2022), сума 3 % річних становить 3 355,74 грн, а загальний розмір 3 % річних по всім видатковим накладним становить 20 707,51 грн.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем помилково зазначено невірну суму боргу по видатковій накладній № 9030 від 17.02.2022 для здійснення розрахунків інфляційних втрат.

За перерахунком суду, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 214 579,94 грн.

Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 230 897,77 грн підлягають частковому задоволенню на суму 214 579,94 грн.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару на підставі видаткових накладних № 5640 від 04.02.2022, № 9030 від 17.02.2022 та № 9033 від 17.02.2022, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 165 658,68 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 20 707,51 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 214 579,94 грн.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" (04080, м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, будинок 15/15, ідентифікаційний код 41261220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, будинок 21, корпус В, 1 поверх, ідентифікаційний код 34350636) заборгованість у розмірі 761 675 (сімсот шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят п`ять) грн 91 коп., пеню у розмірі 165 658 (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн 68 коп., 3 % річних у розмірі 20 707 (двадцять тисяч сімсот сім) грн 51 коп., інфляційних втрат у розмірі 214 579 (двісті чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 439 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн 33 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк