Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/12351/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/12351/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного підприємства Приватного малого підприємства «Лотос», м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія "Шельф"», м. Київ

про стягнення 540 092,48 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Приватне мале підприємство «Лотос» (далі - ПП ПМП «Лотос»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія "Шельф"» (далі - ТзОВ «ТК "Шельф"»/відповідач) про стягнення 540 092,48 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №11-02/21 від 11.02.2021.

Одночасно, разом із позовною заявою ПП ПМП «Лотос» подало заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо певних об`єктів нерухомого майна.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.11.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При цьому, Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.11.2022 у задоволенні заяви ПП ПМП «Лотос» про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.

25.11.2022 та 30.11.2022 до канцелярії суду надійшли заяви позивача про зменшення позовних вимог та повернення судового збору, в якій ПП ПМП «Лотос» просить суд стягнути з ТзОВ «ТК "Шельф"» заборгованість за договором купівлі-продажу №11-02/21 від 11.02.2021 у розмірі 440 092,48 грн, судовий збір в сумі 6 601,39 грн та повернути судовий збір у розмірі переплаченої суми 1 500,00 грн.

Суд, дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, визнав її такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, внаслідок чого прийняв подану заяву до розгляду

19.12.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «ТК "Шельф"» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на форс-мажорні обставини, пов`язані із воєнною агресію Російської Федерації проти України.

28.12.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2021 між Приватним підприємством Приватним малим підприємством «Лотос» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія "Шельф"» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №11-02/21, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю рибну продукцію, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його за цінами, в строки і на умовах, які передбачені даним договором.

Товар відпускається за цінами, погодженими і зазначеними у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Фактом узгодження цін на товар вважається підпис покупця (його представника або іншої довіреної особи) на видатковій накладній, що видається на конкретну партію товару (п. 2.1. договору).

У відповідності до положень п. 4.1. та п. 4.2. договору загальна вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно видаткових накладних, виданих на протязі строку дії цього договору. Покупець проводить оплату товару протягом терміну, зазначеного в конкретній видатковій накладній.

Згідно п. 5.1. договору під настанням обставин непереборної сили розуміється: пожежі, стихійні лиха, війни, або військові операції будь-якого характеру, заборони експорту або імпорту або інших, незалежні від волі сторін обставин, які затримують термін виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 5.3. та п. 5.4. договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна, не пізніше 7 (семи) днів з моменту настання обставин, вказаних в п. 5.1. цього договору, сповістити іншу сторону у письмовій формі (долучивши до повідомлення відповідну довідку торгово-промислової палати) про початок та закінчення вищевказаних обставин. Відсутність повідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин, перешкоджаючих виконання обов`язків, позбавляє сторону права посилатись на них.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 (п. 6.1. договору).

15.02.2022 згідно видаткової накладної № 1502-0695 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 100 131,84 грн, строк оплати до 15.02.2022.

23.02.2022 згідно видаткової накладної № 2302-0213 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 119 405,65 грн, строк оплати до 18.03.2022.

01.03.2022 згідно видаткової накладної № 0103-0396 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 320 554,99 грн, строк оплати до 15.03.2022.

Відповідач у встановлений строк за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ТзОВ «ТК "Шельф"» виникла заборгованість в сумі 540 092,48 грн.

18.03.2022 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 438 від 16.03.2022, в якій просив погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 540 092,48 грн.

За твердженням позивача, що не заперечується відповідачем, 22.03.2022 ТзОВ «ТК "Шельф"» на електронну пошту ПП ПМП «Лотос» надіслало лист за вих. №29-02/22 про настання форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії Російської Федерації, а також лист Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

20.07.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією за вих. № 519, в якій просив погасити заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних №1502-0695 від 15.02.2022, №2302-0213 від 23.02.2022 та №0103-0396 від 01.03.2022 на загальну суму 540 092,48 грн.

18.11.2022 відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в сумі 100 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «ТК "Шельф"» заборгованість в сумі 440 092,48 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом вище встановлено, що 11.02.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №11-02/21, відповідно до якого 15.02.2022, 23.02.2022 та 01.03.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 540 092,48 грн, проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 100 000,00 грн, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 440 092,48 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ТзОВ «ТК "Шельф"».

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець проводить оплату товару протягом терміну, зазначеного в конкретній видатковій накладній.

Так, за видатковою накладною № 1502-0695 від 15.02.2022 строк оплати встановлено до 15.02.2022, за видатковою накладною № 2302-0213 від 23.02.2022 строк оплати вказано до 18.03.2022, а за видатковою накладною № 0103-0396 від 01.03.2022 строк оплати погоджено до 15.03.2022.

Судом встановлено, що відповідач за поставлений товар розраховувався з порушенням встановленого порядку оплати та не у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відстрочення виконання основного зобов`язання з оплати поставленого товару внаслідок настання форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, з огляду на наступне.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 19.02.2023.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Так, відповідно до п. 5.3. та п. 5.4. договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна, не пізніше 7 (семи) днів з моменту настання обставин, вказаних в п. 5.1. цього договору, сповістити іншу сторону у письмовій формі (долучивши до повідомлення відповідну довідку торгово-промислової палати) про початок та закінчення вищевказаних обставин. Відсутність повідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин, перешкоджаючих виконання обов`язків, позбавляє сторону права посилатись на них.

Судом вище встановлено, що відповідач у 7-дений строк з моменту настання форс-мажорних обставин не повідомив позивача про настання таких обставин, що в силу положень п. 5.4. договору позбавляє його права посилатись на них.

За вказаних обставин, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відстрочення обов`язку з оплати за поставлений товар внаслідок настання форс-мажорних обставин до їх закінчення, оскільки останнім не додержано вимог, передбачених договором, ураховуючи при цьому, що відповідач під час настання цих обставин продовжував приймати товар, про що свідчить видаткова накладна №0103-0396 від 01.03.2022.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача з посиланням на знищення товару, оскільки згідно положень ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства Приватного малого підприємства «Лотос» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія "Шельф"» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 440 092,48 грн.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Водночас, щодо клопотання ПП ПМП «Лотос» про повернення частини сплаченого позивачем судового збору з Державного бюджету України, суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як встановлено судом, судовий збір в сумі 8 101,40 грн, сплачений ПП ПМП «Лотос», зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

За приписами частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір», повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів», у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду).

Таким чином, приймаючи до уваги заяву позивача про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, а також ураховуючи заяву ПП ПМП «Лотос» про повернення частини судового збору у розмірі 1 500,00 грн, відповідно вказана сума судового збору, сплаченого позивачем підлягає поверненню Приватному підприємству Приватному малому підприємству «Лотос».

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Приватного малого підприємства «Лотос» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія "Шельф"» (04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1; ідентифікаційний код 41988418) на користь Приватного підприємства Приватного малого підприємства "Лотос"» (46003, місто Тернопіль, вулиця Бродівська, будинок 44; ідентифікаційний код 21153067) заборгованість в сумі 440 092 (чотириста сорок тисяч дев`яносто дві) грн 48 коп. та 6 601 (шість тисяч шістсот одну) грн 39 коп. - судового збору.

Повернути Приватному підприємству Приватному малому підприємству «Лотос» (46003, місто Тернопіль, вулиця Бродівська, будинок 44; ідентифікаційний код 21153067) з Державного бюджету України частину суми судового збору у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп., сплаченого відповідно до платіжного доручення №2437 від 09.11.2022.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повернути Приватному підприємству Приватному малому підприємству «Лотос» оригінал платіжного доручення №2437 від 09.11.2022, замінивши відповідною копією у матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук