Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/12466/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/12466/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзапчастина-центр»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 66 792,57 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецзапчастина-центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 66 792,57 грн, з яких 60 237,22 грн інфляційних втрат та 6 555,35 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем із простроченням сплачено позивачу заборгованість за договором на постачання товару № 53-123-01-21-07185 від 11.10.2021, стягнуту за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/6313/22, а відтак позивачем нараховано та заявлено до стягнення 60 237,22 грн інфляційних втрат та 6 555,35 грн 3% річних за час такого прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

06.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він не погодився з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, а також послався на дію форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання.

14.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказав на хибність доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, зауваживши, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/6313/22 встановлено момент, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченим, а також відсутність причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю відповідача виконати свої договірні зобов`язання.

12.01.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецзапчастина-центр» (постачальник) було укладено Договір на постачання товару № 53-123-01-21-07185 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і оплатити товар - код CPV 43310000-9 по ДК 021:2015 - Машини для цивільного будівництва (Машини для цивільного будівництва: лот 1 - 43312400-7 - Дорожні котки (Дорожній коток), у кількості, асортименті і ціною, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.1).

Згідно з п 2.1 Договору загальна вартість товару є твердою та складає 297 600,00 грн з ПДВ.

У п. 2.2 Договору визначено, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2021, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське ВП «Складське господарство», або ВП ЮУАЕС відповідно до правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2 Договору з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат тощо).

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості» та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021.

За умовами пунктів 8.1 - 8.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного Договору.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України/регіональною ТПП або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа.

Відповідно до п. 13.1 Договору він вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022.

У Специфікації № 1, що є Додатком № 1 до Договору, сторони домовились про поставку товару «Каток ручний (Дорожний (ручний) коток FURD FYL-800)» у кількості 1 шт. вартістю 297 600,00 грн з ПДВ.

29.11.2021 сторонами підписано видаткову накладну № 75, за якою відбулась поставка товару, обумовленого у Специфікації № 1.

Того ж дня позивачем складено податкову накладну № 8 за вказаною операцією з постачання товару.

28.12.2021 відповідачем оформлено ярлик на придатну продукцію № 3-3905, відповідно до якого поставлений за видатковою накладною № 75 від 29.11.2021 товар пройшов вхідний контроль.

В подальшому позивач звертався до відповідача із листом № SZ-0438/090222 від 09.02.2022 та претензією від 16.02.2022, в яких вимагав сплатити 297 600,00 грн за поставлений товар.

Листом № 07/3508 від 04.03.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за Договором через настання форс-мажорних обставин, а саме через військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення в України воєнного стану з 24.02.2022.

У листі № 07/3804 від 15.03.2022 відповідач визнав наявність заборгованості за Договором в розмірі 297 600,00 грн та просив відстрочити виконання зобов`язання з оплати.

Наведені обставини встановлені судом під час розгляду справи № 910/6313/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзапчастина-центр» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 297 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у вказаній справі позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзапчастина-центр» заборгованість в розмірі 297 600,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 464,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № УВТК-6089 від 08.11.2022 відповідач сплатив позивачу 297 600,00 грн заборгованості.

Звертаючись з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача 60 237,22 грн інфляційних втрат та 6 555,35 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість за Договором, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/6313/22, від моменту її виникнення до дати фактичної сплати.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/6313/22 мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, розмір цього зобов`язання, а також момент, з якого зобов`язання стало простроченим.

Виходячи зі змісту положень частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу.

Така правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Визначаючи момент, з якого у відповідача виникло зобов`язання з оплати поставленого товару, суд виходить з наступного.

За результатами розгляду справи № 910/6313/22 судом було встановлено обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 297 600,00 грн та зроблено висновок про те, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання є таким, що настав 03.02.2022.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/6313/22 не оскаржувалось відповідачем і набрало законної сили, а відтак доводи відповідача про неправильне визначення дати, з якої настав строк оплати поставленого товару відхиляються судом, оскільки такі доводи спрямовані на переоцінку доказів та заперечення обставин, встановлених судом під час розгляду справи № 910/6313/22, що суперечить ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд встановив, що відповідач сплатив позивачу 297 600,00 грн заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № УВТК-6089 від 08.11.2022, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Зазначаючи про наявність обставин непереборної сили, які є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, відповідач посилається положення розділу 8 Договору.

У листі відповідача № 07/3508 від 04.03.2022, адресованого позивачу, повідомлено про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором, яке виникло до означеної події.

Так само не є переконливими і доводи відповідача щодо кризи неплатежів на ринку електричної енергії.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання зі здійснення розрахунків та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

З огляду на викладене, оскільки несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, судом не встановлено, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що позивачем не враховано того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

За підрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений позивачем період нарахування (з 15.02.2022 до 07.11.2022), розмір 3% річних склав 6 506,43 грн.

Поряд із цим, наведена помилка не вплинула на правильність розрахунку втрат від інфляції, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 60 237,22 грн інфляційних втрат та 6 506,43 грн 3% річних.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 479,18 грн. Решта сплаченого судового збору залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзапчастина-центр» (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корп. 93-Б, оф. 17; ідентифікаційний код: 38730448) 3% річних в розмірі 6 506,43 грн (шість тисяч п`ятсот шість гривень 43 коп.), інфляційні втрати в розмірі 60 237,22 грн (шістдесят тисяч двісті тридцять сім гривень 22 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 479,18 грн (дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять гривень 18 коп.).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 23.01.2023.

Суддя О.С. Комарова