Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/11247/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/11247/22За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 63 700, 00 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Українська транспортна страхова компанія" (надалі-відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 63 700, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст.9, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обґрунтовані тим, що в зв`язку з здійсненням виплати страхового відшкодування потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю винної особи, яка на момент здійснення такої пригоди була застрахована за договорами обов`язкового страхування як відповідача так і позивача, останній має право на відшкодування частини суми виплати на підставі Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 відкрито провадження в справі №910/11247/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

11.11.2022 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).

15.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивачем невірно розраховано суму страхового відшкодування враховуючи зміни внесені 03.06.2021 протоколом Президії МТСБУ №500/2021 до Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020, за розрахунком відповідача сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті на користь позивача складає 13 452,80 грн, яка і була сплачена на підтвердження чого надано копії платіжних інструкцій.

12.01.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві. Також у поданому відзиві позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог і стягнути з відповідача 16 406, 76 грн.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що Господарським судом міста Києва було розпочато розгляд справи №910/11247/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) згідно ухвали від 31.10.2022, то розгляд даної справи по суті почався з 01.12.2022.

У свою чергу, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог 09.01.2023 (дата здачі до поштового відділення), тобто після початку розгляду справи по суті, а отже подано таку заяву з порушенням визначеного процесуальним законом строку.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку про необхідність залишення заяви позивача про зменшення позовних вимог без розгляду в зв`язку з пропуском встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України строку для подання такої заяви.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4839083 позивачем застраховано транспортний засіб «Peugeot 301» державний номер НОМЕР_1 , строк його дії встановлено з 00.00 год 17.09.2020 до 16.09.2021, страхова сума за заподіяну шкоду майну складає 130 000, 00 грн та передбачено франшизу в розмірі 2 600, 00 грн.

16.08.2021 о 16 год. 20 хв. по вул. Покровській у м. Ірпінь Київської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Peugeot 301» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2

19.08.2021 водій транспортного засобу «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 звернувся до позивача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Оскільки транспортний засіб винної особи застрахований позивачем відповідно до полісу обов`язкового страхування, 06.09.2020 власник транспортного засобу «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 звернулася до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/6407/21 від 13.09.2021, водія транспортного засобу Peugeot 301» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження транспортних засобів, зокрема, транспортного засобу «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до звіту №14423 від 27.09.2021 ринкова вартість автомобілю «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 на дату ДТП складає 364 424,87 грн, а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 368 915, 12 грн, отже, вартість матеріального збитку складає 364 424,87 грн.

Згідно із дослідження вартості придатних залишків №149023 від 13.10.2021 вартість автомобіля «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 у пошкодженому стані складає 174 344, 00 грн.

08.11.2021 позивачем складено страховий акт №575/21-ГПО на розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування, з вирахуванням франшизи становить 127 400, 00 грн (130 000, 00 грн - 2 600, 00 грн).

Позивачем виплачено потерпілому страхове відшкодування в розмірі 127 400, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4603 від 09.11.2021.

Крім цього, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Peugeot 301» державний номер НОМЕР_1 застрахована відповідачем на підставі полісу серії ЕР №201137200 з лімітом відповідальності по майну в сумі 130 000,00 грн та франшизою 2 500 грн.

Як зазначає позивач, 25.11.2021 ним направлено відповідачу заяву (претензію) за вих.№3609 про виплату страхового відшкодування в сумі 63 700, 00 грн. Відповідач у відзиві підтвердив отримання ним претензії.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги положення Порядку, затвердженого протоколом президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача частини суми виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 63 700, 00 грн (127 400, 00 грн : 2).

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження в справі (31.10.2022), а саме: 01.11.2022, 04.11.2022, 07.11.2022, 08.11.2022 та 09.11.2022 відповідачем сплачено позивачу суму страхового відшкодування в загальному розмірі 13 452,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№7549, 7586, 7618, 7655, 7692.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 13 452,80 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, суд закриває провадження в справі №910/11247/22 у частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 13 452,80 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Так, згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Стаття 989 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Також відповідно до ст. 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об`єкта страхування з різними страховиками.

Як убачається з матеріалів справи на час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність, транспортного засобу «Peugeot 301» державний номер НОМЕР_1 , водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4839083 у позивача та ЕР №201137200 у відповідача.

Виходячи зі змісту ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Згідно із п. 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

03.06.2021 протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 500/2021 були внесені зміни до п.5.2. Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачено розрахунок розміру страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного з інших страховиків.

Так, згідно із п. 5.2 Порядку (в редакції чинній на дату виникнення правовідносин) розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 ЦК України у залежності розміру шкоди за формулою: Ск=(Св-Сш/Кс)/(Кс-1)- Ф, Ск- розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика, Св- розмір виплаченого заявником страхового відшкодування, Кс- кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф-розмір франшизи.

Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб`єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

У матеріалах справи наявний звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодження транспортного засобу №14423 від 27.09.2021, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "СЗУ Україна", відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 , станом на 16.08.2021 (без врахування аварійних пошкоджень) складає 364 424,87 грн, вартість відновлювального ремонту 368 915, 12 грн.

Статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.02.2021 у справі №910/17947/15.

Відповідно до пункту 7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Згідно з пункту 7.18 Методики вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися.

Оскільки ринкова вартість транспортного засобу «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 , станом на 16.08.2021 (без врахування аварійних пошкоджень) складала 364 424,87 грн, у той час як можлива вартість відновлювального ремонту після його аварійного пошкодження складала 368 915, 12 грн, то автомобіль є фізично знищеним.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно із дослідження вартості придатних залишків №149023 від 13.10.2021 вартість автомобіля «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 у пошкодженому стані складає 174 344, 00 грн.

При цьому суд не приймає до уваги надане відповідачем дослідження спеціаліста автотоварознавця №054.22E_1139-21 від 18.01.2022, оскільки як убачається з нього огляд автомобіля оцінювачем не проводився та розрахунок здійснювався на підставі даних звіту №14423 від 27.09.2021, що виконаний на замовлення позивача.

Враховуючи зазначене сума відшкодування на яку має право власник автомобіля «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 складає 190 080, 87 грн (364 424,87 грн (ринкова вартість автомобіля)-174 344, 00 грн (вартість придатних залишків)).

Як зазначено судом вище ліміт відповідальності відповідача та позивача за полісами складає по 130 000, 00 грн.

Позивачем, у свою чергу, виплачено потерпілому страхове відшкодування в розмірі 127 400, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4603 від 09.11.2021 (130 000, 00 грн - 2 600, 00 грн франшиза за полісом позивача).

Отже, так як на момент вчинення ДТП позивачем та відповідачем застраховано транспортний засіб «Jeep Cherokee» державний номер НОМЕР_2 , водія якого визнано винним у вчинені такого ДТП, позивач має право відшкодування відповідачем виплаченого страхового відшкодування в розмірі 29 859,56 грн, розрахованого наступним чином: 29 859, 56 грн = (127 400, 00 грн (виплачена позивачем сума) - 190 080,87 грн (розмір шкоди)/2 (кількість страховиків))/(2 (кількість страховиків) -1)- 2 500,00 грн (франшиза за полісом відповідача).

У свою чергу, як установлено судом вище відповідачем сплачено позивачу лише 13 452,80 грн.

Підсумовуючи наведене вище, за висновками суду, правомірними є вимоги позивача про відшкодування відповідачем виплаченого страхового відшкодування в розмірі 16 406,76 грн, а тому позов підлягає задоволенню частково. У іншій частині позов задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 16 406,76 грн виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження в справі № 910/11247/22 в частині позовних вимог про стягнення 13 452,80 грн суми страхового відшкодування - закрити.

2. У іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Українська транспортна страхова компанія" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ" (69068, місто Запоріжжя, вулиця Вересаєвв, будинок 3, ідентифікаційний код 31154435) 16 406 (шістнадцять тисяч чотириста шість) грн 76 коп. страхового відшкодування та 810 (вісімсот десять) грн 10 коп. судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань