Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/11689/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/11689/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПРОКАТ-УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ПРОМ ГРУПП»

про стягнення 30 560, 00 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДПРОКАТ-УКРАЇНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ПРОМ ГРУПП» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 30 560, 00 грн, з яких: 7 520, 00 грн основний борг та 23 040, 00 грн неустойка.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.193, 283 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором оренди №А00068901 від 10.10.2019, в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів і повернення майна з оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позов у якому останній заперечує проти позову в повному обсязі, а також заявляє клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. У поданому відзиві відповідач, зокрема, зазначає, що сторонами не погоджувався строк оренди та строк повернення обладнання, а було погоджено лише мінімальний термін оренди, а тому строк оренди не закінчився та нарахування позивачем неустойки в розмірі подвійної орендної плати є неправомірним.

Окрім того, відповідач просить суд поновити йому строк на подачу відзиву на позов, з посиланням на те, в зв`язку з масовим відключення електроенергії внаслідок ракетних ударів не зміг направити до суду відзив своєчасно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Що стосується клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву, суд зазначає таке.

Так, пунктом 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі

Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження була отримана відповідачем 09.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492967471.

Відтак, останній день строку для подання відповідачем відзиву є саме 24.11.2022.

До господарського суду відзив відповідача направлений 26.11.2022, тобто після закінчення строку встановленого судом для його подання.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги обставини викладені відповідачем у обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання відзиву, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновити відповідачу пропущений строк для подання відзиву.

Від позивача відповідь на відзив до суду не надходила.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди №А0068901 (надалі - договір) відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання (надалі - обладнання), яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень договору. Орендар зобов`язується повернути обладнання на визначених договорам умовах.

Найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються у відповідному додатку та акті передачі обладнання у тимчасове користування до договору, яке є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору орендна плата за користування обладнанням розраховується на підставі розцінок орендодавця з розрахунку за одну добу і вказується у відповідному додатку до договору, який є невід`ємною частиною договору. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання в оренду та до дати підписання сторонами акту повернення обладнання з тимчасового користування (оренди).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що вартість оренди, зазначена у відповідному додатку, дійсна й не підлягає зміні орендодавцем за умови 100% передоплати орендарем вартості оренди за весь період, зазначений сторонами в акті передачі обладнання в тимчасове користування.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного додатку до договору або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду.

Сторони погодили, що рахунки на оплату, які сформовані орендодавцем та направлені або можуть бути направлені з його електронної пошти budprokat@ukr.net орендарю є належною підставою для проведення орендарем оплати за договором (п.3.1.1. договору).

Згідно з п. 3.2. договору, розрахунки за договором здійснюються орендарем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 3.5. договору визначено, що сторони щомісячно підписують акти виконаних робіт (надання послуг). Орендодавець направляє орендареві для підписання акт виконаних робіт (наданих послуг) за місяць в якому надавалися послуги, підписаний зі свого боку в двох примірниках. Орендар зобов`язаний підписати наданий акт та передати підписаний примірник акту орендодавцю протягом 5-ти днів з моменту його отримання або надати вмотивовану відмову від підписання акту. У разі не надання орендарем орендодавцю відповідного акту або вмотивованої відмови від підписання акту виконаних послуг у встановлений договором строк, акт виконаних робіт вважається підписаним та погодженим між сторонами та підлягає оплаті орендарем без заперечень, а орендодавець має право робити бухгалтерський і податковий облік за своїми даними, а також здійснити передбачені законодавством дії по формування податкового зобов`язання.

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом передачі обладнання в тимчасове користування (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному і не забрудненому стані. У випадку часткового повернення обладнання, орендодавець нараховує орендну плату згідно своїх розцінок за неповернуте обладнання або його частину.

Згідно з п. 4.4. договору, при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов`язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди орендар не здійснив оплату наступної оренди, обладнання повинно бути повернуте орендарем протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди або з моменту отримання вимоги від орендодавця про повернення обладнання. У випадку не повернення обладнання у зв`язку із закінчення терміну оренди в дводенний строк, орендодавець має право: - самостійно забрати обладнання за адресою його розташування, при цьому орендар зобов`язаний відшкодувати вартість проїзду транспорту в обидві сторони, розбирання (демонтаж) обладнання, і т.п. на підставі рахунку орендодавця; - або відмовитись від прийняття обладнання, про що зобов`язаний письмово сповістити орендаря. Орендар у такому випадку зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві вартість обладнання протягом 7 днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання письмового повідомлення про відмову від прийняття обладнання.

Відповідно до п.п.5.5., 5.5.1. договору орендар повинен повернути обладнання в день і час закінчення строку оренди, зазначеного у відповідному додатку до цього договору та/або в акті передачі обладнання в тимчасове користування, або зазначений у вимозі орендодавця про повернення обладнання, у визначених договором випадках. Якщо обладнання було передано в оренду на невизначений строк, орендар повинен повернути його орендодавцю протягом 2 (двох) діб після отримання вимоги орендодавця про повернення обладнання.

У пункті 7.2. договору передбачено, що за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, зазначеного в акті передачі обладнання в тимчасове користування або додатку до договору орендар сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.8.1. договору).

Згідно із п.10.10. договору, документи, які відправлені факсом чи електронною поштою, в тому числі рахунки на оплату, сформовані орендодавцем та направлені з його електронної пошти budprokat@ukr.net орендарю, маються для сторін цього договору повну юридичну силу до мента обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції та інші державні органи в якості належних доказів і не можуть заперечуватись сторонами за цим договором.

Відповідно до додатку до договору, акту передачі обладнання у тимчасове користування від 16.11.2021 орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду обладнання, а саме: верстат для гнуття арматури GM-42 В, 1 шт., вартість оренди 480,00 грн/доба, час початку оренди - 17:26 - 16.09.2021, гарантійний платіж - 5 000,00 грн, мінімальний строк оренди - 2 доби.

У вказаному акті погоджено, що акти виконаних робіт направляються через програмний комплекс "М.Е. Doc" або поштовим відправленням у разі відсутності у орендаря можливості отримувати акти виконаних робіт через програмне забезпечення. Орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця про відсутність можливості отримувати акти виконаних робіт через програмний комплекс "М.Е. Doc".

Орендодавцем було складено та відправлено відповідачу через програмний комплекс "М.Е. Doc" акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 21 360,00 грн:

- №6139 від 16.09.2021 на суму 1 680,00 грн;

- №6275 від 20.09.2021 на суму 1 680,00 грн;

- №6361 від 20.09.2021 на суму 1 560,00 грн;

- №6607 від 30.09.2021 на суму 2 600,00 грн;

- №6804 від 12.10.2021 на суму 1 200,00 грн;

- №6805 від 05.10.2021 на суму 1 000,00 грн;

- №6806 від 12.10.2021 на суму 600,00 грн;

- №6807 від 12.10.2021 на суму 10 080, 00 грн;

- №6817 від 12.10.2021 на суму 960,00 грн.

Керуючись п.3.5. договору, з урахуванням неотримання від орендаря вмотивованих відмов від підписання актів виконаних послуг, акти вважаються підписаними та погодженим між сторонами.

Орендарем частково було здійснено оплату вартості орендної плати в загальному розмірі 13 840, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- №525 від 14.09.2021 на суму 5 000,00 грн;

- №524 від 14.09.2021 на суму 1 680,00 грн;

- №535 від 15.09.2021 на суму 2 160,00 грн;

- №536 від 15.09.2021 на суму 5 000,00 грн.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем обов`язків за договором у частині повного внесення орендної плати та своєчасного повернення обладнання, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 7 520, 00 грн заборгованості по орендній платі та 23 040, 00 грн неустойки за користування обладнання після закінчення терміну оренди за період з 19.09.2021 по 12.10.2021.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як убачається з матеріалів справи в період вересня-жовтня 2021 року позивач надав відповідачу послуги з оренди обладнання на загальну суму 21 360, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендар проводить передоплату за оренду обладнання в розмірі 100% на підставі відповідного додатку до договору або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду.

Згідно з п. 4.4. договору, при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов`язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди.

Разом із тим, на виконання умов договору, відповідач сплатив позивачу грошові кошти в загальному розмірі 13 840, 00 грн.

Отже, несплаченими залишилися послуги з оренди в загальній сумі 7 520, 00 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд не приймає доводи відповідача на те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є неналежними доказами, так як направлені в спосіб, що не передбачений договором, оскільки, як зазначено судом вище відповідно до додатку до договору- акту передачі обладнання у тимчасове користування від 16.11.2021 сторонами самостійно погоджено, що акти виконаних робіт направляються через програмний комплекс "М.Е. Doc". При цьому суд зазначає, що вказаний акт підписаний зі сторони відповідача без будь-яких зауважено заперечень. Також матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем орендодавця (позивача) про відсутність можливості отримувати акти виконаних робіт через програмний комплекс "М.Е. Doc".

Враховуючи зазначене вище, вказані акти є належними та допустими доказами на підтвердження надання позивачем відповідачу послуг з оренди. Окрім того, частина актів є оплаченими відповідачем.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять вмотивованих відмов відповідача від підписання актів виконаних послуг у встановлений договором строк відповідно до п.3.5. договору.

Доказів сплати позивачу решти суми грошових коштів у розмірі 7 520, 00 грн матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано.

Враховуючи вказані вище норми, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу в загальному розмірі 7 520, 00 грн.

Крім цього, звертаючись із позовом, позивач просить суд, на підставі п. 7.2 договору, стягнути з відповідача 23 040,00 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнання після закінчення терміну оренди за період з 19.09.2021 по 12.10.2021.

Так, за змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом. Законодавцем у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно із пунктом 4.1. договору початком перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку та акті передачі до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом передачі обладнання в тимчасове користування.

За умовами пункту 4.2 договору мінімальний строк оренди обладнання зазначається сторонами у відповідному додатку/акті передачі обладнання в тимчасове користування до цього договору.

У пункті 4.3 договору сторони передбачили, що термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному і не забрудненому стані. У випадку часткового повернення обладнання, орендодавець нараховує орендну плату згідно своїх розцінок за неповернуте обладнання або його частину.

Відповідно до пунктів 5.5., 5.5.1. договору орендар повинен повернути обладнання в день і час закінчення строку оренди, зазначеного у відповідному додатку до цього договору та/або в акті передачі обладнання в тимчасове користування, або зазначений у вимозі орендодавця про повернення обладнання, у визначених договором випадках. Якщо обладнання було передано в оренду на невизначений строк, орендар повинен повернути його орендодавцю протягом 2 (двох) діб після отримання вимоги орендодавця про повернення обладнання.

З наявного в матеріалах справи додатка № 1 до договору - акта передачі обладнання в тимчасове користування від 16.09.2021 убачається, що сторонами було визначено час початку оренди - 17:26 - 16.09.2021 та мінімальний строк оренди - 2 доби без зазначення дати закінчення строку оренди.

Отже, за змістом умов договору обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк, що згідно з приписами статті 763 Цивільного кодексу України свідчить про укладення сторонами договору оренди на невизначений строк.

Доказів отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк або дату відповідно до п.5.5.1. договору матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів розірвання договору оренди №А0068901 від 10.10.2019.

Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження виникнення в нього права вимагати від відповідача сплати 23 040,00 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнання за період з 19.09.2021 по 12.10.2021.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач просить стягнути суму заборгованості з орендної плати за період вересня-жовтня 2021 року і одночасно просить суд за цей же період (вересень-жовтень 2021 року) стягнути суму неустойки у вигляді подвійної орендної плати. Тобто фактично позивач за один і той же самий період просить суд стягнути два різних види грошового зобов`язання: перше, заборгованість з орендної плати за договором оренди та, друге, неустойку в вигляді подвійної орендної плати після закінчення строку дії договору оренди, що є за своєю суттю взаємовиключним.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки за користування обладнання після закінчення терміну оренди в розмірі 23 040, 00 грн задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 7 520, 00 грн основного боргу.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ПРОМ ГРУПП» (02121, місто Київ, вулиця Декабристів, будинок 12/37, квартира 177, ідентифікаційний код 42933930) на користь (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 18, офіс 7-Б, ідентифікаційний код 41668417) 7 520 (сім тисяч п`ятсот двадцять) грн 00 коп. основного боргу та 610 (шістсот десять) грн 51 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань