Рішення

від 23.01.2023 по справі 911/974/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/974/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма"

01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43, код ЄДРПОУ 32250025

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська сільськогосподарська компанія"

08514, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дідівщина, вул. Житомирська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 43491580

про стягнення заборгованості за договором поставки

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №460 від 28.06.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська сільськогосподарська компанія" про стягнення заборгованості за договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки № ЛВ 043 від 03.06.2021, що укладений між сторонами, та наявністю у відповідача перед позивачем заборгованості з оплати вартості товару, що поставлений позивачем та прийнятий відповідачем, у розмірі 128421,50 грн., на яку позивачем нараховані: 11049,96 грн. пені, 22897,42 грн. інфляційних втрат, 31321,98 грн. 25 % річних, 26684,31 грн. штрафу, також позивачем заявлені судові витрати: 3305,63 грн. відшкодування судового збору, що сплачений ним за подання позову та 11018,76 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 1 статті 164 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2022 позовну заяву (вх. №460 від 28.06.2022) залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №761/22 від 19.07.2022), відповідно до якої позивач усунув недоліки позовної заяви.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає гривень 2481,00 грн.

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" заявлена до стягнення заборгованість на суму 220375,17 грн., отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивачем у позовній заяві також заявлене клопотання про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Зважаючи на вказане, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені сторонам строки подання заяв по суті справи.

Через відсутність коштів на направлення поштової кореспонденції суду, копії ухвали Господарського суду Київської області від 27.07.2022 тривалий час не направлялись сторонам засобами поштового зв`язку, про що складено довідку (наявна у матеріалах справи), судом здійснювались спроби повідомити зміст ухвали суду відповідачу телефонограмою за наявним у матеріалах справи номером телефону, проте, телефон був відключений; у зв`язку із надходженням коштів на відправку поштової кореспонденції суду, копії ухвали Господарського суду Київської області від 27.07.2022 направлені сторонам засобами поштового зв`язку та відповідно до трекінгу поштового відправлення суду на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта" її вручено уповноваженому представнику відповідача за довіреністю 16.12.2022.

Отже, відповідач належним чином повідомлений судом про розгляд позову до нього господарським судом, його процесуальні права на подання суду відзиву на позов та докази.

Станом на дату ухвалення рішення, відзив суду не надходив, строк його подання - сплинув, навіть з урахуванням поштового перебігу, клопотань на продовження вказаного строку суду не подано, відтак, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписав рішення без його проголошення.

За результатами розгляду матеріалів справи, оцінки доказів у сукупності та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд

встановив:

03.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» та Приватним підприємством «Західно-Українська Сільськогосподарська Компанія» укладено договір поставки № ЛВ043.

Відповідно до пункту 1.1. договору, позивач взяв на себе зобов`язання протягом терміну дії договору передати відповідачу у власність товар мастильні матеріали, експлуатаційні рідини для автомобілів та іншої техніки, інші комплектуючі до транспортних засобів тощо, окремими партіями згідно з відповідними замовленнями відповідача, а відповідач взяв на себе зобов`язання прийняти вказаний товар та своєчасно оплатити його на умовах, що визначені договором.

Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата за товар здійснюється у формі попередньої оплати повної вартості партії товару або шляхом відстрочення платежу на 30 днів від дати відвантаження товару позивачем відповідачу.

Згідно з пунктами 4.3., 4.4. договору, передача товару відбувається за накладною, уповноваженій особі відповідача. Датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній.

Відповідно до пункту 6.2. договору, претензії щодо кількості та упаковки товару та щодо інших недоліків, розглядаються виключно в момент прийому передачі товару. У випадку, якщо при прийомі передачі товару не виникло питань, відповідач не має права у подальшому заявляти позивачу претензії.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі порушення строків оплати вартості відповідної партії товару, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 7.3. договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу позивача, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 7.4 договору, у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, позивач матиме право, крім стягнення передбаченої договором пені, додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Згідно з аргументами позивача, за вказаним договором позивач поставив відповідачу товар: мастильні матеріали, експлуатаційні рідини для автомобілів та іншої техніки, що підтверджується видатковими накладними № 18301 від 03.06.2021, № 18305 від 03.06.2021, № 19731 від 14.06.2021, № 19845 від 15.06.2021, всього на суму 133421,50 грн.

У свою чергу, відповідачем оплачено лише 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з дати укладення договору поставки до дати звернення з позовом до суду.

Крім того, за твердженнями позивача, що не заперечене відповідачем, в порядку пункту 3.3. договору відповідачу надано відстрочку платежу строком на 30 днів, не зважаючи на яку, відповідач все одно не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2022, серед іншого, відповідачу встановлений п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до трекінгу поштового відправлення суду на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта" ухвалу Господарського суду Київської області від 27.07.2022 вручено уповноваженому представнику відповідача за довіреністю 16.12.2022.

Відповідачем відзив та докази суду не подані, доводи позивача не заперечені.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За результатами аналізу доказів, що надані суду та матеріалів справи у сукупності, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази у даній справі, виходячи із стандарту доказування та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача і поданих ним доказів, є переконливими та достатніми, а доводи позивача - обґрунтованими, у зв`язку із таким.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із статтею 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За приписами статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Аналіз вказаних вище положень договору поставки свідчить, що сторони чітко та однозначно визначили права, обов`язки та відповідальність один одного щодо поставки/прийняття товару, конкретизованого у відповідних пунктах договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем.

Особливістю виокремлених вище пунктів, на переконання суду, є чітка лінгвістична структура речень, що унеможливлює амбівалентне трактування тексту договору поставки №ЛВ043, зокрема, як в частині зобов`язання відповідача сплатити позивачу суму за поставлений товар (в тому числі, порядок прийняття товару та документи, що є належними доказами, що підтверджують прийняття товару), так і в частині визначених та погоджених сторонами штрафних санцій (у тому числі, їх розмір) у разі порушення відповідною стороною взятих на себе зобов`язань за договором поставки №ЛВ043.

Так, за умовами пунктів 4.3., 4.4. договору, передача товару відбувається за накладною, уповноваженій особі відповідача. Датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару, що зазначена у відповідній накладній.

Позивачем надані копії таких видаткових накладних: № 18301 від 03.06.2021, № 18305 від 03.06.2021, № 19731 від 14.06.2021, № 19845 від 15.06.2021, всього на суму 133421,50 грн.

Згідно з аргументами позивача, у зв`язку із тим, що відповідач частково оплатив вартість товару в розмірі 5000,00 грн., позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 128421,50 грн., вказані доводи підтверджуються належним доказом розрахунків між сторонами - банківською випискою по рахунку позивача за період з дати укладення договору поставки до дати звернення з позовом до суду.

Враховуючи належність та достатність доказів, що підтверджують доводи позову та беручи до уваги вказані вище критерії стандартів доказування, суд вважає заявлену суму боргу такою, що є обґрунтованою та доведеною позивачем.

Крім того, судом проаналізовані суми, що нараховані на суму основної заборгованості: пеня, інфляційні втрати, 25 % річних і штраф та здійснений власний перерахунок за їх розрахунками, що надані позивачем. Враховуючи положення договору, в частині визначеної сторонами відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань та положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, беручи до уваги власний розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість та коректність заявлених позивачем сум.

Стосовно заявленої до включення до судових витрат у справі суми витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11018,76 грн. суд дійшов таких висновків.

Витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають включенню до складу судових витрат у справі та відповідному розподілу між сторонами справи за наслідками її розгляду.

На підтвердження вказаних витрат позивача до матеріалів справи надані: договір № 1715/2022 про надання правової допомоги від 20.06.2022, додаткова угода № 1 від 27.06.2022 до вказаного договору, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1244880 від 27.06.2022, виданий на представництво адвокатом Галаєм Олегом Олександровичем інтересів позивача у Господарському суді Київської області, копії посвідчення адвоката України та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Галая Олега Олександровича.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у додатковій угоді № 1 від 27.06.2022 до договору № 1715/2022 про надання правової допомоги від 20.06.2022 у вигляді фіксованої суми - 5 % від ціни позову, а саме: 11018,76 грн., відтак, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Послуга, що надається, визначена у пункті 3 додаткової угоди № 1 від 27.06.2022 до договору № 1715/2022 про надання правової допомоги від 20.06.2022: підготовка позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення заборгованості за Договором поставки № ЛВ 043 від 03.06.2021 в сумі 128421,50 грн. та штрафних санкцій в загальній сумі 91999,67 грн., участь у справі у якості представника позивача.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат при розгляді справи у Господарському суді Київської області, а саме: представником позивача складені та підписані такі документи: позовна заява з додатками та заява про усунення недоліків з додатками.

Судом враховано, що відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката позивач повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на умови додаткової угоди № 1 від 27.06.2022 та договору № 1715/2022 про надання правової допомоги від 20.06.2022 про визначення гонорару адвоката у вигляді фіксованої суми, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 11018,76 грн. є реальними та підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, судом взяті до уваги правові висновки Верховного Суду, що застосовані в аналогічних правовідносинах: Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/199, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", у той час, як у даній справі розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, що витрачений представником позивача, а, отже, є визначеним.

Відтак, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Крім того, згідно з практичними рекомендаціями: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками - Європейський суд з прав людини зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що заявник мав сплатити їх або буде зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання.

Зважаючи на вказані правові висновки, судом враховані умови додаткової угоди № 1 від 27.06.2022 та договору № 1715/2022 про надання правової допомоги від 20.06.2022 про визначення фіксованого гонорару адвоката і порядку його оплати та дійшов висновку, що вказані положення можна оцінити як те, що позивач буде зобов`язаним сплатити спірні витрати відповідно до договірного зобов`язання.

Суд також враховує положення частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Доводів про неспівмірність витрат на правову допомогу відповідач суду не надав.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Гонорар адвоката може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду про повне задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача у повному розмірі: 11018,76 грн.

Результати розгляду справи

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Европейський суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судового збору

Судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3470,91 грн., з урахуванням його доплати позивачем відповідно до висновків ухвали Господарського суду Київської області від 14.07.2022 про залишення позовної заяви без руху та встановлення строків для усунення її недоліків, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43, код ЄДРПОУ 32250025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська сільськогосподарська компанія" (08514, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дідівщина, вул. Житомирська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 43491580) про стягнення заборгованості за договором поставки задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська сільськогосподарська компанія" (08514, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дідівщина, вул. Житомирська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 43491580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43, код ЄДРПОУ 32250025) основний борг у сумі 128421,50 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста двадцять одна гривня п`ятдесят копійок), пеню у сумі 11049,96 грн. (одинадцять тисяч сорок дев`ять гривень дев`яносто шість копійок), інфляційне збільшення заборгованості в сумі 22897,42 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто сім гривень сорок дві копійки), 25% річних в сумі 31321,98 грн. (тридцять одна тисяча триста двадцять одна гривня дев`яносто вісім копійок), штраф в сумі 26684,31 грн. (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні тридцять одна копійка), 3470,91 грн. (три тисячі чотириста сімдесят гривень дев`яносто одна копійка) судового збору, 11018,76 грн. (одинадцять тисяч вісімнадцять гривень сімдесят шість копійок) відшкодування витрат позивача на професійну правничу (правову) допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.01.2023.

Суддя С.О. Саванчук