Рішення

від 23.11.2022 по справі 911/3683/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/3683/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна»

до Фермерського господарства «Мрія»

про витребування майна на суму 480 567,30 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Храпаль М.В. (витяг № 430638285672 від 11.07.2022 року), Кондратенко К.В. (ордер АО № 1051983 від 23.01.2022 року).

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» до Фермерського господарства «Мрія» про витребування майна на суму 480 567, 30 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 року відкрито провадження у справі № 911/3683/21, справу № 911/3681/21 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2022 року.

24.01.2022 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

В підготовче засідання 24.01.2022 року сторони з`явилися, однак підготовче засідання підлягає відкладенню у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів, які необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2022 року підготовче засідання у справі № 911/3683/21 відкладено на 16.02.2022 року.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2022 року витребувано у Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 48605724.

08.02.2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

15.02.2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 16.02.2022 року.

Крім того, 15.02.2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 16.02.2022 року представник позивача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2022 року підготовче засідання у справі № 911/3683/21 відкладено на 02.03.2022 року.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 року, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, розпорядження Київської обласної військової адміністрації, прийняті відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 24.02.2022 року зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

З огляду на наведені вище обставини підготовче засідання у справі № 911/3683/21 02.03.2022 року не відбулося.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 4 від 01.04.2022 року «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно (відповідний наказ набрав чинності 04.04.2022 року).

Враховуючи, що з 04.04.2022 року відновлено роботу Господарського суду Київської області у звичайному режимі, справа № 911/3683/21 призначена до розгляду, підготовче засідання призначено на 23.05.2022 року.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 23.05.2022 року не з`явився. Окрім того, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 48605724 не надав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2022 року підготовче засідання відкладене на 15.06.2022 року.

13.06.2022 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи та витребування доказів. Оскільки Києво-Святошенський районний відділ державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) реорганізовано, замість нього утворено два інщі органи: Бучанський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). За даними автоматизованої системи виконавчого провадження матеріали ВП № 48605724 знаходяться саме у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У зв`язку з чим позивач попросив витребувати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 48605724 у їх належного розпорядника.

Відповідач в судове засідання 15.06.2022 року не з`явився, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 48605724 не надав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2022 року підготовче засідання відкладене на 13.07.2022 року.

Позивач в судове засідання 13.07.2022 року не з`явився, Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 48605724 не надав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року відкладене підготовче засідання на 03.08.2022 року.

02.08.2022 року представником позивача до Господарського суду Київської області надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання ухвали Господарського суду № 911/3683/21 від 13.07.2022 року, а саме відповідь Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надана на запит від 01.08.2022 року № 24545, щодо надання належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 48605724.

В підготовчому засіданні 03.08.2022 року позивач позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав у повному обсязі, уточнень позовних вимог не мав. Також зазначив і про те, що повідомлено всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2022 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 08.02.2022 року. Зазначив, що докази на які він посилається у відзиві додані до нього. Також зазначив і про те, що відповідачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.08.2022 року.

У судовому засіданні 31.08.2022 року розгляд справи відкладався на 19.09.2022 року.

У судовому засіданні 19.09.2022 року суд оголосив перерву у розгляді справи по суті на 04.11.2022 року.

У зв`язку з відпусткою судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 04.11.2022 року не відбулося і було перенесено на 23.11.2022 року.

В судове засідання 23.11.2022 року представник позивача не з`явився, представники відповідача проти позову заперечували.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 23.11.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» подано позов до Фермерського господарства «Мрія» про витребування майна на суму 480 567,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Господарським судом Київської області розглядалась справа № 911/5484/14 за позовом Фермерського господарства «Мрія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками.

За наслідками розгляду спору у справі № 911/5484/14 прийнято рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015 року.

Відповідним рішенням суду у справі № 911/5484/14 задоволено позовні вимоги Фермерського господарства «Мрія» у повному обсязі:

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» усунути перешкоди в користуванні Фермерському господарству «Мрія» земельними ділянками шляхом звільнення самостійно зайнятих земельних ділянок загальною площею 10,335 га, а саме: частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 2,933 га та земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482401:03:008:0075 (площею 0,9211 га), 3222482401:03:008:0076 (площею 4,3659 га), 3222482401:03:008:0077 (площею 2,115 га), що розташовані в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» привести земельні ділянки загальною площею 10,335 га, а саме, частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 2,933 га, та земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482401:03:008:0075 (площею 0,9211 га), 3222482401:03:008:0076 (площею 4,3659 га), 3222482401:03:008:0077 (площею 2,115 га), що розташовані в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у відповідний придатний для використання стан за цільовим призначенням, звільнивши від належного йому майна, в тому числі споруд та будівель шляхом їх знесення за власний кошт.

23.06.2015 року Господарським судом Київської області Фермерському господарству «Мрія» було видано судові накази № 911/5484/14 на виконання вищезазначеного рішення суду.

У подальшому, зазначені судові накази від 23.06.2015 року № 911/5484/14 було пред`явлено Фермерським господарством «Мрія», як стягувачем, до виконання до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області.

В порядку примусового виконання вищезазначеного судового наказу державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижиком А.П. було складено Акт державного виконавця від 16.11.2015 року, в якому зазначено, що « 16.11.2015 року за адресою с. Гореничі в примусовому порядку було виконано вищевказані виконавчі документи, а саме звільнено частини земельних ділянок, визначених виконавчими документами від належного боржникові майна шляхом знесення будівель і споруд, які знаходились на вказаних земельних ділянках.

Майно, яке знаходилось на вказаних земельних ділянках, а саме: шезлонги білого кольору - 300 штук, човен білого кольору - 1 штука, дитячий майданчик, трансформаторна підстанція, поверхні від батута - 2 штуки, машина пральна whirlpool - 1 штука, металева споруда, контейнер синього кольору - 1 штука, на відповідальне зберігання прийняв представник стягувача, який відповідальний за втрату, підміну чи відсутність переданого на зберігання майна». Уповноваженим за відповідальне зберігання майна було визначено представника стягувача Храпаль Маріанну Вікторівну, яка підписала вищезазначений Акт та прийняла визначене майно на зберігання.

28.01.2020 року Головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенком Вадимом Олексійовичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48605724, якою було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Цю постанову було прийнято у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Вказане підтверджується роздруківкою із сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» та копіями Акту державного виконавця від 16.11.2015 року та постанови головного державного виконавця від 28.01.2020 року, оригінали яких знаходиться у матеріалах виконавчого провадження № 48605724.

Позивач зауважує, що рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 року у справі № 911/5484/14 не передбачало передачі стягувачу рухомого майна, наведеного в Акті державного виконавця, а виконавче провадження № 48605724 з примусового виконання зазначеного рішення суду є закінченим з підстав його фактичного виконання, з огляду на що, майно, що було передано на відповідальне зберігання представнику стягувача Фермерського господарства «Мрія» Храпаль Маріанні Вікторівні та яке не було предметом спору та предметом виконання рішення суду, підлягає поверненню його власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна».

Належність спірного майна, що було передано державним виконавцем на відповідальне зберігання відповідачу, саме позивачу підтверджується як Актом державного виконавця від 16.11.2015 року, так і бухгалтерськими документами, копії яких додано до позовної заяви.

Також позивач зазначає, що 10.11.2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» направляв на адресу відповідача, а також на адресу Храпаль Маріанни Вікторівни вимоги про добровільне повернення майна, переданого на відповідальне зберігання. У цих вимогах позивач просив відповідача та його представника протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання такої вимоги повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» майно, визначене у Акті державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижик А.П. від 16.11.2015 року, а саме: шезлонги білого кольору - 300 штук; човен білого кольору - 1 штука; дитячий майданчик; трансформаторну підстанцію; поверхні від батута - 2 штуки; машину пральну whirlpool - 1 штука (найменування зазначено як в Акті державного виконавця).

Однак, вказані вимоги позивача не виконані відповідачем у добровільному порядку, майно позивачу не повернуто, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить витребувати з незаконного володіння відповідача належне позивачу майно: шезлонги білого кольору - 300 штук; човен білого кольору - 1 штука; дитячий майданчик; трансформаторну підстанцію; поверхні від батута - 2 штуки; машину пральну whirlpool - 1 штука, як такого, що перебуває у відповідача без достатньої правової підстави.

При цьому, позивач зазначає, що підстава для збереження спірного майна позивача у відповідача відпала з прийняттям 28.01.2020 головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенком Вадимом Олексійовичем постанови про закінчення виконавчого провадження № 48605724, якою було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що відсуджена за рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 року у справі № 911/5484/14 земельна ділянка належать позивачу з 1993 і використовувалась ним під організацію та ведення селянського (фермерського) господарства. Відповідач зазначає про незаконність дій позивача ТОВ «Норвік Україна» щодо захоплення його земельної ділянки.

Оскільки позивачем - ТОВ «Норвік Україна» добровільно не виконано рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 року у справі № 911/5484/14 щодо звільнення земельних ділянок та приведення їх у відповідний, придатний для використання за цільовим призначенням стан, звільнивши від належного йому майна, в тому числі споруд та будівель шляхом їх знесення за власний кошт, виконання рішення суду відбувалось в примусовому порядку ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області.

З Акту державного виконавця від 16.11.2015 року, встановлено, що за адресою: с.Горенка в примусовому порядку було виконане рішення щодо примусового звільнення частини земельної ділянки від належного боржникові майна шляхом знесення будівель та споруд, які знаходились на земельних ділянках. При цьому, в Акті державного виконавця не зазначено, що майно, яке знаходилось на вищевказаних земельних ділянках, а саме: шезлонги білого кольору б/у 300 шт., човен білого кольору б/у 1 шт., дитячий майданчик б/у, трансформаторна підстанція тощо, належить ТОВ «Норвік Україна».

Також відповідач зауважує, що з позовної заяви та доданих до неї документів не можливо ідентифікувати, що майно, яке описано в Акті державного виконавця від 16.11.2015 року співпадає з копіями наданих позивачем видаткових накладних, оскільки таке майно не містить жодних індивідуальних ознак. Крім того, відповідач зазначає, що не приймав від ТОВ «Норвік Україна» спірного майна і не надавав дозволу на його розміщення на своїх земельних ділянках.

Відповідач, посилаючись на ст. 373 Цивільного кодексу України, зазначає, що його право землекористування поширюється на все, що знаходиться над і під поверхнею земельної ділянки.

Оскільки, лежаки та столи не є індивідуально визначеними речами, не можливо їх чітко ідентифікувати. Крім того, відповідач зазначає, що на спірне майно претендували й інші особи.

Також відповідач заявляв про застосування строків давності, які мали обраховуватись з моменту складення Акту від 16.11.2015 року і спливли в кінці 2018 року, оскільки позивачу було відомо про складення Акту та передачу майна на зберігання відповідачу.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що підстава для передачі відповідачу спірного майна на відповідальне зберігання ґрунтується на обставинах примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 року у справі № 911/5484/14 в межах виконавчого провадження про примусове звільнення земельної ділянки відповідача від належного позивачу майна, де позивач та відповідач були сторонами виконавчого провадження.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2015 року у справі № 911/5484/14 судом було зобов`язано саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» звільнити земельні ділянки від належного йому майна, в тому числі споруд та будівель шляхом їх знесення за власний кошт. Відповідно, якби позивач виконував рішення самостійно, то мав би забрати відповідне рухоме майно.

З Акту державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижика А.П. від 16.11.2015 року вбачається, що оскільки спірне майно передано на відповідальне зберігання під час примусового виконання рішення суду у справі № 911/5484/14, то спірне майно не належить відповідачу і є майном, від якого позивачем мала бути звільнена земельна ділянка.

Належність спірного майна позивачу також підтверджується доданими до позовної заяви документами: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, накладними та видатковими накладними.

Крім того, позивач зазначає, що ним було знайдено в архіві й інші документи, що підтверджують належність спірного майна саме йому, а саме: ще одну оборотно-сальдову відомість по рахунку, акти прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, договір поставки № П/П-14 від 03.02.2014 року з додатком, договір підряду на капітальне будівництво № 01/07/09 від 01.07.2009 року, довідку про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних робіт, Акт передачі матеріалів та обладнання.

З наведених документів вбачається, що на земельних ділянках знаходилось майно саме позивача, від якого державний виконавець примусово звільняв їх, спірне майно було придбано або створено саме позивачем, за його рахунок, і відноситься за бухгалтерськими документами до основних фондів позивача та було переміщено до с. Горенки Києво-Святошинського району Київської області по вул. Радгоспній під час виконання рішення суду виконавцем було вилучено і передано на відповідальне зберігання представнику відповідача. Доказів повернення спірного майна позивачу відповідач до свого відзиву не додає.

Щодо доводів відповідача про неможливість ідентифікувати передане відповідачу майно та про відсутність будь-яких договірних відносин між сторонами, позивач зазначив, що у рішенні Господарського суду Київської області від 05.03.2015 року у господарській справі № 911/5484/14 суд встановив, що 21.03.2011 року між Фермерським господарством «Мрія» (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» (повірений) було укладено Договір доручення № 21/03-1Д, відповідно до якого позивач доручив, а відповідач зобов`язався вчинити комплекс необхідних правочинів для облаштування на належній позивачу земельній ділянці зони зеленого відпочинку, а саме: пляжу із повним комплексом зручностей та комунікацій.

Відповідно до п. 2.2 Договору доручення в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 року Договір укладено строком до 31.12.2013 року.

З викладених обставин вбачається, що майно позивача було розміщене на земельній ділянці відповідача саме на договірних засадах, в порядку виконання умов Договору доручення від 21.03.2011 року. Зазначене спростовує доводи відповідача стосовно того, що він жодних договорів з позивачем про передачу зазначеного в позовній заяві майна не укладав та дозволу на розміщення будь-якого майна не надавав.

Після закінчення дії вищезазначеного Договору доручення, відповідач всупереч існуючим домовленостям щодо пролонгації такого Договору, звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками, за результатами розгляду якої, і було ухвалено рішення від 05.03.2015 року у господарській справі № 911/5484/14.

У порядку виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижик А.П. було звільнено частини земельних ділянок, визначених виконавчими документами, від належного боржникові майна шляхом знесення будівель і споруд, які знаходились на вказаних земельних ділянках. Рухоме майно, що знаходилось на вказаних земельних ділянках та яке є предметом даного спору, було передано на зберігання уповноваженій за відповідальне зберігання майна особі, якою було визначено представника стягувача (відповідача у цій справі) Храпаль Маріанну Вікторівну, яка була присутня під час здійснення виконавчих дій, підписала Акт державного виконавця та прийняла визначене майно на зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України закріплено положення, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час накладення арешту на спірне майно було передбачено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону (особливо цінне майно), передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов`язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

З огляду на норму ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи, що майно під час виконавчого провадження було передано відповідачу на відповідальне зберігання, до такого майна були застосовані заходи примусового виконання рішення.

Постановою державного виконавця від 28.01.2020 року виконавче провадження № 48605724 було закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Таким чином, майно звільнилось від обмежень, пов`язаних з примусовим виконанням рішення, лише після винесення постанови від 28.01.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 48605724, припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна, що було підставою для його передачі на відповідальне зберігання, свідчить про те, що відпала підстава для перебування майна на відповідальному зберіганні відповідача.

Частинами 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або ; зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Приписами ч.ч. 1-2 ст. 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент ірозгляду судом справи про повернення майна.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 06.02.2020 року у справі № 910/13271/18 та від 08.07.2021 року у справі 910/8040/20 вказав, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з (безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані (спеціальними інститутами цивільного права.

Як визначено ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав докази придбання ним у період з 2012 по 2014 роки (переважно у 2014 році) майна, яке співпадає з переліком спірного майна, що передавалось відповідачу на відповідальне зберігання в межах виконавчого провадження про звільнення земельної ділянки відповідача від належного позивачу майна.

Щодо тверджень відповідача, що майно не має індивідуальних ознак і його не можливо ідентифікувати, суд зазначає, що підтверджені факти придбання позивачем майна в сукупності з обставинами здійснення виконавчого провадження про звільнення земельної ділянки відповідача саме від належного позивачу майна, з достатньою вірогідністю свідчать про те, що відповідачу (його представнику) в межах виконавчого провадження було передано на відповідальне зберігання майно позивача, від якого необхідно було звільнити земельну ділянку.

При цьому, факт передачі відповідачу (його представнику) на відповідальне зберігання спірного майна у зв`язку зі здійсненням заходів виконавчого провадження щодо звільнення земельної ділянки від майна позивача, підтверджується матеріалами справи і не піддається сумніву. Відповідний факт свідчить про те, що на відповідальному зберіганні відповідача перебуває майно, яке йому не належить і отримано на відповідальне зберігання під час звільнення його земельної ділянки від належного позивачу майна.

Оскільки, виконавче провадження завершено і з майна знято арешт, підстава для перебування майна на відповідальному зберіганні відповідача відпала.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, суд враховує відмінність між ст. 387 Цивільного кодексу України, яка застосовується у разі незаконного заволодіння майном, та ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка застосовується у випадках, які не пов`язані з протиправними діями.

Також, як вбачається зі встановлених в ході розгляду спору у справі Господарського суду Київської області № 911/5484/14 обставин, з 2011 року між Фермерським господарством «Мрія» (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» (повірений) існували правовідносини, пов`язані з облаштуванням Товариством з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» на належній Фермерському господарству «Мрія» земельній ділянці зони зеленого відпочинку, а саме: пляжу із повним комплексом зручностей та комунікацій. І саме відповідні обставини передували та обґрунтовували факти зайняття саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» земельних ділянок Фермерського господарства «Мрія», що опосередковано свідчить про високу ймовірність розміщення позивачем на земельних ділянках майна, яке відповідає характеру взаємовідносин сторін створення зони зеленого відпочинку, що також спростовує твердження відповідача про відсутність будь-яких взаємовідносин з позивачем.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом відхилено клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки підстава перебування спірного майна на відповідальному зберіганні відповідача відпала з моменту винесення постанови державного виконавця від 28.01.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 48605724, припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Під час виконавчого провадження були відсутні підстави для витребування майна від відповідача. Таким чином, оскільки позов подано в кінці 2021 року, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Витребувати з незаконного володіння Фермерського господарства «Мрія» (08105, Київська обл., Бучанський р-н, с. Горенка, вул. Кільцева, 17 а, код ЄДРПОУ 20591954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, код ЄДРПОУ 33996450) майно:

-Лежаки пластикові білого кольору виробництва Італії 300 шт.;

-Човен білого кольору «Карапуз» - 1 шт.;

-Дитячий майданчик, комплект 1 шт.;

-Комплектну трансформаторну підстанцію та ВРП № 3028 (чорного кольору) 1 шт.;

-Поверхні від надувних батутів 2 комплекти;

-Машину пральну Whirlpool AWE6377 1 шт.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Мрія» (08105, Київська обл., Бучанський р-н, с. Горенка, вул. Кільцева, 17 а, код ЄДРПОУ 20591954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, код ЄДРПОУ 33996450) 7 208,51 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:19.01.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін