Рішення

від 23.11.2022 по справі 911/48/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/48/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира»

про стягнення 499 774,37 грн

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: Козак В.М. (паспорт НОМЕР_1 ), Старшун Т.А. (довіреність б/н, б/д).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира» про стягнення 499 774,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2022 року відкрито провадження у справі № 911/48/22, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.03.2022 року.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 року, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, розпорядження Київської обласної військової адміністрації, прийняті відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 24.02.2022 року зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

З огляду на наведені вище обставини підготовче засідання у справі № 911/48/22 09.03.2022 року не відбулося.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 4 від 01.04.2022 року «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно (відповідний наказ набрав чинності 04.04.2022 року).

Враховуючи, що з 04.04.2022 року відновлено роботу Господарського суду Київської області у звичайному режимі, справа № 911/48/22 була призначена до розгляду, підготовче засідання призначено на 23.05.2022 року.

18.05.2022 року представником позивача подано відповідь на відзив.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 23.05.2022 року не з`явилися, про причини неможливості прибуття до суду не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2022 року підготовче засідання відкладалось на 15.06.2022 року.

Сторони в судове засідання 23.05.2022 року не з`явилися, відповідач вимоги ухвали суду від 23.05.2022 року не виконав, про причини неможливості прибуття до суду не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2022 року підготовче засідання відкладалось на 13.07.2022 року.

Сторони в судове засідання 13.07.2022 року не з`явилися, вимоги ухвали суду від 23.05.2022 року та 15.06.2022 року не виконали, відповідач про причини неможливості прибуття до суду не повідомив.

Оскільки судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем ухвали суду від 15.06.2022 року з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року підготовче засідання відкладалось на 03.08.2022 року.

Відповідач в судове засідання 03.08.2022 року не з`явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 23.05.2022 року не виконав, позивач вимог ухвали Господарського суду від 15.06.2022 року не виконав, про причини невиконання не повідомив.

Оскільки судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем ухвали суду від 13.07.2022 року з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, також враховуючи вищевикладене та неможливістю з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає завершенню підготовчого провадження, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2022 року підготовче засідання відкладалось на 24.08.2022 року.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду і працівників суду, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до ст. 3 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та через загрозу нанесення військами Російської Федерації ракетно-бомбових ударів підготовче засідання у справі № 911/48/22 24.08.2022 року не відбулося і було перенесено на 02.09.2022 року.

В підготовчому судовому засіданні 02.09.2022 року оголошувалась перерва на 19.09.2022 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2022 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 27.01.2022 року. Також зазначив і про те, що відповідачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі. Представник позивача в підготовче засідання не з`явився.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.11.2022 року.

У зв`язку з відпусткою судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 04.11.2022 року не відбулося і було перенесено на 23.11.2022 року.

В судове засідання 23.11.2022 року представник позивача не з`явився, представники відповідача проти позову заперечували.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 23.11.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (позивач) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира» (відповідач) Договір № 17/08 про оренду опалубки від 17.08.2020 року (надалі - Договір).

Відповідно до даного Договору позивач зобов`язаний передати відповідачу у тимчасове користування за плату опалубку, а відповідач зобов`язаний заплатити кошти позивачу за оренду даної опалубки.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання по Договору та передав відповідачу у користування опалубку, що підтверджується:

- Актом № 1 (зі Складу К на Агрохолдинг) НП - 1370/1382 приймання-передачі від 20.08.2020 року (додаток № 1 до Договору);

- Актом № 2 (зі Складу К на Агрохолдинг) НП - 1419 приймання-передачі від 26.08.2020 року (додаток № 1 до Договору);

- Актом № 3 (зі Складу К на Агрохолдинг) НП - 1551 приймання-передачі від 10.09.2020 року (додаток № 1 до Договору);

- Актом № 4 (зі Складу К на Агрохолдинг) НП - приймання-передачі від 12.09.2020 року (додаток № 1 до Договору);

У свою чергу, відповідач свої зобов`язання по Договору оренди виконав лише частково. Станом на 15.03.2021 року заборгованість відповідача по орендній платі перед позивачем складає 499 774,37 грн.

Згідно з п. 2.2. д) Договору Орендар зобов`язаний своєчасно, у встановлені Договором строки, сплачувати визначену договором плату (орендну плату) за користування опалубкою у повному обсязі та вносити заставу відповідно до Договору.

Позивач у позові зазначає, що станом на 15.03.2021 року відповідач мав сплатити за оренду опалубки всього 1 060 525,30 грн., з яких було сплачено лише 560 750,93 грн., тому за відповідачем утворилась прострочена заборгованість в сумі 499 774,37 грн., про стягнення якої подано даний позов.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що згідно з Договором № 17/08 про оренду опалубки від 17.08.2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира», позивач передав відповідачу у тимчасове користування за плату опалубку, що підтверджується Актами приймання-передачі (зі складу Києва до ТОВ «Агрохолдінг Сквира») № 1 НП-1370/1382 від 20.08.2020 року, № 2 НП - 1419 від 26.08.2020 року, № 3 НП -1551 від 10.09.2020 року, № 4 НП - від 12.09.2020 року.

Однак, 05.10.2020 року та 12.10.2020 року відповідач повернув позивачеві опалубку за адресою, вказаною у п.п. ж п. 2.2 розділу 2 Договору: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 в справному стані та в повній комплекції.

В підтвердження факту повернення опалубки відповідач посилається на: Акт № ОУ-0000591 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2020 року та Акт №ОУ-0000625 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.10.2020 року, які затверджені директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира» та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ТРАНС». Перевезення опалубки здійснювалося на підставі пункту 1.5 розділу 1. Договору про оренду опалубки, Договору-заявки №05.10.2020 року від 05.10.2020 року та Договору-заявки № 12.10.2020 року від 12.10.2020 року на перевезення вантажу, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА ТРАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира».

Таким чином, відповідач стверджує, що фактично повернув позивачу орендовану опалубку в період з 20.08.2020 року по 24.09.2020 року.

Щодо заявленої у позові суми боргу в розмірі 499 774,37 грн., відповідач зазначив та надав докази сплати ним в період з 17.08.2020 року по 26.10.2021 року на користь позивача 560 750,93 грн. Крім того, відповідач зазначає, що згідно з Актом звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2021 року - травень 2021 року, заборгованості відповідача перед позивачем немає.

Позивач у відповіді на відзив заперечував факт отримання опалубки від відповідача, зазначив про відсутність належних доказів в підтвердження відповідного факту. Щодо тверджень відповідача про сплату 560 750,93 грн., позивач зазначив, що відповідна сума була врахована ним в розрахунку позову, заявлена у позові заборгованість стосується іншого періоду, коли опалубка перебувала у володінні відповідача.

В ході розгляду спору відповідач на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 03.08.2022 року надав письмові пояснення, в яких зазначив, що у нього відсутній обов`язок складати Акти про повернення майна з оренди. З огляду на умови Договору та звичаї ділового обороту між сторонами, саме позивач складав Акти про передачу опалубки відповідачу, тому позивач мав складати і Акти про повернення опалубки в момент її фактичного прийняття.

Щодо повернення опалубки з оренди у спосіб, не передбачений умовами Договору, відповідач зазначив, що вже через місяць співпраці сторони дійшли згоди про повернення опалубки (обладнання), про що була домовленість з представником позивача - менеджером зі збуту позивача - Іванною Пантюшною (тел. НОМЕР_2 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Після чого, відповідач повернув позивачу опалубку за вказаною у Договорі адресою, в підтвердження чого посилається на перевізні документи.

В ході розгляду спору судом було відмовлено в залученні до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮА ТРАНС», оскільки відповідна особа не є учасником правовідносин, які підлягають дослідженню в межах даного спору.

Також, в ході розгляду спору відповідачем подавалась заява про мирне врегулювання спору шляхом затвердження мирової угоди. До відповідної заяви було додано проект мирової угоди, в якому відповідач визнає заборгованість в сумі 141 189,87 грн.

Таким чином, зміст проекту мирової угоди, на умовах якої відповідач просить врегулювати спір, суперечить викладеним ним у відзиві та поясненнях обставинам і обґрунтовано ставить під сумні його твердження про повернення опалубки та відсутність заборгованості.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає обов`язки наймача у разі припинення договору найму, зокрема, передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на умови Договору, термін користування орендованою опалубкою було погоджено сторонами до 17.08.2021 року (п. «ж» п.п. 2.2. п. 2 Договору).

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі та нараховується до дна повернення майна та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно.

Також, згідно з п. 6.11 Договору сторони погодили, що підтвердженням факту повернення орендованого майна є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) обладнання. До підписання такого акту обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не вважається повернутим орендодавцю.

Пунктом 1.5. Договору сторони передбачили, що транспортування опалуббки до місця використання, а також її повернення здійснюється силами та за рахунок оркндаря.

Таким чином, з огляду на наведені умови Договору та норму ст. 785 Цивільного кодексу України, саме орендар (відповідач) зобов`язаний повернути майно з оренди, тобто вжити всіх можливих і залежних від нього заходів задля своєчасного та належного виконання зобов`язання.

Крім того, укладаючи з позивачем Договір на вищезазначених умовах, відповідач мав усвідомлювати зону власної відповідальності для належного виконання зобов`язання. Зокрема, згідно з п. 6.11 Договору чітко визначено, що підтвердженням факту повернення орендованого майна є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) обладнання і до підписання такого акту обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не вважається повернутим орендодавцю.

Відповідно, відповідач мав потурбуватись про належне фіксування факту повернення майна з оренди. Однак відповідач не надав суду доказів своєчасного звернення до позивача з вимогами підтвердити факт повернення майна з оренди. Таким чином, відповідачем допущено недбалість, внаслідок якої відповідач за умовами п. 6.11 Договору не вважається таким, що повернув майно і за умовами п. 3.2. Договору має сплачувати орендні платежі.

Крім того, судом досліджено та встановлено, що відповідач повертав майно з оренди достроково. Однак, відповідачем не надано суду доказів належного попередження позивача про дострокове припинення договірних відносин. Посилання відповідача на узгодження з представником позивача - менеджером зі збуту позивача - Іванною Пантюшною (тел. НОМЕР_2 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), не підтверджені жодними доказами, зокрема, скрінами переписки.

Судом було також досліджено надані відповідачем документи в підтвердження факту повернення опалубки та встановлено, що відповідні документи складені між відповідачем та перевізником, що з огляду на п. 1.5. Договору належить до зони відповідальності відповідача. Надані відповідачем товарно-транспортні накладні № 2509/1 від 24.09.2020 року та № 2509/2 від 24.09.2020 року не містять підписів вантажоодержувача - позивача. Як зазначає відповідач, відповідні товарно-транспортні накладні підписані водіями перевізника.

Таким чином, надані відповідачем докази не підтверджують факту доставки вантажу на адресу позивача та його передачі уповноваженому представнику вантажоодержувача.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

За умовами Договору обов`язок з повернення майна з оренди покладається саме на відповідача. Оскільки відповідачем не вжито всіх залежних від нього та необхідних заходів щодо своєчасного повернення майна з оренди у встановленому Договором та законодавством порядку, майно не вважається належним чином повернутим орендарем.

Крім того, відповідач у наданому до суду проекті мирової угоди визначає заборгованість в сумі 141 189,87 грн., що суперечить викладеним ним у відзиві та поясненнях обставинам і в сукупності встановлених судом обставин (відсутність погодження дострокового повернення опалубки та відсутність факту її передачі вантажоодержувачу) обґрунтовано ставить під сумнів твердження відповідача про повернення опалубки та відсутність заборгованості.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів і пояснень щодо вжиття ним повних і належних заходів з повернення майна з оренди, з огляду на умови п. 3.2., п. 6.11 Договору майно не вважається повернутим і за відповідний період неповернення майна орендар (відповідач) має сплачувати орендні платежі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що за період дії Договору позивачем нараховано відповідачу (станом на 15.03.2021 року) всього 1 060 525,30 грн. за оренду опалубки, з яких відповідачем було сплачено лише 560 750,93 грн. в період з 17.08.2020 року по 26.10.2021 року, тому за решту періоду відповідачем не сплачена прострочена заборговоаність в сумі 499 774,37 грн., як заявлено у позові.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 80, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Залізнична, 57-б, код ЄДРПОУ 41467823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (79028, м. Львів, вул. Навроцького, 33, код ЄДРПОУ 39006413) 499 774 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 37 коп. заборгованості з орендної плати та 7 496 (сім тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.01.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін