Рішення

від 19.01.2023 по справі 917/862/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2023

Справа № 917/862/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В. після виходу з відпустки, секретар судового засідання Теницька С.В., розглянувши справу №917/862/22

за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094)

до відповідачів

1. Приватного підприємства Полтава Хліб Трейд, вул. Гребінки, буд. 26-А, м. Полтава. Полтавська обл., 36002

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 322 986,03 грн.

Без виклику учасників справи

встановив :

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 946/22 від 05.08.2022 року) до Приватного підприємства Полтава Хліб Трейд та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 322 986,03 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання Приватним підприємством Полтава Хліб Трейд умов укладеного між ним та позивачем кредитного договору № б/н від 22.03.2011 року, з яких : 200 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 63 474,56 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 59 511,47 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія акту звірки; копію заяви №б/н про відкриття банківського рахунку; Копія витягу з «умов та правил надання банківських послуг»; копія довідки про розміри встановлених кредитних лімітів; Розрахунок заборгованості; копії виписок по рахунках; копія Договору поруки; копія претензії, направленої на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2; копія опису-вкладення до цінного листа з претензією на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2; копія чеку про відправлення цінного листа з претензією на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022 року справу № 917/862/22 розподілено судді Ківшик О.В..

Ухвалою суду від 08.08.2022 р. в дотримання приписів ч. 6 ст. 176 ГПК України зроблено запит до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер платника податків НОМЕР_1 ).

16.08.2022 р. від Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації надійшла довідка від 11.08.2022 р. № 01-12-05-09/1242 (вх. № 5600), відповідно до якої гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 04.06.2021 року.

Суд ухвалою від 18.08.2022 р. позовну заяву залишив без руху, надав позивачу строк на усунення недоліків. Дана ухвала була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Направлення позивачу в паперовому вигляді ухвали суду від 18.08.2022 року у строк, передбачений ст. 242 ГПК України, не відбулось у зв`язку з відсутністю окремих номіналів поштових марок та тимчасовим припиненням Господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді, про що на офіційному веб-сайті суду було розміщене відповідне інформаційне повідомлення. Дана обставина зафіксована у наявному в матеріалах справи акті від 18.08.2022 р., який підписаний відповідальними працівниками суду.

Копія ухвали суду від 18.08.2022 року в електронному вигляді була направлена на зазначену у позовній заяві електронну адресу позивача, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою.

09.09.2022 р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків вих. № 20220829/355 від 29.08.2022 р. (вх. № 6326).

Суду ухвалою від 12.09.2022 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/862/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Направлення сторонам в паперовому вигляді ухвали суду від 12.09.2022 року у строк, передбачений ст. 242 ГПК України, не відбулось у зв`язку з відсутністю окремих номіналів поштових марок та тимчасовим припиненням Господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді, про що на офіційному веб-сайті суду було розміщене відповідне інформаційне повідомлення. Дана обставина зафіксована у наявному в матеріалах справи акті від 12.09.2022, який підписаний відповідальними працівниками суду.

03.10.2022 суд надіслав сторонам копію ухвали суду від 12.09.2022 року.

Ухвали Господарського суду Полтавської області від 12.09.2022 р., які направлялись відповідачам за зазначеними у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресами, повернулись до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України). За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 12.09.2022 р. вважається врученою відповідачам 11.10.2022 р.

Відповідачі заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надали.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористались.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Приватним підприємством Полтава Хліб Трейд було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі Заява, а.с. 18). Згідно заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг (далі-Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 22.03.2011 р. (далі Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Як зазначає позивач, відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта, що визначено та врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

В Умовах визначено наступне :

- при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать при приєднання Клієнта, до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі). Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через вєрифікованнй номер телефону; який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (п. 3.18.1.16. Умов);

- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Байка та Клієнта (п. 3.18.1.1. Умов);

- кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов);

- ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходження грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`яжу Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) (п. 3.18.1.6, Умов);

- проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієтгг-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.18.1.8. Умов);

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків (р. 3.18.4 Умов) :

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати ( обнуления дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулению"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов);

- при необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов);

- у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду', в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).

- під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).

- розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9. Умов);

- Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту до 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць. (п. 3.18.4.4.Умов);

- при несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.1.8.Умов);

- Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4. Умов);

- при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту . передбачених пп. 3.18.1.Я, 3.18.2,2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого пп. 3.18.2.2, 3.18.4.4, 8.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ . яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту. Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3,18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.18.5.1. Умов);

- нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3. здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.18.5.4. Умов);

- обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах юнєит-банк / інтернет клїєнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами (п.3.18.6.1. Умов).

Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту відповідачу-1 станом на 27.05.2018 встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до умов до Договору Відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи кліент-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.

У відповідності до банківської виписки з 02.08.2013 по 07.06.2022 та розрахунку заборгованості сума заборгованості відповідача-1 станом на 07.06.2022 перед Позивачем складала 200 000,00 грн.

27.10.2015 року з метою належного виконання Приватним підприємством Полтава Хліб Трейд своїх зобов`язань перед кредитором (позивачем) між АТ КБ ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) було укладено договір поруки № РОR 1445930587347 (далі - Договір поруки, а.с. 90-91), предметом якого с надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

Пунктом 1.1.1. Договору поруки визначено, що поручитель поручається за виконання боржником зобов`язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг.

Як зазначає позивач, з боку відповідача №1 мало місце порушення зобов`язань за Договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

20.05.2022 року позивачем на адресу Відповідачів було направлено претензію (а.с. 92) щодо виконання зобов`язань за Договором (докази направлення наявні у матеріалах справи (арк. с. 93-98).

Посилаючись на те, що відповідачі не повернули кредитні кошти у визначеному договором розмірі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами, комісія та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вже зазначалось судом у описовій частині рішення, 22.03.2011 Відповідачем - 1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг (далі-умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають Кредитний договір № б/н від 22.03.2011 р.

Таким чином, 22.03.2011 року між Позивачем та Відповідачем - 1 було укладено кредитний договір, який складається з умов, визначених у вищевказаній заяві. У заяві позичальника ні процентна ставка ні розмір комісії не зазначено.

Водночас, обґрунтовуючи свої вимоги в даній справі, позивач посилається на те, що відповідач підписанням зазначеної заяви приєднався до Умов та правил надання послуг, що разом із заявою складають кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач 1 та ознайомився і погодився з ним, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, на які посилається позивач.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, оскільки останній не є належною підставою у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику (відповідачу 1) 200 000,00 грн кредитних коштів, внаслідок чого у останнього виник обов`язок повернути кредит.

Відповідач 1 в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України суму кредиту та проценти за користування кредитом сплатив не в повному обсязі. Дана обставина відповідачем 1 не спростована.

Таким чином, судом встановлено що заборгованість відповідача 1 за наданим кредитом в сумі 200 000,00 грн. за Договором банківського обслуговування, підтверджена документально та не спростована відповідачем (розрахунок - в матеріалах справи).

Докази погашення заборгованості позичальником та поручителем в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було заявлено до стягнення вищезазначену заборгованість солідарно з відповідачів, тобто кредитора та поручителя.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки стороною основного зобов`язання є юридична особа, а фізична особа (відповідач-2) є поручителем у даному зобов`язані, слід зазначити, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 р. господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення підсудності господарському суду щодо розгляду відповідної справи.

За таких обставин, даний спір підлягає розгляду в господарському суді.

До аналогічних висновків прийшов і Верховний суд у складі Великої палати у постанові від 13.03.2018 р. у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40цс18).

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем 1 умов Кредитного договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 200 000,00 грн обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачів заборгованості за простроченими нарахованими процентами за користування кредитом та пені суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника (відповідача -1) від 22.03.2011 року відсутні умови договору про встановлення процентної ставки за користування кредитом та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

При цьому, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, в тому числі розмір і порядок нарахування пені, позивач посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: pb.ua.

Так, вказаним Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема, встановлена відповідальність сторін в частині сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.

Однак, як зазначалось вище, судом не приймається вищезазначений Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як належний доказ виникнення у позивача та відповідача відповідних взаємних цивільних прав та обов`язків, а тому посилання позивача на вказані умови є безпідставним.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення у даній справі пеню за недотримання умов кредитного договору за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, підстави для задоволення вимог АТ КБ ПРИВАТБАНК в даній частині відсутні.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідачі суду не надали.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 200 000,00 грн. заборгованості за Кредитним договором, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства Полтава Хліб Трейд (вул. Гребінки, буд. 26-А, м. Полтава. Полтавська обл., 36002, код ЄДРПОУ 37592723) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний податковий номер платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором № б/н від 22.03.2011 року 200 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 2 999,99 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

З огляду на перебування судді Ківшик О.В. повне рішення підписане 19.01.2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик