Постанова

від 16.01.2023 по справі 569/11583/17-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 569/11583/17

провадження № 51-3868км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

виправданих ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

виправданого за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 ,

виправданого за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28,

ч.1 ст.396 КК,

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, жителя АДРЕСА_3 ,

виправданого за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28,

ч.1 ст.396 КК,

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Рівненського міського суду Рівненської областівід 05 липня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, та виправдано на підставі п.1 ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)у зв`язку з не доведенням, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується;

ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК, та виправданона підставі п.1 ч.1 ст.373 КПКу зв`язку з не доведенням, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується;

ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК, та виправданона підставі п.1 ч.1 ст.373 КПКу зв`язку з не доведенням, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.

Вирішено питання процесуальних витрат, які віднесено на рахунок Державного бюджету України.

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 досудовим розслідуванням обвинувачено у скоєнні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Так, 24 червня 2016 року, між ПМПФ «Спецрембуд» (Підрядник) та ТОВ «Апартамент-Буд» укладено договір підряду від № 2406 про виконання робіт по реконструкції незавершеного будівництва торгово-побутового комплексу з готельно-офісними приміщеннями під житловий будинок з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_4 .

Наказом ПМПФ "Спецрембуд" № 24-06/16 ОСОБА_7 призначено відповідальною особою за виконання робіт по об`єкту та за охорону праці.

Працюючи на посаді прораба на цьому об`єкті будівництва, ОСОБА_7 під час виконання своїх посадових обов`язків порушив ряд законодавчих та нормативно - правових актів про охорону праці, що виразилось у відсутності контролю за проведенням будівельних робіт і дотримання при цьому правил безпеки праці, а саме, не забезпечив безпечних умов праці на третьому поверсі незавершеного будівництва торгово-побутового комплексу з готельно-офісними приміщеннями під житловий будинок з нежитловими приміщеннями.

Внаслідок порушень законодавства про охорону праці, допущених зі сторони ОСОБА_7 02 грудня 2016 року близько 16:30, на об`єкті зазначеного будівництва стався нещасний випадок із смертельним наслідком, а саме мало місце падіння ОСОБА_11 з висоти третього поверху у шахту ліфта цокольного поверху, що призвело до його смерті.

Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку від 17 лютого

2017 року причиною падіння стало: відсутність захисного огородження у вхідному прорізі ліфтової шахти відмітці +8,400 згідно з ГОСТ 23407 та відсутність освітлення на підходах до робочих місць у темний час доби, а також у закритих приміщеннях усередині будівлі, відповідно до вимог ДБН В.2.5-28, ГОСТ 12.1.046.

Такі дії ОСОБА_7 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 2 ст. 271 КК, як порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб`єктом підприємницької діяльності, що спричинило загибель людей

Окрім цього, згідно обвинувального акта у період з серпня 2014 по грудень 2016 років, ОСОБА_8 неформальним чином здійснював організаційно-розпорядчі функції на об`єкті з реконструкції незавершеного будівництва.

Так, ОСОБА_8 , усвідомлюючи фактичні обставини вчиненого невстановленою особою діяння, передбаченого ч.2 ст.271 КК, вчинив дії, спрямовані на знищення та приховування слідів вказаного злочину, який відповідно до ст.12 КК є тяжким.

Крім того, він вчинив дії спрямовані на приховування інформації про вчинений невстановленою особою злочин, що мало на меті неповідомлення про вчинення тяжкого злочину у встановленому законом порядку та не проведення за вказаним фактом досудового розслідування.

Зокрема, 03 грудня 2016 року ОСОБА_8 , з метою перешкоджання правоохоронним органам встановити суттєві обставини події та особу, яка вчинила злочин передбачений ч. 2 ст. 271 КК, діючи умисно, вчинив приховування слідів злочину, зокрема організував переміщення невстановленими особами трупа ОСОБА_11 з шахти ліфту цокольного поверху об`єкта з реконструкції незавершеного будівництва на ділянку місцевості у лісовій зоні на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області з географічними координатами 50.713890,26.337778.

Крім того, 03 грудня 2016 року, в період часу з 20:00 по 21:30, ОСОБА_8 , з метою перешкоджання правоохоронним органам встановлення суттєвих обставин події та особи, яка вчинила злочин передбачений ч. 2 ст. 271 КК, діючи за попередньою змовою групою осіб - спільно з ОСОБА_9 , перебуваючи в с. Гориньград-1 Рівненського району Рівненської області схиляв ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за грошову винагороду в сумі 100 000 грн не звертатись у встановленому порядку до органів поліції із заявою про вчинений щодо ОСОБА_11 злочин та надати лист про нібито відсутність у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 претензій до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за фактом смерті ОСОБА_11 .

Крім цього 03 грудня 2016 року ОСОБА_9 стало відомо про смерть ОСОБА_11 , однак, він, зневажаючи вимоги законодавства, не повідомив про даний факт правоохоронні органи у встановленому законом порядку, а вчинив дії, спрямовані на його приховування.

Так, у той же день, в період часу з 20:00 по 21:30 ОСОБА_9 за попередньою змовою із ОСОБА_8 , який з серпня 2014 по грудень 2016 року, неформальним чином здійснював організаційно-розпорядчі функції під час будівництва об`єкту реконструкції незавершеного будівництва торгово-побутового комплексу, з метою перешкоджання правоохоронним органам встановлення суттєвих обставин факту загибелі ОСОБА_11 , поїхали до родичів останнього в АДРЕСА_5, де під час розмови повідомили про смерть ОСОБА_11 , при цьому, запевняючи їх не інформувати про дану подію поліцію. Крім цього, пообіцяли виплатити грошову винагороду в розмірі 100 000 грн, але зазначили про необхідність написання листа щодо відсутності будь-яких претензій до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за фактом смерті ОСОБА_11 . Однак, родичі ОСОБА_11 від запропонованих пропозицій, відмовились.

Одночасно, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 , діючи умисно, вчинили приховування слідів злочину, організувавши переміщення, невстановленими на даний час особами, трупа ОСОБА_11 із об`єкту будівництва до лісосмуги на територію Кустинської сільської ради, Рівненського району, Рівненської області, де він був виявлений під час проведення огляду місця події 14 грудня 2016 року.

За наведених обставин дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 396 КК, тобто у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину, вчиненому групою осіб за попередньою змовою.

Волинський апеляційний суд ухвалою від 27 липня 2022 року виправдувальний вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу і заперечення

на неї

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального законуі неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку касатора, є недотримання судом вимог статей 370, 405, 412, 413, 419 КПК, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Представник публічного обвинувачення посилається на те, що апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги в порушення вимог ст. 419 КПК, не проаналізував і не дав оцінку доказам по справі. Ухвала суду не містить належних і достатніх мотивів прийнятого рішення з посиланням на докази.

Зокрема, апеляційний суд залишив поза увагою, що прокурор в апеляційній скарзі посилався на те, що досліджені місцевим судом письмові докази та показання свідків в сукупності підтверджують факт невиконання умов договору підряду з сторони підрядника ПМПФ «Спецрембуд» станом на час падіння ОСОБА_11 в шахту ліфту 2 грудня 2016 року, а тому будівельні роботи фактично продовжувались і відповідальність ОСОБА_7 з питань охорони праці не припинилась.

Крім цього, факт обізнаності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про обставини смерті ОСОБА_11 , підтверджуються схилянням останніми родичів загиблого не звертатись у встановленому порядку до органів поліції із заявою про його зникнення та надати лист про відсутність претензій за фактом зникнення чи можливої смерті ОСОБА_11 .

Разом з цим, апеляційний суд в ухвалі лише погодився з оцінкою доказів, яку дав суд першої інстанції, і не перевірив їх, як просив прокурор в апеляційній скарзі.

Таким чином, на думку представника публічного обвинувачення, апеляційний суд не навів належних аргументів на спростування доводів прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а лише формально без належного обґрунтування відхилив скаргу прокурора.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправдані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вважають, що доводи прокурора є необґрунтованими, просять скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без зміни.

До суду касаційної інстанції надійшла заява потерпілої ОСОБА_14 про розгляд касаційної скарги прокурора без її участі. У своїй заяві просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу представника публічного обвинувачення і просив її задовольнити, а кримінальне провадження направити на новий апеляційний розгляд.

Захисник ОСОБА_6 та виправдані просили відмовити у задоволенні касаційної скарги представника публічного обвинувачення та залишити без зміни рішення суду апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, думку захисника та виправданих, а також перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника публічного обвинувачення не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом.

У достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

За правилами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Мотивуючи свою скаргу, представник публічного обвинувачення висловлює незгоду з даною судом оцінкою доказів, оспорює встановлені за результатами судового розгляду факти, що по суті стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно з вимогами

ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів у вироку є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд згідно зі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, на підставі яких ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Свій висновок про те, що стороною обвинувачення не доведено того, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 271 КК, яке пред`явлено ОСОБА_7 та вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 396 КК в якому обвинувачується ОСОБА_8 і ОСОБА_9 суд зробив на підставі показань обвинувачених і свідків, аналізу фактичних даних, які містяться в документах та висновках експертів.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою представника публічного обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку, що викладені в ній доводи про безпідставне виправдання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів є необґрунтованими, а виправдувальний вирок - законним і мотивованим.

Суд апеляційної інстанції навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження на що посилався прокурор в апеляційній скарзі.При цьому зазначив, що, виправдовуючи останніх, місцевий суд зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення.

За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвалу, а також положення закону, яким він керувався.

Частина 2 цієї статті передбачає, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Вказаних вимог процесуального закону апеляційний суд дотримався.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, досудовим розслідуванням дії ОСОБА_7 кваліфіковано як порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб`єктом підприємницької діяльності, що спричинило загибель людей.

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 271 КК настає за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб`єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Тобто, суб`єктом цього злочину є службова особа підприємства, установи, організації, яка на підставі наказу адміністрації, посадової інструкції чи відповідно до займаної посади має спеціальні обов`язки з охорони праці, або громадянин - суб`єктом підприємницької діяльності. У разі порушення вимог законодавства про охорону праці, що потягло кримінально-правові наслідки, іншими службовими особами останні з урахуванням обставин справи можуть нести відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, а рядові працівники - за злочини проти життя та здоров`я особи.

Разом з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що на час подій 02 грудня 2016 року ОСОБА_7 не був суб`єктом злочину передбаченого ч. 2 ст. 271 КК.

Такий висновок суди попередніх інстанцій зробили на підставі ґрунтовної перевірки матеріалів кримінального провадження, при цьому взяли до уваги показання ОСОБА_7 , який не визнав своєї винуватості у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 271 КК та повідомив, що будівельні робіт по об`єкту «Реконструкція незавершеного будівництва торгово-побутового комплексу з готельно-офісними приміщеннями під житловий будинок з нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_4 » ним повністю виконувались з дотриманням вимог законодавства по охороні праці та Державних будівельних норм. На будівництві він здійснював ведення загального журналу робіт в якому відображались виконані роботи. Визначені договором роботи ним виконувались на об`єкті по 10 листопада 2016 року включно, до моменту передачі об`єкта будівництва замовнику ТОВ «Апартамент-Буд» на підставі акта прийому-передачі. Ліфтова шахта в комплексі на всіх поверхах, в тому числі і на третьому, була належним чином огороджена металевою решіткою з дотриманням будівельних норм. 11 листопада 2016 року ним було укладено цивільно-правову угоду з ТОВ «АпартаментБуд» згідно якої він надавав консультації по благоустрою на об`єкті будівництва. За цією угодою в його обов`язки не входило виконання робіт по охороні праці, що призвели до настання нещасного випадку із смертельним наслідком 02 грудня 2016 року з робітником ОСОБА_11 .

За матеріалами кримінального провадження встановлено, що будівельні роботи по об`єкту «Реконструкція незавершеного будівництва торгово-побутового комплексу з готельно-офісними приміщеннями під житловий будинок з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_4 » здійснювався на підставі Договору підряду від 24 червня 2016 року № 2406, укладеного між ТОВ «Апартамент-Буд» (ЗАМОВНИК) та ПМПФ «Спецрембуд (ПІДРЯДНИК).

27 квітня 2016 року ОСОБА_7 був прийнятий на посаду виконавця робіт відповідно до наказу керівника ПМПФ «Спецрембуд» № 27/04. Згідно посадової інструкції

ОСОБА_7 , на нього було покладено в тому числі, роз`яснення і контроль за дотриманням інструкції з охорони праці підлеглими працівниками.

Згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи з безпеки життєдіяльності від 29 червня 2017 року № 358/17-23, яка проведена за матеріалами кримінального провадження, встановлено, що експерт був позбавлений можливості встановити, хто порушив або допустив порушення вимог законодавства про охорону праці та на яку особу покладено забезпечення виконання тих чи інших правил охорони праці і безпеки життєдіяльності, оскільки, матеріали не містять акту прийому-передачі об`єкта в експлуатацію та акти прийму-передачі майнових прав, які б вказували, хто саме, відповідає за дотриманням вимог нормативних актів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності станом на 2 грудня 2016 року на об`єкті будівництва.

Крім цього експерт встановив, що відповідно до цивільно-правової угоди від 11 листопада 2016 року (без номера), в обов`язки ОСОБА_7 не входило виконання робіт по охороні умов праці. При цьому експерт зазначив, що дії ОСОБА_7 , як виконавця робіт на об`єкті до 11 листопада 2016 року відповідали вимогам нормативних актів з охорони праці.

Також судами взято уваги, що 10 листопада 2016 року було складено акт приймання-передачі виконаних робіт та 11 листопада 2016 року подано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, яка зареєстрована в Державній архітектурно-будівельній інспекції і визнана дійсною та правомірною на підставі рішення суду.

Таким чином обґрунтованими є висновки судів про те, що ОСОБА_7 на час смерті ОСОБА_11 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 не виконував функції відповідальної особи по охороні праці на об`єкті будівництва, оскільки його повноваження по виконанню будівельних робіт закінчилися 10 листопада 2016 року.

Крім цього, згідно обвинувачення пред`явленого ОСОБА_7 , падіння потерпілого ОСОБА_11 мало місце з третього поверху у шахту ліфта цокольного поверху об`єкту будівництва, що призвело до його смерті.

На підтвердження факту падіння з третього поверху сторона обвинувачення посилається на показаннями свідка ОСОБА_15 та висновок судово інженерно-технічної експертизи з безпеки життєдіяльності від 29 червня 2017 року № 358/17-23. Разом з цим, судами критичною оцінено показання свідка ОСОБА_15 оскільки свідок ОСОБА_16 повідомив, що ОСОБА_15 3 грудня 2016 року в післяобідню пору, повідомив йому по телефону, що в шахті щось лежить, проте що, розібрати він не може. Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 повідомили суду, що безпосередньо двічі оглядали ліфтову шахту, у той же період часу, що і ОСОБА_15 на його прохання та прохання ОСОБА_9 , і констатували, що тіла в ліфтовій шахті не було. При повторному огляді вони розшивали вхід в шахту на першому поверсі та замінили гіпсокартон, що також узгоджується із фактичними даними протоколу огляду місця події від 6 грудня 2016 року.

За висновком судової інженерно-технічної експертизи з безпеки життєдіяльності від 29 червня 2017 року№ 358/17-23 технічною причиною нещасного випадку, внаслідок якого ОСОБА_11 отримав травми, в результаті яких сталась його смерть, є падіння з відмітки + 8,400 об`єкту будівництва в ліфтову шахту на цокольний поверх. Проте судами слушно взято до уваги, що об`єктивно такий факт ніким не встановлювався, а був прийнятий та констатований як подія, що сталась на об`єкті незавершеного будівництва з інформації, викладеної у листі СУ ГУНП в Рівненській області від 24 січня 2017 року № 749/24-221-434.

Доводи прокурора про те, що сукупність досліджених доказів, зокрема протоколи огляду місця події від 05, 14, 15, 23 грудня 2016 року підтверджують факт виконання будівельних робіт ПМПФ «Спецрембуд», а тому ОСОБА_7 фактично виконував обов`язки по охороні праці на об`єкті є необґрунтованими, оскільки в будь-якому випадку факт виконання робіт повинен бути підтверджений документами або показами свідків. Разом з цим, договір підряду від 24 червня

2016 року № 2406 на виконання будівельних робіт діяв до моменту його остаточного виконання та підписання акту прийому - передачі виконаних робіт від 10 листопада 2016 року. При цьому у ньому відсутні будь-які застереження сторін про невиконання, неповне виконання або неякісне виконання будівельних робіт та про необхідність усунення виявлених недоліків.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стороною обвинувачення не надано будь-яких переконливих доказів, що в період з 10 листопада по 2 грудня

2016 року включно, ОСОБА_7 виконував службові обов`язки з питань організації виконання робіт та охорони праці на об`єкті будівництва, де стався нещасний випадок.

Також обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що оскільки стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, тому відповідальність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у заздалегідь не обіцяному приховуванні саме цього тяжкого злочину, вчиненому групою осіб за попередньою змовою, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК виключається.

Суб`єктивна сторона, злочину, передбаченого ст. 396 КК характеризується лише прямим умислом. При цьому, винна особа має усвідомлювати, що приховують саме злочин, який за фактичними ознаками діяння відноситься до тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Приховування передбачає приховування злочинця, слідів злочину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання або збуту майна, здобутого в результаті його вчинення, легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом Способами приховування можуть, зокрема, бути надання злочинцю сховища, транспортних засобів, знищення слідів злочину, перенесення знарядь злочину в інше місце, зміна зовнішнього вигляду злочинця, забезпечення злочинця підробленими документами.

Крім цього Суд бере до уваги, що матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 усвідомлювали, що приховують саме злочин, передбачений ч. 2 ст. 271 КК, який скоєний невідомою їм особою.

Пропозиція фінансової допомоги родичам потерпілого сама по собі не є безумовною обставиною, яка підтверджує про обізнаність особи у тому, що смерть потерпілого настала в результаті злочинних дій певної особи або осіб та ці дії були саме злочинними.

Також, під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції потерпіла у справі ОСОБА_14 відмовилась від дачі показань, в порядку ст. 63 Конституції України, при цьому підтримала свої попередні заяви, подані на адресу суду, у яких зазначила про відсутність будь-яких претензій майнового чи морального характеру до обвинувачених при цьому зауважила, що у їх діях не убачає жодних ознак злочинів.

Переконливих доводів про наявність у матеріалах кримінального провадження достатніх доказів для доведення поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1

ст. 396 КК, представник публічного обвинувачення в касаційній скарзі не наводить.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга представника публічного обвинувачення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3