Постанова

від 09.07.2007 по справі 34/128-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/128-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09.07.07                                                      м. Київ                                     34/128-А    

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Вілія-Буд-Центр”

ДоДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Митрохіна А.В.

                                                           Секретар судового засідання Карбовська О.В.

Представники:

Від позивача         Кімлик І.В. –за дов. від 19.02.2007, Вовкогон О.О. –за дов. від 05.12.2006

від відповідача

Клименко Є.С. –за дов. №10094/910-10-008 від 27.12.2006

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 05.05.2006 №00100052302/0, від 30.06.2006 №0010052302/1, від 14.09.2006 №0010052302/2, від 23.11.2006 №0010052302/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту ПДВ, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ “Будмастер-Люкс”  робіт, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, а рішення суду про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ “Будмастер-Люкс” на даний час скасовано.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що податковий кредит позивача по податкових накладних, виданих ТОВ “Будмастер-Люкс”, до розрахунків з бюджетом не приймається, оскільки установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Будмастер-Люкс” визнані недійсними у судовому порядку; свідоцтво платника ПДВ анульовано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2006  ДПІ у Оболонському районі м. Києва видане податкове повідомлення-рішення №00100052302/0, яким згідно п.п. “б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено податкове зобов'язання  по ПДВ у загальній сумі  249256,50 грн., в тому числі 166171 грн. основного платежу та 83085,50 грн. штрафних санкцій.

В межах процедури адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення –рішення відповідачем також прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 30.06.2006 №0010052302/1, яким позивачу визначено податкове зобовязання по ПДВ в загальному розмірі 249256,50 грн., в тому числі 166171 грн. основного платежу та 83085,5 грн. штрафних санкцій;

-від 14.09.2006 №0010052302/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання по ПДВ в загальному розмірі 249257,40 грн., в тому числі 166171,60 грн. основного платежу та 83085,80 грн. штрафних санкцій;

- від 23.11.2006 №0010052302/3, яким позивачу визначено податкове зобовязання по ПДВ в загальному розмірі 249257,40 грн., в тому числі 166171,60 грн. основного платежу та 83085,80 грн. штрафних санкцій.

Спірні податкові повідомлення-рішення видані відповідачем на підставі акта перевірки від 26.04.2006 №372/23-205-31361631 “Про результати документальної невиїзної перевірки достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю “Вілія-Буд-Центр” (код ЄДРПОУ 31361631) при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю “Будмастер-Люкс” (код ЄДРПОУ 31900431) за період з 01.09.2003 р. по 31.11.2003р.”.

В акті зазначається, що  в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Вілія-Буд-Центр” занижено ПДВ  за вересень 2003 р. на 22624 грн., за жовтень 2003 р. –на 31605 грн., за листопад 2003 р. –111942 грн.

Висновок акта мотивований тим, що включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ “Будмастер-Люкс”, є неправомірним, оскільки рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07.04.2005 по справі №2-2631/10 визнані недійсними з моменту державної реєстрації установчі документи ТОВ “Будмастер-Люкс”, а свідоцтво платника ПДВ цього товариства –з дати видачі свідоцтва, тобто з 30.05.2002.

У звязку з викладеними обставинами, відповідач стверджує, що ТОВ “Будмастер-Люкс” не має статусу платника ПДВ, і податкові накладні, виписані позивачу вказаним товариством, як доказ податкового кредиту не приймаються.

Однак, з доводами відповідача, викладеними в акті перевірки та у запереченнях на позов, суд не погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами, відповідно до укладених між ТОВ “Вілія-Буд-Центр” та ТОВ “Будмастер-Люкс” договорів: №23-С від 01.09.2003 на суму 95370 грн., в тому числі ПДВ 15895 грн.,  №28-С від 08.09.2003 на суму 40377,60 грн., в тому числі ПДВ 6729,60 грн., №39-С від 01.10.2003 на суму 279385 грн., в тому числі ПДВ 46564,17 грн., №48-С від 03.10.2003 на суму 581030 грн., в тому числі ПДВ 96838 грн., №45-С від 01.10.2003 на суму 126366 грн., в тому числі ПДВ 21061 грн.,  ТОВ “Будмастер-Люкс” зобовязалось виконати для позивача будівельно-монтажні роботи.

Розрахунки за виконані послуги проведено позивачем  в повному обсязі в безготівковій формі на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт та затверджених сторонами кошторисів, всього на загальну суму 997029,60 грн., в тому числі ПДВ 166171,60 грн.

По зазначеним господарським операціям ТОВ “Будмастер-Люкс” видало позивачу податкові накладні: №1274 від 30.09.2003 на загальну суму 40377,60 грн., в тому числі ПДВ 6729,60 грн., №1275 від 30.09.2003 на загальну суму 95370 грн., в тому числі ПДВ 15895 грн., №1377 від 30.10.2003 на загальну суму 189630 грн., в тому числі ПДВ 31605 грн., №1504 від 28.11.2003 на загальну суму 163866 грн., в тому числі ПДВ 27311 грн., №1505 від 28.11.2003 на загальну суму 92127,60 грн., в тому числі ПДВ 15354,60 грн., №1506 від 28.11.2003 на загальну суму 141920,40 грн., в тому числі ПДВ 23653,40 грн., №1507 від 28.11.2003 на загальну суму 154357,20 грн., в тому числі ПДВ 25726,20 грн., №1490 від 28.11.2003 на загальну суму 70129,20 грн., в тому числі ПДВ 11688,20 грн., №1501 від 28.11.2003 на загальну суму 49251,60 грн., в тому числі ПДВ 8208,60 грн., які відображені позивачем в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг). Суми ПДВ по вказаним податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту товариства за відповідні звітні періоди.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997  №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ “Будмастер-Люкс”) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищеназваного Закону).

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг)

б) дата отримання податкової накладної.

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних від ТОВ “Будмастер-Люкс”.

У відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Обовязкові реквізити податкової накладної передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Ними є: порядковий номер податкової накладної; дата її виписування, назва юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану  вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повна назва отримувача;  ціна продажу без врахування податку; ставка податку та відповідна сума податку у цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським  документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких  робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку  податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, за змістом цієї норми Закону України “Про податок на додану вартість” витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачає.

Відповідачем не заперечується той факт, що позивач здійснював придбання товару  у ТОВ “Будмастер-Люкс” та сплачував у складі його вартості ПДВ, на підтвердження чого отримував від продавців податкові накладні, оформлені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Зазначені податкові накладні надавались відповідачу під час здійснення ним перевірки.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається  виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивачу, ТОВ “Будмастер-Люкс” було зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника ПДВ та мало відповідне свідоцтво, отже, мало право складати податкові накладні.

Згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві на момент розгляду справи ТОВ “Будмастер-Люкс” перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Посилання відповідача на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07.04.2005 у справі №2-2631/10 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ “Будмастер-Люкс” судом не приймається, оскільки зазначене рішення скасовано. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.07.2006 в задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ “Будмастер-Люкс”, Козловського Є.М., Бородавки А.А. про визнання недійсними установчих документів ТОВ “Будмастер-Люкс” та його свідоцтва платника ПДВ  відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.11.2006 рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12.07.2006 залишене без змін. За таких обставин, висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ТОВ “Будмастер-Люкс”  податкових накладних, суд вважає необгрунтованими. Формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних від постачальника повністю відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як встановлюється п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.  

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”).

В даному випадку, позивач, як покупець, виконав свої зобовязання шляхом сплати ПДВ у складі вартості придбаних у контрагента робіт, що підтверджується наявними в справі копіями платіжних доручень. Правила Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачають обов'язку покупця товарів (в даному випадку –позивача) сплачувати ПДВ при придбанні товарів, робіт або послуг безпосередньо до бюджету.

Судом враховується, що укладені позивачем договори з ТОВ “Будмастер-Люкс” на момент розгляду справи є чинними. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що ним оспорена відповідність цих договорів вимогам закону, відтак, позивач правомірно керувався їх умовами при визначенні своїх податкових зобов‘язань.

Порушення ТОВ “Будмастер-Люкс” порядку здійснення господарської діяльності  тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.  

Також не є переконливим твердження відповідача про відсутність у ТОВ “Будмастер-Люкс” статусу платника ПДВ у звязку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ по акту анулювання №2417/29-203 від 21.02.2006,  складеному ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.04.2005, оскільки згідно із п.25.2 Положення про Реєстр платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, у разі прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва платника ПДВ датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події, а не дата видачі свідоцтва. До того ж, рішення суду, на підставі якого складено акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ “Будмастер-Люкс”, скасовано.

Враховуючи викладене, донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ позивач здійснив неправомірно.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ передбачено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача відповідних штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, правомірності податкових повідомлень-рішень від 05.05.2006 №00100052302/0, від 30.06.2006 №0010052302/1, від 14.09.2006 №0010052302/2, від 23.11.2006 №0010052302/3 суду не довів, а тому позовні вимоги про визнання цих податкових повідомлень-рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, тобто –3, 40 грн.

У звязку з задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем, відшкодуванню судовим рішенням не підлягають, оскільки не є обов'язковим платежем для подачі позовної заяви, визначеним Кодексом адміністративного судочинства України, і можуть бути повернуті позивачу шляхом звернення з відповідною заявою до ДП “Судовий інформаційний центр”.

Керуючись  ст. ст.  71, 72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 05.05.2006 №0010052302/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 30.06.2006 №0010052302/1.

Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 14.09.2006 №0010052302/2.

Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.11.2006 №0010052302/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілія-Буд-Центр” (04073, м. Київ, пр-т  Московський, 8, код ЄДРПОУ 31361631, рахунок №26006300111348 в АТ “ВАБанк”, МФО 321637, 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяА.В.Митрохіна

Дата підписання постанови:03.08.2007