Ухвала

від 23.01.2023 по справі 280/459/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

23 січня 2023 рокуСправа № 280/459/23 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник адвокат Плужник Максим Валерійович ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ЄДРПОУ 00034022), третя особа Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ЄДРПОУ 24982663) про стягнення невиплаченої заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач), представник адвокат Плужник Максим Валерійович, до Міністерства оборони України (далі відповідач), третя особа Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України про стягнення невиплаченої заробітної плати, відповідно до якої позивач просить суд:

стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 стягнуту, але не виплачену з Державного підприємства «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій «Полігон» (ЄДРПОУ: 30408404) заробітну плату у розмірі 5320,36 грн. (п`ять тисяч триста двадцять гривень) 36 копійок;

стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 стягнуту, але невиплачену з Державного підприємства «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій «Полігон» (ЄДРПОУ 30408404) заборгованість за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 42562,56 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

За змістом позову, позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ДП «Полігон» заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.01.2016 у справі № 314/5592/15-ц позовні вимоги позивача задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій «Полігон» (ЄДРПОУ 30408404) на користь позивача заборгованість за невиплачену заробітну плату у розмірі 5320,36грн. та заборгованість за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 42562,56 грн.

За наслідками виконання рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.01.2016 у справі № 314/5592/15-ц старшим державним виконавцем Вознесенівського відділу ДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області у виконавчому провадженні ВП №50752121 від 13.12.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із тим, що боржника Державне підприємства «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій «Полігон» постановою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 у справі № 26/208/09 визнано банкрутом. Станом на теперішній час рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.01.2016 у справі № 314/5592/15-ц залишається невиконаним, заробітна плата у розмірі 5320,36 грн. та заборгованість за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 42562,36 грн. залишається не виплаченою чим порушуються права позивача. Враховуючи, що станом на теперішній час ДП «Полігон» визнано банкрутом, а заробітну плату та заборгованість за час затримки з виплати заробітної плати позивач не виплачено, останній вважає, що ця сума підлягає стягненню з Міністерства оборони України, як засновника та власника ДП «Полігон».

Розглядаючи позов суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1статті 4 КАС Україниадміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно достатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Слід зазначити, що визначальною відмінністю справи адміністративної юрисдикції є те, що особа звертається за захистом від неправомірних дій чи бездіяльності з боку суб`єкта владних повноважень.

У даному позові позивач не оскаржує дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень (відповідач у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснював), а намагається реалізувати своє право на отримання заробітної плати, підтверджене рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.01.2016 у цивільній справі № 314/5592/15-ц. Тобто, права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із цивільних правовідносин.

Статтею 19 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій або бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, в яких виник спір.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового, приватного права чи інтересу. Аналогічні висновки викладено в постановах Великої палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 рокуу справі № 826/12775/15, від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви спір виник у зв`язку із неможливістю виконання рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.01.2016 у цивільній справі № 314/5592/15-ц.

Суд зазначає, що приписами ст.129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

З огляду на підстави позову суд вважає за доцільне наголосити на тому, що Цивільним процесуальним кодексом України (статтею 442) встановлено механізм заміни сторони виконавчого провадження. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відтак, спір щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не підлягає розгляду в окремому позовному провадженні (шляхом пред`явлення нового позову) з огляду на наявність правових норм для реалізації примусового виконання судового рішення в порядку цивільного судочинства, а отже, наявні підстави для відмови увідкритті провадження у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 30 березня 2021 року у справі №580/3376/20.

З огляду на викладене суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим спором та не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

У свою чергу в силу положень пункту 1 частини першоїстатті 170 КАС Українисуддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Керуючись ст. ст.170,171,241,243,248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник адвокат Плужник Максим Валерійович ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ЄДРПОУ 00034022), третя особа Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ЄДРПОУ 24982663) про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалу складено та підписано 23.01.2023.

Суддя О.О. Артоуз