Рішення

від 23.01.2023 по справі 460/47162/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2023 року м. Рівне№460/47162/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСАР ГРУПП" доДержавної митної служби України в особі Рівненської митниці про визнання проттиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Корсар Групп (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної митної служби України в особі Рівненської митниці (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000147/2 від 23.09.2022 та картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 204000/2022/000173 від 23.09.2022.

Вимоги позовної заяви ґрунтуються на тому, що позивач, за наявності усіх необхідних документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення товару покриття для підлоги, несамоклейне, не розрізане за формою, виготовлене із сумішей ПВХ, пластифікаторів та пігментів, з вторинної сировини, загальною кількістю 9147 метрів квадратних на суму 14452,26 дол. США, придбаної у Zumrut Suni Deri Sanayi (Туреччина) на виконання умов зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товарів від 01 вересня 2020 року № 1. У зв`язку із вказаним, позивач зазначає, що ним були подано відповідачу митну декларацію №UA204020/2022/023993 від 23.09.2022, в якій було задекларовано вказаний вище товар та використано основний метод визначення митної вартості за ціною договору. Позивач стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України (далі - МК України), та за наявності усіх необхідних документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, яким збільшено вартість імпортованого товару, виходячи з того, що митниця володіє інформацією щодо рівня митної вартості ідентичних товарів, вказаної у митній декларації № 403060/2022/001234 від 15.06.2022, та, як наслідок, прийняту спірну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів надані йому документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним та необґрунтованим. Наголошує на тому, що після прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку із виробничою потребою в отриманні придбаного товару, позивач був змушений задекларувати зазначений імпортований товар за визначеними митним органом цінами, сплатити всі необхідні митні платежі та провести відповідні митні процедури для випуску такого товару у вільний обіг на території України. З огляду на це, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у строк, встановлений судом, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України заходів контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за представленими позивачем митними деклараціями, митниця встановила, що декларантом до митного оформлення було подано документи, які викликають у митного органу обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товарів. Враховуючи, що на вимогу митного органу позивачем не було надано жодних додаткових документів та, відповідно, не спростовано наявний у останньої сумнів щодо правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, тому відповідачем були прийняті оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товарів з урахуванням митної вартості ідентичних товарів, вказаної у митній декларації № 403060/2022/001234 від 15.06.2022. Таким чином, сторона відповідача вважає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що прийняті митним органом в межах його повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на наведене, сторона відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач та відповідач правом на подання до суду відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив не скористалися.

Ухвалою суду від 22.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяви по суті та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Між ТОВ «КОРСАР ГРУПП» у якості Покупця та фірмою Zumrut Simi Deri San Tic.Ltd.Sti (Турецька Республіка) у якості Постачальника було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 01 вересня 2020 року № 1 (далі - Контракт).

Згідно п. 1.1. Контракту Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець сплатити і отримати на умовах дійсного Контракту автомобільний лінолеум полівінілхлоридний запакованого в рулони. Ціни зазначаються в інвойсах на кожну партію товару.

У п. 4.1. Контракту зазначається, що Поставка товару здійснюється на умовах FCA- Стамбул Туреччина.

Пункт 4.2. зазначає, що оформлення необхідних транспортних документів для перевезення товару здійснює Постачальник.

Згідно пункту 5.1. ціна Товар зазначається в доларах США, включаючи маркування пакування, вартість сертифікату походження товару.

У п. 5.2. Контракту зазначається, що Покупець зобов`язується здійснити передоплату за Товар у відповідності з комерційним інвойсом, виставленим Постачальником на партію відвантажуваного товару.

За п. 2.1. Контракту, даний Контракт вступає в силу 01 вересня 2020 року і діє до 01 вересня 2021 року, але в будь-якому випадку до виконання всіх зобов`язань за даним Контрактом.

В подальшому, у сторін виникала потреба неодноразово подовжувати дію договору у зв`язку з продовженням співробітництва по ньому.

Зокрема, 01 вересня 2022 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 2 до вищевказаного Контракту де сторони дійшли згоди викласти п. 2.1. в новій редакції, а саме: даний Контракт вступає в силу 01 вересня 2020 року і діє до 01 вересня 2023 року, але в будь-якому випадку до виконання всіх зобов`язань за даним Контрактом (Копія додаткової угоди № 2 додається).

На виконання умов Контракту та з метою митного оформлення товарів турецьким контрагентом було передано позивачу відповідний Рахунок-проформа № ZDТ202200000025 від 05.09.2022 та Рахунок-фактура (Інвойс) № ZDТ2022000000011 від 12.09.2022, що містять посилання на контракт № 1 від 01.09.2020 року, якими узгоджено поставку частини товару за цим контрактом на загальну суму 14 452 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят два) долара США 26 центів.

В свою чергу, Позивач, відповідно до умов передоплати за Контрактом, повністю оплатив грошову суму за такою поставкою, що зазначена у вищевказаному інвойсі, а саме 08 вересня 2022 року у розмірі 14452,26 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 33.

Також, судом встановлено, що товар покупцю було поставлено постачальником на умовах FСА- Стамбул Туреччина, що відповідає умовам п. 4.1. Контракту.

Тому, Постачальник виконав умови Контракту та поставив товар Покупцю в обумовлені строки.

В подальшому, з метою митного оформлення придбаного товару позивач подав до відповідача митну декларацію № UA204020/2022/023993 від 23.09.2022, згідно з якою загальна вартість імпортованих товарів була визначена за основним методом (ціною Договору) в сумі 14452,26 доларів США.

Також судом встановлено, що для митного оформлення товару позивачем були надані митному органу наступні документи:

- сертифікат якості б/н від 01.08.2021;

- пакувальний лист ZDT2022000000011 від 12.09.2022;

- рахунок-проформа ZDT202200000025 від 05.09.2022;

- рахунок-фактура (інвойс) ZDT2022000000011 від 12.09.2022;

- автотранспортна накладна № 082726 від 13.09.2022;

- сертифікат про походження товару №V0817803 від 13.09.2022

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 33 від 08.09.2022;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 190922/1 від 19.09.2022;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 0-76 від 16.09.2022;

- додаткова угода № 2 до зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу № 2 від 01.09.2022;

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 1 від 01.09.2020;

- договір (контракт) про перевезення № 1 від 15.06.2020.

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, за митною декларацією відповідачем було надіслане позивачу електронне повідомлення, в якому зазначено, що подані документи містять певні розбіжності. При цьому, митний орган повідомив про можливість визнання заявленої декларантом митної вартості за умови надання додаткових документів, перелік яких був неведений у повідомленні. Разом з тим, позивач повідомив відповідача, що запитувані останнім додаткові документи для підтвердження митної вартості товару додаватися не будуть. Зазначене не заперечується сторонами справи за змістом поданих ними заяв по суті спору.

23.09.2022 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості №/2022/000147/2 по митній декларації № UA204020/2022/023993 від 23.09.2022. В обґрунтування прийнятого рішення (графа 33) митним органом зазначено наступне:

І. Вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1) декларантом не подано всіх додаткових документів. витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов та у строки, зазначені у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. 2) подані до митного оформлення документи, з тому числі і додатково надані на вимогу митниці, містять неточності:

Відповідно до пункту 1.1 ціни зазначаються в інвойсах на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 5.1 ціни на товар зазначаються в доларах США, включаючи маркування, пакування, вартість сертифіката походження.

Відповідно до пункту 5.2 покупець зобов`язаний здійснити передоплату за товар відповідно до комерційного рахунку, виставленого постачальником на партію відвантаженого товару. До митного оформлення декларантом надано комерційний рахунок від 12.09.2022 № ZDT2022000000011 та від 05.09.2022 № ZDТ202200000025. При цьому, платіжне доручення від 08.09.2022 № 33 містить посилання на інвойс від 05.09.2022 №202200000025.

До митного оформлення надано довідку від 19.09.2022 №190922/1, однак, такий документ не є документом, що підтверджують витрати на транспортування відповідно до положень наказу МФУ від 24.05.2012 № 599.

Наданий Звіт про оцінку майна від 16.09.2021 №О-76 не є актуальним з огляду на дату ввезення імпортованої партії товарів на митну територію України.

ІІ. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 15.06.2022 №403060/2022/001234 - за рівнем митною вартості 2,32 дол. США/кг.

ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею, за умови надання додаткових документів: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) документи, що підтверджують витрати на транспортування відповідно до положень наказу МФУ від 24.05.2012 № 599; 5) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) копію митної декларації країни відправлення.

У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з наявністю у митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних товарів, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст. 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданих виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст. 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації про вартість аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 15.06.2022 №403060/2022/001234 за рівнем митної вартості 2,32 дол. США/кг.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 47708,48 дол. США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1744632,32 грн. (2,32 дол. США/кг * 20564 кг * 36,5686 грн./1 дол. США)..

З урахуванням прийнятого рішення, Рівненською митницею складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000/2022/000173, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204020/20222/023993 від 23.09.2022. У картці відмови декларанту роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: проведення декларування товарів відповідно до положеньст.257 МК України, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від №/2022/000147/2 від 23.09.2022. Одночасно, декларанту роз`яснено право на оскарження прийнятого відповідачем рішення до митного органу вищого рівня або до суду.

Випуск вищевказаних товарів у вільний обіг було здійснено за митною декларацією №/2022/024084 від 23.09.2022, згідно з якою позивачем визначено митну вартість імпортованого товару за шостим методом.

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості імпортованих товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 1 МК України, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частинами першою-третьою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За нормами частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

В силу вимог частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У свою чергу, за правилами частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 МК України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями частини третьої статті 53 МК України встановлено, що в разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З урахуванням вимог частини другої цієї статті, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї ж статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При цьому, частиною одинадцятою статті 58 МК України імперативно встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм, суд приходить до висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи у випадку наявності у нього обґрунтованих сумнівів з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності;

- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не зазначення митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.10.2019 у справі №804/7761/15, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16 та від 23.10.2020 у справі №810/690/17. При цьому, в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, частиною четвертою статті 54 МК України передбачений обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA204000/2022/000147/2 від 23.09.2022 слідує, що сумнів щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості товару по митній декларації № UA204020/2022/023993 від 23.09.2022 був обґрунтований тим, що:

1) Відповідно до пункту 1.1 ціни зазначаються в інвойсах на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 5.1 ціни на товар зазначаються в доларах США, включаючи маркування, пакування, вартість сертифіката походження.

Відповідно до пункту 5.2 покупець зобов`язаний здійснити передоплату за товар відповідно до комерційного рахунку, виставленого постачальником на партію відвантаженого товару. До митного оформлення декларантом надано комерційний рахунок від 12.09.2022 № ZDT2022000000011 та від 05.09.2022 № ZDТ202200000025. При цьому, платіжне доручення від 08.09.2022 № 33 містить посилання на інвойс від 05.09.2022 №202200000025.

2) До митного оформлення надано довідку від 19.09.2022 №190922/1, однак, такий документ не є документом, що підтверджують витрати на транспортування відповідно до положень наказу МФУ від 24.05.2012 № 599.

3) Наданий Звіт про оцінку майна від 16.09.2021 №О-76 не є актуальним з огляду на дату ввезення імпортованої партії товарів на митну територію України.

Щодо покликання відповідача на те, що при митному оформленні позивачем до митного оформлення надано комерційний рахунок від 12.09.2022 № ZDT2022000000011 та рахунок-проформу від 05.09.2022 № ZDТ202200000025, при цьому, платіжне доручення від 08.09.2022 № 33 містить посилання на лише на рахунок-проформу від 05.09.2022 №202200000025, то суд зазначає наступне.

Так, зі змісту вказаної митним органом неточності, судом встановлено, що відповідно до умов Контракту ціни на товар зазначаються в інвойсах на кожну партію товару, які позивач повинен оплачувати на умовах передоплати і до митного органу було надано два інвойси від 12.09.2022 № ZDT2022000000011 та від 05.09.2022 № ZDT202200000025 при тому що декларантом в платіжному дорученні було вказано лише за рахунок-проформу від 05.09.2022 №ZDT202200000025.

Проте таку позицію відповідача суд відхиляє, як безпідставну.

Так, спочатку потрібно звернути увагу на те, що зміст цих двох документів є абсолютно ідентичними. Кожен документ має ідентичні назви товару, ідентичну кількість по кожному товару, ідентичну вартість по кожному товару та ідентичну загальну вартість цих товарів, а саме 14452 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят два) долара США 26 центів, що повністю відповідає вартості поставки.

Разом тим, документ від 05.09.2022 № ZDT202200000025 є рахунком-проформою, а документ від 12.09.2022 № ZDT2022000000011 є саме рахунком-фактурою (інвойсом).

Крім того, відповідач ідентифікував ці документи саме таким же чином, що підтверджено згідно з тексту картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2022/000173.

З системного аналізу вказаних документів суд дійшов висновку, що перший документ був наданий постачальником до позивача як попередній документ, який містить інформацію про поставку товару в майбутньому, для її погодження та затвердження з боку позивача, як покупця товару.

Разом з тим, такий документ хоча і не є комерційним рахунком та не містить зобов`язання позивача по сплаті за поставку товару, оскільки поставки в той момент ще і не існувало, проте враховуючи умови контракту з повної передоплати товару, інформував позивача щодо ціни, яку йому необхідно сплатити на умовах передоплати у разі погодження ним всіх умов поставки товару та відповідно ініціації процедури з такої поставки товару.

Тобто, позивач погодивши умови рахункупроформи, провів передоплату товару 08.09.2022 року, відповідно до платіжного документа № 33, та після чого постачальник почав процедуру поставки товару, під час якої вже був оформлений саме інвойс від 12.09.2022 № ZDТ2022000000011.

А тому, другий документ вже був комерційним рахунком щодо такої поставки товару, що підтверджував обов`язок позивача здійснити оплату товару, який ним фактично був виконаний в повному обсязі 08.09.2022 року на умовах передоплати, та підтвердження чого було надано до митного органу відповідний платіжний документ під час проходження процедури розмитнення товару.

Як висновок слід зазначити, що вказані документи не мають жодних розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, а чітко встановлюють вартість товару у розмірі 14452 долара США 26 центів, що і було сплачено позивачем та підтвердження чого було надано до митного органу.

Щодо доводів митного органу про надання позивачем для митного оформлення довідки від 19.09.2022 №190922/1, яка не є документом, що підтверджує витрати на транспортування відповідно до положень наказу МФУ від 24.05.2012 № 599, то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що разом із електронною митною декларацією від 23.09.2022 №UА204020/2022/023993 позивач подав митному органу довідку про транспортно витрати від 19.09.2022 №190922/1, яку відповідач ідентифікував як документ, що підтверджує вартість перевезення товару (згідно з карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2022/000173). У такій довідці зафіксовано, що вартість транспортних витрат з перевезення вантажу за маршрутом м.Стамбул (Туреччина) - м/п Порубне складає 67000 гривень, після чого за маршрутом м/пПорубне - м. Київ (Україна) - 24 000 гривень.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів/

Згідно з розділом III «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» Правил заповнення митної декларації, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (далі - Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

-банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

-калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на мигну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Аналізуючи наведені положення Правил № 599, судом встановлено, що такі положення не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

В свою чергу МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подана позивачем довідка про транспортно-експедиторські витрати від 19.09.2022 №190922/1 є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 31.05.2019 №804/16553/14.

Так, в цьому судовому рішення Верховний Суд поміж вищезазначеного також вказав на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З зазначеного вбачається, що посилання відповідача на ту обставину, що подана декларантом довідка від 19.09.2022 №190922/1 не є документом, що підтверджує витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару є абсолютно безпідставним та відхиляється судом.

Також суд відхиляє як безпідставне покликання відповідача на те, що наданий Звіт про оцінку майна від 16.09.2021 №О-76 не є актуальним з огляду на дату ввезення імпортованої партії товарів на митну територію України, з огляду на таке.

Згідно з матеріалами справи, вищезазначена «неточність» не могла бути використана митним органом для проведення коригування митної вартості, оскільки жодним чином не стосується спростування числових значень складових митної вартості товару.

Зазначене обґрунтовується тим, що перелік документів, які законодавець визначив такими, що підтверджують митну вартість товару і які необхідно надавати декларантами під час митного оформлення товару, міститься в ч. 2 ст. 53 МК України.

Звіт про оцінку майна не входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товару, який зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України.

Разом з тим, лише в ч. 3 ст. 53 МК України зазначається, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, серед яких міститься висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, до яких і відноситься Звіт про оцінку майна від 16.09.2021 № О-76.

Таким чином, з системного аналізу вищезазначених норм права судом встановлено, що митний орган позбавлений права виносити рішення про коригування митної вартості на тій підставі, що декларантом не було подано певні документи, чи такі подані документи на його думку є не актуальними (у даному випадку Звіт про оцінку майна), які не відносяться до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, що зазначені в ч. 2 ст. 53 МК України.

І лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових значень митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларантів надання додаткових документів (у даному випадку Звіт про оцінку майна) задля встановлення дійсної митної вартості товару. Проте, аж ніяк не навпаки - виносити рішення про коригування митної вартості товарів на підставі неналежного подання (на думку відповідача) декларантом додаткових документів при первинному зверненні до митного органу з метою розмитнення товару.

Відтак, висловлені митним органом сумніви щодо правильного визначення митної вартості товару у митній декларації № UA204020/2022/023993 від 23.09.2022, з огляду подання одночасно із митною декларацією Звіту про оцінку майна від 16.09.2021 №О-76, який є неактуальним з огляду на дату ввезення імпортованої партії товарів на митну територію України, є безпідставними та, відповідно, не могли бути покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000147/2 від 23.09.2022.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є безпідставними та надуманими.

Суд наголошує, що в частині третій статті 53 МК України передбачені чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другої статті 55 МК України.

Разом з тим, обґрунтованість наведених митним органом у графах 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару причин для витребування додаткових документів у позивача та, відповідно, наявності сумніву в правильності визначення останнім митної вартості товару не підтвердилася в ході розгляду справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 7272,95 грн. відповідно до платіжного доручення № 343 від 28.10.2022, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Корсар Групп до Державної митної служби України в особі Рівненської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000147/2 від 23.09.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 204000/2022/000173.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корсар Групп за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 7272 (сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 95 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 січня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСАР ГРУПП" (вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139,м.Київ,04119, ЄДРПОУ/РНОКПП 42504085)

Відповідач - Державна митна служба України в особі Рівненської митниці (вул. Соборна. 102,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Д.П. Зозуля