Рішення

від 23.01.2023 по справі 120/7676/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 120/7676/22

РІШЕННЯ

іменем України

23 січня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в особі Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 до Вищого професійного училища №36 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 адміністративну справу №120/7676/22 передано за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022, головуючим визначено суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 31.10.2022, справу №120/7676/22 прийнято до свого провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

В адміністративному позові прокурор просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Вищого професійного училища №36 щодо нарахування та виплати випускникові ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; 2) зобов`язати Вище професійне училище №36 нарахувати одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та виплатити її ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог статті 8 Закону України від 13.01.2005 №2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо нарахування та виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, зокрема ОСОБА_1 . На думку виконувача обов`язків керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури, неналежне виконання Вищим професійним училищем №36 делегованих йому державою функцій суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій. Просить позов задовольнити.

17.11.2022 до суду поступив відзив на позовну заяву №705 від 14.11.2022, в якому відповідач погоджується з позовною заявою, однак вказує, що ОСОБА_1 , який закінчив ВПУ №36 30.06.2021 до кінця 2021 року не подав документів про працевлаштування.

23.11.2022 до суду поступила відповідь на відзив №53-5039 вих-22 від 22.11.2022, в якій прокурор вказує, що фактично відповідач визнав позовні вимоги.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та 30.06.2021 закінчив Вище професійне училище №36 (арк. спр. 14).

Листом №366 від 12.07.2022 відповідач ствердив, що ОСОБА_1 закінчив ВПУ №36 30.06.2021 та не отримав одноразову допомогу та грошову компенсацію для придбання одягу та взуття (арк. спр. 23-24).

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції ООН "Про права дитини" (від 20.11.1989, ратифікованої Постановою BP №789-ХІ1 від 27.02.1991) (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей. незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага мас приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною 2, 3 статті 3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї та законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Згідно з статтею 3 Конституції України людина, її житія і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (прийнята 04.11.1950, ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засуди державної політики у цій сфері, є Закон України від 26.04.2001 №2402-111 "Про охорону дитинства".

Згідно з статтями 5, 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей. встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Відповідно до статті 25 цього Закону діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Статтями 52, 53 Конституції України передбачено, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначено Законом "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон №2342-IV), який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2342-IV:

- дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;

- статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;

- випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування,

- особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання;

- державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

З аналізу вищенаведеного видно, що статус позбавленої батьківського піклування надає таким особам право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.

Як встановлено статтею 3 Закону №2342-IV, одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Відповідно до статті 4 Закону №2342-IV заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Згідно з ч. 1 статті 8 Закону №2342-IV, держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

За такого правового регулювання, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні.

За правилами частини 3 статті 4 Закону №2342-IV, державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, серед іншого, щодо мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до частини 7 статті 8 цього Закону, випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Таким чином, Законом №2342-IV встановлено обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався, і інші.

Оскільки Закон №2342-IV не конкретизує, який саме навчальний заклад має закінчити дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, то, за змістом наведеної норми, право на отримання грошової допомоги мають усі випускники навчальних закладів (в т.ч. не інтернатного типу) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Тобто, сам факт випуску ОСОБА_1 з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 05.06.2019 у справі №158/1684/16-а, від 28.01.2021 у справі №169/521/16-а висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У свою чергу статтею 9 Закону №2342-IV встановлено, що витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім`ях опікунів, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

У разі зміни форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа дозволяються трансферти між бюджетами різних рівнів.

Відповідно до статті 25 Закону №2342-IV порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 Закону №2342-IV установлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту статей 25, 39-9 Закону №2342-IV вбачається, що вони регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

Отже, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Отже, обов`язок щодо виплати третій особі випускнику навчального закладу з числа дітей, позбавлених батьківського піклування покладено на відповідача.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №2342-IV закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом №2342-IV, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226.

Враховуючи загальні засади пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 прийняті до набрання чинності Законом №2342-IV та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону №2342-IV, згідно з якими одноразова грошова допомога підлягає виплаті у розмірі 6 прожиткових мінімумів.

Також суд наголошує, що обов`язок відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку є безумовним та не залежить від наявності звернень осіб про виплату зазначеної грошової допомоги.

Відтак наявні правові підстави, для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Таким чином, у порушення вимог статті 8 Закону №2342-IV, незважаючи на законодавчо встановлений обов`язок після закінчення навчальних закладів виплатити одноразову грошову допомогу випускникам навчальних закладів із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідачем у 2021 році протиправно не нараховано та не виплачено вказані кошти ОСОБА_1 , що є протиправною бездіяльністю.

У той же час, неналежне виконання Вищим професійним училищем №36 делегованих йому державою функцій, суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності, та як наслідок реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі суд першої інстанції вважає, що позивач довів позовні вимоги, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов, з врахуванням визнання позову відповідачем, задовольняється.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України, і підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов виконувача обов`язків керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в особі Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Вищого професійного училища №36 щодо ненарахування та невиплати випускнику навчального закладу - ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Зобов`язати Вище професійне училище №36 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 січня 2023 року

Позивач:Виконувач обов`язків керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в особі Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради (вул. Покровська, 5, Могилів-Подільський, Вінницька область,24000 , код ЄДРПОУ - 02909909) Відповідач:Вище професійне училище №36 (вул. Центральна, 1а,Балин,Дунаєвецький район, Хмельницька область,32440 , код ЄДРПОУ - 26294370) Третя особа:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя А.І. Петричкович