Постанова

від 19.01.2023 по справі 400/3987/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/3987/22Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської митниці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тауер-Опт» до Миколаївської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тауер-Опт» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.01.2022 року №UA504180/2022/000001/2, від 05.01.2022 року №UA504180/2022/000003/2, від 14.01.2022 року №UA504000/2022/000003/2, від 09.12.2021 року №UA504180/2021/000020/2, від 15.12.2021 року №UA504180/2021/000022/2, від 13.01.2022 року № UA504180/2022/000004/2, та картки відмови в митному оформленні випуску чи митному пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення;

визнати протиправнимми та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті до вказаних рішень про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору є необґрунтованими, оскільки під час митного оформлення Товариство надало всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість такого товару, отже у відповідача не було правових підстав для її корегування.

Позивачем наголошувалося, що митницею в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що Товариство надало до митного органу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену в декларації вартість товарів, отже рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправними та підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Миколаївська митниця просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги митний орган зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував сумніви стосовно заявленої митної вартості товару та не надав додаткові документи, які б підтведили заявлену вартість товару.

ТОВ «Тауер-Опт» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечувало проти її задоволення та просило залишити без з мін оскаржуване рішення.

Враховуючи розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції розглянув дану справу у письмовому провадженні.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та RUIAN FAR EAST INTERNATIONAL TRADE CO.LTD (Китай) (продавець) укладено контракт №RFE2021/1211 від 12.11.2021 року, відповідно до п.1.1 якого поставка товару Покупцю здійснюється в кількості та за ціною, вказаною в інвойсі (а.с.54-55).

Згідно п.3.1. контракту товар поставляється покупцю або пантажоодержувачу, названому покупцем, на умовах INCOTERMS 2010, зазначених на кожну конкретну партію товару в інвойсах.

Аналогічні контракти буди укладені Товариством з LEAPTON SOLAR (CHANGSHU) CO.LTD (Китай) (контракт №LSOL2021/1211 від 12.11.2021 року та з IDEA STYLE FURNITURE SDN BHD (Малайзія) (контракт №ІSF2021/2011 від 20.11.2021 року. (а.с.21-22, 72-73).

З метою митного оформлення товару, отриманого за вказаними контрактами, позивач 09.12.2021 року, 15.12.2021 року, 04.01.2022 року, 05.01.2022 року, 13.01.2022 року та 14.01.2022 року позивач подав до Миколаївської митниці митні декларації UA504180/2021/002498,UA504180/2021/002369,UA504180/2022/000009, UA504180/2022/000124, UA504180/2022/000041 та UA504180/2022/000150.

Разом з митними деклараціями було подано контракти, інвойси, автотранспортні накладні, коносаменти, акти зважування. Митну вартість було заявлено за першим методом (за ціною договору) (а.с. 23-53,56-71, 74-79).

В подальшому позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів та видано картки відмови в прийняті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митницею не було визнано митну вартість, визначену за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у зв`язку з тим, що подані документи не містили всіх даних,що підтверджують числовізначення складовихмитної вартості, декларантом не надано документальне обґрунтування формування митної вартості з урахуванням її числових значень, подані документи містили розбіжності, а саме: інвойси та контракти містили печатки з нечіткими відтисками, також були відсутні прізвища та посади підписантів; відсутня інформація щодо числового значення складових митної вартості товарів (інформація щодо додаткових витрат, страхування, маркування, пакування); відсутність достатньої інформації щодо характеристик товару, необхідної для його ідентифікації, що впливає на вартість товару.

Митним органом направлено повідомлення про надання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з товарами, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації стосовно операцій, пов`язаних з задекларованим товаром (оборотно-сальдова відомість по 632 рахунку «Розрахунок з іноземними постачальниками», оборотно-сальдова відомість по 28 рахунку «Товари», оборотно-сальдова відомість по 685 рахунку «Розрахунок з іншими кредиторами», оборотно-сальдова відомість по 312 рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті»); каталоги, специфікації, виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

Позивач листами повідомив митний орган, що ним були подані всі необхідні документи, які зазначені в гр.44 митних декларацій, тому позивачем не було надано додаткових документів у зв`язку з не конкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах.

Миколаївською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA504180/2022/000001/2 від 04.01.2022, UA504180/2022/000003/2 від 05.01.2022, UA504180/2021/000004/2 від 13.01.2022 року, UA504000/2022/000003/2 від 14.01.2022, UA504180/2021/000020/2 від 09.12.2021, UA504180/2021/000022/2 від 15.12.2021 року із застосуванням 6 (резервного) методу визначення митної вартості.

Сплата донарахованих митних платежів була забезпечена шляхом надання гарантій відповідно до ст. 55МК України.

Законність вказаних рішень є предметом спору у даній справі.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 Митного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України.

При цьому за приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України)

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Така ж правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.

Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Основний метод (ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Як вбачається з оскаржуваних рішень Миколаївської митниці про коригування митної вартості товарів, підставами для їх прийняття слугували ті обставини, що надані до митного оформлення документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документальне обґрунтування формування митної вартості з урахуванням її числових значень, подані документи містили розбіжності, а саме:- інвойси та контракти містили печатки з нечіткими відтисками, також були відсутні прізвища та посади підписантів; - відсутня інформація щодо числового значення складових митної вартості товарів (інформація щодо додаткових витрат, страхування, маркування, пакування).

Крім цього контролюючим органом зазначено про відсутність достатньої інформації щодо характеристик товару, необхідної для його ідентифікації, що впливає на вартість товару.

Митним органом направлено повідомлення про надання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з товарами, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації стосовно операцій, пов`язаних з задекларованим товаром (оборотно-сальдова відомість по 632 рахунку «Розрахунок з іноземними постачальниками», оборотно-сальдова відомість по 28 рахунку «Товари», оборотно-сальдова відомість по 685 рахунку «Розрахунок з іншими кредиторами», оборотно-сальдова відомість по 312 рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті»); каталоги, специфікації, виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

На вимогу митного органу декларантом не подано додаткові документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ретельно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія зазначає, що укладені між ТОВ «Тауер-Опт» та LEAPTON SOLAR (CHANGSHU) CO.LTD (Китай), RUIAN FAR EAST INTERNATIONAL TRADE CO.LTD (Китай), IDEA STYLE FURNITURE SDN BHD (Малайзія) контракти є типовими для позивача та ідентичними за своїм змістом.

Вказані контракти містять відтиски печатки продаців та підпис та печатку покупця товару, які є розбірливими та дозволяють ідентифікувати учасників господарських операцій.

Також судова коелгія дослідила надані митному органу інвойси до вказаних контрактів та зазначає, що вони також містять відтиски печатки продаців товару, які є чіткими.

Крім того, на підтвердження виконання даних контрактів позивачем було надані інвойси, автотранспортні накладні, коносаменти, акти зважування та у розпоряджннні митниці був сам товар, тому судова колегія не приймає посилання відповідача на відсутність підпису з боку продавців товару, оскільки вказаний недолік не впливає на реальність операції та вартість товару.

В свою чергу, з аналізу наданих позивачем договорів з контрагентами судова колегія вбачає, що відповідно до їх умов ТОВ «Тауер-Опт» купує товари народного споживання в кількості та за ціною, вказаною в інвойсі. Оплата товару здійснюється після поставки товару.

Умови поставок за цими контрактами визначаються і вказуються у кожному наступному інвойсі. Поставки повинні здійснюватися у повній відповідності із замовленням покупця, в яких потрібно вказати необхідний асортимент, термін і умови поставки (у відповідності до «Інкотермс 2010» - в діючій редакції).

Продавець здійснює поставку товару на умовах, що вказуються в інвойсах, попередньо усно чи письмово узгоджених сторонами.

Пакування й маркування товару здійснюється продавцем товару та є безповоротнім.

З наявних у матеріадах справи Інвойсах сторонами визначено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ Nikolaev/Миколаїв.

Відповідно до Інкотермс 2010 в діючій редакції, термін «СРТ» (Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення)) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.

Колегія суддів визначає, що п.4 контрактів встановлюють, що продавець відповідає за будь-яке пакування товару, що спростовує висновки контролюючо органу, що вартість пакування не включена до вартості товару.

Жодних доказів, які б доводили, що ватрість пакування не включена до ціни товару відповідачем під час проведення митних формальностей чи судового розгляду не надано.

Також судова колегі визначає, що умови поставки СРТ не передбачають жодного обов`язку позивача оплачувати струхування товару, що виключає його обов`язок подання до митного органу докуметів на підтвердження витрат із страхування товару.

Верховнй Суд у постанові від 24.12.2020 року у справі №814/1046/16 зазначив, що якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Крім того судова колегя звертає увагу, що що пунктами 2.3 контрактів передбачено, що розрахунок покупця з продавцем проводиться згідно наданих продавцем рахунків-фактур на основі 100% оплати після отримання товару на складі покупця.

Таке врегулювання сторін своїх господарських операцій виключає наявність обов`язку у позивача вказувати у інвойсах способи оплати та унеможливлює виконання вимоги митного органу щодо надання документів на підтвердження оплати товару.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки ним не наведені обставини, а також не надані докази, яким чином документи, надані декларантом, порушують чи не відповідають вимогам вказаної угоди.

Щодо використання інформації з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) Держмитслужби, слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження цієї вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.

Верховний Суд у Постанові від 24.01.2019 року у справі № 820/636/17 зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Враховуючи вищенаведений правовий висновок Верховного Суду, підстава щодо порівняння ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості за інформацією з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) Держмитслужби судом не приймається.

З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані всі документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу можливість визначити заявлену митну вартість товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, адже відповідачем не доведено неможливість застосування під час митного оформлення товару митної вартості за основним методом та не обґрунтовано застосування резервного методу, що свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу.

Оскільки доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для задоволення скарги Миколаївської митниці та скасування оскаржуваного рішення суду колегія суддіввідсутні.

Беручи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що судом першої інстанції розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.