Рішення

від 17.01.2023 по справі 211/4577/21

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/4577/21

Провадження № 2/211/239/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

17 січня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Бехало В.В.,

у відсутність учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

встановив:

позивач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним кредитним договором № 014/03-03/1345 від 02.03.2006 в сумі 376626,93 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором. В обґрунтування вимог зазначено, що 19 вересня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено генеральну кредитну угоду № 014/03-03/728, відповідно до умов якої банк зобов`язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід`ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 23000 доларів США строком на 48 місяців. 29 листопада 2005 року між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до генеральної кредитної угоди, відповідно до якої сторони погодили загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 33000 доларів США строком на 60 місяців. 02 березня 2006 року між сторонами укладено додатковий договір № 2 до генеральної кредитної угоди, відповідно до якої кредитор надав позичальнику споживчий кредит за рахунок коштів банку у сумі 63000,00 доларів США у вигляді окремих траншів строком на 84 місяці. 25 грудня 2006 року між сторонами було укладено додатковий договір № 3 до генеральної кредитної угоди, відповідно до якої сторони погодили загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 70000 доларів США строком на 80 місяців. Таким чином, 02 березня 2006 року на основі генеральної кредитної угоди № 014/03-03/728 від 19 вересня 2005 року між сторонами було укладено кредитний договір № 014/03-03/1345, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 30000 доларів США строком на 60 місяців, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13.00% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання за кредитним договором. 26 листопада 2007 року на основі генеральної кредитної угоди № 014/03-03/728 від 19 вересня 2005 року між сторонами було укладено кредитний договір № 014/03-03/1019, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 30260 доларів США строком на 54 місяці, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,25% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання за кредитним договором. Надання кредитних коштів за вказаними договорами здійснювалось шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку та поточний рахунок відповідача, як позичальника. 02 липня 2008 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 2517, яким звернуто стягнення на належне відповідачу заставлене майно, яке є предметом договору іпотеки від 19.09.2005, за рахунок від продажу якого задовольнити вимоги за кредитним договором № 014/03-03/1345 від 02.03.2006 у сумі 22855,00 доларів США або 110846,75 грн., за кредитним договором № 014/03-03/1643 від 12.05.2006 у сумі 18580,14 доларів США або 90139,68 грн. та за кредитним договором № 014/03-03/1019 від 26.11.2007 у сумі 31547,61 доларів США або 153037,46 грн. На підставі постанови приватного виконавця від 11.10.2018 арештоване майно боржника було передано на реалізацію та на підставі протоколу електронних торгів, торги відбулися, сума за придбане повністю внесена переможцем торгів на рахунок приватного виконавця. Відповідачу повідомлялось 25.05.2021 про необхідність погашення заборгованості за кредитними договорами, однак ним вимогу не виконано. Тому на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25 серпня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 17 січня 2023 року розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.

В судове засідання сторони не з`явилися.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача, згідно якої просить проводити розгляд справи за відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву на позов не подав.

Враховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 19 вересня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено генеральну кредитну угоду № 014/03-03/728, відповідно до пункту 1.1. якої кредитор зобов`язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід`ємними частинами. Згідно пункту 1.2. угоди, загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 23000 доларів США строком на 48 місяців (а.с. 14-16 копія угоди).

29 листопада 2005 року між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до генеральної кредитної угоди, відповідно до якого змінено редакцію пункту 1.2. розділу 1 генеральної кредитної угоди та погоджено, що загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 33000 доларів США строком на 60 місяців (а.с. 16 копія договору).

02 березня 2006 року між сторонами укладено додатковий договір № 2 до генеральної кредитної угоди, відповідно до якого змінено редакцію пункту 1.1. розділу 1 генеральної кредитної угоди та погоджено, що кредитор надав позичальнику споживчий кредит за рахунок коштів банку у сумі 63000,00 доларів США у вигляді окремих траншів строком на 84 місяці (а.с. 17 копія договору).

25 грудня 2006 року між сторонами було укладено додатковий договір № 3 до генеральної кредитної угоди, відповідно до якого змінено редакцію пункту 1.2. розділу 1 генеральної кредитної угоди та погоджено, що загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 70000 доларів США строком на 80 місяців (а.с. 18 копія договору).

02 березня 2006 року на основі генеральної кредитної угоди № 014/03-03/728 від 19 вересня 2005 року, між сторонами було укладено кредитний договір № 014/03-03/1345, згідно до пункту 1.1. якого банк, як кредитор, зобов`язався надати позичальнику споживчий кредит у сумі 30000 доларів США зі сплатою 13 відсотків річних строком на 60 місяців на умовах забезпечення, строковості, повернення та плати за користування (пункт 3.1. договору) (а.с. 19-21 копія договору з додатками).

26 листопада 2007 року на основі генеральної кредитної угоди № 014/03-03/728 від 19 вересня 2005 року, між сторонами було укладено кредитний договір № 014/03-03/1019, згідно умов якого банк, як кредитор, зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 30260 доларів США зі сплатою 13,25 відсотків річних строком на 54 місяці на умовах забезпечення, строковості, повернення та плати за користування (пункт 3.1. договору) (а.с. 23-25 копія договору з додатком).

За змістом положень статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зістаттею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положеньстатті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14/10цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставістатті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18) зазначено, що вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, у якому зазначено строк платежу за зобов`язаннями та звернуто стягнення на предмет іпотеки, свідчить про те, що кредитор скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що потягло зміну строку виконання основного зобов`язання. Наявність виконавчого напису нотаріуса про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, незалежно від виконання його боржником, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, і у такому разі положення абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

02 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. вчинено виконавчий напис № 2517 про звернення стягнення на майно: квартиру АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_1 . За рахунок коштів від реадізації запропоновано задовольнити вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі: за кредитним договором № 014/03-03/1345 від 02.03.2006 у сумі 22855,00 доларів США або 110846,75 грн., за кредитним договором № 014/03-03/1643 від 12.05.2006 у сумі 18580,14 доларів США або 90139,68 грн. та за кредитним договором № 014/03-03/1019 від 26.11.2007 у сумі 31547,61 доларів США або 153037,46 грн. Вказане майно боржника було передано на реалізацію та згідно протоколу електронних торгів від 26.09.2018 торги відбулися (а.с. 26-27 копія постанови).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц також зазначено, що «законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Таким чином, помилковим є висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК Українивиникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».

Згідно наданого до суду розрахунку, інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 014/03-03/1345 від 02.03.2006 за період з 02.10.2015 по 02.10.2018, складають 40725 гривень 77 коп., 3% річних складають 4228 доларів США 88 центів, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ складає 115855 гривень 97 коп.(а.с. 9-13).

Інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 014/03-03/1019 від 26.11.2007 за період з 02.10.2015 по 02.10.2018, складають 56226 гривень 90 коп., 3% річних складають 5979 доларів США 56 центів, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ складає 163818 29 коп. (а.с. 6-8).

Вказані розрахунки відповідачем не спростовані, контррозрахунку не надано.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки належним чином повідомлена про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 5649,40 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9), інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 014/03-03/1345 від 02.03.2006 за період з 02.10.2015 по 02.10.2018 у сумі 40725 (сорок тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 77 коп. та 3% річних у сумі 4228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) доларів США 88 центів, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ складає 115855 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 97 коп.; інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 014/03-03/1019 від 26.11.2007 за період з 02.10.2015 по 02.10.2018 у сумі 56226 (п`ятдесят шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 90 коп. та 3% річних у сумі 5979 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) доларів США 56 центів, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ складає 163818 (сто шістдесят три тисячі вісімсот вісімнадцять) 29 коп.; та у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 5649 (п`ять тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 40 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 січня 2023 р

Суддя Н.Г.Середня