Постанова

від 20.01.2023 по справі 640/12474/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12474/22 Головуючий у І інстанції - Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії регіонального рівня № 137663 від 03 червня 2022 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» із переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості платника податку, про що винести відповідне рішення;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 7072138/44412819 від 18 липня 2022 року про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві прийняти таблицю даних платника податку на додану вартість, подану 12 липня 2022 року, та винести рішення про врахування таблиці даних платника податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2023 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії регіонального рівня № 137663 від 03 червня 2022 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» із переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості платника податку, про що винести відповідне рішення.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві № 7072138/44412819 від 18 липня 2022 року про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість.

Зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві прийняти таблицю даних платника податку на додану вартість, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» 12 липня 2022 року, та винести рішення про врахування таблиці даних платника податку на додану вартість.

Від Позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 640/12474/22 - задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати не є співмірними складності справи та наданим послугам, а тому не підлягають до задоволення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До суду, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: угоду про надання правничої допомоги від 01 квітня 2022 року на 3 арк.; додаткову угоду від 01 квітня 2022 року до угоди про надання правничої допомоги від 01 квітня 2022 року на 2 арк.; акт прийому-передачі документів від 18 липня 2022 року за угодою про надання правничої допомоги від 01 квітня 2022 року на 1 арк.; додаткову угоду № 1 від 18 липня 2022 року до угоди про надання правничої допомоги від 01 квітня 2022 року на 3 арк.; додаток № 1 від 18 липня 2022 року до Додаткової угоди № 1 від 18 липня 2022 року до угоди про надання правничої допомоги від 01 квітня 2022 року на 2 арк.; акт виконаних робіт від 19 липня 2022 року на 2 арк.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3501 від 30 жовтня 2008 року на 1 арк.; Витяг з єдиного державного реєстру адвокатів на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1222350 від 19 липня 2022 року на 1 арк.; платіжне доручення № 44 від 21 липня 2022 року на 1 арк.

Як вбачається з Акта виконаних робіт від 19 липня 2022 року, для виконання предмету угоди про надання правничої допомоги від 01 квітня 2022 року та завдання, викладеного в листі за вих. 18/07/22-1 від 18.07.2022, Виконавцем виконано наступну роботу:

- вивчення матеріалів;

- дослідження законодавства, що регламентує предмет спору;

- підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду міста Києва;

- оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів та їх завірення;

- ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення;

- необхідність досвіду для успішного завершення доручення;

- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Виконавцем інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

- необхідність виїзду у відрядження;

- важливість доручення для Клієнта;

- роль Виконавця в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає Клієнт;

- досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає Клієнт;

- особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення;

- характер і тривалість професійних відносин Виконавця з Клієнтом;

- професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності Виконавця.

Загальна сума за цим актом складає: 58 000,00 гривень.

На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду платіжне доручення від 21.07.2022 року № 44 про оплату 58 000,00 грн за надання правничої допомоги, згідно Акта від 19.07.2022 до угоди про надання правничої допомоги від 01.04.2022, без ПДВ.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).

Колегія суддів зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі зазначає, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати у сумі 58 000,00 грн не є обґрунтованими у даній адміністративній справі.

Відповідач вказує на те, що дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» ( заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17.

Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як зазначено Верховним судом в постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20 визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Таким чином, суд першої інстанції вважав за потрібне присудити понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко