Постанова

від 23.01.2023 по справі 120/4306/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4306/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

23 січня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури до Шпиківської селищної рада Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Шпиківської селищної рада Тульчинського району Вінницької області в якому просив визнати протиправною бездіяльністю відповідача щодо невжиття заходів по виготовленню документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Шпиківської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області площею 0,821 га, що межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0524355600:04:000:0121 і 0524355600:02:001:1274 та площею 0,082 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0524386600:01:002:0569 з розташованими на них місцями видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) меж цих ділянок, а також здійснення державної реєстрації прав на них.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області у період з 03.12.2021 року по 09.12.2021 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства (позапланову перевірку) Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

В ході проведення перевірки виявлено факти видалення твердих побутових відходів на земельній ділянці, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0524386600:01:002:0569 та на земельній ділянці, що межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0524355600:04:000:0121 та 0524355600:02:001:1274.

На переконання Державної екологічної інспекції у Вінницькій області вищезазначені земельні ділянки не відведені в установленому законному порядку під розміщення твердих побутових відходів.

Крім того, видалення твердих побутових відходів здійснюються без дотримання правил експлуатації місць видалення твердих побутових відходів, що спричинило засмічення даних земельних ділянок побутовими відходами, що в свою чергу призвело до їх забруднення амонієм (обмінним), у перерахунку на азот амонійний N (N144+), нітратами, у перерахунку на нітрати, хлоридами, фосфором (загальним) на площі 820 м2 та 8210 м2, що підтверджується протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 09.12.2021 року №24 - 2021.

З урахуванням вищезазначеного, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області направлено Першому заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури Гайворону Василю Миколайовичу матеріали перевірки Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області для відповідного прокурорського реагування.

Крім того, листом №1407/12/22 від 13.05.2022 року Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Гайворона Василя Миколайовича, що Інспекцією не заплановано звернення до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії Шпиківською селищною радою Тульчинського району Вінницької області по причині відсутності достатнього фінансування на сплату судового збору.

Відтак, Інспекція не заперечує щодо можливості здійснення Вінницькою обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з метою звернення до суду із позовною заявою до Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії щодо проведення робіт по відведенню земельних ділянок під розташованими місцями видалення побутових відходів, розроблення документації із землеустрою на ці ділянки, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) їх меж, а також здійснення державної реєстрації прав на них.

Позивач, вважаючи, що Шпиківською селищною радою Тульчинського району Вінницької області допущена бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів по виготовленню документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Шпиківської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області площею 0,821 га, що межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0524355600:04:000:0121 і 0524355600:02:001:1274 та площею 0,082 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0524386600:01:002:0569 з розташованими на них місцями видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) меж цих ділянок, а також здійснення державної реєстрації прав на них, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, міст, є комунальною власністю.

За змістом пункту "а" частини 2 наведеної норми в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах (до їх утилізації чи видалення);

відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об`єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про відходи" до компетенції органів місцевого самоврядування належить вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

Відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства.

За правилами статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Стаття 30 вказаного Закону зазначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо вирішення питань поводження з побутовими відходами.

Відповідно до статті Стаття 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства.

Згідно з статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 цього ж Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельна ділянка як об`єкт цивільних прав, відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Одним зі способів формування земельних ділянок є відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про землеустрій" до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;

б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до пункту "б" статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою.

Статтею 22 Закону України "Про землеустрій" визначено, що землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації);

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Видами документації із землеустрою, згідно із статтею 25 Закону України "Про землеустрій", окрім інших є:

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, згідно зі статтею 50 цього Закону, розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Згідно із статтею 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Замовниками документації із землеустрою, відповідно до статті 26 Закону України "Про землеустрій", можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтями 125 та 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За визначенням статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Однак, Шпиківською селищною радою Тульчинського району Вінницької області не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині розроблення та затвердження із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Шпиківської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області площею 0,821 га, що межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0524355600:04:000:0121 і 0524355600:02:001:1274 та площею 0,082 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0524386600:01:002:0569 з розташованими на них місцями видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) меж цих ділянок, а також здійснення державної реєстрації прав на них.

Отже, суд зауважує, що не визначення конкретних меж земельної ділянки та об`єкта розміщення відходів може призвести до неконтрольованого забруднення навколишніх земель, а також водних ресурсів та атмосферного повітря, що в подальшому негативно впливатиме на стан здоров`я та якість життя населення.

В свою чергу, дотримання екологічної безпеки в державі мусить займати пріоритетне місце разом з охороною здоров`я та національною безпекою.

Законом України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" зазначено, що процеси глобалізації та суспільних трансформацій підвищили пріоритетність збереження довкілля, а отже, потребують від України вжиття термінових заходів. Протягом тривалого часу економічний розвиток держави супроводжувався незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, низькою пріоритетністю питань захисту довкілля, що унеможливлювало досягнення збалансованого (сталого) розвитку.

У даній справі інтерес прокурора звертаючись до суду в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області полягає у суворому дотриманні усіма суб`єктами поводження з відходами вимог природоохоронного та земельного законодавства з метою недопущення нецільового використання чи відчуження земель, які необхідні для використання населеними пунктами як місця для видалення і зберігання відходів, забезпечення належного контролю за облаштуванням та функціонуванням місць видалення відходів з метою запобігання випадкам забруднення земель, води та атмосферного повітря, які в подальшому негативно впливатимуть на довкілля та здоров`я населення.

Тому, з урахуванням того, що на території Шпиківської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області з 2003 року експлуатуються два діючих паспортизованих місця видалення твердих побутових відходів, однак до теперішнього часу земельні ділянки, на яких вони розташовані, не сформовані та не виділені для відповідних потреб, вищевказане свідчить про тривалу бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відтак, ураховуючи з`ясовані обставини справи та беручи до уваги факт неподання відзиву на позовну заяву, суд вважає, що на дату прийняття рішення у цій справі відповідач не усунув тих порушень вимог чинного законодавства, які зумовили необхідність звернення прокурора до суду задля захисту інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.