Ухвала

від 23.01.2023 по справі 260/782/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2023 року

м. Київ

справа № 260/782/22

адміністративне провадження № К/990/247/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши матеріали касаційної скарги Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі №260/782/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), у якому просив: визнати протиправними та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації) від 14 січня 2022 року за № 10-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства на річковому транспорті Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України, днем 18 січня 2022 року; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано наказ Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації) від 14 січня 2022 року за № 10-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства на річковому транспорті Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України, днем 18 січня 2022 року; стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 48 552,00 (сорок вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні 00 коп.) із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 260/782/22 - задоволено частково; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) 16 250,00 (шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят 00 коп.) витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти заяви, відмовлено.

Постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі №260/782/22, без змін. Апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), залишено без задоволення, а додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі №260/782/22, без змін.

Державна служба морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховані висновки Верховного Суду, викладені у справах №№819/691/17, 06/1175/17, 813/1220/16, №240/20237/20, 756/5243/17.

Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Водночас у скарзі лише викладено обставини справи, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Також скаржник, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 та вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував належним чином у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Обґрунтування касаційної скарги щодо неправильного застосування судами вказаної норми фактично зводяться до власного тлумачення скаржником цієї норми.

Водночас вказані скаржником положення є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Подана касаційна скарга містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути скаржнику, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі №260/782/22 повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяО.А. Губська