Рішення

від 23.01.2023 по справі 369/12791/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12791/21

Провадження № 2-о/369/9/23

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

за участі:

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/12791/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Барська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Вимоги заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме на право на земельну ділянку площею 3,3426 га, кадастровий номер 0520286500:02:001:0060, що розташована на території Ялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області.

ОСОБА_2 отримала право на земельну ділянку на підставі рішення Барської РДА від 10.10.2002 року № 227.

Заявник вказував, що його мати ще за життя в кінці 1980-х років на всю зиму приїжджала жити до нього, а у 1993 році ОСОБА_2 остаточно переїхала до сина в смт Чабани, де і прожила до дня смерті, однак зареєстрована вона була увесь час в АДРЕСА_1 .

В 1993 році, коли ОСОБА_1 забирав матір проживати до себе, він попросив доглядати хату в АДРЕСА_1 , сусідам, також вони мали обробляти город. Однак через деякий час після смерті матері ОСОБА_1 виявив розвалений будинок. Іншого майна ОСОБА_2 на день смерті не мала, тому заявник не звертався до нотаріуса для оформлення спадщини в шестимісячний термін.

Разом з тим, заявник вказував, що вважає себе таким, що фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки одразу після смерті матері вступив в управління її особистим майном, та володів усіма оригіналами її документів, займався її похованням, що відповідає п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, що діяв на момент відкриття спадщини. Інших спадкоємців за законом, чи за заповітом немає.

Заявник вказує, що зазначені обставини частково підтверджується актом про розгляд заяви ОСОБА_1 складеним депутатом Чабанівської селищної ради Серяковим О.Ф. та може бути підтверджено свідком ОСОБА_3

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , де матір`ю вказана ОСОБА_2 .

В липні 2021 року ОСОБА_1 , через представника звернувся з заявою про прийняття спадщини до Десятої Київської державної нотаріальної контори, однак постановою від 16.07.2021 року нотаріус відмовив заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину з причин відсутності правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на спадкове майно.

На підставі вище наведеного, ОСОБА_1 просив суд, встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

13.10.2021 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання у справі.

21.11.2022 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до розгляду по суті.

Заявник в судовому засіданні подану ним заяву про встановлення факту, що має юридичне значення підтримав у повному обсязі, просив суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Барської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений у визначений чинним законодавством строк.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні вказували, що заявник є сином померлої ОСОБА_2 і, що на день смерті остання проживала разом з ним в смт Чабани. Також зазначали, що заявник самостійно ніс всі витрати щодо поховання своєї матері ОСОБА_2 .

Суд заслухавши пояснення заявника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Згідно до ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому засіданні можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 . Місце смерті селище Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область. Місце реєстрації смерті Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області. Причина смерті гостре порушення мозкового кровообігу.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , матір`ю вказана ОСОБА_2 .

В липні 2021 року ОСОБА_1 , через представника звернувся з заявою про прийняття спадщини до Барської державної нотаріальної контори.

16.07.2021 року нотаріус Барської державної нотаріальної контори Сушицька А.О. відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. ( Частина 3 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У відповідності до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Статтею 1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статтями 1296, 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до заявлених вимог, заявник просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. (ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України)

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

26.04.2017 року депутатом Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Серяковим Олексієм Федоровичем, при свідках ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , складено акт про те, що мати ОСОБА_1 (який проживає в АДРЕСА_2 ) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 по день смерті проживала та померла за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні засвідчили, що вони є сусідами заявника. Пояснила, що бачили як заявник проживав разом з матір`ю до її смерті та продовжував після також проживати у вказаній квартирі.

Суд приймає до уваги покази свідків, які підтвердили, що заявник ОСОБА_1 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 в смт Чабани Київської області, на час відкриття спадщини, оскільки у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про заінтересованість свідків в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються та не суперечать іншим наданим доказам.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання. Це означає, що особа є вільною у виборі місця проживання і може мати декілька місць проживання, а зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

Таким чином, враховуючи, що встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення спадкових прав після смерті матері, іншого порядку встановлення даного факту законом не визначено, встановлення даного факту не порушує прав інших осіб, а тому, оцінивши докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що заявлені вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 підлягають задоволенню як законні, обґрунтовані та доведені заявником.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Барська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Барська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити повністю.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Барська міська рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04051017, адреса: 23000, Вінницька область, Барський район, м. Бар, вул. Героїв Майдану, 6

Повний текст рішення складено 24.01.2023 року.

Суддя А.В. Янченко